Шпаргалка по "Предпринимательское право"

10. Множинність осіб у зобов'язанні. Часткові,  солідарні  та субсидіарні  зобов’язання в договорах. У кожному зобов’язанні завжди наявні дві особи (сторони) – кредитор і боржник. Однак законом можуть бути встановлені винятки:

-зобов’язання в яких на кожній із сторін беруть участь кілька осіб. Такі зобов’язання називаються зобов’язаннями з множинністю осіб.

-зобов’язання, в яких окрім сторін участь можуть брати треті особи. Такі зобов’язання називаються зобов’язаннями за участю третіх осіб. В залежності яка із сторін представлена кількома особами множинність може бути : 1) активною;2) пасивною;3) змішаною. Зобов’язання із множинністю осіб поділяються на : -1)часткові;2)солідарні; 3)субсидіарні (додаткові).

Частковим - зобов'язання в якому кожен із кредиторів має право вимагати від боржників виконання зобов'язання в рівних частках. Якщо у зобов'язанні беруть участь  кілька  кредиторів  або кілька   боржників,   кожний  із  кредиторів  має  право  вимагати виконання,  а кожний із боржників  повинен  виконати  обов'язок  у рівній  частці,  якщо  інше  не  встановлено  договором або актами цивільного законодавства. Солідарним - зобов'язання в якому кожен із кредиторів має право вимагати від усіх боржників або одного з них виконання зобов'язання в повному обсязі або в частині. У   разі   солідарної   вимоги   кредиторів    (солідарних кредиторів)  кожний  із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. Виконання боржником свого обов'язку одному  із  солідарних кредиторів  у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. У   разі   солідарного   обов'язку  боржників  (солідарних боржників)  кредитор  має  право  вимагати   виконання   обов'язку частково  або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо.Субсидіарним називається зобов'язання в якому кредитор має право вимагати виконання зобов'язання іншим (додатковим, субсидіарним) боржником у разі незадоволення вимоги кредитора основним боржником. На відміну від часткових та солідарних зобов'язань у субсидіарному зобов'язанні кредитор не має права відразу пред’явити вимогу додатковому боржнику, не пред’явивши її основному.

 

 

11. Казенне підприємство.

 Правове становище  казенного підприємства відрізняється  від правового становища інших  комерційних юридичних осіб. Казенне підприємство теж здійснює підприємницьку діяльність, але воно виникає лише шляхом перетворення державного підприємства, яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації. Рішення про таке перетворення приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому повинна існувати одна з таких умов:

- підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснювати тільки державним підприємством.

- головним  споживачем продукції підприємства (більше як 50%) є держава; 

- підприємство  є суб’єктом природних монополій. 

Казенне підприємство діє на підставі статуту, який затверджується органом, уповноваженим управляти майном, та розробляється на основі типового статуту відповідальність керівника казенного підприємства за результати господарської діяльності підприємства. Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління.

Управління казенним підприємством здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном. Це міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

 

12. Воля та волевиявлення в  договорі. Форма договорів у підпр.  д-сті та наслідки недотримання  форми договору.

Вільне волевиявлення сторін-одна з умов дійсності договору.Воля-це внутр.бажання особи встановити певні права та обов’язки. У договорі воля сторін повинна бути взаємною та спрямованою на досягнення певної мети. Якщо сторони у договорі мають протилежні цілі, то їх волі є зустрічними. Для укладання договору воля однієї особи має бути доведена до ін.сторони.Волевиявлення- це зовн. об’єктивна форма виявлення волі особи.Способи волевиявлення різні:усно,письмово,жестом,певною дією,мовчанням.Для дійсності договору треба, щоб воля і волевиявлення співпадали. Будь-який договір має містити в собі: предмет договору,ціну договору,строк дії.Умови про предмет мають визначати найменування та к-сть продукції, а також вимоги до їх якості. Ціни у госп. договорі можуть бути: вільні,держ.фіксовані,регульовані ціни. Вимога щодо строку в договорі означає фактичну заборону викор.безстрокових договорів у госп.практиці. Строком дії договору є час,впродовж якого існують госп.зобовязання сторін,що виникли на основі цього договору. Недотримання вимог щодо форми договору тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України. Наслідком може виступати застава майна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13. Порядок та черговість задоволення  вимог кредиторів при визнанні  боржника банкрутом відповідно  до законодавства України.

