Шпаргалка по "Предпринимательское право"

Учасники ОП можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Це майно передається  об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.Залежно від порядку заснування об`єднання підприємств функціонують як господарські об`єднання, що утворюються на добровільних засадах за ініціативою самих підприємств, незалежно від їх виду, або як державні чи комунальні господарські об`єднання. Перші діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками, а другі – на основі рішення про їх утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про їх утворення.

18. Зміст господарського договору (істотні, звичайні та випадкові  умови договору)

Договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому найважливішою вимогою є співпадання волі сторін стосовно прав і обов'язків, що виникають у них, причому воля повинна бути не тільки взаємною, але і погодженою, тобто  співпадати за обсягом та змістом.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

•  вільного волевиявлення, коли сторони мають  право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; •  примірного   договору, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови; •  типового договору, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; •  договору   приєднання, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. У змісті договору прийнято розрізняти істотні, звичайні і випадкові умови.

Істотними визнаються ті умови, без яких даний вид договору не може вважатися укладеним. Тому істотні умови визначають обов'язковий зміст договору (наприклад, ціна в договорі купівлі-продажу).До звичайних умов відносяться ті, які самі по собі передбачаються і, як правило, у договір не включаються тому, що передбачені у нормах права. Випадковими умовами договору визнаються ті, які найчастіше не передбачаються в договорах такого типу, але можуть бути включені в його зміст за згодою сторін.

19. Поняття філіалу, представництва, особливості створення та діяльності.

Філією є структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи, і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи;

Представництво – структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здавання-приймання продукції тощо).

Суб’єкт підприємницької  діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи.Порядок  створення філій має зазначатися  в статуті юридичної особи, яка  їх створила.

Спільні риси філій та представництв: Філії та представництва розташовані поза місцем знаходження юридичної особи і не мають прав юридичної особи. Вони не вправі від свого імені здійснювати ті чи інші дії, а можуть це робити тільки від імені юридичної особи, що їх створила.

Не володіють необхідною для юр. осіб мірою майнової відокремленості. Ф та П мають діяти на підставі положення про них, яке затверджується юридичною особою.Керівники цих відокремлених підрозділів призначаються юридичною особою і діють на підставі довіреності.

Відмінності: Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), які здійснює відповідно до статутних документів юр. особа, яка їх створила. На відміну від філій, представництва не вправі вчиняти фактичні дії, а їх правосуб’єктність обмежується лише юридичними діями – укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20. Порядок та стадії  укладення  договору. Оферта та її види. Акцепт.

Загальний порядок укладення господарського договору складається із:

— стадії проекту договору;

— стадії протоколу  розбіжностей;

— стадії безпосереднього  врегулювання розбіжностей;

— стадії судового розгляду переддоговірного спору.

На кожній з  цих стадій процес укладення договору може бути завершений, якщо сторони  дійшли згоди з усіх його істотних умов. У випадку недосягнення такої згоди між сторонами процес укладення договору переходить до наступної стадії.

На стадії протоколу  розбіжностей фактичний склад (оферта — акцепт), достатній для визнання договору укладеним, доповнюється, оскільки до нього приєднується закінчення терміну,встановленого законом для спільного врегулювання розбіжностей, і в цьому випадку договір вважається укладеним на умовах, запропонованих автором протоколу розбіжностей. Врегулювання спору являє собою діяльність контрагентів з ліквідації розбіжностей та конфліктів, які виникають при укладанні господарського договору. Така угода може бути досягнута шляхом взаємних поступок, відмови однієї сторони від своїх домагань, прийняття оферентом пропозицій іншої сторони тощо.

Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка адресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною договором у разі її прийняття .Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазначення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір можна змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту або в момент її одержання адресатом.Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента. Оферта та акцепт притаманні всім видам договорів незалежно від способу їх укладення та оформлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21. Поняття, види та загальна  характеристика господарських товариств

Госп. тов. визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юр. особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГКУ, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.АТ є госп. товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.ТОВ є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

ТДВ є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.Повним тов. є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.Командитним тов. є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

22. Попередній договір: поняття,  порядок укладання та юридичні  наслідки.

Попереднім вважається договір, згідно з яким суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше 1 року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний госп/ договір на умовах, передбачених попереднім договором.З моменту укладення основного договору попередній договір припиняється як такий, що виконаний належним чином.Перевагами попереднього договору є можливість притягнення до відповідальності за порушення його умов і, як наслідок, стягнення завданих цим збитків, в тому числі неодержаних доходів (упущеної вигоди), а також укладення основних договорів за рішенням суду.Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.Основний господарський договір повинен бути укладений у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору.Попередній договір не можна вважати способом забезпечення виконання основного договору. Незважаючи на те, що попередній договір тісно пов'язаний із майбутнім основним договором, цей договір укладається і діє незалежно від укладання основної угоди. З моменту укладення основного договору попередній договір припиняється як такий, що виконаний належним чином.

23. Поняття, особливості створення  та функціонування акціонерних  товариств

АТ є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. 
Характеристика АТ 
Законодавство України поділяє акціонерів на засновників і учасників. Засновниками вважаються особи, які виконують дії, пов'язані із заснуванням акціонерного товариства. Учасники АТ погоджуються зробити внесок до статутного фонду товариства, що створюється, проте не бажають брати на себе будь-які обов'язки із його створення Процедура створення акціонерного товариств: Крім необхідності укладення договору між засновниками, передбачено 4 етапи, що їх повинні пройти засновники для створення АТ:1)зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство; 
2)здійснити підписку на акції (в разі створення відкритого акціонерного товариства);3)провести установчі збори; 
4)здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. Вищим органом АТ є загальні збори акціонерів. Виконавчим органом АТ є правління або інший орган, визначений статутом.  
В АТ може бути створена наглядова рада АТ, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.  
Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), за власною ініціативою або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів.  
Класифікація акціонерних товариств: 
АТ можуть бути: 
- приватні; - публічні. Акції публічного АТ можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. 
Акції приватного АТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Застава нерухомого майна (іпотека)

Іпотека – позика грошей під заставу нерухомого майна, що залишається у володінні та користуванні власника. У разі невиконання основного зобов’язання (неповернення зайнятих грошей), на нерухоме майно звертається стягнення, майно на продаж, а отримані грошові кошти від його реалізації спрямовуються на погашення основного зобов’язання.Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. При цьому заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об'єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини, вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

Заставодержатель  набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25.Правовий статус товариства  з обмеженою відповідальністю.

ТОВ діє на підставі установчого договору і статуту. Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. У ТОВ створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мін з/п, діючої на момент створення тов. До моменту реєстрації ТОВ кожен з учасників зобов’язаний внести до тимчасового рахунку в банку не менше 30 % зазначеного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше 1 року після реєстрації товариства. Учасник ТОВ може передати свою частку (чи її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, також третім особам (лише за згодою інших учасників). Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі. Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді.Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов’язки або якщо його дії суперечать досягненню цілей товариства.Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. Збори учасників ТОВ скликаються не рідше як 2 рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш як 60 % голосів. У ТОВ створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Контроль за діяльністю виконавчого органу ТзОВ здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб.