Іноземне інвестування в економіку україни: масштаби, структура, ефективність

Міністерство освіти і науки  України Київський національний економічних університет 

імені Вадима Гетьмана

 

Факультет міжнародної  економіки та менеджменту 

Кафедра міжнародної  економіки 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ: МАСШТАБИ, СТРУКТУРА, ЕФЕКТИВНІСТЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 5 групи 3  курсу

денного відділення

Соколик Лесі Василівни

Науковий  керівник

к.е.н., доцент

Паценко Олег Юрійович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Рецензія на курсову роботу

________________________________________________________________________________

 

Виконану студентом: група _____, __________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Актуальність  теми курсової роботи, ступінь розкриття:

– високий (9-10 балів)______________________________________________________________

– достатній (7-8 балів)______________________________________________________________

– поверхневий (4-6 балів)___________________________________________________________

– відсутні основні складові (0-3 балів)________________________________________________

2. Виклад теоретичного  матеріалу: 

– висока якість (23-25 балів)________________________________________________________

– висока якість без авторського узагальнення (20-22 балів)_______________________________

– недостатня якість (11-19 балів)_____________________________________________________

– поверхневий виклад (6-10 балів)____________________________________________________

– поверхневий виклад з грубими помилками (0-5 балів)_________________________________

3. Глибина аналізу та  рівень інформаційного забезпечення:

– глибокий аналіз та високий рівень інформаційного забезпечення (28-30 балів)_____________

– достатній аналіз та рівень інформаційного забезпечення (20-27 балів)____________________

– поверхневий аналіз та недостатній  рівень інформаційного забезпечення (15-19 балів)______

– недостатній аналіз в описовій формі, без нових статистичних даних (6-14 балів)___________

–недостатній аналіз в описовій формі з грубими помилками (0-5 балів)____________________

4. Рівень самостійності  та обґрунтованості висновків  і пропозицій:

– обґрунтовані, суттєві, самостійні (23-25 балів)________________________________________

– достатньо обґрунтовані (18-22 балів)________________________________________________

– не достатньо обґрунтовані (15-17 балів) _____________________________________________

– не випливають з дослідження (1-14)________________________________________________

– висновки відсутні (0 балів)_______________________________________________________________

5. Якість ілюстративного  матеріалу: 

– згідно з вимогами (10 балів)_______________________________________________________

– є неточності (6-9 балів)___________________________________________________________

– грубі помилки (0-5 балів)__________________________________________________________

6. Інші зауваження:_____________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

7. Графік виконання роботи:

– дотриманий___________________________________________________________________________

– не дотриманий________________________________________________________________________

8. Загальна кількість  балів______________________________________________________________

9. Робота оцінена  на оцінку______________________________________________________________

 

 

Науковий керівник______________________________________

 

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні підходи до вивчення сутності іноземних інвестицій та їх ролі в розвитку національної економіки…………………………………………...6

1. Сутнісна характеристика іноземних інвестицій, їх класифікація…………….6
2. Роль іноземних інвестицій в економічному зростанні національної економіки………………………………………………………………………..11

РОЗДІЛ 2. Аналіз залучення іноземних інвестицій в економіку України

2.1. Оцінка інвестиційного клімату в Україні…………………………………….15

2.2. Масштаби та структура іноземного інвестування в економіку України…..18

2.3. Ефективність іноземних інвестицій в економіці України…………………..24

РОЗДІЛ 3.Напрями удосконалення політики залучення іноземних інвестицій та зростання їх ефективності…………………………………………………………28

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...36

АНОТАЦІЯ…………………………………………………………………...…….39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….40

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що нарощування та ефективне використання інвестиційних ресурсів є одним із важливих чинників забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни. Іноземні інвестиції являють собою найважливішу частину світового руху капіталу. Досвід країн з перехідною економікою свідчить про їх велику роль в здійсненні структурної перебудови економіки, реконструкції і модернізації виробництва.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних підходів до розкриття сутності іноземних інвестицій, їх ролі та значення для розвитку національної економіки, обґрунтування напрямів підвищення ефективності іноземного інвестування в Україні.

Відповідно до визначеної мети в дослідженні поставлено такі завдання:

• узагальнити теоретичні підходи до вивчення сутності іноземних інвестицій, їх ролі та значення для розвитку національної економіки;
• проаналізувати сучасний стан іноземного інвестування в Україну;
• визначити масштаби та основні напрями іноземного інвестування в Україну;
• обґрунтувати рекомендації щодо підвищення ефективності державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема, іноземного інвестування.