 У ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлений певний порядок задоволення вимог кредиторів при визнанні боржника банкрутом: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три  місяці  роботи, що передують порушенню справи про банкрутство; витрати Фонду гарантування  вкладів фізичних  осіб; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (витрати на оплату державного мита; витрати на публікацію  в  ЗМІ); витрати арбітражного керуючого; витрати кредиторів   на проведення аудиту; витрати на оплату праці арбітражних керуючих. У другу  чергу задовольняються вимоги,  що  виникли із зобов'язань  банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян. У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і  зборів. У четверту чергу задовольняються вимоги  кредиторів,  не забезпечені заставою, у т.ч. і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном  боржника  чи  в процедурі санації боржника; У  п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного   фонду підприємства; У шосту чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги  кожної  наступної  черги  задовольняються  в  міру надходження на рахунок коштів від  продажу  майна  банкрута  після повного задоволення вимог попередньої черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14.Вина кредитора та її наслідки

Кредиторами у процедурі банкрутства можуть виступати юридичні і фізичні особи, які підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Кредитор, майнові вимоги якого забезпечені заставою, може звернутися із заявою до господарського суду тільки на суму, яка не забезпечена заставою, або на суму, яка дорівнює різниці між повною сумою боргу та виручкою, що може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора,  суд відповідно  зменшує розмір збитків та неустойки,  які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків  та  неустойки,  які стягуються  з  боржника,  якщо кредитор умисно або з необережності сприяв   збільшенню   розміру   збитків,    завданих    порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але, у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15.Поняття та види підприємств за законодавством України

Відповідно до ЗУ “Про підприємства в Україні” підприємство – основна організаційна ланка  народного господарства в Україні. Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Види  підприємств:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; - колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; - господарське товариство; - підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян; - комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; - державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі і казенне підприємство (юридична особа, створена державою як єдиним засновником).

1. Відповідно  до обсягів господарського обороту  п-тва і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесене до категорії великих, середніх тамалих підприємств.

2. Якщо в статутному  фонді підприємства іноземні  інвестиції становлять не менше як 10%, воно визнається підприємством з інозем-ними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземні інвестиції становлять 100%, вважається іноземним підприємством.

3.За метою  господарювання п-ва: Комерційні – самостійний суб госп який здійснює свою д-ть за для отримання прибутку; Некомерційні - самостійний суб госп який здійснює свою д-тьспрямовану на досягнення еко, соц, та інших рез-тів без мети отримання прибутку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16 Класифікація договорів у сфері господарської діяльності.

1. За  ознакою підстав виникнення договірних  зобов'язань розрізняють:

*плановані договори - укладаються на підставі прийнятого держ замовлення;

*регульовані  договори - укладаються вільно, на  розсуд учасників господарських  відносин.

2. За  ознакою взаємного становища  сторін у договірних відносинах  господарські договори поділяють  на:

*вертикальні  - укладаються між нерівноправними суб'єктами

*горизонтальні  - укладаються між рівноправними  суб'єктами;

3. За  строками дії розрізняють:

*довгострокові  - укладаються на строк понад  5 років років *короткострокові  - строком дії до 1року; в цих  договорах переважають майнові  елементи;*разові договори - укладаються на 1госп операцію, містять зазвичай майнові елементи.

4. За  сукупністю критеріїв (економічним  змістом та юридичними ознаками) господарські договори можна  поділити на такі групи:

*договори на  реалізацію майна (купівлі-продажу,  поставки, міни/бартеру..); *договори на передачу майна в користуванні (безоплатне користування майном, лізинг); * підрядні договори (підряд на капітальне будівництво)

*транспортні  договори (перевезення вантажів) *договори на надання банківських послуг *договори на надання інших послуг (щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.); *договори про спільну діяльність.

* засновницькі  договори.

5. За  тривалістю застосування у сфері  господарювання (підприємництва) можна  виділити:

*Традиційні - застосовуються  протягом багатьох століть. *Новітні — поява яких протягом останнього століття.

6. За  ступенем складності розрізняють:

*прості договори.

*комплексні (складні).

7. Залежно  від ролі у встановленні господарських  зв'язків розрізняють:

*генеральні  договори.

* субдоговори.

8. У  разі використання при встановленні  господарського зв'язку попередніх  переговорів договірні відносини між їх учасниками оформляються за допомогою двох категорій договорів:

*попереднього  договору.

*основний договір 

10. Залежно  від домінування в господарському договорі майнових чи організаційних елементів розрізняють:

*майнові договори

*організаційні  договори.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17. Загальна характеристика об’єднання  підприємств та їх правовий  статус

Підприємства, незалежно від форм власності, мають  право об`єднувати свою господарську діяльність, створюючи для цього об`єднання підприємств. Вони утворюються у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об`єднання підприємств утворюються на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до законодавства мають таке право. До їх складу можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об`єднання підприємств, утворені на території інших держав. Вони утворюються на визначений строк або як тимчасові  об`єднання.Об`єднання підприємств наділяються правами юридичної особи, а підприємства, що входять до складу об`єднання, зберігають цей статус.