Аналіз фінансовогостану

 

 

     Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найжорсткішим критерієм платоспроможності, що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може за необхідності погасити негайно за рахунок найліквідніших активів (наявної готівки). Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів.

    Коефіцієнт  абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу, тому висновки щодо майбутньої його платоспроможності на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Надто високе значення коефіцієнта абсолютної ліквідності негативно впливає на рівень рентабельності підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. В зарубіжній аналітичній практиці оптимальною вважається ситуація, коли значення показника дорівнює 0.2 - 0.3; у вітчизняній - нормативи ліквідності не розроблені, однак теоретично достатнім вважається значення коефіцієнта більше за 0,2 - 0,35. Це означає, що в найкоротший термін підприємство може погасити 20-35% своїх поточних зобов'язань.

    Коефіцієнт  швидкої (проміжної, критичної, термінової, миттєвої, оперативної) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту відображає прогнозні платіжні можливості підприємства за умови вчасного проведення розрахунків з дебіторами.

    Коефіцієнт  дає змогу оцінити можливість погашення підприємством поточних зобов'язань в разі критичного його стану. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення.

    Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта, що дорівнює 1.0. На підприємствах європейських країн середнє значення коефіцієнта критичної ліквідності перебуває на рівні 0,8 – 0,9. У практиці багатьох вітчизняних підприємств прийнятним є значення показника, що перевищує 0,7 – 0,8.

    Коефіцієнт  поточної (загальної) ліквідності (коефіцієнт покриття) оцінює загальну платоспроможність підприємства, показує, якою мірою оборотні активи покривають поточні зобов'язання. 

    Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства за період, який дорівнює середній тривалості одного обороту всіх його оборотних активів.

    Перевищення оборотними активами поточних зобов'язань  забезпечує резервний запас для  компенсації збитків, які може мати підприємство при розміщенні та ліквідації всіх оборотних активів, крім абсолютно ліквідних. Чим більшою буде величина цього запасу, тим впевненішими можуть бути кредитори, що борги їм буде повернено.

    Значення  цього показника в зарубіжній практиці вважають нормальним в межах від 1.0 до 2,0. Згідно з розробленими в Україні методиками аналізу фінансового стану:

• значення коефіцієнта покриття в межах 1,0 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно повертає борги;
• критичне значення коефіцієнта покриття прийняте на рівні 1,0;
• при значенні коефіцієнта покриття меншому за 1,0 підприємство має неліквідний баланс.

 

     АНАЛІЗ  ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА 

     Економічний зміст фінансової стійкості – забезпеченість запасів підприємства стійкими джерелами їх формування, гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів. 

     ФІНАНСОВО СТІЙКЕ ПІДПРИЄМСТВО:

      - доходи стабільно перевищують витрати,

       - має можливість вільно маневрувати грошовими коштами  з метою їх ефективного використання,

     - не допускає невиправдано високої дебіторської і кредиторської заборгованості,

     - має оптимальну структуру джерел фінансування (капіталу) і своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. 

     Аналіз  абсолютних показників фінансової стійкості:

     Виділяють: групу показників наявності джерел формування запасів; 

                       групу показників забезпеченості запасів джерелами їх формування. 

     ПОКАЗНИКИ НАЯВНОСТІ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ЗАПАСІВ:

• власні джерела формування запасів (Дв) - різниця між власним капіталом і необоротними активами: Дв = ВК – НА;
• власні джерела формування запасів (Дв) і довгострокові зобовязання (ДЗ):

Двп = Дв + ДЗ = (ВК + ДЗ) –  НА;

• загальна величина основних джерел формування запасів (Дз)  як сума Двп і величини короткострокових кредитів банків (КК):

     Дз = Двп + КК = (ВК + ДЗ + КК) – НА.

ПОКАЗНИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ЗАПАСІВ  ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ:

     - надлишок (+) або нестача (-) власних  оборотних коштів (ΔДв): ΔДв = Дв – Запаси;

     - надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів оборотних коштів (ΔДвп): ΔДвп = Двп – Запаси;

     - надлишок (+) або нестача (-) загальної  величини основних джерел формування  запасів (ΔДз): ΔДз = Дз – Запаси.

