Аналіз платоспроможності підприемства

Аналіз ліквідності активів  повинен починатися із аналізу обсягів активів за ступенем ліквідності. Для цього будується зведена таблиця в якій представляються обсяги активів за основними групами, а також окремих найбільш важливих активів, а також показники їх динаміки.

Після цього необхідно визначити загальні показники ліквідності активів, що визначають потенційні можливості перетворення активів у ліквідні кошти: частка оборотних активів у загальні вартості активів або валюті балансу - показує питому вагу оборотних активі в загальній сумі активів. Його традиційно використовують для аналізу ліквідності і платоспроможності; відношення оборотних активів до необоротних - показує скільки обігових коштів припадає на одиницю не обігових. Його часто називають коефіцієнтом мобільності активів [9, 32] і розглядають як показник майнового стану підприємства. Рекомендований рівень показника =0,5 [9].

Після визначення загальних показників визначаються часткові показники ліквідності активів. Як такі показники Л.С.Васильєва [2] розглядає показники структури активів (частки кожної групи в загальній вартості активів). Проте визначення ліквідності активів через структуру активів є кількісною характеристикою, адже дійсно ліквідними є оборотні активи. Тому більш доцільно крім визначення частки кожної групи активів в загальній їх кількості, також визначати частки окремих груп оборотних активів в загальній їх вартості. Саме вони є основними частковими показниками ліквідності активів і визначають відповідні ступені ліквідності активів.

Часткові показники ліквідності  активів визначають рівень відповідної  ліквідності, проте не відображають її якості. Вона визначається їх відповідністю  нормативним значенням. Тому наступним  етапом аналізу ліквідності активів є визначення якості ліквідності активів. Як нормативні визначають для абсолютно ліквідних активів визначають - 0,2 (20%), швидколіквідних - 0,3 (3096) і повільноліквідних - 0,5 (50%) [29]. Після цього необхідно співставити частки кожної групи оборотних активів з нормативними. Рівень отриманих показників повинен дорівнювати 1, будь-яке відхилення від 1 свідчить про порушення. При інтерпретації показників враховується, що дефіцит менш ліквідних активів може бути поповнений за рахунок надлишку більш ліквідних але не навпаки. Також слід враховувати ризик недостатньої ліквідності, коли бракує високоліквідних активів, і ризик зайвої ліквідності, коли через надлишок високоліквідних активів, які, як правило, є низько дохідними, може відбуватися втрата прибутку підприємства.

Для показників, за якими отримані відхилення від нормативного рівня  рекомендується здійснити факторний  аналіз. Для загальної оцінки якості ліквідності активів за отриманими даними встановлюються типи підприємств  за ліквідністю активів.

Може бути розрахований інтегральний показник якості ліквідності активів як сума модулів відхилень величин всіх видів ліквідності від нормативного значення [29]. При цьому додатні відхилення показників за більш ліквідними платіжними засобами покривають від'ємні відхилення показників за менш ліквідними платіжними засобами. Чим менший інтегральний показник тим краща ліквідність платіжних засобів підприємства.

Також однією із головних ознак ліквідності  активів є наявність чистих ліквідних активів, що «визначаються як різниця між всіма ліквідними активами і всіма короткостроковими зобов'язаннями на певний момент часу [14]».

Також необхідно проаналізувати частки найбільш важливих, з точки зору ліквідності, активів, зокрема, грошових коштів, запасів, дебіторської заборгованості в загальній вартості оборотних активів. Серед цих показників тільки частка запасів у оборотних активах деколи [6, 32], використовується як додатковий показник ліквідності активів, що характеризує операційну ліквідність активів.

Для об'єктивності внутрішнього аналізу  ліквідності активів потрібно виявити  чи є активи підприємства предметами застави; яка можливість втрати цінність активів внаслідок їх морального та/чи фізичного зносу; наявність  активів для поточного розпоряд женім (наприклад, заморожених рахунків); контрольованість активів (наприклад, можливість переміщення коштів із одного на інший рахунок); наявність безнадійної дебіторської заборгованості і т.п., що явно знижує ліквідність активів.

Завершальним етапом аналізу ліквідності активів є встановлення терміну трансформації платіжних засобів у грошові кошти та суми грошових коштів, що можна щоденно формувати з платіжних засобів [29].

Після аналізу ліквідності активів  доцільно здійснити кількісний і якісний структурний аналіз пасивів за терміновістю погашення. Здійснюється він за класичною методикою структурного аналізу. Після такого аналізу здійснюється порівняння структури активів за ступенем ліквідності та пасивів за термінами їх погашення, встановлюється їх відповідність.

