Правове регулювання аудиторської діяльності

Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства. Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.

Якщо про внутрішній аудит  в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

• перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;

• перевірка відповідності  даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:

• рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;

• необхідний рівень висновку;

• кваліфікацію аудиторського  персоналу фірми, яку перевіряють.    Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою. [10, с. 15].

          Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутрішнього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним [11, с. 55].

          Залежно від призначення аудит поділяється на декілька видів.

          Аудит фінансової звітності – являє собою перевірку звітності суб'єкта з метою винесення висновку щодо відповідності її встановленим критеріям і загальноприйнятим правила бухгалтерського обліку. Цей аудит проводиться сторонніми аудиторами, запрошеними компанією, звіти якої перевіряються.

          Податковий аудит – це аудиторська перевірка правильності, повноти нарахування і сплати податків, дотримання податкової політики.

          Аудит на відповідність вимогам – це аналіз визначення фінансової або господарської діяльності суб'єкта з метою визначення її відповідності зазначеним умовам, правила чи законам. Якщо такі умови (наприклад, внутрішні правила контролю) встановлені адміністрацією, то цей вид аудиту здійснюють співробітники підприємства, що виконують функції внутрішніх аудиторів. Якщо ж умови встановлені кредиторами (наприклад, вимога підтримки певного співвідношення між оборотним капіталом і короткостроковими зобов'язаннями), то оскільки виконання цих умов часто знаходить відображення у фінансових звітах компанії, цей вид аудиту проводиться разом з аудитом фінансових звітів або як спеціальний аудит.

          Управлінський (виробничий) аудит – це перевірка і вдосконалення організації та управління підприємством, якісних сторін виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва і фінансових вкладень, продуктивності, раціональності використання коштів, їх економії.

          Аудит господарської діяльності досить близький до управлінського аудиту і являє собою систематичний аналіз господарської діяльності організації, що проводиться для окремих цілей. Цей вид аудиту, який іноді називають аудитом ефективності роботи або адміністративного управління організації, переслідує наступні цілі:

• оцінка ефективності управління;
• виявлення можливостей поліпшення господарської діяльності,
• внесення рекомендації щодо покращення діяльності
• або подальших дій.

Аудит господарської діяльності може бути проведено як на замовлення адміністрації, так і на вимогу третьої  сторони, в тому числі і державних  органів.

          Спеціальний аудит (екологічний, операційний та ін) – це перевірка конкретних аспектів діяльності господарюючого суб'єкта, дотримання певних процедур, норм і правил, зазвичай з метою підтвердити законність, сумлінність та ефективність діяльності керуючих, правильність складання податкової звітності, використання соціальних фондів та ін

          За часом здійснення розрізняють початковий, узгоджений (повторюваний) і оперативний аудит.

          Оригінальний аудит проводиться аудитором (аудиторською фірмою) вперше для даного клієнта. Це істотно збільшує ризик і трудомісткість аудиту, так як аудитори не мають у своєму розпорядженні необхідною інформацією про особливості діяльності клієнта, його системі внутрішнього контролю.

          Погоджений (повторюваний) аудит здійснюється аудитором (аудиторською фірмою) повторно або регулярно і заснований тому на знанні специфіки клієнта, його позитивних і негативних сторін в організації бухгалтерського обліку, результати тривалого співробітництва з клієнтом (консультування, допомога в організації системи внутрішнього контролю).

          Оперативний аудит – це короткочасна аудиторська перевірка для винесення загальної оцінки стану обліку, звітності, дотримання законодавства, ефективності внутрішнього контролю, оцінки діяльності.

          За характером перевірки розрізняють:

• підтверджує аудит (перевірка та підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності);
• системно-орієнтований аудит (аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна й необхідність у дуже детальній перевірці відпадає; при наявності неефективної системи внутрішнього контролю клієнта даються рекомендації щодо її поліпшення);
• аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи в областях з більш високим можливим ризиком , що значно спрощує аудит в областях з низьким ризиком) [14, с. 39].

 

 

3. Мета аудиту

          Мета аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності  здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

• реальність визначення фінансових результатів;

• оцінка ефективності внутрішнього контролю;

• надання консультаційних  послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

          Якщо аудитор вважає, що подана звітність необ'єктивна, або якщо не може зробити якогось висновку (приміром, через брак зібраних даних), то він зобов'язаний повідомити про це користувачів у своєму висновку. Щоб правильно інтерпретувати значення інформації, одержаної в процесі аудиту, необхідно розуміти, що являє собою бізнес клієнта та які його галузеві особливості.

          Так, аудит підрядного будівництва не може бути виконано достатньо ретельно без розуміння особливостей цієї роботи. Неможливо уявити собі аудит клієнта, який займається будівництвом житла, без знання особливостей будівельного виробництва, а також бухгалтерського обліку робіт за принципом відсоткового ступеня готовності[8, с. 15].

 

РОЗДІЛ 2. Правове забезпечення аудиторської діяльності

1. Правове забезпечення аудиторської діяльності в Україні

 

Завдання, принципи організації  й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими  актами: Законами України "Про аудиторську  діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної  Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією  щодо його застосування, Інструкцією  про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових  операцій тощо. Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови  тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній  набуває широкого впровадження. Зовнішній  аудит переважно проводиться  аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й  розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання [4, с.65]. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

• перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;
• перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:

• рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;
• необхідний рівень висновку;
• кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють. Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою.

Законами України "Про  аудиторську діяльність" визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. Положення цього Закону діють на території України і поширюються на усіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов’язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню  бухгалтерського обліку, у формі  консультацій з питань бухгалтерського  обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської  діяльності та інших видів економіко-правового  забезпечення господарської діяльності суб’єктів господарювання. Перелік  послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту.

Аудитором може бути фізична  особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття  аудиторською діяльністю на території  України. Аудитор має право займатися  аудиторською діяльністю як фізична  особа — підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа — підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські  фірми застосовують відповідні стандарти  аудиту. Стандарти аудиту приймаються  на основі стандартів аудиту та етики  Міжнародної федерації бухгалтерів  з дотриманням вимог цього  Закону та інших нормативно-правових актів. Затвердження стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. У випадках, передбачених законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб’єктами. Стандарти  аудиту є обов’язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами  та суб’єктами господарювання.

Аудиторський висновок — документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб’єктів господарювання, інші джерела. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Результати надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або суб’єкту господарювання України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.