Аналіз використання основних виробничих фондів

Готове тісто формують на машині типу ФПЛ видавлюючи через  шаблони різної форми.

4. Випікання і охолодження печива і пряників

Тривалість і температура  випікання різних видів кондитерських  виробів зображені в таблиці 1.3(Додаток 2)..

 

Після випікання печиво і пряники охолоджують на листі  до 65–70С. Печиво готове, що ж до пряників, то вони поливаються цукровим сиропом до утворення глянцевої скоринки. Потім пряники вивантажують на добу і підсушують, що триває 80–100 хв.

Упаковування, маркірування, розфасування та зберігання печива і  пряників виконуються відповідно до вимог Держстандарту 15810–96 і 24901–89.

Печиво і пряники  зберігаються в чистих з вентиляцією приміщеннях при температурі 18+-5С і відносній вологості повітря не більше як 75%.

Гарантійний термін зберігання з дня виготовлення для

• пряника «Симферопольський» – 20 діб
• печиво «Цукрове» – 3 місяці
• печиво «Квіткове» – 30 діб.

Види енергоресурсів, що використовуються в виробництві  складають такий перелік: автономне  опалення, холодне, гаряче водопостачання, каналізація централізована подача холодної води, каналізація, автономне  гаряче водопостачання, електроенергії, пар, нафтопродукти (бензин, дизельне паливо), газ.

          1.3 Основні постачальники сировини, споживачі продукції та конкурентна спроможність підприємства

Аналіз поведінки продукції

Аналіз рівня обслуговування проводився на підприємстві за допомогою  самих покупців, тобто проводилося опитування. Метод опитування має ряд переваг перед статистичним, тому що статистичні дані по ряду цікавлячих нас показників узагалі відсутні. Оцінка торговельної ситуації, одержувана за допомогою опитування, значно повніше, ніж традиційні статистичні дослідження. Особливий інтерес надають опитування осіб, що тільки що відвідали магазин, тому що в даному випадку одержуємо досить точні відповіді на ряд питань. Це обумовлюється тим, що в момент відвідування і виходу з магазина в покупця складається визначене відношення до тому, як його обслужили. Мається можливість не тільки визначити якість обслуговування, але і більш точно установити причини мотивованої реакції покупця на рівень і якість обслуговування.

У 2007 р. проводився опитування покупців з метою оцінки якості торговельного обслуговування. Було опитано 200 чоловік. Паралельно з усним опитуванням покупців про якість обслуговування було проведене анкетне опитування, що дозволяє виявити не тільки загальне враження від обслуговування, але й оцінку його складових.

При письмовому анкетному  опитуванні запитальник заповнювали  самі опитувані. Запропонована нами анкета покупцеві виключала одержання  яких-небудь відповідей чисельного характеру, тому що вона була розрахована лише на виявлення думки покупців. Зразкова анкета представлена в табл. 1.4 (Додаток 3).

Після проведення анкетного  опитування, обробили отримані результати. Обробка отриманих результатів  здійснювалася методом, запропонованим німецьким економістом О. Андерсеном. При цьому показники оцінювалися за допомогою оцінок «високої», «задовільної», «незадовільної»  табл. 1.5 (Додаток 4).

Потім розрахували середній рівень оцінки якості торговельного  обслуговування шляхом підсумовування зведення усіх відповідей в анкеті. І одержали узагальнюючий коефіцієнт, рівний 0,88, тобто рівень торговельного обслуговування задовільний, на думку самих покупців.

Аналіз конкуренції

В України існує понад 100 фірм і приватних підприємців, які реалізують харчову продукцію. Найбільшими конкурентами є такі підприємства:

• OOO «Світязь» (частка ринку – 8%),

• ООО «Рейнфорд» (частка ринку – 11%),

• ООО «Лілія» (частка ринку -12%),

• OOO «Світоч» (частка ринку -15%),

• ЗАТ «Рошен» (частка ринку -15%),

• ЗАТ «АВК» (частка ринку -20%).

ВАТ «Жовтоводський хлібозавод»  має 12% частку ринку, тому воно конкурує з підприємствами, які займають великі сегменти ринку. (рис. 1.6)

 

Рисунок 1.6 Основні конкуренти підприємства

 

Таким чином, інші малі організації  разом займають 7% ринку.

Конкурентні переваги головних конкурентів:

• гарантована наявність товару на складах;

• швидка доставка;

• пропонування нових асортиментних позицій;

• пропозиція товарів вітчизняного виробництва.

Для виходу на ринок нових  конкурентів існують бар’єри, які  пов’язані:

• з великими інвестиціями (ринок канцелярських товарів має сезонний характер, тому необхідні додаткове інвестування і кредитування);

• з екологічно чистою продукцією;

• з нестачею сировини (в Україні нема сировинної бази);

• з мережею дистриб’юторів (для полегшення системи збуту).

1.4 Охорона праці та техніка безпеки на підприємстві

Закон України «Про охорону  праці» прийнятий у 1992 році регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, встановлює високий рівень умов праці. Закон передбачає створення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях; обов’язки власника та працівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці; відшкодування власником або уповноваженим ним органом шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я; контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці.

Весь виробничий та невиробничий персонал проходить інструктажі з ОП:

• ввідний – при прийманні на роботу;
• інструктаж по місцю роботи – первинний;
• періодичний;
• позаплановий;
• цільовий.

Люди які приймаються  на роботу, що пов’язана з обслуговуванням  складних апаратів, посудин, що працюють під тиском, електроустановок допускаються до роботи після спеціальної підготовки та здачі іспиту кваліфікованій комісії.

Періодичний інструктаж на робочому місці проводить майстер, бригадир або інструктор з метою роз’яснення  мір безпеки при виконанні роботи. Якщо впродовж однієї зміни змінюється метеорологічні умови, характер або місце роботи, то цей інструктаж проводиться повторно. Якщо робота носить одноманітний характер на постійному робочому місці, то періодичний інструктаж проводиться один раз на місяць.

Позаплановий інструктаж проводиться  на підставі нещасного випадку або  при порушенні техніки безпеки, а також при впровадженні нового обладнання. Цей інструктаж проводять  УТР, керівники робіт або інструктор у формі лекції.

Згідно закону України «Про охорону праці» фінансування заходів з охорони праці відбувається у кількості 0,5% від фонду оплати праці. Кошти фонду охорони праці хлібозавод використовує тільки на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Електробезпека.

Категорії приміщень з електробезпеки поділяються на 3 класи. Тістоприготувальне відділення відноситься до класу  підвищеної безпеки. Для запобігання ураження працюючих електричним струмом все обладнання має заземлення. Також є система аварійного відключення живлення при перевантаженні електричної мережі. Потужність електричної мережі розрахована з урахуванням потужності всіх електроприймачів цеху.

Використовуються електромеханічне блокування, яке забезпечує відключення  електричного живлення струмоведучих  частин при відкриванні доступу  до них. Велика увага приділяється захисту  складів безтарного зберігання борошна  від статичної електрики. Для  цього проводяться слідуючи заходи:

• металеві пневмоходи з’єднуються із заземленими пристроями;
• заземлюються силоси, просіювачі, дозатори борошна, шнеки, розподілювачі та інші пристрої;
• паралельно розташовані трубопроводи з’єднуються між собою для вирівнювання потенціалу статичної електрики струмопровідними перемикачами через кожні 25 см – це попереджує виникнення іскрових електричних розрядів;
• вся електроарматура виконується у вибухонебезпечному виконанні.

Взагалі, вся електроапаратура на заводі відповідає умовам навколишнього  середовища в приміщеннях, де вона розташована. Так в пічному відділенні, де відбувається значне виділення тепла, вся електропроводка має ізоляцію, яка має високу температуру плавлення, а в заварочному – підвищену вологостійкість.

Розміщення і експлуатація технологічного обладнання.

Для безпечної експлуатації технологічного обладнання, воно розташоване  на відстані не менше ніж 0,8 м від стін та колон.

Відстань між двома  паралельними технічними лініями становить 2 м. Обладнання фарбується в світлий колір, а стіни та підлога облицьовується плиткою.

На устаткуванні розміщені  інструкції з обслуговування та з  техніки безпеки, що затверджені головним інженером та головою профспілки.

Для обслуговування обладнання, що знаходиться на висоті 1,5 м і більше влаштовуються площадки зі сходами. Ширина сходів не менше 0,6 м, а висота поручнів не менше 1 м. Ширина проходів між обладнанням не менше 1 м.

Управління обладнанням  здійснюється з пультів управління, але на самому обладнанні встановлені  вимикачі, для його негайного зупинення. Печі мають контрольно-вимірювальні прилади та обладнанні автоматичною системою керування.

Цех має систему сповіщення та сигналізації. На щиті управління є світлова та звукова сигналізація для контролю різних технологічних параметрів. Цех має систему припливно-витяжної вентиляції, такі як: відсмоктувачі теплових надлишків, система повітряного душування робочих місць біля печей та інше.

Для створення безпечних  і сприятливих умов праці на підприємстві виконуються такі заходи:

• створена оптимальна освітленість робочих місць;
• забезпечується додержання нормальних кліматичних умов на робочих місцях;
• проводиться ізоляція тепловиділяючих поверхонь;
• все обладнання розташовано згідно норм, що забезпечує його безпечну експлуатацію, ремонт та спрощує евакуацію персоналу у разі виникнення аварійних ситуацій;
• всі деталі, що обертаються мають огорожу, яка має механізм блокування приводу;
• всі робітники періодично проходять інструктаж з техніки безпеки.

Пожежна безпека.

Відповідно до положення  Закону України «Про пожежну безпеку» (статті 4–7). Правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання всіма підприємствами незалежно від форми власності. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, правилами влаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами.

Пожежна безпека забезпечується шляхом проведення організаційних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових витрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого та успішного гасіння пожеж.

Для ліквідації можливих пожеж на кожному об'єкті повинні  бути джерела протипожежного водозабезпечення і первинні засоби пожежогасіння.

Приміщення, технологічні установки забезпечуються первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами, тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії.

По обсягам товарної та реалізованої продукції відбувається постійне збільшення з кожним роком (за виключенням 2009 року) у діючих цінах, проте в порівняних цінах ситуація дещо інша. Так у 2011 році по відношенню до 2007 року відбулось збільшення товарної продукції в діючих цінах на 5294,7 тис. грн. (30,5%) (у порівняних – зменшення на 9081 тис. грн. (61,3%)), а реалізованої – збільшення на 7828,4 тис. грн. (53,1%) (у порівняних – зменшення на 4389,9 тис. грн. (73,7%)). У 2011 році по відношенню до 2010 року відбулось збільшення об'єму товарної продукції в діючих цінах на 1639 тис. грн. (7,8%) (у порівняних – зменшення на 942,1 тис. грн. (86%)), а реалізованої – збільшення на 4207,6 тис. грн. (22,9%) (у порівняних – на 1950,6 тис. грн. (9,4%)). Основною причиною такого різкого збільшення об'ємів випуску та реалізації може бути розширення ринку збуту та закупівля нової техніки.

Собівартість товарної та реалізованої продукції також  майже постійно збільшується. У більшій  мірі це пов’язано із збільшенням  обсягів товарної та реалізованої продукції. Так у 2011 році по відношенню до 2007 року відбулось збільшення собівартості товарної продукції в діючих цінах на 8328,2 тис. грн. (85,1%) (у порівняних – збільшилась на 210,3 тис. грн. (1,2%)), а реалізованої – на 6324,2 тис. грн. (53,9%) (а у порівняних зменшення – на 3400,6 тис. грн. (11,9%)). У 2011 році по відношенню до 2010 року відбулось збільшення собівартості товарної продукції в діючих цінах на 2316 тис. грн. (14,7%) (у порівняних – на 372.9 тис. грн. (2,1%)), а реалізованої продукції в діючих цінах збільшилась на 3685 тис. грн. (25,6%) (у порівняних на 1918,5 тис. грн. (11,9%)).

Як бачимо, то собівартість товарної продукції часом вища від  собівартості реалізованої, такі відхилення можуть бути наслідками того, що підприємство у поточному році використовує ресурси  для використання наступного року, це пов’язане зі специфікою сировини, що має сезонний характер.

Витрати на 1 грн. товарної продукції зростають з кожним роком з 0,6 грн. у 2007 році до 0,8 грн. у 2009 році, та вже з 2009 року знижуються 0,7 грн. але в 2011 році – знову стають 0,8 грн. Це пов’язано з появою нових технологій виробництва, капітальних вкладень у нове устаткування підприємства.