Суть і класифікація власного капіталу

Суть і класифікація власного капіталу

Згідно з Концептуальною основою МСФЗ власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вираховування всіх його зобов’язань.

До міжнародних стандартів, які  стосуються питань обліку власного капіталу належать:

1. Концептуальна основа складання та подання фінансової звітності;
2. МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів»;
3. МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання».

Відповідно до Концептуальної основи МСФЗ власний капітал поділяється  на підкласи. Наприклад, в акціонерному товаристві власний капітал має такі підкласи: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку; резерви, які відображають коригування збереженого капіталу. Така класифікація необхідна для прийняття рішень користувачами фінансових звітів, адже в ній зазначаються правові та інші обмеження здатності підприємства розподіляти і використовувати власний капітал. Вона може також відображати той факт, що сторони з часткою власності у підприємстві мають різні права на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Торговельна, виробнича  та підприємницька діяльність здійснюється підприємствами, які мають різні  форми власності: приватні підприємства, товариства, трасти та різноманітні державні підприємства. правова і регулююча основа для таких підприємств часто відрізняються від тієї, які використовують акціонерні товариства. Наприклад, може існувати кілька обмежень щодо виплати власникам або іншим бенефіціарам сум з власного капіталу. Однак визначення власного капіталу та інші аспекти цієї Концептуальної основи, які стосуються власного капіталу, є прийнятними для таких підприємств.

Особливості в розумінні  власного капіталу та його складових  в різних країнах розглянемо нижче:

Великобританія.  Власний або акціонерний капітал по звичайних акціях складається з суми акціонерного капіталу по звичайних акціях, резервів та довгострокової заборгованості.

Гвінея-Бісау. Власний капітал представлений капіталом, резервами переоцінки (фінансовими інвестиціями, матеріальними активами та іншими активами), обов’язковими резервами (законними резервами, статутними резервами, договірними резервами, оціночними резервами), спеціальними резервами (субсидіями для капіталовкладень та безкоштовною передачею).

Естонія. Власний капітал – майно особи, зобов’язаної вести бухгалтерський облік, з якого вирахувані її зобов’язання. Власний капітал в акціонерних товариствах або пайових товариствах складається з:

• акціонерного або пайового капіталу за номінальною вартістю
• ажіо (перевищення/зниження номінальної вартості)
• капіталу, переданого за договором дарування
• резерву переоцінки
• резервів
• прибутку, нерозподіленого в минулі періоди
• прибутку (збитку) звітного року
• власних акцій або власних паїв (мінус).

Польща. Капітал (власний фонд) включає в себе:

• статутний капітал;
• неоплачений капітал;
• додатковий капітал;
• резерви на переоцінку активів;
• інший резервний капітал;
• нерозподілений прибуток;
• чистий прибуток або збиток фінансового року.

Росія. Власний капітал включає в себе статутний, додатковий, резервний капітали, фонди накопичення та споживання, нерозподілений прибуток минулих років та звітного року.

США.  Капітал власників – це фактична чиста вартість підприємства. в залежності від організаційно-правової форми розрізняють різні терміни: «капітал власника» - для індивідуального бізнесу, «капітал власників (або партнерів)» - для товариства; «акціонерний капітал» - для корпорації.

Акціонерний капітал  складається з:

• внесеного (сплаченого капіталу);

•   нерозподіленого доходу (накопиченої суми доходу за вирахуванням всіх збитків та дивідендів, виплачених акціонерам);

• акціонерного капіталу і суми інвестицій акціонерів та нерозподіленого доходу).

Франція. Власний капітал складається з початкового внеску або акціонерного капіталу, який виступає постійною заборгованістю по відношенню до вкладника, результату, резервів.

В США під капіталом зазвичай розуміють чисті активи підприємства (активи за вирахуванням зобов’язань).

Власний капітал компаній США складається  з двох частин:

• авансованого, тобто вкладеного капіталу – інвестицій, зроблених акціонерами. Тому його ще називають інвестованим капіталом. Інвестований капітал представлений звичайними чи привілейованими акціями за їх номінальною (чи оголошеною) вартістю і капіталом, оплаченим понад номіналу, який, як ми вже розглядали вище, в свою чергу, також може бути поділений за джерелами утворення;
• реінвестованого, тобто накопиченого нерозподіленого прибутку – частина прибутку, отримана від ведення комерційної діяльності та вкладена в підприємство, а не розподілена між учасниками (акціонерами), тобто прибутком за мінусом податку на прибуток та дивідендів. Негативна величина накопиченого нерозподіленого чистого прибутку представляє собою збиток  та відображається з мінусом в розділі власного капіталу.

Американські спеціалісти  підкреслюють, що реінвестований прибуток не є активами підприємства. Його наявність свідчить про те, що активи компанії були збільшені за рахунок операцій, по яких отриманий прибуток.

