Теоретичні основи перекладу науково-технічних термінів

ВСТУП

Труднощі перекладу термінів, які  позначають поняття іншомовної національної терміносистеми здебільшого спричинені дією міжмовної термінологічної  інтерференції. Завдяки розширенню меж людських знань зростає потреба  в нових визначеннях вже опанованих понять, а також понять нових галузей  науки та техніки. Відповідно відбувається розширення словникового складу мови, причому, значною мірою, здійснюється це за рахунок міграції наукових та технічних термінів.

Науково-технічна термінологія – це широкий шар лексики, де терміносистеми інтенсивно розвиваються та активно  взаємодіють між собою. Значні кількісні  та якісні зміни, що відбуваються в  науці й техніці, сприяють збільшенню кількості терміносистем, взаємозбагаченню їхнього лексичного складу.

Питання про специфіку термінів та способи їх перекладу завжди займав особливе місце в порівняльному  мовознавстві: його розглядали в своїх  працях з теорії перекладу В.М. Комісарів, Я.І. Рецкер, І.В. Арнольд; він є об'єктом  все більш пильної уваги сучасних вчених. Якщо завдання перекладу - забезпечення еквівалентності як «спільності  змісту текстів оригіналу і перекладу», то при перекладі спеціальних текстів термінам слід приділяти особливу увагу: саме вони визначають інформаційний зміст спеціального тексту, будучи своєрідними ключами, організують, систематизують і кодують спеціальну інформацію.

Актуальність  роботи зумовлена недостатньою вивченістю семантичних аспектів міграції англійської термінологічної лексики в сучасному термінознавсті та лінгвістиці; необхідністю детального аналізу способів перекладу таких термінів у перекладознавсті.

Мета роботи полягає у виявленні та комплексному аналізі способів перекладу науково-технічних термінів англійської та української мов.

У зв'язку з поставленою метою  представляється необхідним вирішення  наступних завдань:

1. Отримати уявлення про особливості  термінів, визначити місце термінології  в системі мови.

2. Виділити характерні риси перекладу науково-технічних термінів.

3. Проаналізувати основні прийоми  перекладу термінів.

4. Виявити труднощі, що виникають  в процесі перекладу термінів.

5. Впорядкувати труднощі перекладу  термінів, сформулювати прийоми,  що дозволяють вирішити виниклі  проблеми максимально ефективно. 

Об'єктом дослідження – англомовні науково-технічні терміни та їх переклад.

Предмет дослідження виступають способи перекладу термінології з англійської на українську мову, структурно-семантичні особливості термінології в англійській мові

Матеріалом дослідження послужили прості, складні та багатокомпонентні терміни науково-технічних текстів англійської та української мов. Це пояснюється тим, що в лінгвістичному плані саме в даних текстах найбільше яскраво проявляються всі особливості структури підмов науки: чіткість, логічність, функціональна спрямованість викладу, відносна кінцівка, формальна обмеженість і ін.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що ґрунтовно розглядаються проблеми перекладу простих, складних термінів та термінів словосполучень англійської та української термінології, пропонує принципи аналізу перекладених термінологічних одиниць.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що у даному дослідженні виявлено специфіку аналізу способів перекладу термінів англійської та української терміносистеми.

Практична цінність дослідження визначається можливістю використання його результатів у викладанні курсу теорії та практики перекладу у спецкурсах з перекладу науково-технічних текстів; у спецкурсі з термінознавства.  

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

1. Визначення терміна, формування науково-технічної термінології

Термін (від лат. terminus - границя - межа), слово або сполучення слів, що позначає спеціальне поняття, уживане в науці, техніці, мистецтві. У сучасній логіці слово "термін" часто вживається як загальне ім'я «іменників» мови логіко-математичних вирахувань, що виражають при інтерпретації елементи предметної області [27, с.36].

Кожне дослідження термінологічної  лексики опирається на деяке визначення терміна. З питань визначення терміна, вимог, пропонованих до нього, взаємини загальнонародного слова, терміна  й поняття в лінгвістичній  літературі існують різні, часто  протилежні точки зору. Не вдаючись у докладний аналіз літератури (вона зачіпає не тільки лінгвістичні, але  й філософські проблеми номінації  в мові, що виходить за рамки нашого дослідження), спробуємо висловити свою точку зору по цим досить складним питанням.

