Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Сентября 2015 в 19:38, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є вивчення фінансового планування в господарському механізмі держави, проаналізувати його принципи та методи, а також визначити проблеми та перспективи його подальшого розвитку як на рівні держави, так і на рівні підприємства.
Відповідно до поставленої мети визначено такі головні завдання:
дослідити сутність, склад і структуру фінансового механізму;
проаналізувати основні принципи і методи фінансового планування;
розглянути бюджетування провідних країн, а також бюджетування в Україні;
Вступ
У сучасних умовах ринкових відносин виникає об'єктивна необхідність фінансового планування. Без фінансового планування неможливо домогтися справжніх результатів на ринку. Фінансове планування безпосередньо пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Всі фінансові показники базуються на показниках обсягу виробництва, асортименту продукції, собівартості продукції.
Актуальність теми визначена переходом від командної моделі економіки, при якій планування здійснювалося централізовано, до ринкових відносин. Сучасний ринок висуває серйозні вимоги до підприємства. Складність і висока рухливість відбуваються на ньому створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування. До основних факторів зростаючої ролі планування в сучасних умовах відносять: збільшення розмірів фірми і ускладнення форм її діяльності, висока нестабільність зовнішніх умов та факторів, новий стиль керівництва персоналом, посилення відцентрових сил в економічній організації.
Метою даної курсової роботи є вивчення фінансового планування в господарському механізмі держави, проаналізувати його принципи та методи, а також визначити проблеми та перспективи його подальшого розвитку як на рівні держави, так і на рівні підприємства.
Відповідно до поставленої мети визначено такі головні завдання:
Предметом у фінансовому плануванні є грошові потоки та фінансові показники, що відображають відносини господарської діяльності в суспільстві.
Об’єктом дослідження є, вивчення та дослідження фінансового механізму та фінансового планування в економіці України.
У роботі застосовано сукупність методів і підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Використані наступні методи наукового аналізу: економічний опис, аналіз і синтез, системний підхід, індукція і дедукція, наукова абстракція.
Методика дослідження обумовила структуру роботи, яка складається з трьох розділів, вступу та висновків.
У І розділі розкрито теоретико-методологічні основи фінансового механізму.
У ІІ розділі проведено аналіз принципів та методів фінансового планування.
У ІІІ розділі розглянуті особливості фінансового планування в сучасних умовах господарювання.
Фінансове планування пов`язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому-основне призначення фінансового планування.
Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить із необхідності найефективнішого використання виробничих потужностей нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку та обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребує дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дає змоги підприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити позапланові капітальні вкладення.
1 Теоретико-методологічні основи фінансового механізму
Для впливу на процеси суспільного відтворення держава використовує певний господарський механізм, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями. Важливою складовою господарського механізму є фінансовий механізм.
Фінансовий механізм - це сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі і перерозподільні відносини, утворюються доходи суб'єктів господарювання і фонди грошових коштів. Важливим напрямком фінансової політики є становлення фінансового механізму[15, с. 69-70].
Фінансовий механізм - найбільш динамічна частина фінансової політики.
Фінансовий механізм може бути:
Директивний фінансовий механізм, розробляється, як правило, для фінансових взаємин, в яких держава приймає безпосередню участь. В його сферу входять податки, державний кредит, витрати бюджету, бюджетне фінансування, організація бюджетного устрою та бюджетного процесу, фінансове планування.
В цьому випадку держава розробляє всю систему організації фінансових відносин, обов’язкова для всіх його учасників. В ряді випадків директивний фінансовий механізм може розповсюджуватись і на інші види фінансових відносин, в яких держава безпосередньої участі не приймає. Такі відносини мають велике значення для реалізації всієї фінансової політики (ринок корпоративних цінних паперів) або одна з сторін цих відносин - агент держави (фінанси державних підприємств).
Регулюючий фінансовий механізм визначає основні «правила гри» в конкретному сегменті фінансів, що прямо не зачіпає інтереси держави[15, с. 70-71].
Такий різновид фінансового механізму має місце щодо організації внутрігосподарських фінансових відносин на приватних підприємствах. В цьому випадку держава встановлює загальний порядок використання фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів, а підприємство самостійно виробляє форми, види грошових фондів, напрями їх використання.
Безпосередньо для реалізації фінансової політики, успішного впровадження її в життя, використовується фінансовий механізм у вузькому розумінні.
Фінансовий механізм - це система дії фінансових важелів, яка виражається в організації, плануванні та стимулюванні використання фінансових ресурсів.
Фінансовий метод - можна визначити як засіб впливу фінансових відносин на господарський процес.
