Кредит в комерційних банках

План.

1.Сутність кредиту та  його класифікація.

2.Аналіз кредитних операцій  комерційних банків.

2.1.Організація процесу  кредитування в комерційних банках.

2.2.Кредитування банками реального сектору економіки. 

3.Шляхи підвищення ролі банківського  кредиту у соціально-економічному розвитку України.

Висновки. 
Література.

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Комерційні банки є  одним з головних елементів ринкової економіки. Працюючи в конкурентному  середовищі й в умовах глобалізації фінансових ринків, вони постійно стикаються з необхідністю освоювати нові напрями  бізнесу, виступати в ролі конкурентів  не тільки установ банківської системи, а й небанківських фінансово-кредитних інститутів. При цьому найважливішим напрямком діяльності банків залишається кредитування.

Я вважаю, що кредитування є  істотним джерелом інвестицій, сприяє безперервності й прискоренню відтворювального процесу, зміцненню економічного потенціалу суб’єктів господарювання й здатне зайняти основне місце в обсязі операцій, що приносять банкам дохід.

Масштаби кредитної діяльності банків у значній мірі залежать від стану економіки та ситуації, що складається на фінансових ринках.

Фінансова криза 2008 – 2009 років, що охопила всі країни світу, і Україну в тому числі, багато в чому зумовлена неефективністю кредитної діяльності банків, а значне зростання проблемних кредитів є однією з основних форм її прояву в банківській сфері.

В останні роки термін «кредит» для багатьох став синонімом кризи. Набравши банківських кредитів, українці отримали проблему їх погашення. А так  як кредити в більшості були валютні, то об’єми їх погашення після девальвації гривні збільшились в півтори рази.

Актуальність даної теми пов’язана із проблемами підвищення рівня капіталізації банківської системи України та забезпечення відчизняних підприємств коштами для їх безпербійної й ефективної діяльності, а також із важливістю ролі, що відіграє кредит у вирішенні окремих соціальних проблем населення.

Мета дослідження – розкрити суть кредитних операцій комерційних банків, проаналізувати обсяги банківського кредитування в Україні, з’ясувати вплив банківського кредиту на розвиток підприємництва і зростання економіки України в цілому.

Предметом дослідження є визначення проблем розвитку кредитування в Україні та обслуговування перспективних напрямів у сфері банківського кредитування. Об’єктом дослідження є кредитні операції комерційних банків.

Досліджуючи проблеми банківського кредитування і банківського капіталу такі учені-економісти, як О. Дзюблюк, В. Сусіденко, Т. Клименко, В. Лагутін, І. Аванесова, Ю. Потійко, М. Алексєєнко та інші. У своїх працях вони вивчали суть поняття «кредитування», визначали класифікацію банківських кредитів, а також форми забезпечення, умови і механізми надання кредитів комерційними банками.

У сьогоднішніх умовах функціонування ринкової економіки України з-поміж  усіх традиційних видів діяльності комерційних банків кредитування завжди було і залишається основним джерелом їхнього прибутку. Від того, наскільки  добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний  стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі  нових підприємств, збільшеню кількості робочих місць, будівництву об ’єктів соціального і культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність. Кредити становлять близько 50% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але у найбільш ризиковою частиною банківських активів. Ефективне кредитування на сьогоднішній день – це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України.

Тому тема «Кредитні операції комерційних банків» є надзвичайно  актуальною, особливо в умовах світової фінансової кризи, коли в економіці країни спосиерігається спад виробництва, зменшення прибутків, банкрутцтва підприємств, тощо.

1.Сутність кредиту  та його класифікація.

Необхідність кредиту  викликана існування товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність  поточних або майбутніх доходів  у позичальника,а конкретними  причинами,що обумовлюються необхідність кредиту – коливання потреби у коштах та джерелах їх формування як у юридичних ,так і у фізичних осіб. Коли у одних гроші вивільняються,іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв’язується за допомогою кредиту, який необхідний позичальнику для розширення виробництва, повного забезпечення власних потреб.

Кредит — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності. Основними ознаками кредиту є: економічно самостійні учасники кредитних відносин, рівноправні та добровільні кредитні відносини, кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають, кредитні відносини є ціннісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом цінності.

За статею 345 Господарського кодексу України кредитними визначаються банківські операції, визначенні як такі Законом «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статей 47, 49 цього Закону до кредитних відносяться такі операції:

• Розміщення залучених коштів від свого імені,на власних умовах та на власний ризик.
• Організація купівлі-продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.
• Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.
• Надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі.

- придбання права вимоги  на виконання зобов’язань у  грошовій формі за поставлені  товари чи надані послуги, приймаючи  на себе ризик виконання таких  вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг. [17]

Отже, кредитування – процес складний і багатогранний, що в умовах становлення економіки країни набуває  нових та ефективних шляхів застосування й розвитку. Основні економічні та правові основи кредитування знайшли  своє закріплення у чинному законодавстві України. Банківське кредитування здійснюються на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості. Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права на захист своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів з конкретною метою, визначеною кредитним договором. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором (ч. 3 ст. 1056 Цивільного кодексу України). Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором (згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України – кредитодавцем) і позичальником у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2 ст. 1055 Цивільного кодексу України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених дорговором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України). У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит , обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до міжнародних  стандартів банківські кредити класифікуються за рядом ознак [9 ст. 153]:

1. За роллю банку в наданні кредиту виділяють:

• первинні кредити – це кредити, які банки надають клієнту у вигляді безпосереднього виділення коштів у тимчасове користування чи відкриття кредитної лінії (прямі кредити) або якщо банк почасово надає у кредит не гроші чи товари, власну кредитоспроможність (непрямі кредити) – надання гарантії;
• похідні кредити (посередництво у кредиті) – це кредити, які банк надає як посередник між іншими банками чи фінансово-кредитними інститутами, тобто виникає ситуація, коли банк, щоб відповідати вимогам універсальності, для надання кредитів своїм клієнтам із самого початку планує долучити до кредитування третю особу, а отже, перекласти фінансування на іншого кредитора.

       2. За  формою банківського кредиту  виділяють:

• прямі кредити – це кредити, які надаються шляхом:

• надання коштів чи товарів відповідно до принципів кредитування:

-дисконтний кредит;

-ломбардний кредит;

-іпотечний кредит;

• відкриття кредитної лінії:

-овердрафтний кредит;

-контокорентний кредит;

• кредитні сурогати:

-факторинг;

-лізинг;

• непрямі кредити – це використання кредитоспроможності банку як гарантії виконання зобов’язань клієнтом банку:

• акцептний кредит;
• авальний кредит.

3. За економічними суб’єктами-позичальниками розрізняють:

• кредити органам державного управління;
• кредити суб’єктам господарювання;
• кредити фізичним особам.

4. За валютою кредиту виділяють:

• кредити в національній валюті;
• кредити в іноземній валюті;
• мультивалютні кредити.

5. За строками користування розрізняють:

• короткострокові – до 1 року;
• онкольні – кредити, погашення яких відбувається не у чітко зазначений термін, а за вимогою банку;
• середньострокові – до 3 років;
• довгострокові – понад 3 роки.

6. Заформою забещпечення кредити поділяються на:

• забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
• гарантовані (банками, іншими фінансовими посередниками);
• з іншим забезпеченням (порука);
• незабезпечені (бланкові);
• інші (неустойка, притримання).

7. За методами надання виділяють:

• разові кредити – це кредити, рішення про надання яких банк приймає окремо щодо кожного виду кредиту на підставі відповідних документів;
• кредитну лінію – надання банком кредитів у межах попередньо визначеного ліміту кредитування. Ліміт встановлюється на певний строк, наприклад на рік, протягом якого позичальник може у будь-який час отримати позику в межах затвердженого ліміту без додаткових переговорів з банком. Водночас кредитну лінію можна подпти так:
• револьверні кредити – кредити, які надаються банком у межах встановленого ліміту, використовуються повністю або частинами і віновлюються відповідно до погашення раніше виданих кредитів;
• сезонні кредити;
• контокорентні кредити – кредити, надання яких відбувається через спеціальний контокорентний рахунок, при цьому банк здійснює всі операції позичальника за поточними вимогами та зобов’язаннями:
• овердрафтний кредит – кредит, надання якого здійснюється через основний поточний рахунок і в будь-який момент можно отримати кредит у межах певного ліміту;
• гарантійні кредити – це кредити, які є лише зобов’язаннями сплатити в разі потреби протягом певного періоду з обов’язковим стягненням комісії.

8. За порядком погашення:

• погашення кредитів водночас передбачає сплату суми кредиту та відсотків за ним у кінці терміну;
• погашення кредитів у розстрочку означає, що позичальник повертатиме кредит певними частинами протягом терміну кредитування.

9. За ступенем ризику кредиту розрізняють:

• стандартні кредити – це кредити, за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику;
• кредити під контролем – це кредити, за якими кредитний ризик є незначним, але він може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику;
• субстандартні кредити – це кредити, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та у строки, передбачені кредитним договором.
• Сумнівні кредити – це кредити, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальнику і рівня забезпечення) під загрозою, а також є низькою ймовірність повного погашення кредитної заборгованості, яка становить 50% чистого кредитного ризику.
• Безнадійні кредити – це кредити, ймовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника банку ( з урахуванням фінансового стану позичальника й рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими кредитами становить 100%. Визначення відповідного виду кредиту здійснюється з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. При цьому чистий кредитний ризик слід розуміти як ризик невиконання позичальником зобов’язань, скоригований на вартість наданого позичальником забезпечення.

10.За характером процентної  ставки виділяють:

• Кредити з фіксованою процентною ставкою – кредити, за якими процентна ставка встановлюється один раз на весь період кредитування.
• Кредити з плаваючою процентною ставкою – це кредити, умовами договору яких передбачено перегляд процентної ставки протягом терміну кредитування з метою зменшення ризику недоодержання прибутку або усунення збитків, особливо в умовах нестабільної економіки.

11.За кількістю кредиторів  розрізняють:

• Кредити, які надаються одним банком.
• Консорціумні кредити – кредити, що надаються об’єднанням банків, в якому один з банків є головним, тобто він відповідає за погодження умов кредиту з клієнтом, а після укладення договору здійснюється безпосереднє надання кредиту за рахунок коштів, які виділили інші банки – члени консорціуму.
• Двосторонні кредити – кредити, які передбачають участь у наданні кредиту не менше, ніж двох банків. На відміну від консорціумного кредиту, переговори з клієнтом здійснюються кожним банком окремо. Здійснення кредитних операцій комерційних банків передбачає наявність певних умов, без яких неможливою є взаємодія кредитора і позичальника у процесі організації відповідних відносин.