Специфіка значення слова, його відмінність  як категорії мови від поняття  як категорії думки проявляється у функціонуванні мови як засобу спілкування. Слово - інструмент, за допомогою якого  виробляється поняття як продукт  порівняльної й узагальнюючої діяльності людського розуму [9, с. 70].

Зміст терміна розкривається його дефініцією на основі виділення необхідних і достатніх ознак поняття. Зміст  слова розкривається через його лексичне значення, що не припускає  логічного виділення ознак поняття; у слові в порівнянні з терміном менш певний обсяг поняття, без застосування кількісних характеристик [8, с.29]. Значення й поняття терміна й не терміна реалізують різний тип інформації, значення й поняття нетотожні, навіть якщо виражені терміном, а не загальнонародним словом.

Розглянемо, що розуміють термінологи  під основним поняттям своєї науки.

Сутність визначень терміна, зводиться до того, що як ознака – найближчого родового поняття – найчастіше називають «слово або словосполучення», або «мовний знак» взагалі, а як ознаки – видових відмінностей: специфіку сфери поширення; особливу функцію, називну (номінативну) позначення й дефінітивну, професійну, пізнавальну, пояснювальну; семантичні особливості терміна: а) предмет певної області знання; б) «поняття», де семантика є «точної» (з точними семасіологічними границями), «однозначної», «є дефініцією», «є системної».

Оскільки єдиного визначення терміна  в лінгвістичній літературі поки не має, актуальним залишається завдання такого визначення. Крім того, в існуючих визначеннях помітна невідповідність установлюваних ними властивостей і ознак терміна, його реальному мовному вживанню. Навіть не дуже глибоке дослідження термінології в області медицини, біології й інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає тільки одне значення, не завжди він входить тільки в одну терміносистему, та відбиває у своїй значеннєвій структурі характеристичні ознаки об'єкта термінування. Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні границі й виражає точно обкреслене поняття.

У характеристику терміна треба  обов'язково включати його якості (або  тенденції), а у визначення терміна, на нашу думку, - тільки безперечні властивості всіх термінів. Ми вважаємо, що основне в специфіці його спеціального, професійного вживання, сфера поширення обмежена певною галуззю знання. Підкреслюючи цю загальновизнану властивість терміна, не слід доводити його до крайності. Не можна погодитися з думкою, що «ні у формі, ні в змісті не можна знайти істотної різниці між словом неспеціальної загальнопоширеної лексики й словом лексики термінологічної.

Проблема граматичного складу термінологічної лексики важлива як у теоретичному, так і в прикладному плані: необхідно чітко представляти, які терміни повинні втримуватися в термінологічних словниках, рекомендаціях і т.д. У лінгвістичній літературі єдиної думки по цьому питанню немає. Одні дослідники думають, що іменник є універсальним засобом для передачі всіх категорій термінологічних понять. Такі погляди ґрунтуються на теоретичній передумові високого ступеня абстракції іменників, внаслідок чого іменники є «єдиним лексико – граматичним засобом, що виражає науково-технічні поняття про предмети, якості, дії...» [10; с.89]. Наявність термінологічної лексики становить одну з основних рис наукового стилю. Прогрес супроводжується появою нових термінів, які постійно приходять на зміну застарілим.

Наукові дисципліни і області  знань оперують конкретними науковими  та загальнонауковими поняттями  й категоріями, які, в свою чергу, також позначаються термінами –  спеціальними або загальнонауковими. Терміни виступають у якості об’єкта  у широкому діапазоні галузей  теоретичної та прикладної наук, кожна з яких виділяє в терміні необхідні їй аспекти.

Через складність термінологічних  систем, існує значна кількість їх класифікацій, як наприклад: за поділом  термінології на номенклатурну і професіональну; за структурними ознаками термінів, тобто за компонентами з яких вони складаються; за способом синтаксичного словотворення.

При перекладі науково-технічної  літератури використовуються: відповідники, прийоми калькування та транскодування (з можливим наступним поясненням або описом), шляхи опису значення, розкриття позначеного поняття. Але найважливішим є взаємодія  терміну з контекстом, завдяки  чому виявляється значення слова. Тому процес перекладу терміну – це перш за все з’ясування його значення у контексті, а вже потім переклад термінологічної одиниці рідною мовою. Найбільші труднощі для розуміння і перекладу становлять багатокомпонентні терміни-словосполучення, які утворюються лексико-синтаксичним способом за певними моделями. Для правильного перекладу атрибутивних словосполучень необхідно знати структурно-семантичні особливості таких словосполучень та вміти правильно знаходити ключове слово.

Термінологія в певному змісті являє собою мову науки. У мові науки є своя морфологія, словотвір, синтаксис і стиль (або стилі), а також свої явища, що підходять під поняття лінгвістики тексту, синхронія й діахронія, власні типології, порівняльні ареальні явища, своя зовнішня й внутрішня лінгвістика. Детальний порівняльний аналіз терміносистем двох мов з різних точок зору дозволить підвести базу під порівняльно-типологічне вивчення термінів як в області лексичної й синтаксичної семантики, так і в області властиво структурної семантики [22, с.73].

У роботах у цьому напрямку не спостерігається єдність предметів, цілей, методики дослідження. Принципи порівняльного й порівняльно-типологічного аналізу підмов науки і їхніх термінологічних систем майже не розроблені.

Все-таки результати існуючих робіт, представлені в термінах порівняльного термінознавства, можуть дати деяке уявлення про існування системи подібностей і розбіжностей на різних рівнях підсистем, що зіставляються. Певний досвід тут уже накопичений, але, на жаль, спрямований тільки на рішення окремих приватних завдань порівняльного термінознавства.

Таким чином, назріла необхідність узагальнити досягнуті результати, перебороти розрізненість, різноаспектність, фрагментарність окремих досліджень, систематизувати існуючі методики, виявити найбільш характерні тенденції  розвитку складного нового підходу  до вивчення терміносистем, уточнити його предмет, намітити перспективи розвитку даного напрямку.

1.2. Науково-технічні терміни та особливості їх перекладу

Науково-технічні терміни  як мовні знаки, які представляють  поняття спеціальної, професійної  сфери науки або техніки, становлять істотну частину науково-технічних  текстів. Враховуючи відсутність перекладних  відповідників (у разі термінів-неологізмів) і національну варіативність (наприклад, наявність різних термінів в американському, британському, канадському варіантах  англійської мови, які позначають одне й те саме явище, об'єкт, процес тощо), переклад термінів викликає певні  труднощі. Тому звернення учених до цього питання завжди було актуальним. Переклад науково-технічного тексту повинен  вірно передавати зміст оригіналу у формі, по можливості близькій до форми оригіналу. Відступи повинні бути виправдані особливостями мови, вимогами стилю.

Переклад, в цілому, не повинен бути ні буквальним, ні вільним переказом оригіналу, хоча елементи того й іншого обов'язково наявні: якщо буквальний переклад якоїсь фрази добре звучить і передає її зміст, немає підстав змінювати його, і навпаки, можна (і треба) переказати зміст своїми словами, якщо інакше «ніяк не виходить». Важливо лише не допускати втрати суттєвої інформації або, навпаки, додавати від себе те, чого немає в тексті.

Серед лексичних труднощів  науково-технічного перекладу науковці виділяють багатозначність термінів та вибір адекватного словникового відповідника або варіанта перекладу  терміна; особливості вживання загальновживаних слів у науково-технічних текстах; правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики; визначення межі прийнятності перекладацьких лексичних  трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, «фальшивих друзів» перекладача; терміни-омоніми; етноспецифічну лексику  й етнонаціональну варіантність термінів; різного роду власні імена  та назви (фірм, установ та організацій) тощо.

Основна складність перекладу  наукових текстів, а саме переклад термінів, полягає в розкритті та передачі засобами мови іншомовних реалій. Для  правильного перекладу терміна  важливо знайти його словотворчу  й морфологічну структуру та семантичні відмінності від загальновживаних слів. Обов'язкова умова повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, – повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без  проникнення в їх сутність, без  розуміння самих явищ, процесів і  механізмів, про які йде мова в  оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту галузь знань, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися  відповідними термінологічними словниками. Однак у спеціальному тексті нерідко  буває елемент новизни, який є  особливо цікавим для читача, але  пов'язаний зі вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання таких труднощів полягає в детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, які вже затвердились в науці.