Соціальне забезпечення

• зниження реального рівня безробіття,
• посилення економічної активності і мобільності населення,
• підвищення доходів населення, рівня добробуту, тобто покращення соціального захисту населення. На базі соціально орієнтованої економіки сучасного типу передбачається наближення рівня життя населення до середніх європейських стандартів його якості та показників людського розвитку.

Реформування соціального  захисту здійснюватиметься разом  з економічними перетвореннями в  державі. З урахуванням прогнозних показників економічного розвитку намічені заходи в наступний період здійснюватимуться  поетапно.

На першому етапі в  умовах обмеження ресурсних можливостей  економіки необхідно здійснити  комплекс заходів щодо стабілізації рівня життя населення, недопущення  масового безробіття, посилення захисту  соціальних і трудових прав громадян. Найважливішим серед цих заходів є:

• ліквідація та недопущення в подальшому заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій і допомог;
• впорядкування діючих пільг і компенсацій громадян;
• формування системи державних мінімальних соціальних стандартів;
• запровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• розмежування джерел фінансування соціального захисту.

 На другому етапі,  враховуючи матеріальні та фінансові  можливості, передбачається:

• підвищення розмірів заробітної плати і соціальних пенсій до рівня мінімальних державних гарантій прожиткового мінімуму відповідних груп населення;
• вдосконалення структури управління соціального захисту;
• вдосконалення порядку формування витрат на соціальний захист.

На третьому етапі за умови  економічної та фінансової стабілізації передбачається:

• забезпечення для населення мінімальних соціальних стандартів;
• перехід до реалізації повною мірою норм загальнообов’язкового державного страхування.

Першочерговою проблемою  у контексті соціального захисту  населення є проведення повномасштабної  реформи пенсійної системи, яка  повинна здійснюватися за трьома рівнями:

• солідарної системи пенсійних виплат (перший рівень),
• системи накопичувальних індивідуальних пенсійних рахунків у рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (другий рівень),
• системи недержавного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян (третій рівень).

Зараз середній рівень пенсій складає біля 40 відсотків прожиткового мінімуму, а розмір максимальної пенсії в 19 разів перевищує контрольну цифру.

Для удосконалення системи  і вирішення проблем і завдань  соціального захисту інвалідів  важливим стає прийняття нової редакції Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який створить відповідну нормативно-правову  базу соціального захисту інвалідів, сформує ефективний організаційно-фінансовий механізм його забезпечення.

Важливою проблемою у  контексті соціального захисту  населення є розвиток гуманітарної сфери, зокрема освіти, науки, охорони  здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку і туризму.

Серйозною соціально-економічною  проблемою, від вирішення якої залежить стан соціального захисту населення, є рівень безробіття, який наближається до критичної межі і загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття є дуже небезпечним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативно впливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних, тому що допустимий термін пошуку роботи, коли ще не почалася втрата кваліфікації, навичок та звичок працювати, становить 3 місяці. Дуже гострою є проблема прихованого безробіття, показники якого мають критичні рівні і загрожують економічній безпеці держави .

Аналіз економічних проблем, пов'язаних зі своєчасними виплатами  заробітної плати, свідчить, що заробітна  плата раніше не зароблялась, а нараховувалася в номіналі. Крім того, у більшості галузей економіки не підтримувалося міжгалузеве співвідношення в оплаті праці (до рівня середньомісячної заробітної плати робітників і службовців у народному господарстві). Проте, варто зазначити, що держава постійно приділює увагу вирішенню цього питання. І в останні роки простежується значне покращення.

Аналіз сучасного етапу  дає підстави для висновку про  недостатню увагу з боку міністерств  та установ з підготовки кадрів усіх рівнів відповідно до існуючих і перспективних  потреб ринкової економіки. Вказане  полягає в невисокому рівні керованості  цими процесами. Майже відсутній  механізм випереджаючої професійної  підготовки й перепідготовки працівників, що знаходяться під ризиком скорочення. Цей важливий важіль може значно пом'якшити проблеми зайнятості, скорочення безробіття.

Відбувається виділення  середнього класу і виведення  його за межу прожиткового мінімуму. Разом  з тим почалося формування «приватнопідприємницького» прошарку, який має високі та занадто  високі доходи. Отже, сьогодні економічні та соціально-психологічні наслідки поляризації  доходів і споживання різних категорій  населення виявляються в посиленні  егалітарних настроїв у суспільстві.

У соціально-економічних  умовах розвитку суспільства, що склалися сьогодні, середній клас можна розглядати як дійсний локомотив економіки  та головну складову політики подолання  бідності в Україні. Вона має поєднуватися з політикою становлення середнього класу. Для цього потрібно створення  відповідних умов та використання ефективних економічних підходів.

Стратегічною проблемою  економічної політики в умовах формування соціальне орієнтованого ринку  є становлення та розвиток малого бізнесу, як і підприємництва в цілому. Відповідно недооцінка ролі та місця малого підприємництва, ігнорування його економічного і соціального потенціалу можуть набути характеру стратегічного прорахунку.