Також необхідно здійснити аналіз робочого капіталу, який є єдиним абсолютним показником ліквідності і платоспроможності підприємств. На практиці даний показник часто називають по-різному і розраховують за різними методиками, але реально можна говорити про існування двох підходів (табл.1.1).

Таблиця 1.1 - Підходи до визначення робочого капіталу підприємства

Підхід до розрахунку та назва		Зміст
1	ОА  -  ПЗ  , де ОА - оборотні активи, ПЗ - поточні зобов'язання. Власний оборотний капітал [14, 13, 22], власні оборотні кошти [14], робочий капітал [24, 17, 2, 30, 14], оборотний капітал [30] [19],	Величина ОА, що залишається  після сплати ПЗ; здатність підприємства платити за ПЗ, а також здійснювати  діяльність за рахунок ОА, що фінансується за рахунок довгострокових джерел і  можливо власного капіталу

 

 

Продовження таблиці  1.1.

	Б  -  НА - Іір . де НА - необоротні активи, Б - валюта балансу. Власний оборотний капітал [13,с.3]
	ВК + ДЗ -  НА , де ВК - власний капітал, ДЗ - довгострокові зобов'язання.
	Робочий капітал [24, 19], функціональний капітал [28, 9], власні обігові кошти [14, 9], власний оборотний капітал [14, 22, 32, 19, 18]
2	ІА - Ад- Ід .	Величина ОА, що залишається  після погашення ПЗ і ДЗ; здатність підприємства платити за ПЗ і ДЗ, а також здійснювати діяльність за рахунок ОА, які фінансуються за рахунок ВК
	Оборотний капітал [19,], власні оборотні кошти [28,]
	АЕ - І А . Власний оборотний  капітал [14, 32, 18, 14, 5], власні оборотні кошти [18, 28], власні оборотні засоби [11, 14, 17], власні обігові кошти [9, 6, 17], або засоби [14]

 

 

Величина робочого капіталу вимірюється  в абсолютних одиницях, тому використовувати  її для порівняльного аналізу  ліквідності підприємств не можна, тільки для цілей визначення частки підприємств з додатнім і від'ємним  робочий капіталом, що характеризують наявність (відсутність) робочого капіталу, та для розрахунку інших показників ліквідності підприємства. До того ж дана величина відображає лише наявність, а не рівень забезпеченості підприємства робочим капіталом. Для цього  доцільно представити її у формі  співвідношення. В результаті отримуємо  два відносних показника, які традиційно використовують як загальні показники ліквідності:

Вони показують рівень покриття оборотними активами, відповідно поточних та всіх зобов'язань. Перший показник традиційно називають коефіцієнтом загальної  ліквідності (загальним коефіцієнтом ліквідності або покриття, коефіцієнтом поточної ліквідності або загальної  платоспроможності, середнім коефіцієнтом ліквідності), другий - коефіцієнтом загальної  ліквідності (платоспроможності) по відношенню до всіх зобов'язань. Оцінка коефіцієнтів здійснюється за нормативними значеннями. При цьому відомо мінімум шість  нормативних значень коефіцієнта  загальної ліквідності: > 2 [17]; >2 [14]; 1,0-2,0 [14]; 1,5-2,5 [32]; 1,5-2,0 [32, 13]; 2-2,5 [18].

Також, визначаються частки робочого капіталу у валюті балансу [17, 32] та загальній кількості оборотних активів [6, 10].

Критерії оцінки таких показників не встановлені. За одним підходом частка робочого капіталу в оборотних активах  має бути не менше 2, за іншим - не нижча 0,1, в іншому випадку структура  балансу вважатиметься незадовільною [10].

Після аналізу робочого капіталу необхідно  здійснити аналіз ліквідності балансу, що полягає у визначенні здатності активів покривати відповідні групи зобов'язань.

Традиційно аналіз ліквідності  балансу здійснюють шляхом порівняння активів, згрупованих за рівнем ліквідності  та відповідних груп пасивів, згрупованих  за терміном їх погашення, розрахунку абсолютних різниць (платіжного надлишку або нестачі (дефіциту)) (які деколи називають абсолютними показними  ліквідності балансу) та спі вставлення із класичними нерівностями ліквідності балансу (які деколи називають нерівностями абсолютної ліквідності. Тут виникає декілька проблем.

