Аналіз оцінки управління фінансовою стйкістю на підприємстві з використанням інформаційних систем

     Одним з основних показників стійкості  фінансового стану підприємства є коефіцієнт забезпеченості запасів  і затрат власними джерелами їх формування. Він дорівнює відношенню суми власних оборотних та довгострокових позичкових коштів до вартості запасів і затрат підприємства. Він обчислюється за формулою: 

      ,                                            (14) 

     Нормальне обмеження цього показника, яке  підтверджується даними господарської практики, складає .

     Нормальний  коефіцієнт забезпеченості запасів  і затрат власними оборотними коштами  визначається виходячи з того, що власними джерелами повинні бути покриті  необхідний розмір запасів і затрат, а інші можна покрити короткостроковими коштами. При цьому необхідний розмір запасів і затрат в більшій мірі відповідає обґрунтованій потребі в них в ті періоди, коли швидкість їх обертання вища.

     Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення, який дорівнює відношенню суми основних коштів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів на незавершені виробництва до вартості всього майна підприємства:

      ,                                                                (15)

     Нормальним  вважається таке обмеження цього  показника: . Паритетний принцип вкладання коштів у майно виробничої сфери та сфери обігу створює сприятливі умови як для утворення виробничого потенціалу, так і для фінансової діяльності.

     Частковими  значеннями коефіцієнту майна виробничого  призначення є показники, що характеризують частку основних коштів та матеріальних оборотних коштів у вартості майна.

     Коефіцієнт  основних засобів дорівнює відношенню основних засобів до підсумку балансу: 

      ,                                                                 (16) 

      При аналізі фінансового стану доцільно вивчити правильність застосування власних оборотних коштів і виявити  їхню іммобілізацію. Іммобілізація власних оборотних коштів означає використання їх не за призначенням, тобто в основні засоби, нематеріальні активи і фінансові довгострокові вкладення. В умовах ринкової економіки господарюючий суб'єкт самостійно розпоряджається своїми власними і залученими коштами. Тому аналіз іммобілізації власних оборотних коштів проводиться тільки за різкого зменшення власних засобів за звітний період. [3]

     На  основі такої всебічної і ретельної  оцінки за зазначеним комплексом показників можна не тільки здійснити оцінку стану і тенденцій фінансової стійкості, а й визначити вузькі місця, за рахунок яких можливо підвищити ці показники. Тобто результатом такого аналізу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності й конкурентноздатності. 

1.3.2. Застосування матричних балансів для оцінки фінансової стійкості  

      Литвин  М.І. розглядає деякі можливості застосування матричних методів оцінки й аналізу фінансових показників, пов’язаних з діючою формою бухгалтерського балансу

Як відомо, матрична модель являє собою прямокутну таблицю, елементи якої відбивають взаємозв’язок об’єктів. Вона дуже зручна для фінансового аналізу, оскільки є простою і наочною формою сполучення різнорідних, але взаємозалежних економічних явищ. Таким чином, застосування її для аналізу фінансової стійкості, теж цілком виправдано.

     Бухгалтерський  баланс підприємства можна представити  як матрицю, де по горизонталі розташовані  статті активу (майно), а по вертикалі  – статті пасиву (джерела засобів). Розмірність матриці бухгалтерського балансу може відповідати кількості статей по активі й пасиву балансу 42х35, але для практичних цілей цілком достатньо розмірності 10х10 за скороченою формою балансу.

     У матриці балансу необхідно виділити чотири квадрати наступним чином. 

Таблиця 3. 

 Матриця для аналізу фінансової стійкості підприємства за  методом Литвина М.І.

     На  основі вище перерахованих звітних  даних, треба скласти чотири аналітичні таблиці:

     1. Матричний баланс на початок  року.

     2. Матричний баланс на кінець  року.

     3. Різницевий (динамічний) матричний  баланс за рік.

     4. Баланс грошових надходжень і  витрат підприємства.

     Матричні баланси підприємства складаються за єдиною методикою.

     Перші два баланси носять статичний  характер і показують стан засобів підприємства на початок і кінець року. Третій баланс відбиває динаміку – зміна засобів підприємства за рік (найбільш придатний для аналітичних і прогнозних розрахунків).

     Правила складання матричної моделі для  перших трьох балансів:

1. Вибирається розмір матриці, статті активу відбиваються по горизонталі матриці, статті пасиву – по вертикалі.
2. Заповнюється балансовий рядок і графа матриці в точній відповідності з даними бухгалтерського балансу.
3. Послідовно, починаючи з першого рядка активу балансу, підбираються джерела засобів, що перебувають у розпорядженні підприємства.
4. Перевіряються всі балансові підсумки по горизонталі й вертикалі матриці.

     Найбільш  відповідальним є третій етап складання  матриці – підбір джерел засобів, що перебувають у розпорядженні підприємства. Тут варто виходити з кола фінансових прав і повноважень наданих підприємству, економічної природи позаоборотних й оборотних, власних і позикових засобів, господарської та економічної доцільності та оптимальності.

