Статутний капітал підприємства, його функції та складові частини

 

Розраховано на основі фінансової звітності див. додаток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.Аналіз прибутковості та рентабельності діяльності підприємства

 

                                                                                                              Таблиця 2.6  

                Аналіз показників ліквідності активів підприємства *

 

№	Показник	На поч. 2010р	На кін. 2010р	Зміна
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,36	0,21	-0,15
2	Коефіцієнт проміжної ліквідності	2,75	3,69	0,94
3	Коефіцієнт загальної ліквідності	2,84	3,65	0,81

Розраховано на основі фінансової звітності див. додаток

 

 

Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити  активи на гроші. Оцінюючи ліквідність  підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді  визначається його можливостями покрити  свої короткострокові зобов’язання. Під короткостроковим періодом умовно розуміють строк до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

                 

Таблиця 2.7

                      Аналіз стану та динаміки чистого  прибутку *

 

№	Види прибутку	Сума, тис. грн.			Структура прибутку			Темпи росту прибутку %
		Попередній рік	Звітний рік	Відхилення	Попередній рік	Звітний рік	Відхилення
1	Валовий Прибуток (збиток)	4896	6508	1612	408,340284	812,484	404,1441199	132,924837
2	Прибуток Від операційної діяльності	1775	1303	-472	148,040033	162,672	14,63162706	73,4084507
3	Прибуток Від звичайної  діяльності	1763	1303	-460	147,039199	162,672	15,63246109	73,9081112
4	Чистий прибуток (збиток)	1199	801	-398	100	100	0	66,8056714

 Розраховано на основі фінансової звітності див. додаток

                                                                                        

                                                                                                             Таблиця 2.8

 

                         Аналіз рентабельності роботи підприємства *

 

№	Показник тис. грн.	2009 р	2010 р	Відхилення	Темпи росту
1	Сума затрат на виробництво	14610	15065	455	103,11
2	Обсяг реалізації продукції	15153	15805	652	104,3
3	Середньорічна вартість основних виробничих засобів	4322,5	4409	86,5	102,0
4	Середньорічна вартість оборотних  коштів	5686	5936	250	104,4
5	Статутний капітал	86	86	0	100
6	Балансовий прибуток	-613	801	313	130,7
7	Прибуток від реалізації товарної продукції	3421	6508	3087	190,24
8	Показники ефективності
	А) рентабельність виробництва	13086	4853	-8233	37,09
	Б) рентабельність реалізації	-0,04	0,05	0,01	125
	В) рентабельність Вк
	Г) загальна рентабельність	6,12	7,74	1,62	126,47
	Вплив факторів на зміну рівня рентабельності
	А) балансового прибутку		1,88
	Б) середньорічна вартість основних виробничих засобів		-0,07
	В) середньорічні залишки оборотних  коштів		-0,19

Розраховано на основі фінансової звітності див. додаток

 

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної); вони більш повно, чим прибуток, характеризують узагальнюючі результати господарювання.

Рентабельність є показником, що комплексно характеризує ефективність діяльності підприємства. На його підставі можна оцінити ефективність управління підприємством, оскільки отримання високого прибутку і достатнього рівня прибутковості багато в чому залежить від правильності і оперативності управлінських рішень, які приймаються. Тому рентабельність можна розглядати як один із критеріїв якості управління суб'єктом господарювання.

По значенню рівня  рентабельності можна оцінити довгострокове  благополуччя підприємства, тобто здатність  підприємства одержувати достатній прибуток на здійснені інвестиції. Для власників капіталу підприємства даний показник є більш привабливим індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, які визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.

 

Розділ 3. Удосконалення використання статутного капіталу підприємства

 

   Зростання обсягу виробництва товарів та послуг потребує від підприємства нарощення свого статутного капіталу. Незалежно від типу підприємства і форми власності розмір статутного капіталу може зростати за рахунок:

     1)  безпосереднього приєднання до нього частини одержаного чистого прибутку;

      2)  введення в дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів, централізованих та інших джерел фінансування;

      3)  індексації основних засобів в зв’язку з інфляцією, яка згідно з діючим законодавством збільшує прибуток підприємства, що спрямовується на капітальні вкладення.

    Зміна розміру статутного капіталу проводиться з метою реального відображення зміни обсягів виробництва, а також з метою узаконення права власності засновників на майно, грошові кошти, МЦ, вартість яких зросла за певний період їх діяльності.[17]

       Цілі збільшення статутного капіталу:

1)    реалізація  інвестиційного проекту;

2)    виконання  вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу;

3)    проведення  санації;

4)    поглинання  чи придбання контрольного пакету  інших підприємств;

5)    поліпшення  ліквідності та платоспроможності;

6)    модернізація  чи розширення виробництва;

7)    оптимізація дивідендної політики.

      Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

   Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарілого обладнання. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва. Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.[20]

 

     Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

- Реалізація продукції з негайною оплатою.

- Отримання дебіторської заборгованості.

- Продаж резервних грошових активів.

- Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

- Отримання банківських кредитів.

- Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

   Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх - можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

  Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

- визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

- періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

- якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

- використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

- при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

- відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

- страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

- обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

   Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу. Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

 

 

 

                                                Висновки

 

    В умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.

   Основним джерелом формування власного власних коштів підприємства є статутний капітал - це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.

   Статутний капітал виступає невід'ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства.

   Так, статутний капітал державних підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету на момент введення підприємства в експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість всіх витрат на будівництво, монтаж, наладку, вартість обладнання, оборотних засобів та грошові кошти).

   Статутний капітал недержавних комерційних структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому уявляє собою колективну власність декількох юридичних або фізичних осіб - засновників акціонерного товариства або підприємства іншої організаційно-правової форми.