Аналіз оцінки управління фінансовою стйкістю на підприємстві з використанням інформаційних систем

    Внутрішня стійкість підприємства - це такий стан матеріально-речової і вартісної структури виробництва і реалізації продукції і така її динаміка, при якій забезпечується стабільно високий результат функціонування підприємства. У основі досягнення внутрішньої стійкості лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх чинників. Зовнішня по відношенню до підприємства стійкість визначається стабільністю економічного середовища, в рамках якого здійснюється діяльність підприємства; вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни. Виділимо ще так звану успадковану стійкість, яка визначається наявністю відомого запасу міцності, що захищає підприємство від несприятливих дестабілізуючих чинників.

    Загальна  стійкість підприємства в умовах ринку вимагає перш за все стабільного отримання виручки, причому достатньою по своїх розмірах, щоб розплатитися з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками і ін. Одночасно для розвитку підприємства необхідно щоб після здійснення всіх розрахунків і виконання всіх зобов'язань у нього залишався прибуток, що дозволяє розвивати виробництво, модернізувати його матеріально-технічну базу, поліпшити соціальний клімат і так далі Іншими словами, загальна стійкість підприємства припускає перш за все такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне підвищення надходження грошових коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами). Основним компонентом загальної стійкості підприємства є його фінансова стійкість. Вона відображає таке співвідношення фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і оновленню. Визначення меж фінансової стійкості підприємства належить до найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо безпосередня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього засобів для розширення виробництва, а надмірна - перешкоджатиме розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку підприємства.

    Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, що представляє собою можливість підприємства розплачуватися за своїми обов'язками чи здатність вчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру. З переходом підприємства на ринкові умови роботи гостро встало питання про стійкість його фінансового положення і пошук способів його оздоровлення.

      На фінансову стійкість підприємства  впливає величезне різноманіття факторів. Будучи тісно взаємозв'язаними, ці чинники нерідко разнонаправлено впливають на результати життєдіяльності підприємства: одні - позитивно, інші - негативно. Негативна дія одних чинників здатна понизити або навіть звести нанівець позитивний вплив інших.

    Наявність безлічі різноманітних чинників робить необхідним їх угрупування. У  основу класифікації чинників можуть бути покладені різні ознаки:

• по місцю виникнення розрізняють зовнішні і внутрішні чинники;
• по важливості результату - основні і другорядні;
• по структурі - прості і складні;
• за часом дії - постійні і тимчасові.

    Будь-яка  класифікація чинників служить певній меті. Враховуючи, що підприємство є  одночасно і суб'єктом і об'єктом  відносин в ринковій економіці, а  також те, що воно володіє різними можливостями впливати на динаміку різних чинників, найбільш важливим є їх поділ на внутрішні і зовнішні.

    Перші безпосередньо залежать від організації  роботи самого підприємства; другі  є зовнішніми по відношенню до нього, їх зміна майже або зовсім не підвладна волі підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю, здійснюючи комплексний пошук резервів в цілях підвищення ефективності виробництва.

    Основні внутрішні фактори. Стійкість підприємства, насамперед, залежить від складу і структури продукції, що випускається, і послуг, що робляться, у нерозривному зв'язку  з витратами виробництва. Причому важливе співвідношення між постійними і перемінними витратами. Іншим важливим фактором є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії керування ними. Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики керування ними. Чим більше в підприємства власних фінансових ресурсів, тим спокойней воно може себе почувати. Великий вплив на фінансову стійкість підприємства роблять засобу, додатково мобилизуемые на ринку позичкових капіталів. Чим більше коштів може залучити підприємство, тим вище його фінансові можливості, однак зростає і фінансовий ризик. З усього цього можна виділити наступні внутрішні фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства:

• галузева приналежність підприємства;
• структура продукції, що випускається, її частка загалом, платоспроможному попиті;
• розмір оплаченого статутного капіталу;
• величина витрат, їхнього динаміка в порівнянні з грошовими доходами;
• стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запасу і резерву, їхній склад і структуру;
• ефективність керування підприємством.

    До  зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарювання, що панує в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову і кредитну політику, законодавчі акти по контролі за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки й ін.

    На  формування стійкого фінансового положення  підприємства великий вплив роблять  його взаємини з контрагентами (податковими  органами, банками, постачальниками, покупцями, акціонерами і т.д.). Фінансове  положення визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам.

     1.3. Методи оцінки фінансової стійкості підприємства.

           Забезпечення і підтримання фінансової  стійкості підприємств в умовах  конкурентного ринку набуває  винятково важливого значення. Однак  у нашій країні та й інших  державах з перехідною економікою  вони, внаслідок відсутності у  них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.

     З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь  захищеності залученого капіталу, а  значить, і сама фінансова стійкість  пов'язана тільки з борговими  зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.

     Особливості кризового фінансового стану  й неплатоспроможності українських  підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають  у тому, що вони:

• як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;
• організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;
• не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;
• не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;
• їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;
• їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.

     Виходячи  із зазначених особливостей фінансового  стану підприємств України, та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

     На  мою думку при здійсненні оцінки фінансової стійкості дуже важливо дотримуватись певних принципів, які дозволять більше детально підійти до процесу оцінки і отримати точніші результати. Принципи оцінки фінансової стійкості поділяють на загальні та спеціальні. Розглянемо їх детальніше.

1. Загальні:

• принцип транспарентності - інформація про фінансову стійкість підприємства має бути доступною, до якої на сьогодні належить лише його публічна фінансова звітність;

• принцип конструктивності визначається метою оцінювання фінансової стійкості підприємства (експрес- або поглиблене)
• принцип системності визначається використанням системного аналізу для оцінювання фінансової стійкості підприємства;
• принцип безперервності враховує, що фінансово-господарська діяльність підприємства характеризуються безперервністю;
• принцип динамічності полягає в тому, що фактори зовнішнього та внутрішнього середовища впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства динамічно;
• принцип об’єктивності враховує вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на фінансову стійкість підприємства відповідно до дійсності;
• принцип оптимальності спрямований на вибір найефективніших шляхів забезпечення фінансової стійкості підприємства;
• принцип комплексності поєднує певні методологічні підходи до оцінювання фінансової стійкості підприємства та враховує необхідність визначення її рівня.

2. Спеціальні:

• принцип формування капіталу, який враховує особливості структури пасивів підприємства;
• принцип розподілу капіталу спрямований на встановлення структури активів підприємства;
• принцип використання капіталу враховує фінансові результати господарської діяльності підприємства.

      1.3.1. Оцінка фінансової стійкості підприємства за допомогою абсолютних і відносних показників.

     Фінансова стійкість характеризує ступінь  фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);
• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

     Усі показники, що характеризують фінансову  стійкість можна розділити на абсолютні та відносні (рис. 1)

Рис. 1. Показники, що характеризують фінансову стійкість  підприємства 

     Оцінка  фінансової стійкості  за допомогою абсолютних показників. 

     Метод оцінки фінансової стійкості підприємства за допомогою використання абсолютних показників ґрунтується на розрахунку показників, які з погляду даного методу найбільше повно характеризують фінансову стійкість підприємства. Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану. Для детальної характеристики джерелформування запасів і витрат використається кілька показників, які відбивають різні види джерел : 
 
 

1. наявність власних оборотних коштів на кінець розрахункового періоду:

     ВОК = ВК – НЕА,                                                                                                         (1)

     де, ВОК – власні оборотні кошти;

     ВК  – власний капітал,

     НЕА – необоротні активи.

     2) .наявність власних та довгострокових запозичених джерел фінансування запасів (ВДД) :

                                                                                              (2)