Аналіз ринку похідних цінних паперів

При роботі з опціонами на іноземну валюту з розрахунком готівкою необхідно враховувати наступне:

валютний опціон з розрахунком готівкою, який в день закінчення терміну його дії виявляється «з грошима», виконується в цей день автоматично;

ціна виконання валютних опціонів з розрахунком готівкою базується на котируваннях й розмірах попиту і пропозиції на суми на міжбанківському валютному ринку в конкретний час в день закінчення терміну використання опціону.

Для ефективного управління ризиками по валютних опціонах необхідно враховувати особливості валютного ринку, оскільки валютний курс часто зазнає дії офіційних і неофіційних контрольних і регулятивних механізмів з боку уряду. Це спричиняє особливий ризик при торгівлі валютними опціонами, оскільки названі заходи спричиняють різку зміну курсу або сприяють встановленню курсу валюти, відмінного від ринкового. З іншого боку, валютні опціони відкривають широкі можливості для інвестування і хеджування ризиків інвесторів, що виникають внаслідок коливань валютного курсу.

Наведемо головні характеристики опціонних контрактів, яким властиві специфічні ризики, що призводять до значних інвестиційних втрат внаслідок:

непередбачуваних змін цін активу, коли їх розрахункова величина не покриває витрат за контрактом. Вихід – продаж опціону за більш високою ціною на вторинному ринку;

несвоєчасного виконання процедури опціону в результаті накладання обмежень на термін виконання з боку райтерів – регулюючих органів фондового ринку;

наявної різниці між граничною і розрахунковою цінами опціону при автоматичному виконанні опціонів (оперативні витрати перевищують прибуток від продажу по розрахунковій ціні).

Одним із складних способів зниження ризику є розрахункові індексні опціони, ціни на яких визначаються по цінах відкриття відповідних цінних паперів на фондовому ринку. В разі виконання розрахункових опціонів для цілей хеджування (страхування) структура інвестиційного портфелю повинна оптимально співпадати із структурою індексу, в противному випадку рівень ризику підвищується. [14, С.177-179]

Валютний опціон має багато спільного із страхуванням: він є більш складною операцією ніж простий обмін валюти, а тому передбачає премію за ризик. Валютний опціон вимагає ретельного розрахунку і точних прогнозів динаміки валютних курсів. Використовується в трьох випадках:

В разі можливості сприятливих змін поточного обмінного курсу, що дає змогу отримати додатковий прибуток, який повинен перевищувати розмір сплаченої за опціон премії;

До цих опціонів вдаються компанії, що беруть участь в торгах, але не мають певної впевненості в отриманні контракту, тому вони страхують себе таким чином від валютного ризику;

Валютний опціон використовується для покриття тієї частки валюти, яка не знадобиться компаніям на терміновому фондовому ринку.

Валютні опціони також ефективно використовуються в умовах здійснення національним урядом політики плаваючого валютного курсу.

Всебічний аналіз найбільш поширеної моделі Блека-Шоулса для визначення цін опціонів (в 1972 р. вперше опублікували практичну теорію ціноутворення опціонів) показує, що вона базується на наступних принципах і має такі переваги:

за її допомогою визначаються ймовірні значення ринкової вартості певних фінансових фондових показників опціонів;

підраховується очікувана прибутковість по даному опціону;

здійснюється дисконтування отриманого результату (прибутку) на величину супутніх витрат.

Світовий ринок похідних цінних паперів (деривативів1; «строкових контрактів») є невід’ємною часткою глобального фінансового ринку. Існуючи більш ніж 150 років, цей ринок почав стрімкий розвиток із 70-х років XX століття завдяки лібералізації світової фінансової системи та переходу до плаваючих валютних курсів [1]. Поширюється функціональний спектр строкового ринку. В сучасних умовах строкові контракти починають набувати властивостей похідних фінансових інструментів – похідних цінних паперів. Наприклад складні ф’ючерсні та опціонні стратегії, які поступово просуваються у постійний діловий обіг строкового ринку та починають самостійне функціонування [2].

Ринок похідних цінних паперів розвивається у двох формах – біржовій та позабіржовій, конкуренція між якими є додатковим стимулом розвитку ринку й можливостей його учасників .