По-перше, розрахунок абсолютного  надлишку (нестачі) встановлює їх обсяги, проте не відображає їх ступінь, тобто  якісний рівень. Для цього повинні  також бути розраховані відносні відхилення. Такий підхід використовує Л.С.Васильева [2].

По-друге, для оцінки ліквідності  балансу абсолюті найбільш часто  використовують наступну форму нерівностей А1 ³ П1; А2 ³ П2 ; А3 ³ П3 ;А4£ П4, проте існує і інша А1 > П1; А2 > П2 ; А3 > П3; А4 < П4. Тут необхідно враховувати, що якщо за першими трьома групами активи будуть дорівнювати пасивам, то підприємство матиме можливість тільки на сплату зобов'язань, якщо така потреба настане негайно і зовсім не матиме можливості фінансувати свою діяльність. Отже, активи повинні перевищувати пасиви, але у цьому випадку виникає ризик накопичення. Отже виникає проблема встановлення норми перевищення, яка залежить від виду діяльності підприємства, тривалості операційного циклу та інших особливостей.

По-третє, традиційний підхід до аналізу  ліквідності балансів підприємств  не дозволяє врахувати можливості покриття зобов'язань за рахунок надлишку активів більш  ліквідної групи. Тому Д.Климов [13] модифікує і істотно розширює традиційну методику аналізу ліквідності балансу на основі кумулятивного підходу, відповідно до якого накопичується платіжний надлишок (дефіцит) від попередніх груп, і використовує її для аналізу ліквідності балансу як за абсолютними так і відносними показниками. На нашу думку традиційний і кумулятивний підхід повинні розглядатися паралельно, оскільки розкривають різну інформацію про ліквідність балансу.

Спицький A.B. [21] пропонує використовувати інтегральний підхід аналізу ліквідності балансу, відповідно до якого в кожній наступній групі відбувається накопичення вартості активів і пасивів попередніх груп і нерівності ліквідності балансу набувають вигляду: А1≥ П1; А1+ А2 ≥ П1+ П2; А1+ А2 + А3 ≥ П1+ П2 + П3; А4 ≥ П4 .

Крім класичних нерівностей  ліквідності балансу В.О.Подольська і О.ВЯріш [18] використовують нерівності, що характеризують різний тип фінансової стійкості (таблиця 1) абсолютний, нормальний, передкризовий (критичний), кризовий.

У даних нерівностях використовується лише одна із класичних нерівностей  ліквідності балансу, хоча, традиційно вважається, що виконання саме цих  нерівностей характеризує абсолютну  ліквідність балансу, і відповідно фінансову стійкість підприємства. Крім того відповідно до В.О.Подольської і О.В.Яріш [18] перші три нерівності Спицького A.B. [21] характеризують різні типи сталості..., третя, навіть передкризовий, хоча і в довгостроковій перспективі.

Таблиця 1.2 - Оцінка фінансового стану підприємства з урахуванням ступеню ліквідності активів 

Тип сталості	На дату складання звітності	У короткостроковій перспективі
Абсолютний	А1 ≥П1	А1 ≥ П1 + П2
Нормальний	А1 + А2 ≥ П1	А1 + А2 ≥ П1 + П2
Передкризовий (критичний)	А1 + А2 + А3 ≥ П1	А1 + А2 + А3 ≥ П1 + П2
Кризовий	А1 + А2 + А3 ≤ П1	А1 + А2 + А3 ≤ П1 + П2
Абсолютний	А1 ≥ П1 + П2 + П3
Нормальний	А1 + А2 ≥ П1 + П2 + П3
Передкризовий	А1 + А2 + А3 ≥ П1 + П2 + П3
Кризовий	А1 + А2 + А3≤ П1 + П2 + П3

 

Окремі актори до традиційного підходу  додають визначення загального показника  ліквідності [14, 17, 7] (загального показника платоспроможності [18, 2]), але методика його розрахїунку залишається не до кінця визначеною.

Узагальнюючий показник ліквідності  балансу характеризує ступінь покриття платіжних зобов'язань підприємства сумою його ліквідних засобів  за умови, що різні їхні групи мають  різні вагові коефіцієнти [12], що враховують їх значимість із погляду строків  надходження коштів і погашення  зобов'язань [7]. Вважається, що даний  показник дає змогу порівнювати  баланси підприємств за різні  періоди, баланси різних підприємств  і визначати найбільш ліквідні баланси [17,с.444]. Традиційно його розраховують за формулою, яку можна представити  у вигляді: