Проблеми акцизного оподаткування підприємств

ЧЕРКАСЬКИЙ  ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ  БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (м. Київ) 
 
 
 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Проблеми акцизного оподаткування  підприємств» 
 
 
 
 

Виконав:

студент ІІ курсу

****** 

Перевірив:

Харченко  А. М.  
 
 
 
 
 

Черкаси – 2009 

     ПЛАН

Вступ

1. Загальна характеристика акцизного оподаткування та етапи його формування в Україні
2. Нормативна база акцизного збору, платники збору і об’єкти оподаткування
3. Недоліки акцизного оподаткування в Україні

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Протягом  усього часу свого існування акцизний збір відігравав значне фіскальне та регулююче значення. Акциз викликав полярність думок у наукових колах – від беззастережного засудження його з боку представників марксистської економічної теорії до безумовного схвалення неокласиками.

     У період трансформації економіки  України в напрямку формування господарства ринкового типу за умови нестабільного  макроекономічного середовища особливої  гостроти набула проблема поповнення доходів державної скарбниці.

     Метою нашого роботи є виявлення основних проблем акцизного оподаткування підприємств в Україні, існуючих негараздів у вітчизняному акцизному законодавстві тощо. Також слід висвітлити саму сутність акцизного оподаткування, як теоретичну так і законодавчу, визначити етапи його становлення в Україні, дослідити існуючі проблеми такого виду оподаткування та причини їх утворення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Загальна характеристика акцизного  оподаткування та етапи його формування в Україні 

     На  сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні особливу роль відіграє податкова система. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб'єктів, стимулюючи економічну та інвестиційну діяльність. Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів та платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що стягуються у визначеному порядку. Чільне місце у системі оподаткування України посідає акцизний збір.

     Термін  „акциз” на думку дослідників  походить від старофранцузького слова „accise”, що означає „оцінка для оподаткування”. Також термін „акциз” міг піти від латинського „accidere”, що означає „вирізати” спеціальні насічки на спеціальному вимірювальному пристрої, який показував кількість алкогольного напою у пляшці з метою його оподаткування. Тому вважається, що акциз є однією із найбільш ранніх форм оподаткування.

     Акцизний  збір – це різновид непрямих податків, яким оподатковуються високорентабельні  та монопольні товари, який включається  у ціну товару та платниками якого виступає кінцевий споживач товару на який нараховується акциз. Він належить до категорії специфічних акцизів і стягується за ставками, диференційованими відносно кожної групи товарів. В Україні акцизний збір було запроваджено з грудня 1991 року, коли було прийнято Закон України «Про акцизний збір», який введено у дію з 1992 року. Разом з податком на додану вартість (ПДВ) вони замінили податок з обороту на окремі види товарів. При цьому українські акцизи використовували не міжнародну практику і досвід акцизного оподаткування, а попередню практику податку з обороту. Характерною особливістю теперішнього акцизного оподаткування в Україні є те, що не існує єдиного законодавчого документа в якому було б висвітлено всі норми, пов’язані зі справлянням акцизного збору і це є незручним для його застосування. 26 грудня 1992 року Урядом було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», який станом на сьогоднішній день є чинним. Нарахування та сплата акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на митну територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, визначає Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби». У 1992 році до переліку традиційних підакцизних товарів – алкогольних та тютюнових виробів, було включено товари розкоші: килими і кришталь, ікра і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри.

     Формування  акцизного оподаткування в Україні  за останні 10 років можна розмежувати на 3 основні етапи.

     Перший  етап – у період з 1996 по 1999 рр. Акцизним збором обкладався широкий перелік  товарів, який включав у себе коло високорентабельних і монопольних  товарів, уже знайомих раніше по високих  ставках податку з обороту.

     Другий  етап – у 2000 році з переліку підакцизних виключено 14 умовних товарних груп. Система акцизів набула рис, притаманних оптимальній організації оподаткування – фактично її склад обмежився такими товарами: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти,  автомобілі та ювелірні вироби.

     Третій  етап – з 2003 року зі складу підакцизної  продукції виключено ювелірні вироби – останню позицію з товарів, на які встановлено адвалерні ставки (відсоток роздрібної ціни) акцизного збору. Крім того, вперше у практиці українського акцизного оподаткування впроваджено змішані ставки акцизного збору (поєднують оподаткування по специфічних та адвалерних ставках) – на тютюнові вироби. Як заходи посилення державного контролю за обігом підакцизної продукції та повнотою сплати акцизного збору у 2003-2004 роках у переліку підакцизних окремо виділено такі товари: вина виноградні з вмістом цукру більше 0,3 % та високооктанові кисневмісні добавки до моторних бензинів.

     2. Нормативна база акцизного збору,  платники збору і об’єкти оподаткування 

     Як  уже вище було зазначено, акцизний збір – це непрямий податок, що є надбавкою до ціни товарів, визначених законом як підакцизні. Відомо, що справляння цього збору регламентується низкою нормативно-правових актів, таких як: Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», Закон України (ЗУ) «Про акцизний збір на алкогольні напої й тютюнові вироби», ЗУ «Про порядок стягнення акцизного збору у випадку ввозу товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України», ЗУ «Про ставки акцизного збору на алкогольні напої й тютюнові вироби» тощо.