За структурою на ринку похідних цінних паперів традиційно виділяються сегменти первинного і вторинного, біржового та позабіржового ринку. На відміну від ринку цінних паперів, біржовий ринок похідних цінних паперів є одночасно і первинним, і вторинним, тоді як для цінних паперів біржовий ринок виступає переважно як вторинний. Ринок похідних цінних паперів має достатньо налагоджену організаційну структуру, оскільки найбільша частка торгівлі концентрується у головних світових фінансових центрах, здійснюється за допомогою міжнародних телекомунікаційних систем, кліринг за строковими операціями відбувається в об’єднаних клірингових центрах. З іншого боку, інфраструктура ринку похідних цінних паперів представлена не тільки біржами й позабіржовими електронними системами, а також широким колом організацій, що виконують брокерські й дилерські функції. Безпосередніми учасниками цього ринку, крім комерційних та інвестиційних банків, є різноманітні фонди (інвестиційні, пенсійні, хеджувальні) та підприємства [3]. Конкуренція біржового та позабіржового сегментів стає додатковим стимулом розвитку ринку похідних цінних паперів. У світовій практиці обидва ринки успішно функціонують, до того ж, за обсягами позабіржовий ринок, або ОТС market (over the counter market – торгівля через прилавок), не поступається біржовому.

В наш час розвиваються ринки новітніх похідних цінних паперів, які відкривають нові можливості для інвесторів і які пов’язані з передачею кредитного ризику. Хоча кредитний ризик був на фінансових ринках ще з початками кредитування, можливість легкого його продажу й перепродажу явище досить нове. Мовиться про такі структуровані похідні інструменти, як кредитні деривативи (credit derivatives – CRD). Фахівці зазначають, що ринок строкових контрактів на передачу кредитного ризику в майбутньому стане одним із найзначніших [4].

Протягом останніх років відбувається розробка й впровадження інноваційних похідних цінних паперів з метою управління міжринковими ризиками та уникнення національних обмежень. Одним із таких інструментів є позабіржовий валютний форвардний контракт (nondeliverable forward (NDF) foreign exchange contract), який    дає    змогу    інвесторам    хеджувати    валютні    ризики    за

2 Своп (від англ. swap – обмін, заміна) – це договір між двома сторонами про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) або іншими активами, розрахованими на основі ціни базового активу, в межах обумовленої суми у конкретні дати платежів протягом дії контракту. Угода між двома учасниками ринку про обмін у майбутньому платежами відповідно до умов угоди. Фактично своп полягає в заміні грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками.

інструментами ринків, що розвиваються, коли операції хеджування обмежені внаслідок нерозвиненості місцевих форвардних і ф’ючерсних валютних ринків або контролю за рухом капіталу. Серед інших інновацій ринків похідних цінних паперів, що розвиваються, варто відзначити біржові похідні контракти на боргові інструменти, наприклад, ф’ючерси й опціони на так звані Brady bonds3, структуровані ноти, розвиток індексованих фондів ринків, що розвиваються, зростання ринку позабіржових свопів та опціонів на акції й фондові індекси тощо.

Необхідно зауважити, що похідні цінні папери, які активно використовуються на розвинених ринках, поширюються й на ринки, що розвиваються. Їх потенційний внесок в економічну діяльність й ефективність фінансових ринків не викликає сумніву. За допомогою похідних цінних паперів можна розвинути можливості щодо управління ризиком, поліпшити його розподіл між економічними агентами, знизити трансакційні витрати за досягненням необхідних параметрів ризиків, збільшити ефективність фінансових ринків та визначити нові шляхи розв’язання інвестиційних і фінансових проблем.

3 Облігації Брейді – від англ. Brady Bonds, облігації, випущені урядами країн, що розвиваються. Це одні з найліквідніших цінних паперів ринків, що розвиваються. Їх назвали на честь колишнього американського міністра фінансів Н. Брейді, який виступив спонсором у реструктуризації боргових інструментів ринків, що розвиваються. [14, С.177-179]

В Україні для розвитку ринку похідних фінансових інструментів необхідно на законодавчому рівні, спираючись на міжнародні стандарти та нормативні акти, чітко визначити місце похідних на фінансовому ринку, їх економічне значення, інфраструктуру ринку, систему обліку й оподаткування операцій з деривативами. Підвищення ефективності функціонування ринку похідних інструментів неможливе без чіткого визначення основних напрямів його вдосконалення та подальшого розвитку. Для цього необхідно запровадити такі форми та методи його регулювання, які б значно підвищили рівень захисту прав інвесторів, забезпечили збереження інтересів суспільства та держави.

На нашу думку, основними напрямами вдосконалення розвитку ринку деривативів є:

запровадження політики державного регулювання операцій з деривативами;

удосконалення нормативної бази, яка б відповідала загальноприйнятим стандартам діяльності строкового валютного ринку, зокрема, ліквідація наявних колізій у визначенні термінів і положень;

удосконалення системи оподаткування операцій з деривативами;

подальший розвиток бірж та інших інфраструктурних установ (клірингових установ, рейтингових агентств тощо), які необхідні для здійснення операцій з валютними деривативами;

підвищення рівня кваліфікації персоналу банків щодо використання деривативів;

поступове усунення прямої заборони для суб’єктів валютного ринку на проведення операцій з валютними деривативами, запровадження гнучкого курсу гривні. [14, С.177-179]

Для подальшого розвитку ринку деривативів необхідно всебічно та глибоко проаналізувати уроки світової кризи фінансової системи та існуючі в Україні проблеми та недоліки розвитку похідних фінансових інструментів і максимально враховувати їх при подальшій розбудові ринку похідних інструментів України. Отже, широке запровадження деривативів в Україні стане можливим у середньостроковій перспективі після вирішення всіх проблем та при забезпеченні відповідних умов розвитку валютного, фондового ринків та економіки України в цілому.

Незважаючи на досить песимістичну позицію деяких експертів фондового ринку стосовно розвитку національного ринку похідних фінансових інструментів, можна стверджувати, що в середньостроковій перспективі деривативи мають в Україні потужні можливості, оскільки їх розвиток призводить до підвищення ефективності та ліквідності фінансового ринку, зростання кількості можливих інвестиційних стратегій на ринку, зниження собівартості фінансових трансакцій.

ВИСНОВОК

Україна належить до країн, в яких фондовий ринок тільки починає розвиватися, що привносить елемент невизначеності по відношенню до структури ринку, його регулюванню та напрямку розвитку. Крім того, Україна є країною з перехідною економікою, для якої характерні певні проблеми та кризові явища. Перехід країни від однієї економічної системи до іншої викликав падіння ВВП і зниження рівня заощаджень населення до того значення, коли обсяг цих заощаджень, що реалізується через банки та інші фінансові організації, є недостатнім для підтримання високої ліквідності фондового ринку за рахунок місцевих ресурсів.

Через відсутність продуманої фінансово-економічної політики значна частина галузей української економіки практично втратила свою привабливість для потенційних інвесторів. На фоні цього протягом останніх років мало місце значне переливання капіталу в невиробничу сферу. Причому модель розвитку фінансового та фондового ринків, яка реалізувалася протягом останнього часу в Україні, сприяла поглибленню цього процесу. Значна частина оборотних коштів підприємств була вилучена з реального виробництва і натомість спрямована на операції з цінними паперами.

Стан фондового ринку в Україні не сприяє розвитку сектора похідних фінансових інструментів. З іншого боку, високий ступінь ризиків обумовлює потребу в якомога швидшому розвитку саме цього сектора з метою забезпечення можливості хеджування. Розвиток ринку похідних інструментів, застосовуваних не з спекулятивними цілями, а для хеджування, є необхідною умовою приходу на фондовий ринок України реальних інвесторів. З іншого боку, на даний момент часу фондовий ринок України виступає не стільки способом залучення інвестицій в реальну економіку, скільки інструментом перерозподілу державної власності. Тому до закінчення грошової приватизації державних підприємств навряд чи можливе нормальне функціонування фондового ринку, оскільки вищеописані його особливості продовжують мати місце.

Законодавча база функціонування ринку похідних фінансових інструментів в Україні практично сформована. Проте слід зазначити, що формування її відбувалося з великим запізненням і значною мірою внаслідок цього український ринок деривативів зараз перебуває на значно нижчому рівні розвитку, ніж аналогічні ринки країн Центральної та Східної Європи. Ще однією причиною низького рівня розвитку похідних фінансових інструментів в Україні є ситуація, яка склалася на валютному ринку. Саме валютний ринок вперше випробував ці інструменти, створивши секцію строкової торгівлі на Українській Міжбанківській Валютній Біржі.

Таким чином, приймаючи до уваги наявний економічний потенціал Україна має багатосторонні перспективи стати сприятливим місцем для прямих іноземних інвестицій. Оскільки дефіцит капіталу, наявний зараз, швидше за все буде ліквідовуватися за рахунок зовнішніх коштів, необхідним бачиться створення цивілізованого фондового ринку, з пріоритетним розвитком похідних фінансових інструментів для можливостей хеджування.