Визначення цілей підприємства відповідно до концепції стійкого розвитку

– раціональне  ресурсокористування – створення системи гарантій раціонального використання всіх видів ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни та збереження ресурсів для майбутніх поколінь;

– демографічна стабільність – формування ефективної державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення держави, надання всебічної підтримки молодим сім’ям, охорона материнства і дитинства;

– міжнародне співробітництво  – активна співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою досягнення загально-планетарної стабільності та злагоди. Для реалізації завдань сталого розвитку необхідною умовою є раціональність територіальної організації природокористування, що відповідає місцевим природним умовам та природно-ресурсному потенціалу території. Також важливою є паритетність використання природних ресурсів для сучасних і прийдешніх поколінь. Необхідно переорієнтувати та збалансувати галузеву і внутрігалузеву структури господарського комплексу відповідно до нових соціальних і економічних умов.

Для переходу на принципи сталого розвитку необхідними  є економічні реформи, стратегічним напрямом яких має стати посилення  їх соціально-екологічної спрямованості, що реалізується шляхом: покращення соціально-економічних  та виробничих умов праці; підвищення реальних доходів населення на базі державного регулювання заробітної плати та пенсійного забезпечення; зростання освітнього і культурного рівня населення; створення сприятливих умов для охорони здоров’я, материнства і дитинства.

Виходячи з безумовного пріоритету розвитку людини, необхідності полегшення тягаря економічних реформ і водночас забезпечення їх підтримки з боку широких верств населення, держава повинна забезпечувати зайнятість працездатного населення та підтримувати непрацездатні верстви. Дуже важливим є також забезпечення безкоштовних базових медичних послуг та гарантування отримання безоплатної освіти.

Зміни в соціально-економічній  сфері та екології потребують реформування суспільно-політичної системи й  адекватних інституцій-них перетворень, що покликані забезпечити соціальну стабільність держави. Одним з найближчих завдань у цій галузі є забезпечення прав і свобод громадян, що здійснюється в рамках формування відкритого суспільства. Таке суспільство покликане забезпечити посилення ролі основних груп населення в формуванні соціально-економічних перетворень за умови існування правової держави та ринкового господарства.

Першочерговим завданням трансформації українського суспільства до переходу до сталого  розвитку є активізація найширших верств населення, їх творча участь у здійсненні реформ. Основним важелем виступає демократизація суспільних відносин, що є вагомим компонентом перехідного процесу.

Важливою ознакою  розвитку процесу демократизації в  Україні є підвищення ролі неурядових організацій, які є авангардом подальшого руйнування монополізму в політиці, управлінні, соціальній та екологічній організації суспільства, формуванні держави відкритого демократичного типу.

Перехід до сталого  розвитку повинен відбуватися в  рамках раціонального поєднання ефективного функціонування ринкової системи та державного регулювання економіки, шляхом координації дій у всіх сферах життя суспільства, переорієнтації суспільно-політичних відносин, соціальних, економічних, екологічних і політичних інститутів держави.

Реалізація  цілей сталого розвитку перш за все пов’язана з активною структурною політикою в сфері матеріального виробництва. Вона полягає в створенні високорозвиненого народногосподарського комплексу, що відповідає вимогам ринкового господарства і екологічної безпеки. Екологічно орієнтована структурна політика держави має реалізовуватись через цільові комплексні програми. На їх базі потрібно досягти збалансування виробництва й споживання, а також видової, технологічної, галузевої, відтворювальної і територіальної структури продуктивних сил. Основою структурної політики держави мають стати: побудова соціально орієнтованої ринкової економіки, що дозволить забезпечити належний рівень життя населення; екологізація виробництва, зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище і матеріалоємності; перехід на нові методи антропогенної діяльності, в основу яких покладено екологічно безпечні технології; підвищення рівня збалансованості економіки за рахунок переорієнтації виробництва на задоволення потреб населення.

Сталий розвиток потребує формування ефективного виробництва  в поєднанні із зміною структур споживання, в першу чергу – в промисловості, аграрному секторі, енергетиці. Це дозволить  забезпечити економічне зростання  за одночасного зменшення витрат енергії, сировини і відходів.