     Відповідно  до законодавства платниками акцизного збору є:

• суб'єкти підприємницької діяльності, а також філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини, по товарах (продукції), на які встановлені ставки акцизного збору в твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарам, акцизний збір по яким встановлений у процентах до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;
• нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;
• будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлення, інші відокремлені підрозділи, які імпортуються на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;
• фізичні особи – резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або не супроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні предмети, надіслані з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або не супроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;
• юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

     Щодо  об’єкту оподаткування акцизного  збору, то сюди слід віднести:

• обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в т.ч. з давальницької сировини шляхом їх продажу, обміну та інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовленої з давальницької сировини;
• обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів із реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;
• митна вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

3. Недоліки  акцизного оподаткування в Україні 

     Податки є основним джерелом формування державних  доходів, фінансовою основою державного втручання у сферу господарських  зв’язків між суб’єктами економічних  відносин, одним з головних регуляторів  ринкового господарювання, ефективним методом акумуляції бюджетних ресурсів, знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства. Підвищена увага до акцизу зі сторони законодавців пояснюється,  насамперед, великим регулюючим ефектом податку, адже акцизи дають широкі можливості для стимулювання економічними та соціальними процесами. Це пояснюється тим, що держава за допомогою них може обмежувати рівень споживання шкідливих товарів шляхом контролю за рентабельністю, зменшувати привабливість тих чи інших галузей виробництва.

     Вітчизняна  законодавча база з питань справляння акцизного збору далека від ідеалу. Величезна кількість нормативних актів, складний механізм адміністрування податку, відсутність наукового обґрунтування розміру ставок, значні розміри нелегального виробництва і контрабанди підакцизних товарів, неефективність контролюючих заходів – ось лише деякі з проблем, що потребують сьогодні нагального вирішення.

     Перші роки існування акцизної системи  в Україні засвідчили, що податок сприймався як засіб залатування „бюджетних дір”. Оподаткуванню підлягала величезна кількість товарів – від алкогольних напоїв і тютюну, до хутряних виробів і побутової техніки. Часто при цьому витрати на адміністрування податку значно перевищували його надходження. Хаотичний характер змін у законодавстві з акцизного збору, їх фіскальне спрямування руйнівним чином позначалися на виробництві підакцизної продукції, особливо у так званих традиційних підакцизних галузях – лікеро-горілчаному та тютюновому виробництві. Причина такого стану в тому, що замість тотальної монополії на виробництво алкоголю, що мала місце в період існування СРСР, із настанням незалежності держава залишила за собою лише спиртову галузь, а продукування горілки дозволила всім, у тому числі й приватним підприємствам.

     З метою контролю за процесам були введені  так звані марки акцизного  збору – свідоцтва легальності  виробленої продукції. На перший погляд такі нововведення були цілком доречні, однак практика застосування їх у  вітчизняних умовах показала їх неспроможність. Всупереч значному зростанню кількості підприємств-виробників алкогольних напоїв, обсяги виробництва цієї продукції скоротилися вдвічі. Таке скорочення не пов’язане зі зменшенням ємності ринку чи зростанням популярності здорового способу життя, очевидно, що обсяги контрабандних напоїв зростали прямо пропорційно до їх легальної реалізації. Внаслідок цього, за деякими оцінками, у тіні знаходиться приблизно 50% горілчаного ринку. Такому становищу тіньового ринку алкоголю сприяло також встановлення надто високих податків на виробництво алкогольних напоїв. Хоча вітчизняний акциз є меншим, наприклад, порівняно з російським, однак у роздрібній ціні півлітрової пляшки горілки середнього цінового сегмента він становить близько половини вартості.

     Практично повністю скомпрометувала себе також ідея запровадження акцизних марок. Впроваджені марки не мали жодного натяку на диференціацію відповідно до виду продукції та місткості тари, тобто для підприємств-виробників передбачалась реальна можливість для маніпуляції акцизними марками з метою легалізації тіньової продукції. Згадану норму було запроваджено у чинному законодавстві лише з початку 2002 р. Значного розмаху набула і підробка марок акцизного збору, про що свідчать дані податкової міліції. Щороку вилучаються сотні тисяч підроблених марок, відкриваються тисячі кримінальних справ проти їх реалізаторів, але реальних позитивних зрушень у даній сфері майже не помітно. Не вирішує проблеми і впровадження голографічного захисту марок, адже технологією нанесення голограм у нашій країні володіє значна кількість підприємств. Результати роботи органів податкової міліції за кілька місяців від часу впровадження акцизних марок нового зразка свідчать, що тіньовики успішно навчилися підробляти й ці удосконалені засоби захисту від фальсифікату, до того ж, не в менших обсягах, ніж це робили раніше.

     Впродовж  багатьох років стабільним джерелом одержання тіньовими виробниками  етилового спирту була передбачена  в законодавстві можливість його придбання зі сплатою акцизного  збору за пільговою ставкою. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» пільгова ставка податку була встановлена на рівні, у вісім разів меншому, ніж загальна. Така суттєва різниця в сумі акцизу стала приводом масового застосування схем придбання пільгового спирту для тіньового виробництва горілки.