Сутність, значення та завдання фінансів підприємства

    Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється у країні, призначений для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'язково має бути розподілений між державою, підприємствами і населенням. Розподіл ВВП, утворюваного у сфері матеріального виробництва, відбувається передусім на підприємствах та інших суб'єктах господарювання за допомогою фінансів із застосуванням їх розподільчої функції.

    Ця  функція фінансів підприємств виявляється  в розподілі отримуваних суб'єктами господарювання виручки, інших доходів  і накопичень за відповідними напрямками. Так, отримуваний виторг спрямовується насамперед на відшкодування вартості використаних у процесі виробництва засобів виробництва. її залишок — валовий дохід — розподіляється на фонд оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і чистий дохід (прибуток). Частина чистого доходу (прибуток) спрямовується передусім на сплату відповідних податків і платежів до бюджету, а частина, що залишилась, — на створення резервів і фондів підприємства.

    Іншими  словами, при розподілі отримуваних  доходів і накопичень за допомогою розподільчої функції фінансів на підприємствах утворюються фонди і резерви, які реально використовуються [3;55].

    Наявність розподільчої функції виокремлює фінанси  зі сфери дії грошей і перетворює їх на самостійну економічну категорію, інструмент розподілу та перерозподілу доходів і накопичень, формування відповідних фондів і резервів. Іншими словами, існує розподільча функція фінансів підприємств об'єктивно і в умовах ринкової економіки. Через неї фінанси здійснюють первинний розподіл і перерозподіл ВВП, який створюється у сфері матеріального виробництва шляхом формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які використовуються на потреби держави і підприємств.

    Контрольна  функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим використанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств.

    Фінансовий  контроль охоплює всі аспекти  господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів  ресурсів.

    Фінансовий  контроль - це контроль гривнею за формуванням  та раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві країни загалом. Мета контролю полягає в перевірці збереження і правильності витрачання матеріальних та фінансових ресурсів згідно з чинним законодавством і нормативними документами, а також у виявленні та попередженні порушень при їх використанні.

    Контроль  за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

    • державні структури — щодо отримання  прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;

    • установи банків — щодо порядку  кредитування і здійснення розрахунків  підприємств.

    При цьому контроль за діяльністю підприємств  пов'язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

    Фінансовий  контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських  організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (грошового) обліку.

    Найбільший  ефект фінансовий контроль забезпечує на базі госпрозрахунку, згідно з яким витрати підприємств безпосередньо  залежать від їх доходів, а фінансовий стан — від результатів діяльності. Цим фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, підвищенню дохідності та ефективності функціонування підприємств.

    Крім  розподільної і контрольної функцій  фінанси виконують також регулюючу  функцію. Ця функція пов'язана з  втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення. З метою регулювання економіки й соціальних відносин використовується також фінансове і бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів.

    Крім  трьох основних функцій — розподільчої, контрольної та регулюючої— в економічній і фінансовій літературі наводяться й інші функції фінансів підприємств: забезпечувальна, стимулююча, формування грошових фондів, їх використання та ін.

     Отже, фінанси підприємств є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки [2;89]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Фінанси підприємств як інструмент  економічного стимулювання 

    При переході до системи ринкового господарювання істотно зростає роль економічного стимулювання, здійснюваного за допомогою  різних вартісних важелів. У їхньому  складі важливе місце належить фінансам підприємств, що володіють з огляду на їх розподільну природу великими можливостями впливу на фактори виробництва і весь відтворювальний процес у цілому.

    Ці  потенційні можливості реалізуються в  різних формах і різних методах. У  сучасних умовах найважливіші завдання полягають у тому, щоб вивести економіку з кризового стану, домогтися фінансового оздоровлення народного господарства, підвищити ефективність суспільного виробництва.

    Для вирішення цих завдань можуть і повинні широко використовуватися фінанси підприємств, а саме - фінансові стимули. До них відносяться такі організаційні форми фінансових відносин, за допомогою яких можна впливати на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання.

    Фінансове стимулювання тісно пов'язане з  регулюванням, причому обидва ці процеси дуже впливають один на одного. Фінансове стимулювання є одним із методів регулювання народногосподарських пропорцій. У свою чергу, регулювання, особливо в частині державного втручання в економіку, виступає одним із способів економічного стимулювання суспільного виробництва.

    Для того, щоб впливати на відтворювальний  процес, будь-який фінансовий стимул повинен  бути органічно ув'язаним з виробничою діяльністю підприємств. Саме тут, у  низовій ланці господарювання, створюється  суспільний продукт і національний доход, для забезпечення максимального росту яких саме і створюються фінансові стимули. У складі фінансових стимулів розвитку виробництва і підвищення його ефективності можна виділити:

    - ефективні напрямки інвестування фінансових ресурсів;

    - заохочувальні фонди;

    - бюджетні методи інтенсифікації виробництва;

    - спеціальні фінансові пільги і санкції [4;95].