 

     Залежно від рівня забезпеченості запасів джерелами їх формування виділяють

    чотири  типи фінансової стійкості:

 

 

     Абсолютна фінансова  стійкість показує, що запаси підприємства повністю сформовані за рахунок його власних джерел (власного капіталу). Підприємство при цьому має високий рівень платоспроможності. Абсолютна фінансова стійкість зустрічається рідко і є граничним типом фінансової стійкості. Такий підхід до фінансування оборотних активів означає,  що підприємство не бажає або не має можливості залучати позикові джерела фінансування, використання яких забезпечує зростання рентабельності власного капіталу  (завдяки ефекту фінансового левериджу).

    Нормальна фінансова стійкість властива підприємствам, які для формування запасів використовують власні джерела і довгострокові позикові джерела (власний капітал і довгострокові зобов'язання). Підприємство при цьому має достатньо високий рівень платоспроможності. Використання довгострокових зобов'язань для фінансування оборотних активів забезпечує зростання рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового левериджу.

    Нестійкий фінансовий стан властивий підприємствам, яким для формування запасів недостатньо капіталізованих джерел (власного капіталу і довгострокових зобов'язань) і вони залучають з цією метою короткострокові кредити банків.  

    Нестійкість фінансового стану  вважається допустимою, якщо величина короткострокових кредитів банків, що залучаються для формування запасів, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найліквіднішої частини запасів), а власні і довгострокові позикові джерела перевищують вартість іншої складової запасів - незавершеного виробництва, тобто якщо виконуються умови:

З_{виробничі} + 3_ГП   + З_товари  ≥ КК,

З_НВ ≤ Д_ВП

де З - виробничі запаси (ряд. 100 активу балансу);

З_ГП - готова продукція (ряд. 130 активу балансу);

З_т - товари (ряд. 140 активу балансу);

Знв - незавершене  виробництво (ряд. 120 активу балансу);

Д_{ВП -} власні і довгострокові позикові джерела. 

    Якщо  умови не виконуються, то нестійкість фінансового стану підприємства вважається недопустимою і відображає тенденцію до суттєвого його погіршення.

    Використання  значного обсягу короткострокових кредитів банків за такого типу фінансової стійкості  створює проблеми у забезпеченні поточної платоспроможності Разом з тим, воно дає змогу здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а відповідно забезпечувати при інших рівних умовах виший рівень його рентабельності.

    Кризовий (критичний) фінансовий стан характеризується нестачею 
загальної величини основних фінансових джерел формування запасів. Рівновага платіжного балансу може бути забезпечена лише за рахунок протермінованих платежів з оплати праці, платежів до бюджетів та державних цільових фондів, зростання протермінованої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги тощо.

    Важливим  абсолютним показником фінансової стійкості  с також показник власних оборотних коштів (власного оборотного капіталу) (ВОК), який характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом формування його оборотних активів. Він залежить як від структури активів, так і від структури джерел їх фінансування. Основним і постійним джерелом зростання власних оборотних коштів є прибуток.

    Розрахунок  цього показника здійснюється за формулою:

    ВОК = ОА – ПЗ =  260 + 270 до 1 року – 620 - 430 до 1 року - 630 до 1 р

    ВОК = ВК + ДЗ – НА = 380 + 430 понад 1 рік + 480 + 630 понад 1 рік - 080,

    де  ВОК - власні оборотні кошти (власний оборотний капітал);

    ОА - оборотні активи підприємства (підсумок розділу II активу балансу "Оборотні активи");

    ПЗ  - поточні зобов'язання (підсумок розділу IV пасиву балансу "Поточні зобов'язання”);

    ВК – власний капітал;

    ДЗ – довгострокові зобов’язання;

    НА – необоротні активи.

     Перша з наведених вище формул розрахунку показника власних оборотних коштів використовується в західній обліково-аналітичній практиці та в системі фінансового менеджменту. В англомовній літературі цей показник зустрічається під різними назвами - частіше всього як робочий капітал, чистий робочий капітал. Економічне його трактування таке: це сума оборотних коштів, яка залишиться у розпорядженні підприємства після розрахунків за його поточними зобов'язаннями. В певному розумінні це характеристика свободи маневру і фінансової стійкості підприємства з позицій короткострокової перспективи. Зростання суми власних оборотних коштів в динаміці за інших рівних умов розглядається як позитивна тенденція.