Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2012 в 18:34, курсовая работа
Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передусім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання.
На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним напрямком розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.
ВСТУП…………………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………………...5
1.1 Сутність та значення продуктивності праці підприємстві……………..……5
1.2 Чинники та резерви зростання продуктивності праці підприємстві……….10
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………….……16
2.3 Організаційно-економічна характеристика підприємства………………….16
2.3 Діагностика рівня продуктивності праці підприємства ……………………26
2.3 Факторний аналіз продуктивності праці підприємства ………………….....31
РОЗДІЛ 3. РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА ………………………………………………………………………35
3.1 Технологічні чинники підвищення продуктивності праці…………………35
3.2 Організаційно-економічні фактори зростання продуктивності праці……..37
3.3 Удосконалення існуючої системи управління персоналом………………...42
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………47
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...52
ДОДАТКИ…………………………………………
Загальна зміна обсягу виробництва валової продукції на одного середньооблікового працівника, грн.
ΔПП = 62243,6–62922,4=-678,8 грн.
У тому числі за рахунок чинників:
1. Кількість днів, відпрацьованим одним середньообліковим працівником за рік:
ΔППд = (117,6 –148,9)∙7,8∙54,17 = -13225,06 грн.
2. Середньої тривалості робочого дня:
ΔППг = 117,6∙(7,6 – 7,8)∙54,17= -1274,07 грн.
3. Годинної продуктивності праці:
ΔППГпп = 117,6∙7,6∙(69,66–54,17) = 13844,3 грн.
Перевірка розрахунку:
ΔПП =-13225,06+ (-1274,07) +13844,3 = -678,83 грн.
2. Розрахунок впливу чинників на зміну обсягу виробництва валової продукції.
Загальна зміна обсягу виробництва валової продукції, тис. грн.:
ΔВП =15125,2–16296,9=-1171,7 тис. грн.
У тому числі за рахунок чинників:
1. Середньооблікової чисельності працівників, зайнятих у сільському господарстві:
ΔВПчп = (243–259)∙62243,6=-995897,6 тис. грн.
2. Продуктивності праці:
ΔВПпп = (62922,4–62243,6)∙259=175809,2 тис. грн.
З нього:
а) кількість днів, відпрацьованих одним середньообліковим працівником за рік:
ΔВДд =-13225,06∙259=-3425290,54 грн.
б) середньої тривалості робочого дня:
ΔВДг =-1274,07∙259 =329984,13 грн.
в) годинної продуктивності:
ΔВДГпп =13844,3∙359=3585673,7 грн.
Перевірка розрахунку:
ΔВП = -995897,6+(-3425290,54)+(-
Отже, виробництво валової продукції за досліджуваний період скоротилася на 1171,7 тис. грн. За рахунок зменшення кількості відпрацьованих днів одним працівником виробництво валової продукції скоротилось на 13225 грн., за рахунок зменшення тривалості робочого дня на 0,2 год. обсяг виробництва валової продукції зменшився на 1274,07 грн., за рахунок збільшення годинної продуктивності праці обсяг виробництва валової продукції збільшився на 13844,3 грн.
Таким чином, на обсяг виробництва валової продукції позитивно впливають збільшення середньої тривалості робочого дня, підвищення годинної продуктивності праці, негативний впив мають такі чинники як зменшення середньооблікової чисельності працівників, зменшення кількості відпрацьованих днів.
РОЗДІЛ 3
РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ СГ ТОВ «ІМЕНІ КАЛАШНИКА»
3.1 Технологічні чинники підвищення продуктивності праці
Одним із основних факторів, що впливають на підвищення продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва, а саме підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів; вдосконалення технології і підвищення технологічної оснащеності виробництва; підвищення якості продукції; зміна технічно-конструктивних характеристик виробництва; введення нових видів і покращення використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива і енергії.
В СГ ТОВ «імені Калашника» відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах – транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо. Про низький рівень механізації та автоматизації свідчить той факт, що частка робітників зайнятих на цих процесах, у загальній кількості робітників становить приблизно 46 %. Як наслідок, виникла диспропорція в механізації праці на різних виробничих дільницях.
Важливим засобом здійснення механізації виробництва є модернізація устаткування, тобто оновлення й удосконалення функціонуючого устаткування, незначні зміни його конструкцій. Це можна досягти збільшенням потужності і робочих швидкостей устаткування, механізацією та автоматизацією допоміжних робіт (подача, зняття, транспортування і контроль виробів) і автоматизацією управління устаткування.
Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома принципами:
− екстенсивним – збільшення часу їх роботи через скорочення простоїв, введення в дію не використовуваного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в національних розмірах, скорочення строків ремонту тощо;
− інтенсивним – поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.
Матеріально-технічні фактори пов'язані з використанням нової техніки, прогресивних технологій, нових видів сировини і матеріалів.
Головне джерело всебічного і послідовного підвищення продуктивності праці – науково-технічний прогрес. За оцінками вітчизняних і зарубіжних учених, приріст продуктивності праці на дві третини забезпечується за рахунок науково-технічного прогресу. Під науково-технічним прогресом мають на увазі здобуття нових знань, що дають змогу по-новому комбінувати наявні ресурси з метою збільшення кінцевого випуску продукції.
На практиці науково-технічний прогрес і інвестиції тісно взаємозв'язані, тобто для впровадження у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу потрібно спрямувати інвестиції насамперед на реконструкцію і технологічне переозброєння діючих виробництв, підвищення частки затрат на активну частину основних виробничих фондів – машини, обладнання.
