Система показників рентабельності підприємства

      Фінансовий  контроль проводиться на макро- та макрорівнях. Об’єктом фінансового контролю на макрорівні є державні фінанси. Суб’єктами фінансового контролю є державні органи влади і управління.

     Фінансовий  контроль на макрорівні – це контроль на рівні суб’єктів господарювання всіх форм власності. Об’єктом контролю на цьому рівні є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій  і установ. Предметом контролю є  фінансові показники (прибуток, собівартість, податки, відрахування). Фінансовий контроль на даному рівні здійснюється економічними службами підприємства, окремими його спеціалістами. Для цих цілей залучаються також незалежні аудиторські організації.

       В перехідний період від адміністративних до ринкових форм управління фінансовий контроль значно послабився. Була зроблена ставка на те, що в умовах ринку економічні важелі стануть найкращими контролерами. Зараз цілком очевидним є те, що така позиція помилкова.   

 Види фінансового контролю :

Залежно від взаємовідносин суб'єкта й об'єкта контролю

— зовнішній;

— внутрішній

Форми фінансового контролю :

— попередній (превентивний);

— поточний:

— наступний (ретроспективний)

Методи  фінансового контролю :

— ревізії;

— тематична перевірка:

— аналіз;

— обстеження

Залежно від суб'єктів  контролю й характеру  контрольної діяльності

—  державний (загальнодержавний і муніципальний);

— відомчий (внутрішньокорпоративний);

— внутрішньогосподарський;

—  громадський:

—  аудиторський (незалежний).

За  ступенем охоплення  підконтрольного  об'єкта

- комплексний;

- тематичний;

- повний;

- частковий;

- суцільний;

- вибірковий. 
 

Розділ 3. Функції органів  державної влади  і управління в  управлінні фінансами

     Розрізняють стратегічне, або загальне, і оперативне управління, фінансами.

     Стратегічне управління — це управління на перспективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення аграрнопереробного комплексу, а також вирішення соціальних проблем.

     Суб'єктами стратегічного управління є:

• Верховна Рада України;

• Кабінет  Міністрів України;

• Міністерство фінансів України.

  Оперативне управління — це комплекс заходів, які проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації з метою досягнення максимального результату при мінімальних затратах шляхом зміни фінансових відносин та маневрування фінансовими ресурсами.

     Суб'єктами  оперативного  управління  виступають:

• Міністерство фінансів України;

• дирекції позабюджетних фондів та страхових  організацій;

• фінансові  служби  міністерств,   підприємств, організацій тощо.

      Кабінет Міністрів України як найвищий орган виконавчої влади забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і  природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет і забезпечує його виконання.

     Організаційну і методичну роботу з управління державними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження і основні функції визначаються положенням «Про Міністерство фінансів України», від 27.02.1993 № 147.

   Міністерство  фінансів України є центральним  органом виконавчої влади країни, що реалізує функцію розпорядника державних  коштів, які згідно з чинним законодавством акумулюються державою з метою виконання своїх функцій.

Функціями Міністерства фінансів України є:

• участь  у  розробці  напрямків   та   реалізації державної фінансової політики;
• розробка   проекту   Державного   бюджету   та контролю за його виконанням;
• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю сплати в бюджет податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків у державні цільові фонди, встановлені законодавством України;
• координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;
• фінансово-економічне прогнозування;
• стратегічне фінансово-економічне планування;
• контроль за використанням фінансових коштів державних підприємств;
• робота з ринком цінних паперів,  зокрема з ринком облігацій внутрішньої позики;
• управління зовнішнім і внутрішнім боргом;
• координація фінансових стосунків уряду і місцевої влади тощо.

   Роль  Міністерства фінансів полягає в  тому, щоб фінансовими важелями впливати на перерозподіл ВВП через фінансову систему з метою задоволення загальнодержавних потреб. На підставі розробки основних напрямів державної фінансової політики Міністерство сприятиме стабільному, довгостроковому розвитку економіки. Об'єктивно воно покликане розробляти рекомендації в галузі економічної, фінансової, податкової і кредитно-грошової політики держави і здійснювати вирішальний вплив на економічну ситуацію в країні.