3.2. Державна служба зайнятості на ринку соціальних послуг (січень–серпень 2012 року)

Ситуація на ринку праці  України характеризується постійним  попитом на кваліфікованих робітників з інструментом: слюсарів, токарів, фрезерувальників, електрогазозварників, електромонтерів з ремонту та обслуговування устаткування, малярів, мулярів, штукатурів тощо. Існує значний  попит на робітників, задіяних у  сільськогосподарському та лісовому господарствах, трактористів, водіїв, продавців, кухарів, менеджерів зі збуту, двірників та комірників. Також затребувані медсестри, лікарі, інженери, IT-спеціалісти.

Станом на 1 вересня 2012 року кількість вакансій у базі даних  державної служби зайнятості становила 82,1 тис., у тому числі: для робітників – 37,9 тис., для службовців – 32,0 тис. та 12,2 тис. – для осіб, які не мають  спеціальної підготовки.

На обліку в центрах  зайнятості перебувало 444,5 тис. незайнятих громадян. Серед них: 205,4 тис. складали особи, які займали робітничі місця, 168,8 тис. займали посади службовців, 70,3 тис. – особи без професії. Серед незайнятих осіб 44% складає молодь віком до 35 років, а кожен п'ятий – особа, не здатна на рівних конкурувати на ринку праці. Статус безробітного мали 426,7 тис. осіб, з яких 312,2 тис. отримували допомогу по безробіттю. 

Загалом на обліку в державній службі зайнятості у січні–серпні 2012 року перебувало 1 млн 318,1 тис. незайнятих громадян. Статус безробітного мали 997,5 тис. осіб, з яких 827,8 тис. громадян отримували допомогу по безробіттю.

Чисельність громадян, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості у січні–серпні 2012 року, становила 522,0 тис. осіб. 

Зокрема завдяки наданню  дотацій роботодавцям у січні-серпні 2012 року роботу отримали 27,1 тис. безробітних  громадян, а за рахунок виплати  допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності започаткували власну справу 7,8 тис. безробітних. 

З метою подолання професійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці та сприяння у працевлаштуванні соціально незахищених  верств населення державна служба зайнятості постійно співпрацює з роботодавцями: здійснює під їхні потреби професійне навчання безробітних, надає їм дотації  для створення робочих місць, організовує тимчасову зайнятість на оплачуваних громадських роботах.

Професійне навчання протягом цього періоду  проходили 153,9 тис. безробітних.

В оплачуваних громадських  роботах взяли участь 281,7 тис. осіб, які працювали на суспільно корисних роботах: благоустрій населених  пунктів, догляд за особами похилого віку, інвалідами тощо.

За останніми оприлюдненими  даними Державної служби статистики України, рівень безробіття населення  віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 8,2% у І кварталі 2011 року до 7,8% економічно активного населення у І кварталі 2012 року (див. додаток 3) [5].

Висновок

Україна опинилася у стані  гострої соціально – політичної кризи. Попри всі переваги ринку  не вирішується багато соціальних питань. Навіть якщо ринкова система спроможна  забезпечити високий рівень споживання матеріальних благ і послуг, вона все  ж заснована нерівності членів суспільства  в розподілі суспільного продукту, що призводить до суттєвої диференціації  доходів населення, зміни структури  суспільства. тому в ринковій системі  потрібен захист людини від цих негативних явищ. Привернення уваги до суспільства, державних, комерційних, громадських та інших організацій до проблем нужденних людей, послідовного здійснення політики, спрямованої на створення соціальних і матеріальних гарантій нужденним передбачено Конституцією України та іншими законами.

Питання соціального захисту  громадян – це понад усе прерогатива  державної політики. Держава вживає заходів щодо вирішення питань економічного становища і гарантій соціального  захисту громадян. Але треба сказати відверто, що сьогодні держава не готова в наслідок економічних обставин забезпечити виконання програм соціально–орієнтованого напряму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Впродовж кількох останніх років Україна проводить радикальне реформування системи соціального  захисту населення. Визначаючи те, що ринкові перетворення приводять  до значного падіння рівня життя  більшості сімей та зважаючи на обмеженість  державних фінансових ресурсів, уряд України створив нові програми адресної соціальної допомоги. Відмінною рисою  такого підходу є те, що соціальна  допомога надається лише найбільш нужденним.

Аналіз та визначення рівня  достатності наданих допомог  показав, що система потребує реформування, впровадження нових шляхів та методів, котрі без додаткових затрат коштів, матеріальних засобів дозволять  працювати більш результативно  на користь тих, хто потребує соціального  захисту.

Пропоную наступні удосконалення  робіт:

1. В сфері соціальної  політики:

• розроблення і прийняття Соціального кодексу;
• зменшення податкового тиску на ті підприємства, установи, організації, підприємницькі структури, які роблять внесок у благодійні фонди;
• розробка методичних рекомендацій для сільських центрів управління праці та соціального захисту населення;
• поглиблення всебічного вивчення цілі