Формуванню  основ сталого розвитку сприятиме стабільне енерго- та ресурсозбереження. Воно виступає як передумова пожвавлення і піднесення розвитку промисловості, механізм для ефективного та економного використання палива й енергії. Основними напрямами розв’язання проблем енергозбереження є: розробка та впровадження механізмів економії енергії, в тому числі вдосконалення цінової політики; модернізація, реконструкція і заміна технологій; ефективне використання власної бази енергоресурсів.

Одним з основних завдань і передумов сталого розвитку є формування належних умов для забезпечення сталого використання природно-ресурсного потенціалу в інтересах сучасного і майбутніх поколінь. Воно передбачає: скорочення до оптимальних обсягів виробництва і споживання природних ресурсів, у першу чергу – металів, енергоносіїв, лісу, прісної води, сільськогосподарських угідь; оптимізацію співвідношення між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, що має поряд з екологічним також і важливе соціально-економічне значення; формування ефективної інвестиційної політики, спрямованої на розробку, освоєння та використання природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних технологій, виробництво екологічно безпечних видів продукції.

Значна питома вага земельних ресурсів визначає необхідність збалансованого розвитку агропромислового напряму економіки, збереження та раціонального  використання земельних ресурсів.

Для успішного  вирішення зазначених завдань потрібно зменши-ти розораність земель та підвищити родючість ґрунтів, одночасно припинивши їх деградацію. Необхідним також є досягнення екологічно збалансованого співвідношення угідь в зональних системах землекористування. Потрібно якомога швидше оптимізувати і підвищити ефективність використання та охорони земельних ресурсів України.

Перехід до сталого  розвитку вимагає визначення головних напрямів збалансованості водокористування, покращання водозабезпечення населення, збереження водоресурсних систем як унікальних складових природного середовища.

Основними засобами для організації збалансованої  системи водозабезпеченості і водокористування є: пріоритетність у водокористуванні соціальної сфери, забезпечення прав людини на якісну питну воду та сприятливе водне середовище; цілісність в управлінні. Сталий розвиток сільського господарства

ні водогосподарською  та водоохоронною діяльністю за басейновим принципом у взаємозв’язку з  іншими компонентами навколишнього  середовища; екологічно адаптований  за водним фактором розвиток економічного потенціалу областей і регіонів; запровадження водозберігаючих форм розвитку економіки; надання переваги використанню водоресурсних об’єктів у природному стані; оптимальне поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів з урахуванням екологічної місткості водоресурсних джерел; пріоритетність економічних важелів регулювання водокористування та охорони водних басейнів.

Забезпеченню  ефективної системи відтворення  навколишнього середовища і сталого  розвитку сприятиме оптимальна лісистість території. Пожвавлення розвитку лісового господарства, встановлення збалансованості між обсягами відтворення і експлуатації лісових ресурсів має досягатись на основі удосконалення економічного механізму. Йдеться, зокрема, про розширення джерел фінансування заходів з відновлення лісових ресурсів і поліпшення їх використання; удосконалення нормативів плати і розмірів платежів за використання лісів та нанесення їм збитків.

Реалізація  зазначених заходів дозволить: збільшити  площі лісів як за рахунок лісового фонду, так і заліснення неугідь та вилучення з сільськогосподарського користування низькопродуктивних земель (понад 1 млн га); розширити в кожній природній зоні мережу природоохоронних територій за рахунок найбільш цінних ділянок, що залишились у природному стані і найменш порушені господарською діяльністю; забезпечити належну охорону та збереження лісових ресурсів і екосистем, посилити природоохоронні функції лісів, здійснити комплекс лісогосподарських заходів щодо зниження радіоактивного забруднення лісового фонду.

Важливе значення повинно приділятись охороні атмосферного повітря. Потрібно розробити стандарти якості атмосферного повітря, які будуть узгоджені з міжнародною системою стандартів. Необхідно модернізувати очисні споруди на підприємствах, встановити основні вимірювальні прилади контролю за якістю повітря.

