Міжнародні інвестиції в Україні: особливості та сучасний стан

Міністерство  освіти та науки України

Київський національний економічний  університет імЕНІ  В. Гетьмана 

Кафедра банківських інвестицій 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з інвестування на тему:

«Міжнародні інвестиції в Україні: особливості та сучасний стан» 
 
 
 
 

     Виконав студент IІI курсу  групи 23 факультету МЕіМ  Пономарьов Дмитро Сергійович

     Перевірила Петренко Ірина Петрівна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 

2010 р.

 

     

План 

Вступ

1. Теоретичні аспекти міжнародних інвестицій;
2. Види міжнародних інвестицій
3. Міжнародні інвестиції в Україні

Висновок

Список використаної літератури

 

     

Вступ 

     Одним із процесів, що сприяє глобалізації економічної  діяльності, є процес інтернаціоналізації  капіталу, який нерозривно пов'язаний з інтернаціоналізацією виробничої діяльності та розвитком інформаційних  технологій. Перелив фінансових ресурсів з однієї країни в іншу відбувається здебільшого у формі інвестицій, позик та кредитів.

     Переміщення капіталу впливає на економіку як країни, яка його вивозить, так і  країни, яка його приймає. З одного боку, експорт капіталу є прибутковою  справою, адже до країн-експортеру надходить  частина світової доданої вартості. Однак якщо вивіз капіталу з країни значно перевищує його приплив, то може виникнути дефіцит інвестиційних  ресурсів.

     Міжнародні  інвестиції – поняття, що розкриває процеси міжнародного переміщення капіталу та його застосування за кордоном.

     Про міжнародні інвестиції, окремі їх теоретичні аспекти та їх особливості в Україні  і йтиметься у цьому рефераті.

 

     

1. Теоретичні  аспекти міжнародних  інвестицій

     Міжнародні  інвестиції - широке і ємне поняття, що охоплює процес руху й з'єднання  матеріальних і фінансових ресурсів з метою зростання та розвитку економіки.

     В умовах вступу світової економіки в  стадію глобалізації виробництва переміщення  інвестиційних ресурсів відбувається відповідно до принципу господарської  доцільності. Вони концентруються в  регіонах, де можна досягти найбільшої ефективності. Приплив іноземних  інвестицій стає одним з ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення у світове господарство.

     Глобалізація  світового господарства і прискорення  темпів науково-технічного розвитку обумовлюють  важливі зміни на ринку міжнародних  інвестицій, пов'язані насамперед зі зсувами в його структурі.

     Однією  з характерних тенденцій, які  визначає розвиток ринку міжнародних  інвестицій в сучасних умовах, є проведення національними урядами та міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розробка універсальних норм інвестиційного співробітництва.

    Основною  причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв у насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному ринку не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед інших причин вивезення капіталу: відмінності у витратах виробництва, бажання обійти тарифні та нетарифні обмеження, захистити свій капітал від інфляції, непередбачуваності економічної і політичної ситуації в країні, прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни тощо.

    З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних  ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне  виробництво, підвищити його науково-технічний  і технологічний рівень, здійснити  структурну перебудову в напрямі  експортоорієнтованих і високотехнологічних  галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці.

    Особливо  гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Як правило, в таких країнах нагромадження  власного капіталу недостатні.

     Взагалі інвестиції - це вкладення наявних  на сьогодні ресурсів з метою їх збільшення або збереження в майбутньому.

     В основі міжнародного руху капіталу лежить його міжнародна низовина, обумовлена різним ступенем забезпеченості країн  матеріальними засобами, грошовими  і фінансовими ресурсами, різними  історичними традиціями, досвідом виробництва, рівнем розвитку товарного виробництва  та ринкових механізмів.

     У широкому значенні міжнародні інвестиції - це інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, які належать до різних держав світу.

     Міжнародний рух капіталу класифікують за ознаками:

• джерела походження капіталу;
• характеру використання капіталу;
• терміну вкладення капіталу;
• цільової орієнтації капіталу.

     Згідно  із цими принципами міжнародні інвестиції набувають різних форм існування (рис. 1).

Рис. 1. Класифікаційні ознаки міжнародного руху капіталу 

     Спробуємо розкрити види міжнародних інвестицій у наступному розділі реферату.

 

     

2. Види  міжнародних інвестицій

     Розрізняють дві основних форми іноземних  інвестицій:

• прямі іноземні інвестиції;
• портфельні іноземні інвестиції.

     Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

     Змішані компанії, в яких іноземному інвестору  належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного  володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору  і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

     ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються  на :

     а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

     б) реінвестування прибутку;

     в) внутрішньокорпоративні переміщення  капіталу у формі кредитів і позик  між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

     Портфельні  інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні  або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобов¢язання; інструменти грошового ринку та інші).

     Чіткої  межі прямими і портфельними інвестиціями немає. Вивезення підприємницького капіталу має велике значення для  обох країн. Водночас, характерною рисою  останніх років є переважання  портфельних інвестицій. Якщо у 80-х  роках прямі іноземні інвестиції складали приблизно 50% всього міжнародного руху капіталу, то в кінці 90-х –  вже 25%. Частка є портфельних інвестицій зросла з 20% до 60%. Подібна структура міжнародних інвестицій спостерігається і сьогодні.

     

Рис. 2. Динаміка структури  міжнародних інвестицій у 80-90 рр. ХХ ст. 

     Випереджаюче  зростання портфельних інвестицій пояснюється тим, що, з одного боку, організацію і розміщення їх за кордоном дедалі частіше здійснюють інститути, які не володіють значними грошовими  ресурсами й широкою інформацією  про стан  світового ринку цінних паперів (трастові й страхові компанії, пенсійні фонди, банки та інші фінансові  установи), а з іншого – тим, що портфельні вкладення часто використовують не тільки як додаткове джерело прибутку, скільки для проникнення у високомонополізовані галузі, великі й найбільші корпорації.

     Слід  розрізняти поняття “ввезення капіталу”  та “іноземні інвестиції”. Ввезення капіталу – періодичний приплив  іноземного капіталу;  іноземні інвестиції – загальна сума накопиченого іноземного капіталу в національній економіці  за певний період. Ця сума може зростати незалежно від того, ввозиться  новий капітал чи ні. В першу  чергу це стосується прямих інвестицій.

     У розвинених країнах іноземний сектор відіграє дедалі суттєвішу і роль їх зростає. Так, його питома вага у  ВНП США збільшилася з 9,5% у 1977 до 16,4% у 1987 та 21,2% у 1990 р. В економіці  США існують важливі галузі та сфери, розвиток яких визначається іноземним  сектором: виробництво будівельних  матеріалів, хімічна промисловість, випуск нафтопродуктів, електротехнічна  й електронна промисловість тощо (питома вага іноземного сектора в  них – понад 20% усіх активів і  обсягу продаж). В інших країнах  позиції іноземного сектора в  окремих галузях ще вищі. У ФРН  питома вага його в обороті всіх підприємств у нафтопереробній  промисловості сягнула у 1992 91%, у  хімічній – 30%, в електротехнічній (з  електронною включно) – 27%.

     Інвестування  може здійснюватися різними методами:

• через розвиток контрактних форм співробітництва;
• злиття і придбання підприємств;
• створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

 

     

3. Міжнародні  інвестиції в Україні

 

    Країни  Центральної і Східної Європи поступово залучаються в міжнародний  оборот капіталу. На жаль, участь України  залишається досить незначною. Протягом 2000 року через приватизацію майна  було здійснено ПІІ на суму 595 млн  дол., дуже незначні портфельні інвестиції – 201 млн дол – головним чином  через непрозорість ринку цінних паперів, відсутність привабливих  підприємств.

    У 2004 році ПІІ в Україну складали майже 8 млрд. дол., а ПІІ з України  – 167 млн.дол. Таке негативне співвідношення до того ж доповнюється тим, що за деякими  оцінками, протягом 90-х років з  України було нелегально вивезено більше 20 млрд дол.

    

Рис. 3.1. Найбільші країни-інвестори  в економіку України (на 2006 р.)

    За  деякими розрахунками, потреба української  економіки в іноземних інвестиціях  становить близько 40 млрд. дол. В галузевому розрізі іноземні інвестиції спрямовуються в першу чергу у: харчову промисловість (21%), внутрішню торгівлю (16%), фінансову сферу (8,5%), машинобудування і металообробку (8%), хімічну промисловість (7%), будівництво (4%). Найбільші обсяги інвестицій в Україну припадають на США, Кіпр, Нідерланди, Росію.

    Іноземні  інвестиції з України спрямовуються у Панаму, В’єтнам, Росію. Основними інвесторами України є підприємства транспорту, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення, будівництва, машинобудування і металообробки.