Аналіз фінансової стійкості підприємства

 

      Комплексний індекс розрахуємо наступним чином:

      Ін = 6*2+6*0,3+9*1+7*0,5+7*0,5+4*6+9*4=89,8

      І2006 = 6*2+6*0,005+9*0,05+7*0,64+7*0,5+4*0,99+9*0,7=30,72

      І2007=6*2,57+6*0,001+9*0,07+7*0,73+7*0,61+4*0,13+9*(-0,4)=22,356;

      І2008=6*2,06+6*0,002+9*0,03+7*0,62+7*0,51+4*0,1+9*0,04=21,312.

       

      Нормативний показник комплексного індексу вказує на оптимальну вагу розрахованих коефіцієнтів на фінансову стійкість підприємства. [25]

      Аналізуючи  розраховані індекси, можемо сказати, що у 2006 році комплексний індекс фінансових показників нижче нормативного на 59,08. Це означає, що їх вага у загальному комплексі показників надто низька і на підприємстві порушено нормальний рівень фінансової стійкості.

      У 2007 та 2008 роках комплексні індекси  фінансових показників мають тенденцію  до зниження, а це означає, що керівництво  не тільки не вжило заходів для  стабілізації становища і не збалансувало вагу різних показників, що впливають на діяльність підприємства, а й ще й погіршило і без того складне становище. Підприємство має ризик банкротства. Тобто можна прослідити негативну динаміку у розвитку підприємства, а також прогнозувати його подальшу тенденцію до погіршення фінансового положення підприємства.

      Для наглядного представлення вищезазначених результатів побудуємо графік динаміки індексів за аналізований період.

      Рис. 3.1. Динаміка комплексного індексу фінансових показників 

      Таким чином, виходячи з проведеного дослідження, можна стверджувати, що адекватність запропонованої моделі дозволяє покласти її в основу прогнозування фінансового  стану підприємства, що і було представлено на прикладі ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської”.

      Керівництво підприємства повинно розробляти способи  підвищення фінансової стійкості і  заходи для відновлення платоспроможності  підприємства, а вирішення цих  завдань полягає в професійному управлінні оборотними ресурсами.

      На  стійкість підприємства впливають різноманітні фактори:

1.  положення підприємства на товарному ринку;

2.  рівень привабливості галузі у бізнесі;

3.  фінансово-виробничій потенціал підприємства;

4.  ступінь фінансової незалежності;

5.  рівень ділової активності;

6.  ефективності фінансово–господарських операцій та ін.

      Безумовно, існують заходи, які можна застосувати  для відновлення платоспроможності  підприємства, проте їх реалізація займає чимало часу. Серед них:

1. продаж частини основних засобів, як спосіб розрахунку із кредиторами за поточними зобов’язаннями;
2. збільшення розміру статутного капіталу. Даний процес тривалий за часом і нерідко супроводжується певними витратами ( додаткова емісія акцій – дорогий процес);
3. одержання довгострокової чи короткострокової позики, але тут існує умовність: якщо отримана позика носить цільовий характер, то поліпшення платоспроможності за формальними критеріями насправді є фіктивним. Але дана міра відновлення платоспроможності пов'язана з виконанням ряду умов: наявність плану фінансового оздоровлення; безумовним дотриманням цільового характеру використання раніше наданої державної фінансової підтримки.
4. впровадження нових форм і методів керування;
5. конверсія, перехід на реалізацію нової продукції, з іншими якісними характеристиками;
6. підвищення ефективності маркетингу
7. зниження витрат на збут;
8. скорочення дебіторсько - кредиторської заборгованості;
9. підвищення частки власних засобів в оборотних активах за рахунок частини фонду споживання і реалізації короткострокових фінансових вкладень;
10. продаж зайвого устаткування, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції на основі інвентаризації;
11. конверсія боргів шляхом перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову;
12. скорочення чисельності зайнятих;
13. зменшення дебіторської заборгованості і ін.

      Щодо  управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2. періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3. якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

1. використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;
2. продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;
3. при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;
4. використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;
5. відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;
6. страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;
7. обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

      Стосовно скорочення поточних зобов’язань підприємства, то, по-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків, по-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат, по-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

 

       

 

      Додаток Б

 
 

 

Продовження додатку Б

 
 

 

Продовження додатку Б