Об’єктом дослідження виступають іноземні інвестиції в економіку України.

Предметом дослідження є напрями підвищення ефективності іноземного інвестування в Україну.

Методологічною  основою дослідження є загальнонаукові та  спеціальні методи наукового пізнання, зокрема, методи аналізу і синтезу, метод наукової абстракції, визначення прямих і зворотних зв’язків між економічними явищами, економіко-статистичний  та логічний методи, компаративний аналіз.

Фактологічною основою дослідження є нормативно-правові документи України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, рекомендації міжнародних експертів щодо розвитку економіки України, довідкова та періодична література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні підходи до вивчення сутності іноземних інвестицій та їх ролі в розвитку національної економіки

 

1.1. Сутнісна характеристика іноземних інвестицій, їх класифікація

Однією з форм зовнішньоекономічної діяльності є іноземне інвестування, яке набуває важливого значення для економічного розвитку, сприяє заходам макроекономічної політики стабілізації.

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів. А безпосередньо «іноземні інвестиції» - це вкладання коштів інвесторами  в економіку країни.  Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій.

У процесі іноземного інвестування вирізняють країни-донори, які є основними постачальниками  капіталів у інші країни, і країни-реципієнти, до яких спрямовуються іноземні інвестиції. Залучення іноземних інвестицій, як правило, регламентується державою з метою підтримки національних інтересів та пріоритетних галузей економіки.

Набуття іноземними інвестиціями спеціального режиму і відповідно - отримання іноземним інвестором передбачених законом гарантій обумовлюється державною реєстрацією інвестицій. Така реєстрація здійснюється згідно із ГК України (ст. 395), Законом України “Про режим іноземного інвестування” (ст. 13), у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928 “Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти інвестування, які не заборонені законами України, а саме в:

• основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального призначення;
• основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;
• оборотні кошти підприємств та організацій;
• цінні папери;
• цільові грошові вклади;
• науково-технічну продукцію;
• інтелектуальні цінності;
• інші об'єкти власності, в т. ч. майнові права.

          Слід, однак, зазначити наявність законодавчих обмежень щодо деяких об'єктів. Так земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля, що є основним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави. Відтак, іноземне інвестування у зазначені об'єкти може здійснюватися лише у формах, не заборонених законодавством України та з дотриманням встановленого порядку [1].

          Крім того, іноземні інвестори не можуть вкладати інвестиції в об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації, у формі набуття права власності на ці об'єкти.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

• інвестори (замовники);
• виконавці робіт (підрядники);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
• юридичні особи (банківські, інвестиційні фонди  та ін.), тощо.

Іноземні інвестори  — суб'єкти інших країн, які провадять  інвестиційну діяльність на території  країни, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство країни;
• фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території країни і не обмежені у дієздатності;
• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства країни.

  За українським законодавством особа визнається іноземним інвестором за наявності таких умов:

   - для фізичної  особи-іноземця - постійного місця  проживання, а для інших суб'єктів  - постійного місця знаходження  за межами України;

   - здійснення зазначеними  особами господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією іноземних  інвестицій у передбачених законодавством  формах [30].

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різноманітних  формах. Закон “Про режим іноземного інвестування” (ст. 3) розрізняє численні шляхи (називаючи їх формами) інвестування. Узагальнивши положення даного закону, можна виділити дві основні правові форми іноземного інвестування: договірну та корпоративну, які можуть поєднуватися.

Корпоративна форма іноземного інвестування має місце у разі:

   - створення іноземним  інвестором самостійно чи за  участю українських суб'єктів  господарювання господарських організацій;

   -набуття іноземним інвестором корпоративних прав діючої господарської організації чи цілісного майнового комплексу унітарного підприємства;

   - створення іноземним  інвестором з правами юридичної особи філії чи представництва.

У світовій практиці виділяють три основні форми зарубіжного інвестування:

1. Прямі або реальні інвестиції. Основне визначення прямих іноземних інвестицій сформулювали експерти Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) : "інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межами національних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг, закупівлі товарів для імпорту в країну базування або експорту в треті країни. Їх характерними рисами є те, що інвесторові належить управлінський контроль над підприємствами, і вони виступають у формі акціонерного капіталу і коротко- та довготермінових міжфірмових позик"[15].

За визначенням Міжнародного валютного фонду, іноземні інвестицій є прямими в тому випадку, коли іноземний власник володіє не менше ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства[15].