Суспільно-географічне дослідження населення міста Києва

Міністерство освіти і науки України

Національний  педагогічний університет імені  М. П. Драгоманова

Інститут  природничо-географічної освіти та екології

Кафедра економічної і соціальної географії 
 
 
 

Суспільно-географічне дослідження населення міста Києва 
 
 
 

                                                    Курсова робота

                                                    студентки 27-ГІ групи

                                                    Ковальчук Катерини

                                                    Юріївни 

                                                    Науковий керівник – 

                                                    Щабельська Валентина

                                                    Георгіївна 
 
 
 
 

Київ-2010

ПЛАН

Вступ

1. Динаміка чисельності населення Києва.
2. Природний приріст та його роль у формуванні населення міста. Статево-вікова структура населення.
3. Міграції та їх вплив на демографічну ситуацію та структуру населення міста.
4. Етнічний склад населення Києва.
5. Роль Київської міської агломерації в системі розселення.
6. Економічно активне населення.

Висновки

Список  використаної літератури

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Тема  моєї курсової роботи “Суспільно-географічне  дослідження населення міста  Києва”. Я обрала цю тему, тому що вцілому для нашої країни демографічна проблема на даний момент є однією з найактуальніших. А демографічна ситуація в Києві тим більше, тому що це столиця нашої держави, а також найбільше місто України.

    Народонаселення (населення) – сукупність людей, які  живуть на всій Землі (людство) або в  межах конкретної території, континенту, країни.

    Народонаселення характеризують показники: чисельність населення та її динаміка, інтенсивність окремих демографічних процесів – народжуваність, смертність, природний приріст, шлюбність; розселення, урбанізація, міграція; віково-статевий склад і сімейний стан; рівень освіти; расовий, мовний, етнічний і релігійний склад. Показники, які відбивають соціально-економічну структуру народонаселення і економічно активне населення, його професійний і класовий склад, зайнятість.

    Мета  моєї курсової роботи полягає в дослідженні населення Києва. Відповідно до мети, було поставлено такі завдання: зібрати існуючі дані по питанню демографічної ситуації Києва, опрацювати їх, проаналізувати чисельність населення та його динаміку, дослідити характер відтворення населення, розглянути статево-віковий та етнічний склад населення міста, визначити роль Київської міської агломерації в системі розселення.

    Об’єктом  дослідження є населення Києва, а предметом — склад, струткруа та динаміка населення міста. 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Динаміка чисельності населення

    Населення є самовідтворювальною множиною людей, що перебуває постійно у динаміці. Зміни кількості населення, його структури на певній території за певний часовий відрізок характеризують демографічний процес.

    За  свої 15 віків Київ пройшов славний  шлях - від городища слов'янського племені полян до одного з найбільших міст України, Європи. За відсутності воєн із кожним десятиріччям чисельність населення міста зростала. У Києві особливо швидко збільшувалася його кількість за правління князів Олега (882-912 рр.), Ігоря (912-945), Ольги (945-957), Святослава (957-972) та сина Святослава - Володимира (980-1015 рр.). Це було зумовлено розквітом Київської держави. На чисельність населення міста впливали війни, епідемії. Найбільш спустошливими були епідемії на початку 15 ст. та в другій половині 18 ст. У 20 ст. великих втрат населення Києва зазнало під час революції, голодоморів, першої світової та Великої Вітчизняної воєн. На початок 11 ст. чисельність населення Києва становила близько 100 тис. жителів, за переписом 1897 р. - 248 тис, а через 100 років - 2,6 млн. [1]

    Перший  Всеукраїнський перепис населення  відбувся станом на 5 грудня  2001 року. Було отримано дані щодо розподілу  населення за статтю, віком, етнічним походженням, мовними ознаками, рівнем освіти, сімейним станом, розміром домогосподарств, їх житловими умовами та іншими показниками. Поточні розрахунки чисельності населення на 1 січня базуються на даних останнього перепису населення (Всеукраїнського перепису населення 2001 року), до яких щорічно додаються кількість народжених і прибулих і віднімаються кількість померлих і вибулих. [2]

    Київ  — найбільше місто в Україні  за кількістю жителів. Станом на 1 лютого 2010 року за офіційними даними чисельність наявного населення Києва становить 2 785,3 тисяч осіб. Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ оцінює сукупне населення Києва, разом з незареєстрованими громадянами, у 3,144 млн осіб. [3]

    Офіційна  кількість населення за січень–грудень 2009р. збільшилась на 19600 осіб. І на 197 тисяч, або 7% порівняно з 1989 роком. Зміна чисельності населення відбувалася за рахунок позитивного сальдо міграцій, лише останніми роками до нього додався незначний природний приріст населення, завдяки перевищенню кількості народжених над померлими. [4]

    Аналізуючи  графіки динаміки чисельності населення (див. Додаток 1) ми бачимо, що у міжпереписний період 1979-1989 рр. спостерігалося збільшення кількості наявного населення з 2,1 млн до 2,6 млн осіб, тобто на 21,4%, а у 1990-2000 рр. цей процес зазнав значних негативних змін: до 1994р. їх кількість уповільнено зростала, а потім почала зменшуватися і досягла у 2001 р. 2,5млн осіб, що менше порівняно з 1989 р. на 0,3%. В наступні роки кількість наявного населення міста зростала. Все ж таки на відміну від України вцілому, де чисельність населення з кожним роком зменшується, кількість населення Києва поступово зростає.