     Матричні  баланси істотно розширюють інформаційну базу для фінансового аналізу, отже й для аналізуфінансової стійкості підприємства. З їхньою допомогою можна:

     - визначити звязок статей активу (майна підприємства) і статей пасиву балансу (джерела засобів);

     - розрахувати структуру й визначити якість активів по балансу підприємства й достатність джерел їхнього фінансування;

     - розрахувати весь набір показників  і коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової стійкості, платоспроможності, використання ресурсів підприємства;

     - об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, з’ясувати причини його зміни за звітний період; встановити параметри, що характеризують наближення підприємства до порогу неплатоспроможності (банкрутству).

     Баланс  грошових надходжень і витрат підприємства погоджує бухгалтерський баланс із фінансовими результатами роботи, наявністю коштів на рахунках, обіг коштів. Він дозволяє реально оцінити, скільки коштів і на якому етапі потрібно підприємству, а також дає наочне подання про склад і структуру грошових доходів і витрат, факторах, що вплинули на зміну грошових залишків на рахунках. При необхідності інформація про доходи й витрати може бути розширена й деталізована по кожній статті. 

      1.3.3. Балансова модель оцінки фінансової стійкості підприємства

 

     По  суті, модель пропонує певне перегрупування статей бухгалтерського балансу для виділення однорідних, з погляду строків повернення, величин позикових засобів. 

     Балансова модель фінансової стійкості має  наступний вид:  

     ОК + З + Д З = ДВЗ + К^Д + К^Т + КЗ + Б¹,                                                                 (17)

     де

• ОК — основний капітал (підсумок I активу балансу);
• З — запаси. Для забезпечення рівності валюти агрегованого балансу до цього розділу можна віднести і ПДВ по придбаних цінностях. Бажано запаси зменшити на вартість товарів відвантажених і додати товари відвантажені до ДЗ, тому що по ступені ліквідності вони більш відповідають дебіторської заборгованості;
• ДЗ — розрахунки (дебіторська заборгованість), товари відвантажені, кошти, короткострокові фінансові вкладення та інші активи (II актив балансу);
• З + ДЗ = O — оборотні активи (підсумок II активу балансу).
• ДВЗ — джерела власних засобів (підсумок розділу I пасиву балансу і розділу V пасиву балансу);
• K^Д — довгострокові кредити і позикові засоби (підсумок розділу ІІІ пасиву балансу);
• K^К — короткострокові кредити і позикові засоби ;
• Б — зобов'язання, не погашені в термін . Варто мати на увазі, що ці зобов'язання включені до складу пасиву балансу при підрахунку підсумку, але не виділені в ньому;
• КЗ — розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

     Перед початком діяльності організаціям необхідно  придбати основні засоби (будинку, устаткування й ін.) та інші необоротні активи, і  лише в процесі їхнього використання будуть споживатися запаси й інші оборотні активи. Тому власний капітал, довгострокові кредити і позики направляються, у першу чергу, на придбання основних засобів, на капітальні вкладення. Виходячи з цієї умови, перетворимо вихідну балансову формулу:  

     З+ДЗ=( (ДВЗ + К^Д) — ОК) + ( К^К + КЗ+ Б)                                                               (18) 

     В оцінці фінансового стану використовують також показник вартості чистих оборотних активів, обумовлений як різниця між оборотними активами і короткостроковою заборгованістю. Відповідно до перетвореної балансової моделі (18) чисті мобільні засоби (З+ДЗ — (К^К + Б + КЗ)) приблизно дорівнюють значенню власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (ДФЗ^ВД):  

     З+ДЗ— (К^К + Б + КЗ) = (ДВЗ + К^Д) — ОК.  

     Власний капітал і довгострокові зобов'язання можуть використовуватися організацією тривалий час, тому що вони не вимагають термінового погашення. Тому їхню суму (ДВЗ + К^Д) називають постійним (перманентним) капіталом.

     Отже, для забезпечення стійкості необхідно, щоб після покриття необоротних активів перманентним (постійним) капіталом ((ДВЗ + К^Д) — З) власних джерел і довгострокових зобов'язань повинно бути досить для покриття запасів:  

     З > або = (ДВЗ + К^Д) — З,                                                                                            (19) 

     В аналізі стійкості також розглядають  забезпеченість запасів джерелами. Для характеристики джерел формування запасів використовують ряд показників, що відбивають різний ступінь охоплення  різних видів джерел.  

      

1. Наявність власних оборотних коштів визначається вираженням:

 

     ВОК= ДВЗ-ОК. ,                                                                                                           (20)  

      

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування оборотних  коштів:

 

     ДФЗ^ВД= (ДВЗ + K^Д)-ОК = ВОК+ K^Д.,                                                                        (21)  

3. Загальна  величина основних джерел формування оборотних  коштів:

 

     ДФОК = (ДВЗ + K^Д + K^К)-ОК = ДФЗ^ВД+ K^К ,                                                          (22)