Капітал у Франції  містить деякі особливості по відношенню до класифікації в інших країнах: інвестиційні гранти і спеціальні податкові знижки. Урядові інвестиційні гранти відображаються в складі капіталу, а також в звіті про прибутки і збитки разом із амортизацією капіталу, з якого надано грант. До спеціальних податкових знижок, відносять дозвіл на прискорену амортизацію, податкові пільги для експортних операцій тощо. Загальний план рахунків (ЗПР) Франції передбачає виділення із номінальної величини акціонерного капіталу показника «чиста ситуація», що не включає ці елементи.

Чиста ситуація складається  з наступних показників: прибуток на акції, резерв на переоцінку, інші резерви (законодавчі, договірні, регульовані  на доходи від капіталу, інші), нерозподілений прибуток, а також прибуток і збиток за період.

Оскільки переоцінка активів зазвичай призводить до появи  податкових зобов’язань, створюються  резерви на переоцінку. Іноді уряд дозволяє переоцінювати основні  засоби без податкових наслідків. Товариства з обмеженою відповідальністю зобов’язані  створювати мінімальний законодавчій резерв в розмірі 10% від акціонерного капіталу. Договірними називаються резерви, які передбачені установчими документами і створюються в добровільному порядку. Створення регульованого резерву на доходи від капіталу обумовлено наявністю податкових пільг: коли компанія отримує дохід від вибуття активу, вона може застосовувати до утвореного прибутку ставку податку в розмірі 18% за умови, що з цього прибутку буде сформовано резерв. Якщо компанія бажає розподілити вказаний прибуток, останній підлягає оподаткуванню в загальному порядку.

Існують наступні типи резервів, які створюються у Франції:

Амортизаційний –  відображає будь-яке зменшення оцінки активу (наприклад, резерв сумнівних  боргів).

Податковий – є  спеціальними податковими пільгами і не пов'язаний з економічною оцінкою компанії (відображається в складі капіталу).

Провізорний – відображається як окрема позиція в балансі, що поділяється  на дві частини:

• резерв на умовні фактори господарської діяльності, що включає суми з тривалих судових розглядів, ризиків валютно-обмінних операцій, по гарантіях тощо;
• резерв на витрати, який може включати резервування відстрочених витрат, пенсійних зобов’язань та інших аналогічних об’єктів.

Французькі підприємства можуть купувати і продавати свої акції, але тільки з певних умов: для передачі працівникам, при зменшенні акціонерного капіталу або з метою регулювання ситуації на ринку, якщо компанію включено до лістінгу (в цьому випадку вона може укладати угоди не більше ніж з 10%  акцій). Викуплені власні акції відображаються в балансі як актив.

Для обліку капіталу у  Франції використовують клас 1 «Рахунки капіталів», який містить наступні рахунки: 10 «Капітал», 11 «Результат минулого року», 12 «Результат звітного періоду», 13 «Субсидії для капітальних вкладень», 14 «Регламентовані оцінки резервів», 15 «Оцінкові резерви майбутніх витрат і ризиків».

Облік власного капіталу у Франції ведеться на рахунках 1-го класу               (10 – 18 рахунки). Капітал, як правило, тут  виступає колективною власністю. Субрахунки першого порядку призначені для обліку статутного капіталу, засновницького прибутку, фонду дотацій тощо. Субрахунки другого порядку використовуються для обліку статутного капіталу, мобілізованого фірмою капіталу, до якого відносяться акції та облігації, по яких проведено підписку, та, нарешті, для обліку оплаченого капіталу. Основною особливістю є те, що, на відміну від нашого обліку, операції, пов’язані з введенням та виведенням основних засобів з експлуатації, не впливають на власний капітал.

В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений у статуті Капітал, який називають власним фондом, складається з статутного, підписаного (неоплаченого) додаткового капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, чистого прибутку або збитку фінансового року.

Резерви, утворені для  оподаткування доходів організації  або фізичних осіб, слід відрізняти від інших резервів Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку і інструктивних  матеріалів з оподаткування доходів перша група резервів призначена «згладжувати» тимчасову різницю яка виникає із визначення одержаного доходу або витрат, понесених в різних періодах Даний резерв повинен бути утворений для відстрочки податкових платежів.

Інші резерви призначені для захисту від різних ризиків, потенційних витрат, фінансових наслідків інших і інцидентів. В тому числі, резерв створюють на прострочену дебіторську заборгованість (наприклад, яка виникла з причини банкрутства контрагента або неплатежів з боргових зобов’язань більше 6 місяців), сумнівні борги. В Естонії до власного капіталу належить акціонерний або пайовий капітал за номінальною вартістю, перевищення (зниження) номінальної вартості, капітал, переданий в дарування, резерви, прибуток, власні акції та паї .

Розглянемо складові власного капіталу в товариствах Естонії у таблиці.