    Для міста характерна висока щільність  населення. У 1989 році на 1кв. км території  кількість осіб становила 3 253 осіб. А у 2009 році – 3 457. Тобто за 10 років щільність населення підвищилась на 6%.

    Населення у Києві розміщено дуже нерівномірно (див. Додаток 2). Найбільшу щільність має Шевченківській район (8,6 тис. осіб на 1 кв. км), високу – центральні Печерський, Подільський та Солом’янський райони (5,4-8 тис.), середню – Святошенський та Дніпровський райони (3-5 тис. осіб). У Києві густозаселена центральна частина міста та відносно слабозаселена переферійна. Зокрема, Дарницький, Деснянський та Оболонський райони мають значно нижчу щільність населення (2-3 тис.осіб) через значні незабудовані території та лісопаркові зони, а найменшу щільність населення має Голосіївський район (1,4 тис. осіб). Така нерівномірність розміщення населення у межах Києва, що історично склалася, є нераціональною. В перспективі центр буде розвантажуватися від населення, яке зосереджуватиметься у переферійних зонах. [5] 

    Розподіл  населення Києва  за адміністративними  районами

 

2. Природний приріст та його роль у формуванні населення міста. Статево-вікова структура населення

    Природний приріст (скорочення) населення – різниця між кількістю народжених живими  і кількістю померлих.

    У Києві відбувається природне зменшення населення. Основна причина - зниження упродовж тривалого часу народжуваності. Це пояснюють низьким рівнем нашого добробуту та особливостями сучасної сім'ї. Для зростання ж чисельності населення потрібно, щоб у сім'ї було двоє або більше дітей. Проте кількість сімей з однією дитиною, а також кількість бездітних сімей збільшується. [1]

    Природний приріст населення м.Києва, який у 1993 році набув від’ємного значення (-1,7‰), поступово зростає; у 2006 р. він дорівнює –

-0,6‰. Показник народжуваності за останні роки має тенденцію до зростання і в 2006 році він дорівнює 10,3‰, що на 47% вище, ніж у 1999 році. [6]

      Народжуваність  у січні 2010р. становила – 10,4 на 1000 осіб. Рівень народжуваності характеризується значними відмінностями по окремих  районах: від 8,1‰ у Голосіївському до13,4‰ у Дарницькому.  [4]

    Показник  смертності населення в останні роки має тенденцію до стабілізації, в 2006 році він дорівнює 10,9‰. Але все ж таки залишається високим рівень смертності населення міста у працездатному віці. Протягом 2006 року померло 8699 осіб працездатного віку, що становить 28,9% від загальної кількості померлих. Серед них – 77,5% чоловіків (6746 осіб) та 22,5% жінок (1953 особи). Таким чином, в працездатному віці на 100 померлих жінок припадає 345 померлих чоловіків.

    Структура причин смертності населення м.Києва  в основному співпадає з даними в цілому по Україні. Перше місце займають хвороби системи кровообігу, які у 2005 році обумовили 62,0% усіх випадків смерті в місті; показник смертності дорівнював 706,8 на100 000 населення (по Україні – 1037,7). Друге місце в структурі причин смерті належить злоякісним новоутворенням. В 2005 році частка злоякісних новоутворень в загальній кількості померлих становила 15,7% (178,3 на 100 000 населення); в Україні показник смертності від злоякісних новоутворень в 2005 році дорівнював 193,2 на 100 000 населення.

    Нещасні випадки, травми та отруєння залишаються  на третьому місці в структурі  причин смертності населення м.Києва (8,5%). У 2005 році відмічається зниження показника  смертності від травм та отруєнь  на 11,1% в порівнянні з показником 1999 року і він становить 96,8 на 100 000 населення (по Україні – 148,5). Серед причин смерті від травм основне місце належить травмам, пов’язаним з транспортом (18,2%), показник смертності - 17,6 на 100 000 населення. За період з 1999 року смертність населення м.Києва від самогубств зменшилась на 51,4% (показник дорівнює 1,7 на 100 000 населення), що свідчить про покращення соціально-економічної ситуації в місті. [6]

    

    Дещо  зменшилась кількість померлих у  місті – з 30067 осіб за січень–грудень 2008р. до 28292 осіб за січень–грудень 2009р. Найбільше значення природного скорочення населення за звітний період у Шевченківському районі: 2306 осіб. Структура причин смерті населення у січні–грудні 2009р. порівняно із січнем–груднем 2008р. майже не змінилась: хвороби системи кровообігу складають 63,2% від загальної кількості померлих, 17,6% припадає на новоутворення, 5,6% – на зовнішні причини смерті.

      За  останніми даними у м. Києві у  січні 2010 року зареєстровано: народжень – 2475 (з них 15 мертвонароджених); померлих у віці до 1 року – 15 осіб, померлих у перинатальному періоді – 22. Основними причинами дитячої смертності залишаються окремі стани, що виникають в перинатальному періоді – 60,0% та вроджені аномалії – 40,0% від загальної кількості померлих дітей у віці до 1 року. [4]

    

    Статево-вікова структура населення є одним  з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення. [7]

    Співвідношення  чоловіків і жінок віддзеркалює статевий склад (структуру) населення. У Києві жінки кількісно переважають над чоловіками. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5-8 років більша, ніж чоловіків. А пов'язано це з меншою пристосованістю чоловічого організму до довкілля, а також із шкідливими для здоров'я звичками, характерними більше для чоловіків (паління, вживання алкоголю), та небезпечними умовами праці чоловіків у багатьох галузях господарства. А ще відомо, що жіночий організм витриваліший, здатний витримувати більші стресові навантаження, ніж чоловічий.