Перспективи вдосконалення фінансового планування в економіці України

 де Зп – залишок коштів на початок планового періоду, грн.;

Н – надходження коштів до фонду, грн.;

В – витрачання коштів з фонду, грн.;

Зк – залишок коштів на кінець планового періоду, грн.

Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох кошторисів обирається найкращий з точки зору мінімальних затрат чи максимального одержаного ефекту (результату).

 

Схема методу оптимізації наведена на рисунку 2.6. 

 

Рисунок 2.5- Схема методу оптимізації

 

В розрахунках використовується критерій максимуму приведеного прибутку

 

,                                                                                         (2.2)

де: П – прибуток, грн.;

К – капіталовкладення, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Ен = 0,15).

Сутністю методу моделювання є аналіз функціональних зв’язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня затрат і обсягу реалізації продукції (виручки) [26, с.358-361].

 

2. Бюджетування як вид фінансового планування

 

 

Бюджетування — це необхідна складова фінансового планування, оскільки основою будь-якого оперативного чи поточного фінансового плану є система відповідних бюджетів. Як і поточне планування в цілому, бюджетування спрямоване на поетапну трансформацію стратегічного фінансового плану в систему поточних планів, послідовне їх виконання з метою досягнення стратегічних цілей підприємства.

Бюджет і відповідно процес бюджетування — більш вузькі поняття, ніж фінансовий план та фінансове планування. План включає весь спектр дій, спрямованих на досягнення сформульованих цілей, які можуть бути описані як з допомогою формалізованих кількісних оцінок, так і шляхом опису якісних показників. Бюджет є робочим інструментом фінансового планування, який полегшує реалізацію намічених планів і робить більш обґрунтованим їх коригування.

Бюджет — це фінансовий документ, що стосується конкретного напряму діяльності, в якому узгоджуються та фіксуються за обсягами та розподілом у часі надходження й витрати грошових коштів, доходи та витрати структурного підрозділу чи підприємства в цілому.

Бюджетування — це процес підготовки, складання та затвердження системи пов'язаних між собою бюджетів, узгоджених за строками, напряме ми діяльності, підрозділами чи центрами відповідальності. Бюджетування, як і фінансове планування в цілому, передбачає контроль за реалізацією бюджетів з подальшим регулюванням діяльності підприємства чи внесенням змін до системи бюджетів з метою узгодження бюджетних показників із фактичними. Воно охоплює всі сфери фінансово-господарської діяльності підприємства (виробництво, реалізацію продукції, управління фінансовими потоками) і узгоджує діяльність усіх його підрозділів[26, с. 351].

Бюджет є досить широкою категорією яка охоплює як фінансовий план держави так і фінансові плани господарюючих суб’єктів.

Ці два поняття мають сильний взаємозв’язок між собою, оскільки від ефективності використання бюджетів господарюючих суб’єктів на пряму залежить доходна частина державного бюджету і навпаки, кошти з бюджету вищого рівня можуть переходити у вигляді міжбюджетних трансфертів (дотації, субсидії, субвенції) до бюджетів нижчих рівнів. Цим зумовлена необхідність аналізу співвідношення планових та фактичних показників у структурі Державного бюджету України.

 Таблиця 2.1 – Планові та фактичні показники виконання Державного бюджету України

	Закон від 16.01 2014 № 719-VII	Зміни внесені до закону протягом року , млрд грн	Закон зі змінами , млрд грн	Скоригований план , млрд грн	Факт 2014 року, млрд грн	Відхилення факту 2014 року від скоригованого плану , млрд грн
Доходи	+395,3	-17,5	+377,8	+377,7	+357,1	-20,6
Видатки	+462,2	-20,6	+441,6	+461,2	+430,2	-31,0
Кредитування	+4,7	+0,14	+4,8	+5,1	+4,9	-0,2
надання	+9,0	-0,81	+8,2	+8,6	+6,7	-1,9
повернення	-4,4	-0,95	-3,2	-3,4	-1,8	-1,6
Дефіцит	+71,6	-3,0	+68,6	+88,6	+78,1	-10,6

 

Аналізуючи дану таблицю, на основі отриманих результатів, можна сказати наступне: що зі змінами до Закону протягом року сума запланованих доходів становила 377,7 млрд грн, коли по факту отримали357,1 млрд грн, тобто відхилення фактичного значення доходів від запланованих становило -20,6 млрд грн.

Видатки були заплановані у сумі 441,6 млрд грн, а по факту видатки були у сумі 430,2 млрд грн, відхилення становить -31,0. Дефіцит має відхилення факту від плану у сумі  -10,6 млрд грн.

 

Таблиця 2.2 – Доходи Державного бюджету України у 2012 – 2014 роках

Роки	Планові надходження , млрд. грн.	Фактичні надходження , млрд. грн.	Відхилення, факт/план млрд грн
2012	383,0	346,1	-36,9
2013	360,0	339,2	-20,8
2014	377,7	357,1	-20,6

 

За отриманими даними доцільно зробити наступні висновки:

• у 2012 планові надходження складали 383,0 млрд грн, а по факту отримали 346,1 млрд грн. Тобто можемо спостерігати відхилення у розмірі 36,9 млрд грн;
• у 2013 планувалось отримати доходів у розмірі 360,0 млрд. грн. , і знову ми бачимо недовиконання плану і відхилення у розмірі 20,8 млрд грн;
• Надходження 2014 року знову свідчать про недовиконання плану у розмірі 20,6 млрд грн.

Графічно результати аналізу таблиці 2.2 зобразимо на рисунку 2.1

 

Рисунок 2.1 – Доходи Державного бюджету України

 

Як можна спостерігати на рисунку 2.2, фактичні надходження протягом 2012-2014 рр. були меншими ніж заплановані.

 

Таблиця 2.3 – Видатки Державного бюджету України у 2012 – 2014 роках

Роки	План , млрд грн	Факт, млрд грн	Відхилення до плану , млрд грн
2012	427,0	395,7	-31,3
2013	432,9	403,5	-29,4
2014	461,2	430,2	-31,0

 

Видатки Державного бюджету України за 2014 рік проведені в обсязі 430,2 млрд грн , що на 26,7 млрд грн, або на 6,6 відсотка більше аналогічного показника 2013 року.

Після проведення аналізу таблиці 2.3 можна сказати наступне:

• у 2012 році планувалося здійснити видатки у розмірі 427,0 млрд грн, по факту видатки склали 395,7 млрд грн. Фактичні видатки були менші ніж заплановані, відхилення склало 31,3 млрд грн;
• Видатки у 2013 році планувалось здійснити у розмірі 432,9 млрд грн, але повторюється ситуація недовиконання плану аналогічна 2012 року. Відхилення від плану склало 29,4 млрд грн;
• Для 2014 знову була характерна тенденція недовиконання плану. Відхилення фактичних показників видатків було в розмірі 31,0 млрд грн.

Для кращого розуміння проаналізовану інформацію доцільно зобразити на рисунку 2.2

 

Рисунок 2.1 – Видатки Державного бюджету України

 

Даний рисунок показує, що у 2012-2014 роках спостерігалося послідовне відхилення від планових показників.

До основних функцій бюджетування належать функції планування, координації та контролю. У процесі бюджетування уточнюють планові та розраховують допоміжні фінансові показники, а також визначають послідовність дій, спрямованих на їх досягнення, здійснюють координацію діяльності різних підрозділів підприємства і різних видів його виробничо-господарської діяльності. Впровадження на підприємстві бюджетування означає не тільки складання системи бюджетів, а й здійснення постійного контролю за їх виконанням, аналізу поточної ситуації та внесення коректив до бюджетів у ході їх виконання залежно від змін у діяльності підприємства та кон'юнктурі ринку. Бюджетування сприяє виявленню слабких ланок у фінансовому забезпеченні та в організаційній структурі підприємства, вирішенню проблем комунікації та розподілу відповідальності між окремими підрозділами й учасниками виробничого процесу, забезпеченню належної планової дисципліни. Саме бюджетний процес дає змогу вчасно виявити неузгодженість у діяльності окремих підрозділів підприємства, неефективне використання ресурсів, низький рівень управління запасами чи грошовими коштами[26, с. 351-352].

Обов'язковими етапами бюджетування є:

• аналіз виконання показників бюджету за попередні бюджетні періоди або у разі першого складання бюджету, аналіз фінансових показників діяльності підприємства за попередні звітні періоди;
• складання бюджету з урахуванням даних виконання бюджету за попередні періоди та можливих змін у діяльності підприємства в майбутньому;
• затвердження бюджету, у результаті якого бюджет стає обов'язковим до виконання для відповідних підрозділів та їх працівників;
• виконання бюджету з відстеженням точності його складання та виконання;
• здійснення контролю за виконанням бюджету та аналіз результатів контролю;
• коригування бюджету чи діяльності підприємства з метою узгодження бюджетних і фактичних показників.

Готівковий бюджет є одним із основних документів оперативного фінансового плану. У системі бюджетів підприємства, які покладено в основу поточного фінансового плану, розрізняють бюджети різних рівнів. Кожний бюджет вищого рівня формується із сукупності бюджетів нижчого рівня і фактично є їх сумою. До бюджетів найнижчого рівня належать часткові операційні бюджети за окремими видами діяльності або за окремими підрозділами. Операційний бюджет (бюджет доходів і витрат) — це сукупність узгоджених між собою часткових операційних бюджетів, що відображує виробничі плани всіх підрозділів підприємства. До складових операційного бюджету, які деталізують процес формування прибутку, відносять: плани реалізації, виробництва, прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, витрат на збут, адміністративних витрат тощо[26, с. 353].

У цілому процес бюджетування охоплює діяльність усіх структурних підрозділів і всі аспекти діяльності підприємства. Бюджети складають як для окремих структурних підрозділів, так і для підприємства в цілому.

Кожен із бюджетів підприємства повинен мати відповідний ступінь деталізації, бути досяжним і пристосованим до внесення змін. Сам процес бюджетування повинен бути підкріплений відповідним методологічним та програмним забезпеченням. Бюджетний процес не може бути ефективним без запровадження і правильного складання стандартизованих бюджетних форм, а також чіткого виконання інструкцій і процедур бюджетного процесу.

Бюджети та плани, що використовуються в процесі їх формування, не мають стандартизованої форми і призначені для внутрішнього використання. Вони мають конфіденційний характер, надають оперативну інформацію про ефективність управління рухом фінансових ресурсів на підприємстві і є основним інструментом контролю в системі фінансового планування. Структура системи бюджетів і рівень їх деталізації визначаються розмірами та організаційною структурою підприємства, специфікою виробничо-господарського процесу, організацією систем фінансового обліку та контролю на підприємстві, потребами в інформаційному забезпеченні фінансового менеджменту.

Склад і структура бюджетів обґрунтовуються фінансовим відділом і затверджуються керівниками підприємства. Дані, які використовують працівники фінансового відділу при складанні бюджетів, формуються на основі натуральних показників, розроблених економічним відділом підприємства[26, с. 353-354].

Процес формування системи бюджетів на підприємстві включає:

• визначення видів планів та бюджетів, які передбачено використовувати в ході бюджетування;
• встановлення підрозділів та посадових осіб, які братимуть участь у бюджетуванні, та визначення їхніх повноважень;
• визначення бюджетних періодів та інтервалів бюджетування;
• розробку послідовності складання бюджетів;
• визначення порядку їх узгодження та консолідації;
• аналіз структури собівартості продукції та вибір найважливіших її складових з метою подальшого відображення у відповідних планах та бюджетах;
• вибір статей доходів і витрат, які будуть використані в процесі складання бюджетів, поділ витрат на постійні та змінні;
• вибір фінансових показників, нормативів та коефіцієнтів, які будуть використані для здійснення контролю за фінансовим станом підприємства;
• визначення процедур оцінки виконання бюджетів, аналізу відхилень від бюджетних показників і внесення змін до системи бюджетів.