Шпаргалка по "Предпринимательское право"

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, яке є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна повинна здійснюватися у нац валюті України, за винятком випадків, передбачених законом. Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин: громадяни, юрособи, держава. Однак умови участі кожного з цих суб'єктів у договорі купівлі-продажу не завжди однакові, що залежить від обсягу правоздатності і дієздатності конкретного суб'єкта цивільних правовідносин, форми власності відчужуваного майна, його правового режиму та інших обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

51.Правовий статус фіз..осіб-СПД.

Підприємцем є фіз.  особа,яка є громад. Укр.,інозем.громад.,особою без громад.,що здійснює підпр.д-сть. Хар-ка правового статусу громадянина-підприємця. 1. Громад., який бажає займатися підп.-цькою д-тю, після проходження відповідних реєстр. та інших передбачених законодавством процедур до свого статусу фіз. особи, якого він набув з моменту народження, набуває додаткової ознаки — "суб'єкт підприємницької діяльності". Громадянин-підприємець не може набути статусу юр. особи. 2. Набувати статусу громадянина-підприємця має фіз. особа з повною цивільною дієздатністю. Повну цивільну дієздатність має фіз.особа, яка досягла 18 років. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фіз.особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків,піклувальника або органу опіки. 3.Громадянин-підпр.самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та обов'язків. 4.Громадянин-підпр. здійснює д-сть в межах універсальної правоздатності — права займатися підпр. д-стю. Можливість особи займатися будь-яким видом підпр. д-сті, здійснення якого не суперечить законодавству. Він діє без установчих документів на відміну від юр.особи, яка діє в межах спец.правоздатності та обмежена видами д-сті, встановленими засновниками в установчих документах. 5.Громадянин-підпр. здійснює свою д-сть на засадах свободи під-цтва та відповідно до принципів, він може здійснювати самостійно будь-яку д-сть відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. 6.Громадянин-підпр.уособлює і власника відпов. бізнесу, і орган упр.ним. 7.Чинне законодавство Укр. не передбачає виокремлення майна,яке викор. підприємцем для здійснення ПД. 8.Громадянин-підпр. має можливість обрати спосіб оподаткування доходів за спрощеною с-мою. 9.Має можливість не відкривати банк.рахунок,працювати за готівкові кошти і викор.готівкову виручку на власний розсуд. 10.Фіз.особа набуває статусу СПД за умови її держ. реєстрації в порядку,встановленому законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

52. Порядок одержання ліцензій  на здійснення окремих видів  підприємницької діяльності.

Ліцензуванню  підлягають ті види під-цької д-ті, які  впливають на здоров’я людини, навколишнє середовище і безпеку держави. Ліцензія  видається за  заявою  суб'єкта  під-кої д-ті, у якій повинні міститися відомості про заявника, вид діяльності, на проведення якої заявник має намір одержати ліцензію. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Орган лiцензування має оформити лiцензiю протягом 3 робочих днiв вiд дня надходження документу, що пiдтверджує внесення плати за видачу лiцензiї. Рішення про видачу ліцензії, чи відмова в її видачі приймається не пізніше 30 днів з дня одержання всіх необхідних документів. Якщо протягом 30 календарних днiв вiд того дня, коли було надiслане повiдомлення про прийняття рiшення про видачу лiцензiї, підприємець не подасть документу, що пiдтверджує внесення плати за лiцензiю, то орган лiцензування має право скасувати рiшення про видачу ліцензії. Ліцензія підписується відповідальною службовою особою і засвідчується печаткою органу,що  видав ліцензію. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинні бути вказані підстави відмови. У ліцензії зазначається найменування органу, що видав її, прізвище, ім'я та по батькові, адреса проживання громадянина або найменування і адреса юридичної  особи,  вид діяльності, на яку видається ліцензія, місце її здійснення, особливі умови та правила здійснення даного виду діяльності, номер реєстрації ліцензії, дата її видачі, строк дії. Після припинення  суб'єктом своєї діяльності надана ліцензія  
втрачає силу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

53. Порядок формування та компетенція органів управління акціонерного товариства

Вищим органом АТ є заг. збори (ЗЗ) акц. У ЗЗ мають право брати участь усі його акц. незалежно від к-ті і виду акцій, що їм належать. Акціонери, які беруть участь у ЗЗ, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. 
До виключної компетенції ЗЗ акціонерів належить:1)внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного фонду;2) обрання членів наглядової ради, а також утв. і відкликання виконавчого та інших органів товариства;3)затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;4)рішення про лікв. тов.Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:1)внесення змін до статуту товариства; 2)ліквідації товариства.З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Виконавчим органом АТ, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Він вирішує всі питання діяльності АТ, крім тих, що віднесені до компетенції ЗЗ і наглядової ради (НР) товариства.Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і НР АТ та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені АТ у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. 
Викон орган АТ може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор). В АТ може бути створена наглядова рада (НР) АТ, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав АТ.Питання, віднесені статутом до виключної компетенції НР, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени НР АТ не можуть бути членами його виконавчого органу. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління АТ здійснюється ревізійною комісією (РК), яка обирається з числа акціонерів. її членами не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи. Порядок д-ті РК та її кількісний склад затверджуються ЗЗ акціонерів згідно із статутом товариства. 
Перевірки фін.-госп д-ті правління проводяться РК за дорученням ЗЗ, ради АТ, за власною ініціативою або на вимогу акціонерів. РК доповідає про результати проведених нею перевірок ЗЗ АТ або раді АТ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

54. Поняття та види торгових  патентів

Торговий  патент (ТП) – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності. Торговий патент придбавається СПД. Тільки при наявності ТП можливо займатися наступними видами підприємницької діяльності (ПД): торговельною діяльністю; діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою; діяльністю у сфері грального бізнесу; діяльністю з надання побутових послуг. Суб’єктами правовідносин є:фізичні особи – СПД, юридичні особи, їх відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення тощо). ТП повинен мати кожен пункт продажу товарів. Види торгового патенту: звичайний ТП, пільговий ТП – патент, який видається СПД, які здійснюють торгівлю виключно товарами вітчизняного виробництва: поштові марки, конверти, періодичні видання, готові лікарські засоби, вугілля, дрова, мило господарське і ін. Видається на здійснення торг д-ті на території військових частин У пільговому патенті обов’язково дається перелік товарів, якими здійснюється торгівля. Вартість пільгового торгового патенту 25 грн. на весь термін дії патенту; короткостроковий ТП – на строк від 1 до 15 днів. Його необхідно придбати для торгівлі на ярмарках, виставках-продажах та інших короткострокових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товару. Вартість короткострокового торгового патенту за один день торгівлі 10 грн.; спеціальний ТП – державне свідоцтво, яке засвідчує право на особливий порядок оподаткування. Такий патент мають право придбати торговці, які здійснюють торговельну діяльність в одному приміщенні, будівлі або його частині, окрім ринків, при умові, що всі суб’єкти підприємницької діяльності придбають спеціальні торгові патенти. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно.

Без  придбання  ТП суб'єкти під-кої д-ті або їх структурні (відокремлені) підрозділи  здійснюють  
торг   д-ть  виключно  з  використанням  таких  видів товарів вітчизняного вир-ва: хліб; борошно;сіль, цукор, олія; молочна продукція; продукти дитячого харчування…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

55. Поняття та суб’єкти банкрутства.

Банкрутство -  визнана господарським судом неспроможність боржника  відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги  кредиторів  не   інакше   як   через   застосування ліквідаційної процедури;

Суб'єкт  банкрутства (банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена госп судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юр особи (філії, представництва, відділення тощо)

Тож, боржником  відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом — після того, як Арбітражний суд прийме постанову про визнання 
боржника банкрутом. З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні повинні діяти у справах про банкрутство як збори кредиторів. Збори можуть створювати комітет кредиторів. Коли кредиторів більше десяти, створення такого комітету є обов'язковим.

 

 

56. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов'язань.

Гарантія - підтвердження того, що третьою стороною буде погашена заборгов. або будуть виконані зобов'язання за  договором  гарантії гарант зобов'язується    перед кредитором  іншої  особи  відпов.  за  виконання нею    свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.

  Гарантія  може забезпечувати лише дійсну  вимогу. Договір гарантії повинен   бути  укладений  у  письмовій  формі. Недодержання письм. форми тягне недійсність договору поруки. На відміну від поруки, гарантія встановлювалася лише у відносинах між соціалістичними організаціями. На відміну від поручителя, гарант виступає не солідарним, а субсидіарним боржником. Тобто гарант несе відповідальність лише за умови, коли основний боржник не може відповідати за невиконання зобов'язання у зв'язку з відсутністю у нього майна.

   Гарантією  визнається письмове зобов'язання  банку, іншої кредитної установи, страхової організації тощо (гаранта), яке видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

57. Особливості правого статусу промислово-фінансової групи (ПФГ) як різновиду об’єднання підприємств.

ПФГ - це таке господарське об'єднання, яке створюється урядом України на визначений строк з  метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки для забезпечення виробництва кінцевої продукції.Правовий статус ПФГ визначається ГК України; Законом України "Про промислово-фінансові групи в Україні"; Положенням про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп.Характерні риси ПФГ:

• заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;

• створюються  за ініціативою підприємств та інших організацій низової ланки економіки за рішенням уряду України;

Мета створення - реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництво кінцевої продукції;

Контроль і перевірку д-ті ПФГ здійснюють у межах своєї компетенції КабМін, органи ДПІ, НБУ , АМКУ, інші державні органи, а також аудиторські організації;

Ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови КабМін у випадках: 1) закінчення затвердженого терміну її діяльності; 2) у зв'язку з неможливістю реорганізації ПФГ у вищезгаданих випадках; 3) за ініціативою учасників ПФГ.

58.Наслідки визнання боржника  банкрутом та особливості ліквідаційної  процедури  боржника.

Ліквідаційне  провадження відкривається з дня винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та строк якої не може перевищувати 12 місяців, але за наявності поважних обставин строк може бути подовженим на 6 місяців. Ліквідаційну процедуру здійснює ліквідатор - фіз особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому порядку. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна та керуючого санацією. Ліквідатором в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у 5-денний строк публікуються відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Після інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів в У першу чергу задовольняються: 1) вимоги, забезпечені заставою; 2) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, що був отриманий на такі цілі; 3) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: - витрати на оплату державного мита; - витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; - витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута. І в останню чергу (6-ту) задовольняються інші вимоги. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати ПД.