Комплекс матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна охарактеризувати наступними показниками:
1) енергоозброєність праці – споживання всіх видів енергії на одного промислового робітника;
2) технічна озброєність праці – об'єм основних виробничих фондів, що припадають на одного робітника;
3) електроозброєність праці – споживання електроенергії на одного промислового робітника;
4) рівень механізації і автоматизації – частка робітників, зайнятих механізованою і автоматизованою працею;
5) продуктивності праці;
6) хімізація виробництва – частка хімізованих процесів у загальному об'ємі виробництва, прогресивних матеріалів і хімічних процесів.
Окреме місце серед матеріально-технічних факторів належить підвищенню якості продукції. По-перше, задоволення суспільних потреб здійснюється меншими затратами засобів і праці, тому що вироби високої якості замінюють велику кількість виробів низької якості. По-друге, підвищення якості означає підвищення довговічності виробів, що рівнозначно збільшенню їх випуску.
Матеріально-технічні фактори підвищення продуктивності праці є найважливішими, тому що забезпечують економію не тільки живої, а й уречевленої праці.
Покращення управління виробництвом також впливає на підвищення рівня продуктивності праці.
Управління виробництвом включає в себе:
− вдосконалення організаційної структури:
а) об`єктів управління (створення об`єднань, укрупнення цехів, ділянок, введення без цехової структури, зміни в принципах побудови цехів і виробничих ділянок підприємства в співвідношенні між цехами, раціоналізацію планування підприємства, забезпечення пропорційності між всіма ділянками підприємства з метою прибирання «вузьких місць»).
Кожне робоче місце повинне займати мінімальні, але достатні площі і обсяги виробничих приміщень в залежності від габаритів станків, обладнання і предметів праці.
б) апарату управління і укрупнення і спеціалізація відділів і служб, прибирання дублювання функцій, впровадження типових структур, покращання оперативно-виробничого планування, впровадження автоматизованих систем управління.
3.2 Організаційно-економічні фактори зростання продуктивності праці
Серед організаційно-економічних факторів підвищення продуктивності праці окреме місце посідає професійна (кадрова) підготовка. Інвестиції та людський капітал – важливий засіб підвищення продуктивності праці.
Напевно, можна сказати, що частина підвищення продуктивності праці залежить від рівня кваліфікації. Цьому відносному приросту продуктивності праці, у свою чергу, відповідає певна частина загального приросту валового національного продукту.
При цьому необхідно зазначити, що рівень кваліфікації робітників і відповідно професійно-кваліфікаційної структури робочої сили великою мірою залежить від рівня загальноосвітньої підготовки.
Від рівня кваліфікації залежить частка підвищення продуктивності праці. Цьому відносному приросту підвищення продуктивності праці, у свою чергу, відповідає певна частина загального приросту валового національного продукту.
Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив. Склад і кількісне співвідношення окремих категорій працівників характеризують структуру персоналу.
Наявність та склад персоналу у СГ ТОВ «імені Калашника» наведена в таблиці 3.1
Таблиця 3.1
Наявність та склад персоналу у СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району, 2008 – 2010 рр.
Показники | Роки | Відношення 2010 р. до 2008р., % | ||
2008 | 2009 | 2010 | ||
Середньооблікова кількість штатних працівників | 265 | 244 | 255 | 3,8 |
Кількість працюючих у віці: 15-34 років | 26 | 32 | 30 | 15,4 |
50-54 років | 25 | 23 | 23 | 8 |
55-59 років | 23 | 24 | 25 | 8,7 |
Чисельність працівників, які закінчили вищі заклади освіти: 1-2 рівнів акредитації | 16 | 2 | 4 | 75 |
3-4 рівнів акредитації | 25 | 22 | 23 | 8 |
Отже, при аналізі даних у СГ ТОВ «імені Калашника» табл. 3.1 можна зробити висновок, що середньооблікова кількість працівників у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшилася на 3,8 %. Чисельність працівників,які закінчили вищі заклади освіти 1-2 рівнів акредитації у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшились на 75 %, 3-4 рівнів акредитації також зменшилось на 8 %.
Всі ці зміни відбулися за рахунок зменшення середньооблікової чисельності працівників у СГ ТОВ «імені Калашника».
Покращення організації праці, як механізм підвищення продуктивності праці включає в себе:
− удосконалення організації і обслуговування робочих місць (впровадження типових проектів організації робочих місць робітників і службовців, а також організації праці на ділянках і в цехах);
− удосконалення кооперації праці. впровадження передових прийомів і методів праці, покращення оплати праці (включаючи системи матеріального заохочення і умов праці;
Крім того:
− підвищення кваліфікації робітників, інтенсивності парці, набуття практичних навичок;
− покращення використання робочого часу.
Підвищення продуктивності праці може досягтися за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці.
На сьогодні в СГ ТОВ «імені Калашника» застосовуються як моральні, так і матеріальні стимули. Моральне стимулювання − це визначення трудових успіхів колективу або працівника сільськогосподарського підприємства; воно передбачає: винесення подяки, нагородження грамотами, надання інформації про передовиків у засоби масової інформації.
Матеріальна зацікавленість сільськогосподарських працівників визначається, перш за все, тим, наскільки рівень оплати праці, що склався, відповідає його суспільній оцінці, яка відображає рівень відтворення робочої сили і стимулювання праці.
Необхідно зазначити, що до цього часу ще не створені відповідні умови для формування стійкої довготривалої зацікавленості працівників сільського господарства в ефективній високопродуктивній праці.
Існує ряд помилок, які здійснюють керівники при мотивації свого персоналу:
1) помилково вважати, що тільки створення штрафів вирішує проблему мотивування;
2) помилково вважати, що висока фіксована заробітна плата спонукає працівника працювати з повною віддачею;
3) помилково вважати, що керівник повинен максимально задовольняти всі потреби працівника, завдання керівника не задовольняти всі потреби працівника, а створювати такі можливості, щоб він міг задовольнити їх працюючи в цьому підприємстві;