Міжнародні економічні відносини як елемент структури світового господарства

    Міжнародний валютний фонд було створено з метою  регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ відіграє двояку роль: з одного боку, стежить за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого – надає ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

    Розвиток  міжнародного ринку технологій (міжнародного технологічного обміну) зумовлений прискоренням науково-технічного прогресу (НТП). Розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) потребує величезних фінансових витрат, дорогого устаткування, висококваліфікованих кадрів. Це змушує фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці. Швидкий розвиток торгівлі технологіями, науково-технічними знаннями значною мірою пов'язаний з істотними розходженнями в технічному рівні окремих країн.

    Усе більш важливу роль у світогосподарських зв'язках відіграє обмін продукцією науково-технічної сфери.

    Міжнародне  науково-технічне співробітництво – це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв'язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, що закріплені у міжнародних економічних договорах та угодах.[20,18]

    Структура міжнародного науково-технічного співробітництва  включає:

    • створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень;

    • міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями;

• співробітництво з приводу проведення і складання проектів, консультації при їх виконанні;
• співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів;
• проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів;
• розробка науково-технічних прогнозів та ін.

    Міжнародні  науково-технічні відносини – це відносини між суб'єктами світового господарства, що пов'язані з розвитком і використанням досягнень сучасної науки і техніки.

    Форми прояву науково-технічних відносин:

    1. Обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення останньої в банках даних для спільного використання, наприклад, для консультацій, зокрема обмін програмними продуктами.

2. Укладання і реалізація контрактних угод щодо проведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження результатами розробок замовнику (зокрема, права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).
3. Спільне проведення на основі прямих зв'язків партнерами з різних країн коопераційних НДЦКР щодо конкретного винаходу з наступним спільним володінням патентом і правом надання ліцензій.
4. Реалізація міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково- технічних програм з розроблення важливих спеціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.
5. Виконання міжнародних комплексних науково-технічних програм.

    Під міжнародним технологічним обміном (трансфером технологій) розуміють сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень. Суб'єктами світового ринку технологій виступають держава, її науково-технічні організації, університети, інші навчальні заклади, підприємства, фірми, безприбуткові організації, фонди та окремі фізичні особи (науковці, спеціалісти). Об'єктами світового ринку технологій є результати інтелектуальної праці в уречевленій (устаткування, агрегати, інструменти, технологічні лінії тощо) та не уречевленій (різного роду технічна документація, знання, досвід тощо) формах.[14] 

    2.2. Україна у міжнародних відносинах

    До  основних соціально-культурних передумов  інтеграції належать:

• відродження і виховання почуття власної гідності, створення соціально-культурної життєздатності народів України;
• формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;
• розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України. Формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід враховувати особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань:
• відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;
• не розробленість політико-правових регуляторів та інструментів;
• нерозвиненість ринкових відносин;
• інерція погіршення економічного стану;
• запас соціальної витримки населення, який виснажується.

    Інтеграція  України у світове господарство можлива різними, але водночас взаємопов'язаними шляхами:

• через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транс націоналізації високо-монополізованих підприємств;
• через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації;

    - східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

    На  процеси включення України до сучасної системи світогосподарських зв'язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори, що формуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції.

    Важливе значення має такий довгостроковий фактор, як структурна перебудова національної економіки, орієнтована на сучасні техніко-технологічні, економічні, екологічні і соціальні стандарти. Деформована структура національної економіки не відповідає критеріям суверенного розвитку України як з точки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення та зовнішньоекономічної спеціалізації, так і з науково-технологічних, соціальних і особливо екологічних позицій. Існує ціла низка негативних проблем пов'язаних із структурою економіки України:

    - велика питома вага фізично та морально застарілої техніки в складі основних виробничих фондів (понад 60 %);

• диспропорції в системі самозабезпечення ключових галузей життєдіяльності країни;
• незбалансованість галузевої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації.

    Включення України до будь-яких інтеграційних  угруповань у такому стані, без чіткого, бачення перспектив структурної реорганізації, може призвести не лише до консервації, а й до посилення негативних тенденцій у всіх галузях національної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше й швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:

    - науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації;

    - підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;

    - формування умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки.

    Відсутність стратегічних орієнтирів, втрата державного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю призвели до хаотичного вивозу українських товарів; створення криміногенної обстановки навколо експорту та імпорту найефективніших груп товарів (нафта і нафтопродукти, чорні метали, продовольчі товари тощо); втрати країною валютних коштів; демпінгової торгівлі.[11,13]

     Висновки

    Результати  даного дослідження дають підстави зробити висновки:

• основні поняття та елементи форм міжнародних економічних відносин дають можливість краще зрозуміти їх значення для розвитку зовнішньоекономічних відносин;
• світові економічні відносини виникають і розвиваються за відповідних умов, вони знаходять своє вираження в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношеннях яких неоднакове для різних країн і різних регіонів світу;
• міжнародна торгівля виступає однією з головних рушійних сил, які можуть сприяти розширенню міжнародних економічних відносин;
• міжнародний рух капіталів є основним елементом функціонування світової економіки, розвитку форм і умов міжнародних господарських зв'язків;
• міжнародна міграція робочої сили виступає сьогодні важливою і однією з найскладніших проблем інтернаціоналізації господарського життя;
• для розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин необхідно, щоб між країнами існував тісний світогосподарський зв'язок, здійснювалися важливі структурні зрушення та збільшувалася ефективність національного виробництва;
• науково-технологічна діяльність є одним із найсуттєвіших факторів, що обумовлюють в сучасному світі розвиток економіки як на національному, так і на глобальному рівнях;
• проблеми реформування міжнародного валютного фонду потребують комплексного міждержавного підходу до їх розв'язання;
• при аналізі процесів, пов'язаних із ціноутворенням на світових товарних ринках необхідно уважне вивчення всіх факторів, що роблять вплив на формування цін;
• досить актуальною для оздоровлення економічної ситуації країни є ефективна зовнішня політика держави;
• для рішення головних світогосподарських негараздів необхіднийм міждержавний підхід до їх спільного розв'язання.

    Отже, «Міжнародні економічні відносини» як наука, являють собою своєрідну і самобутню частину економічної теорії, оскільки тут вивчаються економічні явища і процеси, тобто вивчаються економічні стосунки, що виникають на міжнародному рівні з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ в умовах обмеженості та рідкісності ресурсів. Міжнародні економічні відносини, визначають суть світового господарства, є похідні і залежать від економічних відносин, що складаються на національних рівнях. Вони не тільки визначаються рівнем зрілості продуктивних сил і виробничих відносин у різних національних господарствах, а й обумовлюються особливостями економічної політики.

    Щодо  України, то ставши незалежною державою, вона проводить курс на поступове зближення з Європейським та світовим співтовариством, на входження у світову економічну систему ринкового типу. Однак українська економіка недостатньо готова до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва, існує необхідність глибоких змін в діючій економічній системі, що сприятиме ефективному її співробітництву з іншими державами. Однак вона не стоїть осторонь міжнародних інтеграційних процесів. Україна долучається до світового економічного простору стає його активним учасником.

    Додатки

     
 
Список використаних джерел

1. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. пос/ За ред. І.В.Багрової. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 384 с.
2. Башнянин Г.І., Шевчук Є.С. та ін. Політична економія. Навчальний посібник/ За редакцією д.є.н., проф. Г.І.Башнянина і к.є.н., доц. Є.С.Шевчук. 3-тє вид., перероблене і виправлене. – Львів: «Новий світ – 2000», 2004., - 480 с.
3. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємства: Підручник. – К.: Вища шк., 2003. – 719 с.
4. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань. Навч. посіб./ А.С.Гальчинський, П.С.Єщенко, Ю.І.Палкій. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 2002. – 543 с.
5. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 384 с.
6. Дахно І.І. Світова економіка. Видання 2-ге перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 280 с.
7. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Ю.В.Макогон, В.С.Рижиков, С.В.Касьянюк, О.О.Коваленко, В.М.Грідасов, С.В. Чемерис, А.В.Гончарова/ За ред. д.е.н., проф. Ю.В.Макогона. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 424 с.
8. Інвестологія: наука про інвестування: Навч. посіб. / С.К.Реверчуі, Н.Й. Реверчук, І.Г.Скоморович та ін./ За ред. д.е.н, проф.С.К.Реверчука. – К: Атіка, 2004. – 264 с.