Правові засади діяльності комерційних банків в Україні

     Відносини, що виникають між установами банків і власниками рахунків під час  проведення розрахунків, мають складний характер. У цих відносинах беруть участь, як правило, три суб'єкти (продавець, покупець-платник і банк). Сторони (банк і суб'єкти господарської діяльності) зобов'язані дотримуватись закону і договірних умов. Зміст розрахункових правовідносин регламентується чинним законодавством. Розрахункові правовідносини регулюються як цивільно-правовими, так і фінапсово-правовими нормами. Договірні відносини — відносини між продавцем і покупцем, які укладають договори про продаж продукції, падання послуг або виконання робіт під час проведення розрахункових операцій, а також відносини з приводу відкриття рахунків у кредитній установі, що регулюються цивільно-правовими нормами. Відносини, які виникають внаслідок діяльності кредитних установ (регламентація прав і обов'язків власника рахунка і банку), регулюються фінансово-правовими нормами і мають імперативний характер, що не дає змоги сторонам діяти за своїм волевиявленням.

     Розглянемо  порядок відкриття та закриття рахунків в установах банків.

     Для зберігання коштів і проведення розрахунків  між учасниками розрахункових правовідносин  в установах банку відкриваються  різні за правовим режимом рахунки. Відповідно до чинного законодавства всі юридичні особи усіх форм власності та видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які с суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках в установах банків. Ст. 31 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що клієнт банку мас право відкривати поточний і валютний рахунки в одному із самостійно вибраних ним банків і має право користуватися іншими послугами інших банків. Порядок відкриття рахунків регулюється спеціальною інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою 4 лютого 1998 р. постановою правління НБУ, Суб'єкти підприємництва можуть відкривати не більше від двох поточних рахунків.

     Якщо  підприємство має в установах  банків депозитні рахунки, то кошти  на такі рахунки перераховуються з поточного рахунка підприємства і після закінчення строку зберігання повертаються на цей самий поточний рахунок.

     Для відкриття поточного рахунка в банку підприємства подають такі документи:  
  а ) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка. Заяву підписує керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо у штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, яка виконує обов'язки головного бухгалтера, то заяву підписує лише керівник; 
б ) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім бюджетних установ та організацій); 
в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України, нотаріального засвідчення не потребують. Установа банку, в якій відкриваються поточні рахунки, ставить відмітку про відкриття такого рахунка на тому примірнику статуту (положення), на якому стоїть оригінал відмітки про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей Примірник повертається власникові рахунка; 
г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівник комбанку;

  д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів, засвідчену нотаріально або вищестоящою організацією у встановленому порядку. 
У картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної підприємству; 
 е) копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ; 
 є) копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом,щовидавдовідку; 
 ж) документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку.

     Право першого підпису належить керівнику  підприємства, якому відкривається  рахунок, а також службовим особам, які уповноважені керівником. Право  другого підпису належить головному  бухгалтеру та уповноваженим ним  особам. За рахунками юридичних осіб, у штаті яких відсутні особи, яким може бути надане право другого підпису, а також підприємців (без створення  юридичної особи) в установу банку подається нотаріально засвідчена картка із зразком підпису лише власника рахунка. Ця картка може прийматися банком без відбитка печатки.

     Зазначений  перелік документів для відкриття  рахунка в установі банку є  загальним. Для окремих видів  підприємств законодавством передбачено  подання додаткових документів (наприклад, для орендного підприємства — нотаріально засвідченої копії договору оренди), а колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої кооперації, політичні партії, громадські та релігійні організації подають протокол загальних зборів про створення або копію протоколу, засвідчену нотаріально.

     При відкритті рахунка господарські товариства, договірні об'єднання, товарні біржі, друковані засоби масової інформації подають також нотаріально засвідчену копію установчого договору. Деякі підприємства, організації звільнено від подання в банк їх статутів, зокрема повні та командитні товариства, фермерські господарства, бюджетні установи та профспілкові організації.

     Рахунок відкривається з письмового дозволу  керівника установи банку на заяві про відкриття рахунка. Після відкриття рахунка банк не має правна вимагати ні доручення, ні інших документів, які підтверджували б повноваження осіб, підписи яких є в картці зі зразками.

     З метою зберігання коштів і здійснення розрахунків банки відкривають підприємствам, організаціям і установам різних форм власності залежно від характеру їх діяльності та джерел фінансування різні рахунки: поточні, бюджетні, кредитні та ін.

     Поточні рахунки відкриваються підприємствам  усіх видів та форм власності, а також  відокремленим підрозділам для  зберігання коштів та здійснення всіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.

     Бюджетні  рахунки відкриваються організаціям, їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок  державного або місцевого бюджету  для їх цільового використання.

