Фінанси підприємств

    Факторинг - унікальний фінансовий інструмент, який може ефективно вирішувати велику кількість завдань, що стоять перед підприємством, у тому числі: економічні, продажу,  маркетингові та фінансові.

    Економічні:

• Збільшення оборотності обігових коштів і, як наслідок, зменшення потреби в них
• Захист від втрат 
• Захист від втраченої вигоди

    Продажу:

• Розв”язання проблеми взаємозалежності між одержанням коштів продавцем і оплатою покупцем 
• Необхідність збільшення обсягів продажів 
• Знизити ризики при продажах в кредит 
• Наведення порядку в платіжній дисципліні дебіторів 
• Можливість підтримки більших складських запасів і розширення асортименту у покупців і дилерів.

    Маркетингові:

• Захист своєї ринкової частки 
• Розвиток бізнесу (сегмент, ринок, галузь) 
• Утримання свого ринку й недопущення на нього конкурентів 
• Одержання конкурентних переваг 
• Виведення на ринок нових продуктів, торговельних марок 
• Не втратити потенційного покупця
• Розвити нові сегменти для своїх товарів 
• Поліпшення іміджу у свого постачальника завдяки з регулярності та точності в розрахунках
• Можливість забезпечення товаром свого покупця незалежно від строку платежу (наприклад, якщо у покупця тимчасовий дефіцит обігових коштів)

    Фінансові:

• Отримати довгострокове необмежене беззаставне фінансування
• Поліпшення ліквідності балансу, зменшення кредитного навантаження 
• Прогнозованість та стабільність грошових надходжень 
• Гарантія надходжень коштів від покупців у встановлений строк 
• Зменшення дефіциту обігових коштів
• Зниження вартості обігових коштів 
• Оптимізація оплати ПДВ

    Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу клієнтами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов‘язаних послуг, зокрема:

• фінансування поставок з відстроченням платежу,
• покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності, 
• управління дебіторською заборгованістю, 
• інформаційне обслуговування клієнта.

    Основні переваги факторингового фінансування для  клієнта:

• Фінансування надається на строк фактичного відстрочення платежу 
• Сума фінансування не збільшує заборгованість за кредитами у балансі клієнта при тому, що зменшується обсяг дебіторської заборгованості 
• Фінансування погашається з коштів, що надходять від дебіторів 
• Фінансування супроводжується сервісом, який включає кредитний менеджмент, захист від ризиків, консалтинг 
• Фінансування не потребує надання заставного забезпечення 
• Розмір фінансування може збільшуватися в міру зростання обсягів продажу клієнта

    Факторинг дозволяє постачальнику мінімізувати ризики, пов’язані із відстроченням  оплати придбання товару або послуги, зменшує необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товар або послугу та дозволяє постачальникові отримати кошти за рахунок своєї дебіторської заборгованості і направити їх у оборот та подальший розвиток бізнесу.

    Фінансовий  механізм факторингу надає принципово нові можливості для розвитку підприємства у порівнянні з тим, коли постачальник самостійно обслуговує свій товарний кредит. Ефективність факторингу полягає в тому, що банк контролює платіжну дисципліну боржників та управляє дебіторською заборгованістю клієнта з використанням сучасних технологій ведення бізнесу.    
 
 
 
 
 

    Висновок

    Управління  в цілому та управління в банківській  справі зокрема є сьогодні одними з найбільш актуальних дисциплін  в економічній науці. Кожний рік  в різних країнах світу з`являються сотні нових банків, які прагнуть потіснити вже існуючі і зайняти місце під сонцем, завоювати свою долю на ринку.

    В той самий час лібералізація  банківського законодавства призвела до інтернаціоналізації банківської  справи, а також до зростання конкуренції між банками та іншими кредитно-фінансовими установами. Вистояти та вийти з оптимальними показниками діяльності без створення системи ефективного менеджменту в цій сфері просто таки неможливо.

    Кредит  виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками – коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто – у кредит.          

    Отже, кредит -  це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником  із приводу вартості, що передається  в тимчасове користування.

    Кредит  це  кошти  чи інші речі, об'єднані родовими ознаками, передані в борг однією стороною іншій стороні. Таким  чином, під кредитними правовідносинами розуміються всі правовідносини, що виникають унаслідок надання (передачі), використання і за умови повернення  коштів чи інших речей.

    Банківський кредит відіграє специфічну роль в економіці: він не тільки забезпечує безперервність виробництва, але і прискорює його. Кредит також сприяє економії витрат обертання.

    Роль  кредиту в різних фазах економічного циклу не однакова. В умовах економічного підйому, економічної стабільності кредит виступає фактором росту. Перерозподіляючи величезні грошові і товарні маси, кредит харчує підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може, однак, проявитися в умовах надвиробництва товарів. Особливо помітно такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні засоби, що входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надлишкову масу грошей, необхідних для обертання.

    Акціонерно-комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом  України “Про банки і банківську діяльність“, нормативними документами НБУ та іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти і кошти обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності. Надання кредитів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів за умови обов’язкового дотримання економічних нормативів діяльності.

    Під формою забезпечення повернення кредиту розуміють конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю та придатністю цього джерела. Форми забезпечення повернення кредиту  гарантують кредитору збереження та мобільність його позикового фонду.

    Недостатньо кваліфікована оцінка реальної вартості заставного майна , як в теперішньому так і в майбутньому , теж негативно  впливає на діяльність банків. Через  це банк не може реалізувати заставлене майно, якщо стався випадок неповернення кредиту, або в кращому випадку реалізувати його за ціною, меншою від наданого кредиту. Це змушує банки застосовувати крім застави паралельно і додаткові гарантії, які при інших умовах дають можливість зменшити кредитний ризик

    Таким чином, дивлячись на існуючі труднощі, застава як форма забезпечення повернення кредиту у порівняння з поручительством, гарантією та інших має свої переваги, але вище наведені проблеми змушують комерційний банк з обережністю ставитися до неї і використовувати у комплексі з іншими формами більшого забезпечення безпеки кредитування і розвитку банківської справи.

    З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк України встановлює порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Формування такого резерву відбувається в обов’язковому порядку за всіма наданих кредитів у національній та іноземній валютах, установам, підприємствам, організаціям та фізичним особам, а також за міжбанківськими кредитами здійснюється тільки у період до повного формування комерційним банком суми резерву.

    Резерв  використовується тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості за основним боргом. Не здійснюється нарахування за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного банку.

    Отже, використання комерційними банками  системи резервування втрат від наданих позик сприяє стабілізації фінансового стану банків та попереджає настання загальної банківської кризи в результаті банкрутства одного чи кількох банків пов’язаних між собою. 
 
 
 
 
 

    Додатки

    Таблиця 2.3.

8 позик для малого та середнього бізнесу