         Президент України  як глава держави створює в  межах коштів, передбачених Державним  бюджетом для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, підписує закони,  прийняті ВРУ, має право вето щодо цих законів із наступним поверненням їх Верховній Раді на повний розгляд.

        Верховна Рада України як найвищий  орган законодавчої влади приймає  закони, у тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та здійснює контроль за його виконанням в особі Рахункової палати, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики в сфері фінансів.

     Рахункова палата Україні підзвітна Верховній  Раді України і виконує такі функції:

• контроль за використанням коштів держбюджету;
• контроль    за   утворенням, обслуговуванням   і   погашенням державного боргу;
• контроль   за   ефективністю використання і управління коштами Державного бюджету;
• контроль за використанням бюджетних коштів  у частині , фінансування       повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по доходах і видатках.

    Рахункова палата України відіграє  роль експертного органу, роблячи відповідні висновки і даючи рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління. Вона може проводити також ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи.

   До  липня 1995 року розпорядником бюджетних коштів було Управління по виконанню Державного бюджету Міністерства фінансів України.

   Постановою   Кабінету   Міністрів   України   від 31.07.1995 р. за № 590 було створено Державне Казначейство та одночасно ліквідовано Управління по виконанню Державного бюджету та Головне управління по обслуговуванню державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів України. Постановою було затверджено Положення про Державне казначейство.

   Згідно  з Положенням, Державне Казначейство – є системою органів державної  виконавчої влади, яке діє при Міністерстві фінансів України і виконує такі функції:

• організовує виконання Державного бюджету і здійснює відповідний контроль за цим, виходячи з принципу єдиного казначейського рахунку;
• здійснює керівництво  територіальними органами Державного казначейства;
• веде зведені реєстри розпорядників коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів та рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків;
• здійснює управління доходами і видатками Державного бюджету;
• здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;
• організовує та здійснює прогнозування і касове  планування  коштів  Державного  бюджету,;
• доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з Державного бюджету;
• організовує  розподіл  між  Державним  бюджетом та бюджетами АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими ВР України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;
• організовує взаємні розрахунки між   Державним   бюджетом   та   бюджетами   АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
• організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання Державного та Зведеного бюджетів;
• здійснює  разом   з  Національним   банком   і Мінфіном  управління  державним  внутрішнім  і зовнішнім боргом та проводить їх обслуговування відповідно до чинного законодавства;
• регулює фінансові взаємовідносини між Державним бюджетом та державними позабюджетними фондами, організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використання коштів цих фондів;
• подає Мінфіну,  в разі потреби,  пропозиції щодо скорочення видатків Державного бюджету;
• розробляє і затверджує нормативне-методичні та інструктивні документи;
• розробляє проекти законодавчих  та інших нормативних  актів   з   питань,   що   належать  до компетенції Державного казначейства;
• організовує роботу територіальних органів Державного казначейства,;
• організовує   підвищення   кваліфікації   працівників органів Державного казначейства відповідно до чинного законодавства;
• проводить ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;  установлює зв'язки з міжнародними фінансово-банківськими установами, а також з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їх діяльності та готує пропозиції про його використання в Україні.

  До 1996 року в складі Міністерства фінансів знаходилася Державна податкова  служба України, але пізніше вона була відокремлена від Міністерства Фінансів і набула статусу окремого міністерства.

  Головними завданнями Державної податкової адміністрації  є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів;
• розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та єдиного банку даних про платників – юридичних осіб;
• проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;
• попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.

   Ще  одним із органів управління фінансами  є Головна контрольно-ревізійна  служба України, яка  діє при Міністерстві фінансів і підпорядкована йому.

   Структура служби складається з Головного  контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.

   Головними завданнями Державної  контрольно-ревізійної служби є:

• здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності у міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних    фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів;
• розроблення пропозицій щодо усунення виявлених хиб і порушень та попередження    їх у подальшому.

   Управління  місцевими фінансами здійснюють місцеві представницькі та виконавчі органи влади, окрема їхні фінансові підрозділи.

   В Україні є два основні види місцевих фінансових органів. Це фінансові органи місцевого самоврядування та місцеві фінансові органи виконавчої влади.