Правове регулювання аудиторської діяльності

Згідно з міжнародними нормами аудиту (МНА), економічний  аспект професійної незалежності поданий:

• обмеженням видів діяльності;
• регламентацією видів послуг, що надаються одному клієнтові одночасно;
• обмеженням суми винагороди від одного клієнта;
• регламентацією форм діяльності;
• відсутністю фінансового інтересу у справах клієнта;
• забороною отримання товарів і послуг від клієнта[12, с. 25].

Закон України «Про аудиторську  діяльність» (ст. 23, 24) передбачає лише деякі економічні аспекти незалежності:

• обмеження діяльності з надання аудиторських послуг іншими видами робіт, які безпосередньо стосуються надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз;
• обмеження загального розміру частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами: 30% у статутному фонді;
• заборона проведення перевірки аудитором, що має особисті майнові інтереси, є членом правління, засновником чи власником підприємства, його працівником чи працівником дочірнього підприємства, філії або представництва.

Наведені в Законі України  «Про аудиторську діяльність» економічні аспекти незалежності аудитора обмежені і не враховують вимог міжнародних  нормативів. Ці проблеми не регулюються  і національними нормативами  з аудиту.

Законодавство України потребує коригування з урахуванням світового  досвіду щодо правового регулювання  відповідальності аудитора, особливо за суттєві спотворення звітності  внаслідок обману чи помилки. Так, Закон  «Про аудиторську діяльність» містить  лише вимогу щодо повідомлення власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки у веденні бухгалтерського  обліку і складанні звітності.

Висновки

          Розвиток України на сучасному етапі характеризується залученням зовнішніх та внутрішніх інвестиційних кредитів, проведенням емісії цінних паперів, роздержавленням власності, приватизації майна і т.д.

          Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи роз витку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

          Аудит в Україні  виник на соціальне замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

          Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, - суперечливі , і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах.

          Одним з найскладніших видів аудиторських перевірок є аудит необоротних активів.

          Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність", поняття "аудиторська діяльність" містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

          Разом з цим аудиторські підприємства в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнтів в арбітражних судах. Завдяки аудитові здійснюються посередницькі контакти.

          Аудит - це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення досто вірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам[15, с.165]. Таким чином, метою аудиту фінансової звітності є висвітлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Отже, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб'єкта, що перевіряється. Основні завдання аудиту необоротних активів  збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків, обставин адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься у бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна. Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання

Об'єктивність аудиторського висновку є обов'язковою умовою і однією з основних специфічних рис. Ця умова передбачається незалежністю аудиту і диктується потребами користувачів.

Впевненість у достовірності і  повноті інформації, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоч достатньо високий, ступінь цієї впевненості.

Аудиторський висновок не може бути свідченням абсолютної точності іншої інформації і гарантією її правильності, він може лише підтверджувати достовірність інформації. Аудит - це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.

Аудитор не затверджує звітів суб'єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінансової звітності. Відповідальність за фінансову звітність лежить на керівниках господарюючого суб'єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб'єкта від відповідальності.

Отже, для того, щоб скласти об'єктивну  думку щодо інформації, яку він  підтверджує, аудитор повинен: одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних про господарюючий суб'єкт достовірна і достатня; вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.