Фінансові методи діють у двох напрямках:
Ринковий зміст в фінансові методи вкладається не випадково. Це обумовлено тим, що функції фінансів тісно пов’язані з комерційним розрахунком, під яким розуміємо вимірювання в грошовій (вартісній) формі витрат і результатів господарської діяльності.
Метою застосування комерційного розрахунку є отримання максимальних доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби.
Реалізація вказаної мети вимагає вимірювання розмірів вкладеного у виробничо-торгівельну діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. При цьому необхідно розрахувати та порівняти різноманітні варіанти вкладення капіталу за заздалегідь прийнятому критерію відбору. (Максимізація доходу на 1 грн. Капіталу, мінімізація грошових витрат та втрат).
В зарубіжній господарській практиці цей процес має назву INPUT - OUTPUT.
Дія фінансових методів знаходить прояв в утворенні та використанні грошових фондів (планування, прогнозування, інвестування, оподаткування, матеріальне стимулювання, страхування, оренда, лізинг, фондоутворення тощо) [15, с. 71].
Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його відповідне правове забезпечення, яке представлене, передусім. Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України, є обов'язковими до виконання і мають вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів.
Нормативне забезпечення утворюють нормативи, інструкції, норми, тарифні ставки, методичні вказівки тощо. Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентними державними органами на підставі діючих законів.
Інформаційне забезпечення складається з різного роду та виду економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації.
До складу фінансової інформації належить повідомлення про стан фінансової стійкості та платоспроможності партнерів та конкурентів, про ціни, курси, дивіденди, проценти на товарному, фондовому, валютному ринках тощо.
В залежності від особливостей окремих підрозділів суспільного виробництва та на підставі виділення сфер фінансових відносин розрізняють:
В свою чергу кожна з цих сфер вміщує окремі структурні ланки [15, с. 72-73].
У відповідності до територіального розподілу можна виділити фінансовий механізм автономної республіки Крим, місцевих органів влади.
Якщо розглядати фінансовий механізм з точки зору його впливу на суспільне відтворення виділяються його функціональні ланки: мобілізація ресурсів; фінансування; стимулювання тощо.
Кожна сфера, кожна ланка фінансового механізму є складовою частиною єдиного цілого. Вони взаємозв’язані та взаємозалежні. Разом з тим, сфери і ланки функціонують відносно самостійно. Тому є необхідним постійне узгодження, внутрішня ув’язка складових ланок фінансового механізму для підвищення його дійовості.
Сфери і ланки фінансового механізму відрізняються ступенем складності та розгалуження окремих елементів.
Діяльність держави в області фінансів здійснюється за певними правилами з дотриманням встановлених норм.
Введення юридичних норм в область фінансів має велике значення для успішного проведення фінансової політики, чіткого функціонування фінансового механізму.
Дотримання правових норм забезпечує сувору фінансову дисципліну, дозволяє впроваджувати єдину політику в області фінансів.
Таким чином, виступаючи інструментом оформлення та проведення фінансової політики, право здійснює активний, але опосередкований (через фінансову політику та фінансовий механізм) вплив на економічний розвиток.
В сучасних умовах, коли впроваджуються кардинальні зміни в життя суспільства, важливо забезпечити своєчасне рішення законодавчих проблем.
Незадовільний стан законодавства гальмує суспільний розвиток.
Розбіжності щодо правового регулювання перетворюються витратами в економіці, негативними соціальними та етичними наслідками.
Формуючи фінансовий механізм, держава намагається забезпечити його найбільш повну відповідність вимогам фінансової політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації його цілей та завдань.
При цьому мусить втримуватись прагнення до найбільш повної ув’язки фінансового механізму та його окремих елементів з особистими та колективними інтересами, що і є реальною запорукою ефективної діяльності фінансового механізму[15, с. 73-75].
Реалізація фінансової політики держави здійснюється за допомогою фінансового механізму, який являє собою досить складну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності окремих суб’єктів. Основним вектором цього впливу є взаємовідносини держави, яка виробляє і реалізує фінансову політику, із суб’єктами господарювання, що забезпечують виробництво ВВП.
Фінансовий механізм — це сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Фінансовий метод можна визначити як засіб впливу фінансових відносин на господарський процес. Фінансові методи діють у двох напрямах: управління рухом фінансових ресурсів та ринковими комерційними відносинами, пов’язаними зі зміною витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів. Дія фінансових методів виявляється в утворенні та використанні грошових фондів.
Серед фінансових методів особливе місце займає фінансове планування і прогнозування.
Информация о работе Перспективи вдосконалення фінансового планування в економіці України