В Україні, яка  є одним з найбільш насичених мінеральними ресурсами регіонів світу, за відсутності адекватних природоохоронних заходів розвиток гірничопромислового комплексу прийшов у протиріччя з вимогами сталого розвитку. Хоча водночас за обсягом розвіданих запасів і резервного фонду родовищ мінерально-сировинний потенціал виступає чинником стабільності соціально-економічного розвитку країни. Завдання переходу до сталого розвитку в цій сфері полягають у заміні невідновлюваних ресурсів відновлюваними, оцінці наявної мінерально-сировинної бази стосовно нових критеріїв та з урахуванням використання нових видів корисних копалин. Причому слід зважати на довготривалий характер дефіцитності щодо нафти, газу та окремих кольорових і рідкісних металів.

Для досягнення мети в цій сфері необхідно  гарантувати паритетність використання ресурсів як сучасними, так і прийдешніми  поколіннями. Потрібно визначити потреби  суспільного виробництва в мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсах, виходячи з позицій збалансованості, достатньої необхідності, комплексності та екологічної безпеки. Необхідною також є розробка екологічних вимог щодо охорони та раціонального використання за нових економічних умов.

Для забезпечення належної роботи механізму реалізації переходу України до сталого розвитку необхідним є виконання його головних принципів: максимальна орієнтація на власні можливості, особливо природно-ресурсні умови, науково-технічний та інтелектуальний потенціал; використання програмно-цільового планування та розробки щорічних програм, планів і прогнозів соціально-економічного розвитку з урахуванням вимог екологічної безпеки; поєднання державного впливу і ринкових регуляторів розвитку економіки.

Для забезпечення поетапного переходу до сталого розвитку необхідно здійснити реформування законодавчо-правової бази на основі Конституції держави, прийняти ряд законодавчих актів, що будуть основою для соціально-економічних перетворень, обґрунтованого вирішення проблем народного господарства і збереження навколишнього середовища.

Для послідовної  реалізації в Україні процесу  сталого розвитку була створена при  Кабінеті Міністрів України Національна  комісія сталого розвитку України, яка повинна забезпечити формування основ національної політики сталого розвитку та здійснення координації діяльності міністерств, відомств, наукових та громадських організацій в цьому напрямі.

Принциповими  рисами переходу України на принципи сталого розвитку є: – переважно  державне регулювання процесу сталого  розвитку,

максимальне використання власних можливостей економіки  держави, особливо її природо-сировинних ресурсів, виробничого, науково-технічного та інтелектуального потенціалу;

– врахування конкретної ситуації, за якої буде здійснюватись процес сталого розвитку, визначення пріоритетів і включення їх до плану на кожний рік відповідно до фінансових можливостей держави;

– поєднання  державного впливу з ринковими формами  сталого розвитку, стимулювання якісних  змін шляхом позачергового фінансування, кредитування, матеріально-технічного та валютного забезпечення, надання економічних пільг пріоритетам сталого розвитку [7].

 

Список використаної літератури

1. Гросул В.А.  Соціально-економічна стійкість  підприємства: теоретико-методологічні  засади та практичний інструментарій: [монографія] / В.А. Гросул. Харків: Харк. держ. ун-т харч. та торгівлі, 2007. 303 с.

2. Колективний договір АТ «Ощадбанк» [Електронний ресурс] : затверджено постановою Правління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 28.02.2011 р. № 69. – Режим доступу : внутрішній сайт банку.

3. Ощадбанк –  Режим доступу: http:// www.oschadnybank.com

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 343 «Про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов»  [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: www.rada.gov.ua

5. Програма розвитку АТ «Ощадбанк» на 2012-2015 рр. [Електронний ресурс] : програма, затверджена постановою Правління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 14.12.2011 № 387. – Режим доступу : внутрішній сайт банку. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

6. Статут ПАТ «Державний ощадний банк України» [Електронний ресурс] : положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 № 261. – Режим доступу : внутрішній сайт банку.

7. Ebooktime – Режим доступу: http://ebooktime.net/

8. Fanlang – Режим доступу: http://fanlang.com.ua/  

9. Microsoft – Режим доступу: http://www.microsoft.com/Ukraine

10. Pravda – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua