Система показників ефективності діяльності підприємства

Управління  персоналом

1. Типи відносин на ринку праці. Принципи соціального партнерства.
2. Управління персоналом в умовах функціонування ринку праці.
3. Доктрина та теорії управління персоналом.
4. Методологія управління персоналом фірми.
5. Кадрова та соціальна політика фірми.
6. Мотивація і стимулювання праці в управлінні персоналом.
7. Принципи управління персоналом.
8. Забезпечення фірми персоналом і розвиток персоналу.
9. Оцінка персоналу, як функція системи управління.
10. Управління процесами руху персоналу.

 

1,Типи відносин на ринку праці. Принципи соціального партнерства.

На зовнiшньому ринку дiють галузевi профспiлки, якi об'єднують працiвникiв окремих галузей, а також профспiлки, якi об'єднують працiвникiв за професiями. Зовнiшнiй ринок характеризується значною плиннiстю кадрiв, тобто вiн припускає можливiсть вiльного переходу з одного мiсця роботи на iнше. Внутрiшнiй ринок являє собою систему соцiально-трудових вiдносин у межах одного пiдприємства, всерединi якого розмiщення робочоi сили i визначення ii цiни, тобто заробiтноi плати, вiдбуваються згiдно з адмiнiстративними правилами i процедурами. Внутрiшнiй ринок передбачає рух кадрiв усерединi пiдприємства, перемiщення з однiєi посади (роботи) на iншу.Профспiлки об'єднують працiвникiв пiдприємства незалежно вiд iхнiх професiй. Зайнятiсть тут гарантується бiльшою мiрою, нiж на зовнiшньому ринку працi, що, у свою чергу, сприяє пiдвищенню ефективностi використання трудового потенцiалу. Вiдкритий ринок охоплює все працездатне населення. Це насамперед органiзована, офiцiйна частина ринку — населення, яке перебуває на облiку в державних службах зайнятостi, тобто безробiтнi, а також випускники державноi служби професiйного навчання. Друга, неофiцiйна, частина охоплює тих громадян, якi намагаються влаштуватися на роботу через прямi контакти з пiдприємствами або з недержавними структурами працевлаштування i професiйного навчання. До прихованого ринку належать працiвники, якi зайнятi на пiдприємствах i в органiзацiях, проте мають велику ймовiрнiсть опинитися без роботи з причини зниження темпiв розвитку виробництва, його конверсii, лiквiдацii колишнiх економiчних i виробничих взаємозв'язкiв.

 

Типи, форми і  сегменти ринків праці

Розрізняють зовнішній, або  професійний, ринок праці і внутрішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює  відносини між продавцями і покупцями  робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають  з приводу наймання працівників  відповідної професії, спеціальності, а отже, потребують жорсткої класифікації робіт і чіткого визначення їх змісту.

На зовнішньому ринку  діють галузеві профспілки, які об'єднують  працівників окремих галузей, а  також профспілки, які об'єднують  працівників за професіями. Зовнішній ринок характеризується значною плинністю кадрів, тобто він припускає можливість вільного переходу з одного місця роботи на інше.

Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підприємства, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі. По горизонталі — переведенням на інше робоче місце без змін у кваліфікації, без підвищення в посаді. По вертикалі — переведенням на інше робоче місце з підвищенням у посаді або на роботу, що потребує вищої кваліфікації.

Розвиток внутрішнього ринку  сприяє зниженню плинності кадрів, оскільки підприємство заінтересоване в збереженні працівників, які знають специфіку його виробництва.

Профспілки об'єднують  працівників підприємства незалежно від їхніх професій. Зайнятість тут гарантується більшою мірою, ніж на зовнішньому ринку праці, що, у свою чергу, сприяє підвищенню ефективності використання трудового потенціалу.

Зовнішній і внутрішній ринки  тісно пов'язані. У країнах з розвинутою економікою може переважати як один, так і інший ринок праці.

Наприклад, у США переважає  зовнішній ринок праці, в Японії — добре організований внутрішній ринок.

Практика функціонування ринків праці в багатьох країнах  свідчить про існування відкритого і прихованого ринків праці.

На відкритому ринку представлене все працездатне населення. Це насамперед організована, офіційна частина ринку — населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто безробітні, а також випускники державної служби професійного навчання. Друга, неофіційна, частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійного навчання.

До прихованого ринку  належать працівники, які зайняті  на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв'язків.

Ринок праці підрозділяється па окремі частини — цільові ринки, які називаються сегментами.

Принципи  Соц, Партнерства

Соціальне партнерство між сторонами соціально-трудових відносин, їх суб'єктами та органами здійснюється водночас на різних рівнях і у різних формах.

Соціальне партнерство як форма узгодження інтересів сторін може бути ефективним лише в тому випадку, якщо воно базується на взає-моузгоджених принципах. Міжнародною організацією праці вироблені принципи, які можуть і мають скласти основу концепції соціально-трудового партнерства на будь-якому рівні. Це такі принципи:

1. Загальний і міцний  мир може бути встановлений  лише на основі соціальної справедливості.

2. Ненадання в якій-небудь  країні працівникам нормальних умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають покращити становище трудящих.

3. Свобода слова і свобода  об'єднання є необхідними умовами  постійного прогресу.

4. Злиденність у будь-якому  місці є загрозою для загального  добробуту.

5. Всі люди, незалежно від раси, віри і статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці і рівних можливостей.

6. Повна зайнятість і  зростання життєвого рівня.

Основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути:

· законність;

· повноважність та рівноправність сторін та їх представників;

· сприяння держави розвиткові соціально-трудового партнерства на демократичних засадах;

· свобода вибору та обговорення  питань, які входять у сферу  соціально-трудового партнерства;

· добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;

· обов'язковість виконання  досягнутих домовленостей;

· відповідальність за виконання  прийнятих зобов'язань;

· контроль за виконанням досягнутих домовленостей. Поряд з цими загальними принципами, на яких має будуватися

· вся система соціального партнерства, можна виділити низку специфічних принципів організації роботи партнерів при здійсненні ними окремих форм цієї роботи, зокрема при веденні колективних переговорів, при укладанні договорів і угод, при взаємних консультаціях і контролі, а також при вирішенні колективних спорів.

 

2,Управління персоналом в умовах функціонування ринку праці.

Одним із сукупності складових  підприємства, як цілісної виробничо-господарської системи, поряд з управлінням діяльності є управління персоналом.

В умовах переходу до ринкової економіки управління персоналом має  бути системним і завершеним на основі комплексного вирішення кадрових проблем, використання нових і вдосконалення  існуючих форм і методів кадрової роботи.

Комплексний підхід до управління персоналом передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, правових, технічних, педагогічних та інших аспектів управління у їх сукупності і взаємозв’язку при визначальній ролі соціально-економічних чинників.

Системний підхід відбиває взаємозв’язки між окремими аспектами управління персоналом і виражається в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів її досягнення, створенні відповідного механізму управління, який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання системи роботи з персоналом на підприємстві.

Варто виділяти три аспекти  поняття «управління персоналом»: функціональний (змістовний), організаційний та освітній (як навчальна та наукова дисципліна).  

Механізм  функціонування ринку праці. Структура  суб’єктів і об’єктів системи  управління персоналом на ринку праці 

Механізм функціонування ринку праці це :

Субэкт ринку  праці: наймані працівники, роботодавці, профспілки, спілки роботодавців.

Обєкти ринку  праці: господарські відносини, трудові відносини, соціальні відносини, зайнятість і безробіття, профнавчання, розподіл та перерозподіл робочої сили.

Функції ринку праці.

Засоби зв’язку та впливу: страйки, локаути, переговори тощо.

Наймані працівники — це працівники, які виконують  роботу за певну заробітну плату, обумовлену трудовим договором (контрактом). Це поняття асоціюється з поняттями кадри та персонал, які співвідносяться з іншими поняттями таким чином:

Трудові ресурси і робоча сила виступають, зазвичай, об’єктами  державного і виробничо-територіального управління, а кадри і персонал — галузевого і фірмового управління людськими ресурсами.

Під кадрами розуміють штатних (постійних) кваліфікованих працівників, які пройшли попередню професійну підготовку, володіють трудовими навичками, досвідом роботи, спеціальними знаннями в обраній сфері діяльності і перебувають у трудових відносинах з керівництвом фірм.

Під персоналом розуміють весь особовий склад установи, організації, підприємства, всіх постійних і тимчасових працівників, представників кваліфікованої і некваліфікованої праці.

критерієм оптимальності  структури персоналу є іідповідність  між:

• чисельністю працівників різних посадових груп;
• обсяги робіт, які виконуються кожною посадовою групою

 

Чисельність персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації, автоматизації, комп’ютеризації.

Показники чисельності  персоналу:

— нормативна чисельність;

— облікова (фактична) чисельність:

а) постійні;

б) тимчасові;

в) сезонні;

— середньооблікова чисельність;

— середньооблікова чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості;

— явочна чисельність;

— чисельність працівників, які не перебувають в обліковому складі.  

Система відносин між суб’єктами ринку праці  в сучасних умовах

Типи відносин на ринку  праці:

— відносини протистояння, засновані на теорії, що проголосила суперечності між інтересами буржуазії і пролетаріату антагоністичними і непримиренними;

— відносини партнерства, засновані на теорії, що проголосила можливість узгодження інтересів власників засобів виробництва і найманих працівників шляхом переговорів, взаємних поступок, удосконалення господарського і трудового законодавства.

Система соціального  партнерства:

а) будується на певних принципах;

б) вимагає узгоджених дій партнерів: держави, роботодавців (спілок роботодавців), найманих працівників (профспілок або інших організацій) і правильного розподілу ролей між ними;

в) підтримується прагненням партнерів досягати загального блага  в суспільстві;

г) здійснюється в формі  консультацій, переговорів та укладанням тарифних угод і колективних договорів.

Система колективно-договірного  регулювання передбачає:

— встановлення певних принципів проведення переговорів, укладання договорів і угод, проведення взаємних консультацій і контролю, вирішення колективних спорів (конфліктів);

— встановлення рівнів переговорів і угод (національний, галузевий і територіальний, підприємства);

— визначення суб’єктів соціального партнерства;

— визначення змісту колективних договорів і угод на кожному з рівнів;

— розробку нормативно-правового забезпечення;

— контроль за дотриманням умов колективних договорів і угод.