Суть, мета, функції та механізм фінансового менеджменту

       Зміст 

       Вступ…………………………………………………………………………3

        1. Поняття фінансового менеджменту, його функції та цілі…………….4

        2. Механізм фінансового менеджменту, його складові та принципи

           функціонування…………………………………………………………. 7

         Висновки…………………………………………………………………..14

       Список використаної літератури…………………………………….......15 
Вступ

       В роботі розглянуто тему: «Суть, мета, функції та механізм фінансового менеджменту». Метою роботи є дослідження поняття фінансового менеджменту та його складових.

       Актуальність  теми зумовлена тим, що ефективність функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці напряму залежить від ефективності управління його фінансовими потоками, тобто фінансового менеджменту.

       Забезпечення  високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку відбувається шляхом втілення ефективної політики фінансування господарської діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів, оптимізації фінансової структури підприємства.

       Оптимізація грошового обороту і підтримання  постійної платоспроможності підприємства досягається за рахунок ефективного управління грошовими потоками підприємства, підтриманням ліквідності його активів, забезпеченням постійної платоспроможності підприємства.

       Робота  складається з двох частин. В першій частині розглядається поняття фінансового менеджменту, його функції та цілі. Друга частина присвячена механізму фінансового менеджменту, його складовим та принципам функціонування.

 

        1.Поняття фінансового  менеджменту, його  функції та цілі

       Головна мета фінансового менеджменту – забезпечення зростання добробуту власників капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

       В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує багато задач, основними  серед яких є:

• забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку;
• оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємства;
• забезпечення реалізації економічних інтересів суб'єктів фінансових відносин;
• забезпечення мінімізації фінансових ризиків.

       Забезпечення  високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку відбувається шляхом втілення ефективної політики фінансування господарської діяльності підприємства, управління формуванням  фінансових ресурсів, оптимізації фінансової структури підприємства.

       Оптимізація грошового обороту і підтримання  постійної платоспроможності підприємства досягається за рахунок ефективного  управління грошовими потоками підприємства, підтриманням ліквідності його активів, забезпеченням постійної платоспроможності підприємства.

       Забезпечення  реалізації економічних інтересів  суб'єктів фінансових відносин здійснюється за допомогою ефективного управління активами підприємства, оптимізації  їх складу, структури, розміру. При цьому важливе значення має скорочення різниці між величиною номінального прибутку і реальним прибутком, що забезпечується реальним надходженням грошових коштів на підприємство.

       Забезпечення  мінімізації фінансових ризиків  реалізується шляхом ефективного управління фінансовими ризиками, що передбачає оцінку окремих видів фінансових ризиків, застосування превентивних заходів і ефективних форм зовнішнього та внутрішнього страхування [7, c. 34-45].

       Будь-яка  економічна категорія проявляється в її функціях. Враховуючи, що функції економічної категорії є формою вираження суспільного призначення даної категорії, що функції властиві тільки цій категорії, а не будь-якій іншій, то саме функції виражають те головне і специфічне, що характерно для конкретної економічної категорії.

       Слід  розмежовувати поняття "функція" і "роль" тієї чи іншої економічної  категорії. Якщо за допомогою функції  проявляється суспільне призначення  економічної категорії, то роль виражається  в результатах її практичного  застосування.

       В науковій літературі немає єдиної точки зору щодо функцій фінансового менеджменту. Визначення функцій здебільшого залежить від концепцій і теорій, наукових напрямів у визначенні суті фінансового менеджменту, а також від підходів у визначенні функцій фінансів підприємств та управління.

       З практичної точки зору функції фінансового  менеджменту визначає система задач  фінансового менеджменту на підприємстві. Ці функції поділяють на дві основні  групи:

• функції фінансового менеджменту як підсистеми, що управляється;
• функції фінансового менеджменту як підсистеми управління підприємством.

       В найбільш загальному плані основними  функціями фінансового менеджменту  є:

• дослідження зовнішнього економічного середовища;
• розробка фінансової стратегії підприємства;
• аналіз і планування фінансової діяльності;
• прийняття рішень з питань оперативної фінансової діяльності;
• прийняття інвестиційних рішень;
• взаємодія з іншими контрагентами з питань фінансової діяльності (державними органами, фінансово-кредитними установами, суб'єктами фінансового ринку, іншими підприємствами, фізичними особами).

       В процесі реалізації цих функцій  вивчаються питання державного регулювання  фінансової діяльності, аналізується стан економіки, фінансового ринку, прогнозуються важливі показники, що пов'язані з діяльністю підприємства, здійснюється оцінка і вибір конкретних партнерів, розробляється система фінансових планів і бюджетів, формується система альтернативних управлінських рішень, організується система моніторингу фінансової діяльності підприємства в цілому.

       Враховуючи  об'єкти та функції фінансового менеджменту на підприємстві, виділяють його наступні напрямки:

• формування активів (розрахунок реальної потреби за видами активів і визначення їх суми, виходячи з обсягів діяльності підприємства);
• формування фінансової структури капіталу (визначення загальної потреби в капіталі, вивчення й аналіз альтернативних джерел формування фінансових ресурсів підприємства);
• управління оборотними активами (аналіз і прогнозування тривалості оборотних циклів робочого капіталу);
• управління необоротними активами (забезпечення ефективного використання основних засобів);
• управління інвестиціями (формування напрямків інвестиційної діяльності підприємства, оцінка реальних проектів);
• управління формуванням власних фінансових ресурсів (визначення потреби у власних фінансових ресурсах для реалізації фінансової стратегії підприємства, підвищення розміру чистого прибутку);
• управління залученими фінансовими ресурсами (визначення вартості залучених коштів, оптимізація співвідношення короткострокової та довгострокової заборгованості);
• управління фінансовими ризиками (визначення складу основних фінансових ризиків, їх оцінка, формування заходів по їх мінімізації та страхуванню) [4, c. 29-41].

       2. Механізм фінансового  менеджменту, його  складові та принципи

       функціонування

       Механізм  фінансового менеджменту — цілісна, взаємопов'язана та взаємодіюча  система рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських  рішень з питань фінансово-господарської  діяльності суб'єктів господарювання.

       Важливо підкреслити, що механізм фінансового  менеджменту є не лише сумою його складових, а й цілісною системою, адекватною певному рівню, де всі  складові взаємопов'язані, взаємодіють  і перебувають у процесі розвитку та удосконалення (рис. 1).

       У механізмі фінансового менеджменту  розрізняють рівні:

       1) міжнародний (механізм фінансового  менеджменту транснаціональних  корпорацій);

       2) національний (стосується механізму  фінансового менеджменту суб'єктів  господарювання в межах фінансової  системи національної держави, особливості якого зумовлені національною законодавчо-нормативною базою, зокрема національними стандартами обліку і звітності, законами про оподаткування та ін.);

       3) ринковий (особливості фінансового  менеджменту, зумовлені впливом  ринкових регуляторів та механізмів, залежать від стану ринків, зміни кон'юнктури товарних та фінансових ринків);

       4) галузевий (на механізм фінансового  менеджменту впливає законодавчо-нормативна  база, що регламентує діяльність  суб'єктів господарювання певної галузі);

       5) відомчий (кожне відомство, його суб'єкти керуються у своїй роботі відомчою нормативно-методичною базою);

       6) внутрішній (специфіка механізму  фінансового менеджменту на цьому  рівні визначена в статуті  та внутрішніх положеннях суб'єкта  господарювання) [10, c. 48-54]. 

       

       Рис. 1. Складові механізму фінансового менеджменту 

       Важливою  складовою механізму фінансового  менеджменту є системи забезпечення, до складу яких входять:

       — система організаційного забезпечення;

       — система інформаційного забезпечення;

       — система кадрового забезпечення;

       — система технічного забезпечення;

       — програмне забезпечення;

       — фінансове забезпечення.

       Кожна з перерахованих систем забезпечення є важливим компонентом механізмів підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень. Важлива не тільки їхня наявність, а й дотримання за її формування та функціонування вимоги ефективності системи.

       Система організаційного забезпечення —  взаємопов'язана система внутрішніх підрозділів, служб, керівників суб'єкта господарювання, які уповноважені здійснювати підготовку та прийняття фінансових рішень, несуть відповідальність за їх здійснення і результати фінансово-господарської діяльності, досягнення мети та реалізації завдань фінансового менеджменту.

       Система організаційного забезпечення фінансового  менеджменту залежить від таких  чинників:

       — величини суб'єкта господарювання;

       — організаційно-правового типу господарювання;

       — галузі;

       — форми власності;

       — структури управління;

       — національних традицій;

       — культури та етики управління;

       — професійного рівня персоналу.

       Щодо  переліку чинників, що впливають на особливості системи організаційного  забезпечення, у вітчизняній практиці зустрічаються різні їх варіанта. Щодо побудови систем організаційного забезпечення прийнято виокремлювати такі принципи:

       — ієрархічний;

       — функціональний;

       — змішаний [11, c.25-39].

       Цим принципам відповідають створювані суб'єктами господарювання системи організаційного забезпечення, що мають свої особливості та відмінності.

       Із  середини XX ст. у системах організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  багатьох корпорацій виокремились такі підрозділи, як казначейство та бухгалтерія. Спільними завданнями обох служб було оперативне, поточне управління, фінансове регулювання, аналіз, планування та розробка фінансової стратегії, політики і тактики. Головними завданнями казначейської служби стало управління грошовими потоками, портфелем цінних паперів, фінансовими ризиками, капіталом, робота з фінансовими посередниками.