    Для того, щоб безпосередньо впливати на виробництво, варто вибрати і  забезпечити найбільш ефективні  напрямки вкладення фінансових ресурсів. Завдяки такому інвестуванню коштів розширюються можливості випуску продукції з високою фінансовою віддачею, створюються умови для розвитку нових технологій і екологічно чистих виробництв, удосконалюється відтворювальна, галузева і територіальна структури суспільного відтворення і т. п. Можна виділити три основних напрямки інвестування фінансових ресурсів:

    1. Фінансування технічного переозброєння підприємств, завдяки якому створюються принципово нові машини і пристрої, істотно міняється характерна для галузі структура праці, одержує розвиток комп'ютерне оснащення виробництв і т.д.

    2. Фінансування витрат, пов'язаних з відтворенням робочої сили, професійною підготовкою кадрів, підвищенням їхньої кваліфікації, переорієнтацією працюючих на нові види виробництв. У результаті фінансування названих заходів підвищується загальноосвітній і науково-технічний рівень трудових ресурсів, зростають можливості більш продуктивного їхнього використання, забезпечуються умови для високоефективної праці.

    3. Послідовна реалізація програм, спрямованих на забезпечення зрушень у галузевій і територіальній структурах суспільного виробництва, удосконалювання народногосподарських пропорцій відповідно до сучасних потреб. Сьогодні особливо важлива роль фінансів в інтенсивному зростанні ключових галузей економіки, особливо машинобудування, прискореному розвитку соціально-культурної сфери, забезпеченні ресурсами пріоритетних напрямків розвитку народного господарства.

    Велике  значення в економічному стимулюванні виробництва надається системі формування і використання спеціальних заохочувальних фондів – матеріального заохочення, соціального розвитку тощо.

    Вони  утворяться в низовій ланці господарювання – на підприємствах – і покликані  зацікавити виробничі колективи  в поліпшенні кінцевих результатів діяльності, зростанні виробництва і підвищенні його ефективності. Досягається це за допомогою спеціального підбору джерел утворення фондів стимулювання, особливого порядку і принципів їхнього формування та використання.

    В умовах переходу до ринку система заохочення кращих результатів фінансово-господарської діяльності за допомогою спеціальних стимулюючих фондів буде докорінно перебудовуватися. Необхідність такої перебудови обумовлена тим, що довелося, по-перше, відмовитися від твердої регламентації порядку формування і використання заохочувальних фондів, раніше директивно установлюваного вищими управлінськими структурами, і, по-друге, урізноманітнити систему заохочувальних фондів [3;128].

    Важливу роль у розвитку виробництва і  підвищенні його ефективності можуть відіграти бюджетні стимули. Їхня відмінність від інших фінансових стимулів полягає в тому, що суб'єктом стимулювання є держава. Як економічні стимули здатна виступати, з одного боку, система платежів підприємств у бюджет, у якій досягнуте тісне ув'язування фіскального, регулюючого і стимулюючого призначення різних видів податків. З іншого – система бюджетного фінансування, в якій забезпечена стимулююча спрямованість усіх її елементів.

    Перетворення  платежів у бюджет і системи бюджетного фінансування в стимули розвитку суспільного виробництва засноване на тім, що методи мобілізації коштів у бюджет, напрямки і порядок використання бюджетних асигнувань можна погоджувати з економічними інтересами суб'єктів господарювання.

    Стимулюючий вплив має і бюджетне фінансування. Держава впливає на умови господарювання підприємств і організацій за допомогою використання особливих принципів фінансування, застосування різних форм і методів надання суб'єктам господарювання бюджетних асигнувань. Саме принципи, форми і методи фінансування є специфічними бюджетними способами, за допомогою яких держава впливає на режим витрати засобів у народному господарстві.

    На  сучасному етапі розвитку економіки  посилення стимулюючого впливу бюджетного фінансування може бути забезпечене шляхом орієнтації державних інвестицій на досягнення високих кінцевих народногосподарських результатів, одержання великої фінансової віддачі, а також за допомогою введення в систему фінансування нових умов, що спонукають установи й організації невиробничої сфери до економії бюджетних коштів.

    Важливу роль у стимулюванні процесів суспільного  розвитку покликана зіграти система  фінансових пільг і санкцій. Фінансові  пільги розширюють можливості найбільш ефективного інвестування грошових ресурсів у виробництво і тим самим створюють сприятливі умови для його зростання й удосконалювання. До фінансових пільг відносяться, наприклад, дозвіл на проведення прискореної амортизації основних фондів, звільнення від оподатковування частини прибутку підприємств, що направляється на науково–технічні розробки, проведення природоохоронних заходів і т. п. Санкції ж підсилюють матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за кінцеві результати діяльності, порушення вимог договірної, розрахункової й фінансової дисципліни.

    Слід  зазначити й значну роль фінансів підприємств у розширенні відтворення. Розширене відтворення включає безперервне поновлення і розширення виробничих фондів, зростання ВВП і його головної частини – національного доходу, відтворення робочої сили та виробничих відносин. Воно здійснюється з використанням економічних важелів, товарно-грошових, фінансових і кредитних відносин. Важливе місце у відтворенні всіх складових частин ВВП належить державним фінансам і фінансам підприємств [5;138].