Вартість акціонерного капіталу

При агресивному підході  фіксовані активи і лише частина  мінімального рівня поточних активів  фінансуються за рахунок довгострокових кредитів і власного капіталу. Усі  сезонні потреби, а також частина  мінімального рівня поточних активів покриваються за рахунок короткострокових позичок. Вартість капіталу при такому фінансуванні мінімальна, однак ризик, пов'язаний із проблемою ліквідності, досить високий.[5]

Таким чином,можна зробити  висновки, що чим більше коштів задіяно  для досягнення заданої величини обороту, тим більше зусиль буде витрачено на їхню конверсію у випадку переорієнтації діяльності підприємства.Якщо підприємство звертається до нових видів і сфер діяльності, керуючись лише максимізацією комерційної маржі і недооцінюючи коефіцієнт трансформації, наслідки можуть бути сумними.

Література:

1.     Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. [Текст] – Т. 2. – К.: Ника-Центр, 2004г.

2.     Бланк І.О. Управління фінансами підприємств [Текст]: Підручник. - К.: КНТЕУ, 2006. - 780с.

3.     Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент [Текст]: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с.

4.     Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту [Текст]:.-Хмельницький.-ТОВ “Тріада-М”, 2000.

5.     Фінансове планування і управління на підприємствах [Текст]: Навчальний посібник / Г.А. Семенов, В.З. Бугай, А.Г. Семенов, А.В. Бугай - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 432 с.

 

 

 

 

 

 

1.1 Фінансова стійкість  і його значення на шляху  успішної роботи підприємства

Найважливішою характеристикою функціонування та розвитку виробничо-економічних  систем є фінансово-економічна стійкість. Особливої актуальності проблема підтримки  економічного потенціалу стоїть у періоди  різких змін умов, коливань економічної  кон'юнктури.

Є низка інтерпретацій поняття  фінансової стійкості. За однією з них  стійкість підприємства є таке фінансове  становище, у якому господарську діяльність забезпечує виконання усіх її зобов'язань. Натомість, фінансова  стійкість окреслюється характеристика рівня ризику діяльності підприємства з погляду ймовірності його банкрутства, збалансованості чи перевищення доходів витратами. Але цей підхід представляється обмеженим, оскільки цьому не враховуються інші ключові чинники ефективного функціонування виробничої системи, найважливішими серед яких є виробничо-технологічний потенціал підприємства його спроможність до безперебійному виробництву затребуваною споживачем продукції [7, з. 163].

Попри множинність інтерпретацій  аналізованого поняття, з метою  підвищення ефективності діяльності підприємства менеджмент дотримується однієї стратегії – підвищення фінансової стійкості. Реалізація стабілізації організації у цьому напрямі визначається кваліфікацією і ефективністю управління, метою якого є отримання прибутків і досягнення рівня рентабельності виробництва, у розмірах, дозволяють капіталізувати частка прибутку. На своє чергу стабільна прибутковість підприємства, зростання його виробництва капіталізації покращують доступ підприємства до запозиченим ресурсів, репутацію загалом.

У цьому годі було заперечити і  можливість ослаблення стійкості підприємства у цілях зміцнення, що у погляд є абсурдним. Дане твердження можна  пояснити тим, щогиперустойчивая система  має не здатна саморозвиватися, коли всі відхилення від рівноважного стану виключаються. З іншого боку, до переходу в якісно нове, досконаліший стан система повинна на кілька днів як втратити стійкість, але й придбати здатність необоротності у стару зруйновану структуру. Однією з ефективних способів зниження стійкості підприємства у цілях його вдосконалення є збільшення надходження фінансових ресурсів, що призводить, зазвичай, до можливості появи нових рішень, що стосуються розвитку виробничої системи та ослаблення опору старих способів функціонування.

Важливо у розвитку підприємства недопущення крайнощів:гиперустойчивости і тривалої нестійкості що розвивається системи. Якщостационарность Демшевського не дозволяє оновлюватися системі, то нестабільність утрудняє закріплення у системі нових характеристик, які забезпечують життєздатність підприємства у динамічних умов. У цьому полягає завдання управління господарської системою.

Підприємство є складна система, що складається із багатьох підсистем, тому в оцінці його фінансового стану  необхідно використовувати низку  показників фінансової стійкості.

Стійкість фінансового стану підприємства у певної міри залежить від місця  та ролі на ринках, де реалізується вироблена  їм продукція чи купуються чинники  виробництва. Тому аналіз стійкості  фінансового стану зазвичай починають  із дослідження ринкових позицій підприємства.

Щоб оцінити становище підприємства на ринках готової продукції, порівнюють обсяг його продажів, виручку і  реалізації з показниками інших  підприємств, що випускають продукцію  такої ж призначення чи його замінники.

Перейдемо до розгляду питання про  значення фінансового аналізу для  дальшого поступу підприємства.

У економічному словнику під редакцією  А.А.Горшина фінансовий аналіз визначається, як «оцінка фінансово - господарську діяльність фірми у минулому, сьогоденні й відіб'ється імовірному майбутньому. Його мета – визначити стан фінансового здоров'я фірми, виявити слабких місць, потенційні джерела виникнення проблем при подальшою його роботи і знайти сильні боку, куди фірма може зробити ставку. Оцінюючи фінансового стану фірми по допомогу фінансового аналізу вдаються економічні суб'єкти, зацікавлені у отриманні найповнішої інформації про її діяльність» [37, з. 385].

Внутрішній фінансовий аналіз –  аналіз, яке необхідне задоволення  потреб підприємства, – спрямовано визначення ліквідності фірми чи сувору оцінку її результати у тому звітному періоді, у разі, наприклад, коли керівники фірми та її фінансовий аналітик хочуть знати, чи може підприємство дозволити собі виділення грошей на плановану виробничу експансію (розширення виробництва) як і позначаться у ньому додаткові видатки [37, з. 52].

Зовнішній фінансовий аналіз проводиться  аналітиками, можуть бути сторонніми особами  підприємствам і тому які мають  доступу до внутрішньої інформаційної  базі підприємства.

Метою фінансового аналізу, ініціатива якого належить фірмі, може бути означення й оцінка кредитоспроможності і інвестиційних можливостей підприємства. Так, представника банку може зацікавити питання ліквідності чи платоспроможності фірми. Потенційний інвестор знати, наскільки рентабельна фірма та яка рівень ризику втрати вкладу у її інвестуванні. Існує методика, що дозволяє з допомогоюфинансово-отчетной документації і політичного аналізу різних фінансові показники спрогнозувати можливість банкрутства фірми або ж переконатися у її стабільності.

Незалежно від цього, ніж викликана  необхідність аналізу, його прийомах у  сутності завжди одні й самі. Його головний інструмент – виведення і інтерпретація  різних фінансових коефіцієнтів. Правильне  застосування даних прийомів дозволяє вирішити багато запитань щодо фінансового здоров'я фірми.

Життя фірми становлять постійно міняються  ситуації та складні проблеми. Для  організації надійного управління необхідно розумітися на реальному  русі справ для підприємства, знати, чим він займається, володіти інформацією щодо ринках цього регіону, клієнтів, постачальників, конкурентів, ролі продуктів своєї діяльності, подальших мету і т.д. Однією з коштів координації роботи підприємства міста і контролю над його фондами є фінансовий аналіз.

 

 

 

 

 

 

Оцінка  фінансової стійкості підприємства  

 

Ключові слова: фінансова стійкість, ліквідність, платоспроможність, фінансовий стан

Вступ. В процесі функціонування кожне підприємство має зберегти не лише стійкість свого становища, але й збалансувати внутрішні можливості із впливом зовнішнього середовища для досягнення стану нової якості, що дасть змогу розвиватися. Головною складовою загальної стійкості підприємства, безумовно, є фінансова стійкість, яка характеризує усталеність різних сторін його діяльності. Аналіз фінансової стійкості підприємства дає змогу оцінити здатність підприємства адаптуватися до умов зовнішнього середовища та визначити ступінь його незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

Постановка  проблеми. В сучасних умовах господарювання фінансова стійкість підприємства є найбільш повною оцінкою господарювання будь-якого підприємства. Адже вона характеризує і прибутковість підприємства, і його фінансову незалежність, і вміння оптимально використовувати оборотні та основні кошти, що дозволяє здійснювати свою фінансово-господарську діяльність без збоїв та за встановленими планами. Саме тому вивчення даної тематики є актуальним та своєчасним етапом наукових досліджень.

Аналіз досліджень та публікацій. Теоретичні аспекти дослідження фінансової стійкості підприємства ґрунтуються на розробках шкіл аналізу фінансової звітності. Так, представники школи емпіричного прагматизму (Р. Фолк) виділяють питання управління оборотними засобами, власним капіталом та кредиторською заборгованістю, у школі статистичного фінансового аналізу (А. Уолл) акцентовано увагу на ідентифікації коефіцієнтів бухгалтерської звітності за допомогою статистичних методів, теоретичні розробки школи мультиваріантного аналізу (Дж. Блісс) основуються на визначенні структури зв’язку часткових показників фінансової звітності з узагальнюючими показниками ефективної діяльності; представники школи стратегічного аспекту (Е. Альтман, У. Бівер, Р. Таффлер, Г. Тішоу, Ж. Конан, М. Голдер) надають перевагу перспективному аналізу порівняно з ретроспективним, у роботах учасників фондового ринку (Г. Фостер) використано звітність для прогнозування рівня ефективності інвестування у цінні папери. Наукові праці сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених доводять, що процес формування умов забезпечення фінансової стійкості підприємства є важливою економічною проблемою, вирішення якої потребує удосконалення та розроблення сучасного методичного забезпечення і застосування в процесі управління аналітичного апарату оцінки та прогнозування.

Мета дослідження. Метою дослідження є огляд сучасних підходів до розуміння та оцінки фінансової стійкості підприємства.

Результати  дослідження. Фінансова стійкість підприємства – це головний компонент загальної стійкості підприємства, що є об'єктом фінансового управління, його господарською діяльністю та характеризує стан фінансових ресурсів як забезпеченість пропорційного, збалансованого розвитку при збереженні платоспроможності, кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику [1, с. 301].

При цьому, управління фінансовою стійкістю підприємства є системою принципів та методів розроблення і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням постійного зростання прибутку, збереженням платоспроможності і кредитоспроможності, підтриманням фінансової рівноваги.

Зрозуміло, що управління фінансовою стійкістю підприємства та її стратегічна націленість має певні особливості: по-перше, відповідає ознакам підпорядкованості до загальної системи управління господарсько-фінансовою діяльністю підприємства; по-друге, залежить від економічних особливостей конкурентного середовища та організаційно-правової форми функціонування підприємства; по-третє, завжди пов'язано з постійною дією певних фінансових ризиків погіршення економічної урегульованості використання ресурсного потенціалу.

Головною компонентою  стійкості підприємства є його фінансовий стан (рис. 1), за рахунок якої підприємство спроможне забезпечувати маркетингову та кадрову стійкість, сприяти розвитку виробничої та техніко-технологічної  стійкості, підтримувати інвестиційну стійкість, підвищувати ефективність процесу управління. Отже, фінансова стійкість підприємства стає запорукою стабільного функціонування і розвитку підприємства.  

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

Рис. 1. Складові стійкості  підприємства  

 

Аналіз економічної  літератури показав, що, залежно від  контексту дослідження, під фінансовою стійкістю підприємства розуміють  характеристику стану фінансових ресурсів підприємства та результативність їх розміщення, фінансовий стан підприємства, ступінь залежності підприємств від залучених джерел фінансування, результат діяльності, стан рахунків підприємства, які гарантують його платоспроможність, ліквідність, прибутковість та кредитоспроможність.

Фактори, які впливають  на фінансову стійкість підприємства, класифікуються за такими ознаками: за місцем виникнення (зовнішні, внутрішні)); за важливістю результату (основні, другорядні); за структурою (прості, складні); за часом дії (постійні, тимчасові) [2]. В процесі аналізу фінансової стійкості підприємства особливу увагу слід приділяти внутрішнім факторам, які залежать від діяльності підприємства і на які воно має можливість впливати та якими управляти.

Слід зауважити, що при оцінці фінансової стійкості підприємства не існує яких-небудь нормованих підходів. Власники підприємств, менеджери, фінансисти самі визначають критерії аналізу фінансової стійкості підприємства залежно від переслідуваних цілей.

Ми звернемо увагу  на кілька основних підходів, які використаються у світовій та вітчизняній практиці.

1. Оцінка фінансової  стійкості підприємства за допомогою  абсолютних і відносних показників. Метод оцінки фінансової стійкості підприємства за допомогою використання абсолютних показників ґрунтується на розрахунку показників, які з погляду даного методу найбільше повно характеризують фінансову стійкість підприємства.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використається кілька показників, які відбивають різні види джерел [2]:

1.Наявність власних  оборотних коштів;

2.Наявність власних  і довгострокових позикових джерел  формування запасів і витрат  або функціонуючий капітал;

3.Загальна величина  основних джерел формування запасів  і витрат.