Аналіз ліквідності підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Декабря 2011 в 21:15, курсовая работа

Описание работы

В умовах становлення ринкових відносин кожен суб'єкт господарювання повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як власного підприємства, так і своїх партнерів.
Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (банкам, партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам) визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансовій незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану.

Содержание

Вступ
Розділ 1.Теоретичні основи аналізу ліквідності підприємства
1.1. Поняття ліквідності та платоспроможності підприємства.
1.2.Суть та завдання аналізу ліквідності підприємства
1.3. Фінансові ресурси підприємства: джерела формування та
ефективність їх використання
Розділ 2. Аналіз ліквідності підприємства
2.1.Загальна характеристика підприємства ВАТ "Укртелеком"
2.2.Результати діяльності підприємства ВАТ "Укртелеком" за 2008-
2010 роки.
2.3. Аналіз ліквідності (платоспроможності) підприємства ВАТ
"Укртелеком"
Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності ліквідності та платоспроможності підприємства
3.1 Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства.
Висновки
Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

Документ Microsoft Word.doc

— 285.00 Кб (Скачать)

    Слід  враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від «якості» дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

    Найбільш  узагальнюючим показником платоспроможності  є коефіцієнт загальної ліквідності.

    Коефіцієнт  загальної ліквідності (Кз.л.) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості).

    Він дозволяє встановити, у скільки разів  поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для цього показника вважається 2-3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів. Деякі фахівці вважають задовільним значення коефіцієнта 1,5-2,0.

    Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:

    •    за минулий рік, а також за кілька попередніх років;

    •    з нормативами, які прийняті підприємством;

    •    з показниками платоспроможності  підприємств-конкурентів;

    •    з галузевими показниками.

    Для внутрішньої оцінки фінансового  стану підприємства важливим є оперативний  аналіз поточної платоспроможності. Він  здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

    Платіжний календар, як правило, розробляється  на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

    •    матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);

    •    кошториси витрат на виробництво;

    •    договори на поставку матеріальних ресурсів;

    •  строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);

•  узгоджені  з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;

    •   кредитні угоди з банками в  частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;

    •   дані бухгалтерського обліку про  стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

    •    витяги з банківських рахунків;

    •  оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про  надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період.

      Балансуючою величиною при складанні  платіжного календаря є залишок  (сальдо) розрахункового рахунку  в банку, оскільки саме стан  цього рахунку визначає на  кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

    Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження партнерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

    Оцінка  платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових ускладнень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Як правило, причинами неплатоспроможності бувають:

    •    невиконання плану з випуску  та реалізації продукції;

    •    недотримання режиму економії, перевитрати  по собівартості;

    •  недовиконання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;

    •    високий процент оподаткування;

    •  відвернення коштів у наднормативні  запаси сировини, матеріалів, готової  продукції.

 
 
 

      1.3. Фінансові ресурси підприємства: джерела формування та ефективність їх використання

 

      Трансформаційні процеси у вітчизняній економіці, перш за все, позначилися на механізмі  формування та використання фінансових ресурсів підприємств різних форм власності і обумовили необхідність наукового аналізу і теоретичного обґрунтування певних питань. Актуальність таких проблем посилюється початком приватизації господарських суб’єктів, що зумовлює необхідність теоретичного осмислення шляхів адаптації механізму фінансового забезпечення суб’єктів господарювання до сучасних умов.

      Ресурси підприємства є необхідною умовою функціонування підприємства та здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. В економічній літературі існує багато визначень фінансових ресурсів підприємств. Проаналізувавши всі, можна зробити висновок, що фінансові ресурси – це власні або позичені кошти, які є на підприємстві. Якщо показати відповідність фінансових ресурсів балансу підприємства, то ними є всі активи підприємства: необоротні, оборотні. Джерелами формування ресурсів є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку (рисунок 1).

      Загальною проблемою для підприємств при  переході до ринкової економіки є постійна нестача власних фінансових ресурсів. Нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

 

      Рисунок 1 - Формування фінансових ресурсів підприємства.

      Не менш важливим джерелом поповнення власних фінансових ресурсів є амортизація. Однак, у сучасних умовах господарювання вона втратила реальну можливість впливати на підвищення результатів господарської діяльності підприємницьких структур, через відсутність чіткої амортизаційної політики в державі, яка не сприяє накопиченню достатніх коштів для повного відтворення основних виробничих фондів. Амортизація відображає лише ступінь зносу основних фондів. Кошти амортизаційного фонду, за цільовим призначенням, використовуються лише підприємствами державної форми власності. Підприємства недержавних форм власності здійснюють відтворення основних засобів за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати обов’язкових платежів.

      Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести відповідальність за формування фінансових ресурсів, бо  саме від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

      Формування  та використання фінансових ресурсів здійснюється на двох рівнях: державному та на рівні підприємств. Фінанси підприємницьких структур, як важлива складова фінансової системи держави, займають пріоритетне становище, оскільки обслуговують процес створення, розподілу, перерозподілу та кінцевого споживання валового внутрішнього продукту. Серед основних факторів впливу на формування фінансових ресурсів підприємств  виділяють види діяльності та організаційно – правові форми господарювання, що обумовлюють особливості їх використання. Зі зміною форм власності розширюються джерела формування фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності через мобілізацію коштів на фондовому ринку, шляхом випуску цінних паперів. Така ситуація зумовлює більш ефективне використання фінансових ресурсів, що проявляється у виникненні зобов’язань  перед інвесторами з приводу виплати доходів.

      У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє їх збалансованість і визначення оптимальної структури їхніх  джерел. Проте як свідчить практика їх структура постійно змінюється під впливом різноманітних факторів, а саме зростання питомої ваги коштів залучених із зовнішніх джерел, і в першу чергу, частки кредиторської заборгованості, яка спричиняє систему неплатежів та приводить до зниження інвестиційних можливостей підприємницьких структур. Загалом, слід уникати як неконтрольованої кредиторської заборгованості, що призводить до погіршення платоспроможності підприємств, так і надлишкових власних фінансових ресурсів, що можуть сповільнювати виробничий розвиток через надмірне резервування накопичень і відволікання їх із виробничого процесу. Тому, як доведено у наукових дослідженнях, встановлення оптимального співвідношення фінансових ресурсів впливає на вирішення питання підвищення ринкової вартості підприємства і залежить від показників - чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу прибутку на дивіденди.

      Важливим напрямом вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів є застосування методики оптимізації фінансових ресурсів. Це, зокрема, методики, прийняті в зарубіжній практиці (США), які можуть бути впроваджені на вітчизняних підприємствах лише за наявності розвиненого ринку цінних паперів, статистики про його функціонування та після проведення значної адаптивної роботи, пов’язаної із впровадженням міжнародних стандартів обліку та звітності.

      В роботі  визначена економічна природа, роль і значення фінансових ресурсів, запропоновано їх класифікацію та виявлені фактори впливу на процес формування фінансових ресурсів підприємницьких структур. Показано розширення можливостей у джерелах формування фінансових ресурсів підприємств в залежності від зміни форми власності. Сруктура фінансових ресурсів підприємств недержавної форми власності є більш мобільною, еластичною, має значно вищий рівень впливу на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Існує можливість самостійно вирішувати питання про розширення джерел фінансових ресурсів за рахунок збільшення власних та залучених кошів.

 
 
 

          Розділ 2. Аналіз ліквідності підприємства

 

      2.1 Загальна характеристика  ВАТ “Укртелеком»

 

      Відкрите  акціонерне товариство «Укртелеком» — сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою, що займає лідируючі позиції на ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку України. Компанія охоплює близько 71% ринку послуг місцевого телефонного зв'язку та 83% ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.

      Історія створення ВАТ «Укртелеком» бере початок у 1993 році, коли було зареєстроване Українське об'єднання електрозв'язку «Укрелектрозв'язок» (з 1994 року — Укртелеком). Пізніше, у 1998 році, відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України програми об'єднання «Укртелеком» було реорганізоване в єдине державне підприємство, а у січні 2000 року, після проведення корпоратизації, його було перетворено на відкрите акціонерне товариство.

      Сьогодні  ВАТ «Укртелеком» — це підприємство, організаційна структура якого сформована за вертикальним принципом управління фінансами, технологічними процесами, персоналом. До складу товариства входить 33 філії, одну з яких — філію «Утел» було створено у 2005 році за рішенням Загальних зборів акціонерів.

      У грудні 2005 року ВАТ «Укртелеком» отримав ліцензію на надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку за технологією UMTS/WCDMA. Реалізацією проекту з надання послуг нового мобільного стандарту займається філія «Утел». З 1 листопада 2007 року компанія ВАТ «Укртелеком» розпочала продаж послуг мобільного зв’язку третього покоління.

Информация о работе Аналіз ліквідності підприємства