Формування граматичних навичок в учнів

Вступ 

  Тема курсової роботи «Формування граматичної компетенції при навчанні учнів середніх класів німецької мови» актуальна для вчителів - стажистів, так і для студентів - практикантів, вчителів - початківців.

          Граматика при вивченні іноземної мови виконує декілька функцій. З одного боку - це засіб формування комунікативної компетенції, з іншого - самостійний розділ в практиці мови, все більше підлягає контролю.

Беручи  до уваги те, що учні не дуже люблять  граматику своєї рідної мови, тому що дуже великі правила, поганозапам'ятовуються, тому від вчителя іноземної мови потрібні добрі знання і української граматики і граматики іноземної мови яка вивчається. Як сказав великий німецький класик І.В. Гете: «Wer fremde Sprachen nicht lernt, weiß nicht von seiner eigenen». «Хто не вчить іноземну мову, той не знає і свій власну».

          Дійсно, при вивченні, наприклад, німецької граматики, часто доводиться вдаватися до граматики української мови; порівнювати, зіставляти, але ще більше значення має те, наскільки вчитель володіє методами формування граматичних навичок в учнів. Без знання теорії даного питання, важко спланувати ефективну роботу на уроці. Найбільш цікавими в плані освоєння методики питання щодо формування граматичних навичок є роботи авторів І.Л. Бім, В.М. Філатова, Є. І. Пассова.

         У теоретичній частині розглядаються експліцитний, імпліцитний, диференційований методи, спрямовані на формування граматичних навичок. У практичній частині наводиться опис фрагментів уроків із застосуванням вищеназваних методів.

        Мета роботи: освоєння методики роботи з формування граматичних навичок в учнів.

        Завдання:

1) вивчити  літературу з даного питання; 

2) провести  ряд уроків з німецької мови  під час пробної практики щодо  формування граматичних навичок;

3) поєднати  вивчену теорію з практикою;

4) проаналізувати  доцільність застосування перерахованих  вище підходів.

         Об'єкт дослідження: процес навчання граматичної сторону мови.

         Предмет дослідження: формування граматичних навичок в учнів

 на середньому ступені навчання (7 – 9 класи). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Сучасні методи формування граматичних навичок 

1.   Роль граматики при навчанні учнів іноземної мови

 

           Граматика як один із важливих аспектів мови в усі часи перебувала в центрі наукових суперечок, дискусій про її місце, роль, значення при навчанні іноземним мовам. У 20 столітті спостерігалися тенденції ліквідації граматики в загальноосвітніх установах. Але це призвело до значного збільшення кількості помилок у мовленні учнів. Не останню роль у цьому зіграв комунікативний підхід до навчання іноземної мови.

        Протягом століть граматика розглядалася то, як мета навчання, то, як засіб навчання іноземної мови.

         Якщо взяти до уваги два значення граматики:

1) як  граматичний лад;

2) як  теорія мови,

то в  програмах загальноосвітніх установ  мова йде про граматику як граматичному ладі мови. Без оволодіння граматикою в цьому її значення не може бути правильно сформованого мовного  спілкування. Тому граматика виступає як засіб для формування комунікативної компетенції, а саме мовної. [4, С. 149]

           Але в останні роки, на початку 21 століття у зв'язку з введенням єдиного державного іспиту (ЄДІ), граматика стала об'єктом контролю. Завдання з граматики включені у тест і складають окремий блок. Суть завдань - у правильному виборі форми слова, часу, застави, управління. Для виконання таких завдань учні повинні знати правила і мати практику в застосуванні знань з граматики. Тому граматика стає не тільки засобом, але і метою навчання. Але важливо відзначити, не самоціллю, а засобом для формування комунікативної компетенції.

          Граматиці належить організуюча роль. Окремі слова мають сенс, якщо їм додаються однозначні форми пропозиції, які об'єднуються в словосполучення, тексти, тобто зв'язне ціле.

 Наприклад:  «Тобі, книгу, передавав, я» - «Я  передав тобі книгу». Якщо на  рідній мові це побудова відбувається  на інтуїтивному рівні, то на  іноземній мові цього треба  навчати. 

         Рідна мова є первинним засобом спілкування, а іноземна мова - вторинним, воно не є життєво необхідним, тому при навчанні іноземної мови потрібні спеціальні зусилля для виклику мотивації вивчення мови.

        Освоєння іноземної мови відбувається в навчальних умовах, де немає достатньої бази для мимовільності. Тому при оволодінні граматикою іноземної мови в шкільному курсі особлива увага повинна бути приділена правилами (теорії) у поєднанні з мовною практикою. [4, С. 126 ] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Формування граматичних  навичок на основі правил 

           При формуванні граматичних навичок у практичній методиці існує два методі: експліцитний та імпліцитний.

          Експліцитний підхід - це граматика, засвоєна на основі правил. При формуванні граматичних навичок і вмінь на основі правил розглядають дедуктивний і індуктивний метод. Найбільш поширений дедуктивний метод, походить від слова «дедукція», що означає умовивід від загального до приватного. У розглянутому аспекті - це шлях від правила до практичних дій: [2, С. 93]

 1. учні вивчають правило, сформульоване в граматичних термінах, яке ілюструється прикладами;

2. учні  роблять серію вправ відповідно  до правила;

3. на  закінчення даються перекладні  вправи на активізацію граматичного  явища яке вивчається.

          Як видно, при дедуктивний метод перший етап формування навичок і вмінь - ознайомлення - реалізується в процесі знайомства з правилом і прикладами, другий етап - тренування - включає відпрацювання ізольовано - формальних операцій, третій етап - мовна практика - організується на базі перекладних вправ.

           До переваг дедуктивного методу належать:

 а)  принцип свідомості, що сприяє  створенню повноцінного еталона  відпрацьовуються граматичних явищ;

 б)  поопераційні відпрацювання граматичних дій, яка забезпечує «чистоту» формованого навички;

 в)  може бути використаний при  самостійній роботі учнів. 

          Недоліки:

 а)  не стимулює розумову активність  учнів і підносить їм готове  рішення;

б) «запуск» навичок на продуктивному рівні організується шляхом послівного перекладу, а це не є повноцінним іншомовним висловлюванням; в) формування граматичних навичок гальмується недооцінкою умов усного іншомовного спілкування.

 Іншим  методом експліцитно підходу  є індуктивний метод, що передбачає  перехід від поодиноких фактів до загальних положень.[ 7, С. 137]

           Індуктивний метод надає можливість самим учням сформулювати правило на основі явищ, з якими вони стикаються при вивченні іноземної мови. При індуктивному методі учні знаходять у тексті незнайомі граматичні форми і намагаються усвідомити їх значення через контекст. Подальший аналіз нового явища відбувається шляхом порівняння іноземного тексту з його перекладом на рідну мову, після чого формулюється правило. При цьому якщо потрібно використовуються підказки викладача або підручника. Потім слідує серія вправ на ідентифікацію і пояснення нового граматичного явища і на актуалізацію його форм.

          Порядок роботи над граматичним явищем:

 а)  увазі учнів пропонується текст,  що містить граматичне явище;

 б)  увагу учнів залучається до аналогічного, але вже вивченому явищу;

 в)  учням надається можливість перевірити, наскільки правильно вони зрозуміли  суть відпрацьовуємого граматичного явища;

 г)  актуалізація вивченого граматичного  матеріалу може відбуватися як  у перевідних вправах, так і в окремих умовно - мовних вправах.

          Індуктивний метод відрізняється досить тривалим етапом ознайомлення, оскільки учні самі здійснюють пошук інформації.

          Тренувальний етап дещо скорочено. Що стосується мовної практики, то вона лише намічається в умовно - мовних вправах.

           До переваг індуктивного методу належать:

 а)  використання пошуку - самого ефективного  способу навчання, сприяє усвідомленню  суті граматичного явища;

 б)  повноцінна реалізація принципу  свідомості;

 в)  стимулювання розумової активності  учнів, що забезпечує мимовільне  запам'ятовування досліджуваного  граматичного явища. 

        Недоліки:

 а)  він вимагає значного часу  для ознайомлення з досліджуваним  граматичним явищем;

 б)  у ньому передбачається поопераційні відпрацювання граматичного явища, необхідні для «чистоти» граматичних навичок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3 Граматика без правил 

           Граматичні знання не завжди пропонуються учням у вигляді правил. Здійснювати мовленнєві дії можна, не вивчаючи закономірності зміни і поєднання слів у реченні. Так людина опановує рідною мовою. Така граматика називається імпліцитною, тобто граматика, якою володіють практично, не знаючи правил.

          Імпліцитний підхід до формування граматичних навичок включає також два методи навчання з різними модифікаціями, а саме - структурний і комунікативний. 

1.3.1 Структурний метод  формування граматичних  навичок 

          Структурними називають цілий ряд методів формування граматичних навичок на усній, активної, структурно - функціональної основі. В основу їх вправи кладуться структурні моделі, або моделі пропозицій, символічно виражаються через формулу, наприклад: S + V + C, де S - підмет, V - присудок, C - доповнення. Структурні моделі називають ще мовними або мовними моделями або, якщо вони виражені не символами, а лексичними одиницями, мовними зразками, типовими фразами.

        Одним з перших структурні моделі запропонував англійський педагог Г. Пальмер, автор відомих таблиць, опублікованих в 1916 році. [7, С. 248]

         У цілому структурний метод передбачає в різних варіантах наступні кроки:

1. аудіювання мовних зразків, містять граматичні структури;

2. хоровий та індивідуальне повторення слідом за вчителем (або фонограмою) мовних зразків граматичних структур;

3.  запитально - відповідальні вправи з учителем або в парах з використанням досліджуваних граматичних структур;

4. навчальний діалог, містить кілька питань - відповідальних єдностей і включає відпрацьовуються структури.

          Таким чином, в структурному методі спостерігається невеликий ознайомлювальний етап, що передбачає один спосіб навчання - показ, і тривалий етап тренування без поопераційний роботи. Вираженого етапу мовної практики немає.

         Головна перевага структурного методу полягає в тому, що він робить граматичні структури об'єктом спеціального і при цьому тривалого тренування, що створює важливий стереотип у головах учнів і виробляє автентичний еталон побудови іншомовної фрази.

         Структурний метод має ряд недоліків, якщо він покладений в основу всього навчання іноземної мови та формування іншомовних мовних навичок. У структурному методі немає місця принципам свідомості і комунікативності: більшість вправ носять механічний характер і швидко набридають учням.