     Кредитні  рахунки відкриваються на договірній основі юридичним і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право надавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства.

     У практиці банківського обслуговування застосовуються і тимчасові рахунки, що відкриваються підприємствам, які споруджуються, будовам та господарським товариствам для зарахування частини коштів, що вносяться для формування статутного фонду. Щоб відкрити тимчасовий рахунок господарському товариству для зарахування внесків засновників з метою зберігання частини статутного фонду, в банк слід подати заяву про відкриття тимчасового рахунка, підписану одним із засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів для організації товариства, та копію установчого договору, засвідчену нотаріально. Після державної реєстрації такого господарського товариства та надання йому статусу юридичної особи відкривається постійний поточний рахунок, для якого в установи банків подаються наведені документи.

     Поширення в банківській практиці набули депозитні  рахунки. Термін "депозит" в перекладі  з латинської означає відкладення, зберігання. Депозитні рахунки відкриваються в банках фізичним і юридичним особам для зберігання коштів на підставі укладеного договору між власником рахунка і банком на визначений строк. Залучення внесків клієнтів здійснюється шляхом виплати депозитного відсотка.

     Договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, називають кореспондентськими. В широкому розумінні кореспондентські відносини є формою співробітництва між двома банками і походять від латинського слова " кореспондент '" — той, що відповідає, повідомляє. Кореспондентські рахунки комерційних банків — це рахунки для обліку розрахунків, що їх виконує одна кредитна установа за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного між ними кореспондентського договору. В Україні існують кореспондентські рахунки між комерційними банками, НБУ і комерційними банками, а деякі комерційні банки встановили кореспондентські відносини з іноземними банками.

     Розвиток  зовнішньоекономічних відносин між  підприємствами й організаціями, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних  операцій суб'єктів господарювання зумовили необхідність утворення на підприємствах, в організаціях спеціального валютного фонду. Зазначені кошти в іноземній валюті зберігаються на валютних рахунках підприємств і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств на потреби виробничого і соціального розвитку.

     Відповідно  до законів України "Про підприємства в Україні", "Про зовнішньоекономічну  діяльність" підприємства, організації, а також фізичні особи —  підприємці — для зберігання валютної виручки та проведення розрахунків мають право відкривати в комерційних банках банківські рахунки в іноземній валюті. Проте порядок здійснення валютних операцій з таких рахунків підприємств регулюється державою і становить частину її валютної політики. Останнім часом спостерігається послаблення валютної монополії держави на здійснення операцій з валютними цінностями, розширюються права підприємств на використання валютної виручки з валютних рахунків.

     У разі переоформлення рахунка у зв'язку з реорганізацією підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) до банку подаються такі самі документи, як і при створенні підприємства. Якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією, в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів, оформлені належним чином.

     Правила НБУ також встановлюють порядок  закриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки закриваються в  установах банку на таких підставах:

- заяви власника рахунка:

- рішення органу, па який законодавчими органами покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства; відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

з інших  підстав, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку та власником рахунка.

     Операції  з поточними рахунками в установах  банків можуть бути й тимчасово припинені рішенням державних податкових адміністрацій, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. 

РОЗДІЛ 2

  ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 
 

2.1. Банківське  кредитування.  

Поняття, призначення і види кредиту

     Важливе місце у фінансовій системі України  посідає кредит. Кредит — важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за правильним їх використанням.

     Встановлений  законодавством обов'язковий порядок  зберігання всіма підприємствами, організаціями, установами своїх коштів на рахунках у банках дає можливість використовувати  такі вільні кошти при кредитуванні. В процесі кредитування виникають відносини з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, бюджету та населення, і ці кошти використовуються на умовах повернення для задоволення економічних і соціальних потреб держави.

     Загальне  визначення поняття кредиту дається  в Законі України від 22 травня 1997 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" та в Положенні НБУ ''Про кредитування", затвердженому  постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. При цьому в Законі зазначається, що кредит — це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк під відсоток.

     Більш повне визначення поняття "кредит" наведене у Положенні НБУ "Про  кредитування", де вказано, що кредит — це позичковий капітал банку  у грошовій формі, що передається  у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція — це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

     Кредит  як інститут, включається до фінансової системи держави, характеризується розподільчою і контрольною функціями. Ці функції взаємозалежні та мають при кредитуванні специфічні особливості.

     Банківський кредит надається суб'єктам господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Банківський кредит — це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу і в міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів. Банківський кредит є основною формою кредиту, коли кошти надаються банками в тимчасове користування. Банківський кредит — це надання банками грошей (готівкою, безготівкове) в позику юридичним та фізичним особам, державі. Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав.