Теоретичні основи перекладу науково-технічних термінів

5. Переклад із заміною  порядку компонентів атрибутивної  групи: battery-charging motor – мотор генератор. 

ВИСНОВКИ

У роботі подано вирішення актуальної наукової задачі визначення особливостей перекладу англійських термінів в науково – технічних текстах. Дослідження дало змогу дійти таких висновків:

1) перекладач повинен  орієнтуватися в тематиці текстів  та володіти термінами і поняттями  відповідної галузі науки чи  техніки;

2) слід уникати "хибно  орієнтуючих" термінів; перекладач  повинен враховувати, до якої  галузі науки чи техніки належить термін, особливо іншомовний;

3) необхідно уникати синонімічного  вживання термінологічних одиниць  або користуватися терміном з  більшою вмотивованістю внутрішньої  форми, який висвітлює найбільш  важливі сторони // ознаки денотата, розкриває саму сутність поняття  і тим самим характеризується  найбільшою кількістю диференційних  ознак;

4) не допускати довільного  скорочення термінів;

5) не варто шукати іншомовне  слово, якщо в рідній мові  вже функціонує лексична одиниця  з тим самим значенням;

6) мова науково-технічної літератури має свої особливості: граматичні, лексичні, фразеологічні, скорочення. Багато термінів утворюється за допомогою суфіксів та префіксів. Найбільш продуктивними в галузі науково-технічної термінології являються:

а) суфікси: -ium, -osis, -ite, -іzе, -ee, -ism, -еr, -аnt, -іng

б) префікси: rе-, оvеr-, de-, еn-, іnter-, under-

7) слід враховувати відомий поділ одиниць науково-технічного тексту на ядерну лексику, периферійну термінологію, загальнонаукову термінолексику і загальновживані слова. Будь-який вид науково-технічного перекладу вимагає правильної передачі термінів, пов’язаних з головним предметом викладу; максимально точно для адекватного розуміння повинні перекладатися периферійні (вторинні) терміни, що є головними в суміжних галузях; для перекладів, де необхідно лише передати головні ідеї тексту, точне відтворення периферійної термінології є факультативним.

8) при перекладі складних термінів та термінів-словосполучень важливу роль відіграє аналіз семантичних зв’язків між окремими компонентами терміна. Переклад починають з перекладу іменника, який є основним компонентом, потім послідовно перекладають кожну смислову групу, частіше всього з права наліво. Переклад термінів типу: іменник + дієприкметник І (або герундій) + іменник, іменник + дієприкметник II + іменник починають з перекладу іменника, потім визначають який термін в українській мові виражає це поняття в даній області техніки.

9) складові термінів-словосполучень знаходяться в атрибутивному зв'язку. Основний компонент, як правило, стоїть завжди в кінці. Означальний компонент, який може включати термін або терміни, виражають поняття, які характеризують основний компонент. Атрибутивний зв'язок може здійснюватись: за допомогою прийменникових сполучень; за допомогою конструкції типу "іменник + іменник"; за допомогою конструкції типу "прикметник + іменник", які найбільш поширені в науково-технічній літературі; за допомогою конструкції типу "дієприкметник І + іменник"; за допомогою конструкції типу "дієприкметник II + іменник".

10) найбільш складними для перекладу є терміни, окремі компоненти яких не мають нічого спільного з їх дійсним значенням, а часто навіть протиставляються цьому значенню. Часто зустрічаються багатозначні терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі.

11) під час перекладу  англомовних науково–технічних термінів перекладач звертається до наступних прийомів: підбір відповідного еквіваленту, описовий переклад, калькування, транслітерація. Якщо для терміну або поняття, що перекладається існує словниковий відповідник, загальноприйнятий і затверджений, перекладач не повинен вводити нове поняття.  

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Наукові праці

1. Акуленко В.В. О выражении количественности в семантике языка // Категория количества в современных европейских языках. -К.: Наукова думка, 1990.
2. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка / Арнольд И. В. – М. : Просвещение, 1990. – 300 с.
3. Бабченко О.М. Навчання технічного перекладу та реферування у школі./ О.М.Бабченко // Іноземні мови. -1999. -№2. - С. 11-13
4. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. - М., "Международные отношения", 1975.
5. Білоус О. Теорія перекладу : Курс лекцій: Навчальний посібник/ О.М. Білоус,; М-во освіти і науки України, Кіровоградский держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка. -Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002. -116 с.
6. Борисова Л.І. Основні проблеми науково – технічного перекладу. – М.: МГУ, 1983. – 232 с.
7. Виноградов В. С. Общие лексические вопросы. – Москва, 2004. – 236 с.
8. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 456 с.
9. Д'яков А.С. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А.С. Д'яков,Т.Р. Кияк, З.Б. Куделько. - К.: Вид. дім "КМ Academia", 2000. - 216 с.
10. Ильиш Б.А. Іменний словотвір в системі українських технічних термінів / на матеріалі радіотехніки: Автореферат дис... канд. філол. наук. – К., 1987.– 17 с.
11. Казакова Т.А. Кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мов Проблеми української термінології: Вісник національного у–ту Львівська політехніка. – № 503. – 2004. – с. 34 – 38.
12. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. – М., 2002 р. – 548 с.
13. Кияк Т.Р. Количественные и качественные характеристики лингвистических единиц. - Л.: Высшая школа, 2002
1. Климзо Б. Н. Ремесло технического переводчика. – М.: Р. Валент, 2006. – 286 с.
14. Комиссаров В. Н. Общая теория перевода. – М., 1999. – 368 с.
15. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. – М.: ЭТС, 2001. – 424 с.
16. Латышев Л. К. Технология перевода. – М., 2001. – 278 с.
17. Лейчик В.М. Терминоведение: Предмет, методы, структура / В.М. Лейчик. - М.:ЧеРо, 2009. - 256 с.
18. Лотман Ю. М. Несколько мыслей о типологии культур//Язык культуры и проблемы переводимости. – М., 1987. – С. 3 – 12.
19. Маслова В. А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2001. – 208с.
20. Мунэн Ж. Теоретические проблемы перевода. Перевод как языковой контакт//Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 36 – 41.
21. Пілецький В.І. Проблема національної технічної термінології і лексикографічна практика. – К., НКМ ВО, 1991.– С.49–59 (у співавторстві).
22. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М., 1974. – 240 с.
23. Скороходько Э.Ф. Вопросы перевода английской научно-технической литературы. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1963. – 92с
24. Федоров А.В. Введение в теорию перевода. – М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1953. – 336 с.
25. Хайруллин В. И.Перевод научного текста: Лингвокультурный аспект. – М.: ВЦП, 1992. – 144 с.
26. Циткина О.Л. Переклад наукових термiнiв. - К., 2004.
27. Шелов С.Д. Терминология, профессиональная лексика и профессионализмы (к проблеме классификации специальной лексики) // Вопросы языкознания. – 1984. – № 5. – С.76 – 87
28. Швейцер А. Д. Перевод в контексте культурной традиции. – М., 1988. – 215с.
29. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 215 с.
30. Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода//Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 16 – 24.

ІІ. Джерела матеріалу дослідження

31. Климзо Б. Н. Русско-английский словарь общеупотребительных слов и словосочетаний научно-технической литературы. – М.: ЭТС, 2002. – Т.1. – 648 с.
32. Словник лінгвістичних термінів / Упоряд.: Д.І. ганич, І.С. Олійник. – К.: Вища школа, 1985. – 360 с.
33. Сусов І.П. Словник лінгвістичних термінів Є Кротевича та Н. Родзевич у контексті аналогічних словників // Тези регіональної наук. конф. – Львів, 1991.– С.37–39.
34. Штепа п. Словник чужеслів. - Торонто, 2002.