Тернопільська область (географія, економіка, пам’ятки)

 
Чортків

 

 

Райцентр на Тернопіллі, друге за кількістю мешканців місто в області. Лежить приблизно в 80 км. на захід від Кам’янця в мальовничій долині Серету.

 
           

 

Як і інші давні  подільські поселення, Чортків не знає точної дати своєї появи на світ. Будемо оперувати лише встановленими  фактами: місто отримало Магдебурське право в 1522 р., ця ж дата є одночасно і першою письмовою згадкою про Чортків, хоча, безумовно, виникло це поселення значно раніше. На карті Казимира Великого місто було позначене як Чортковиці, а офіційний дозвіл перейменувати місто в Чортків дав король Сигизмунд ІІІ. До речі, назва міста походить не від слова “чорт", а від прізвища власників поселення - магната Чартковського.

Хоча й легенда про  нечисту силу є:

"Коли ще  людей не було, боги на нашій  землі порядок наводили, русла  рік та озера водою заповнювали.  Отоді із заздрощів посварився бог з чортом. Що бог задумає зробити, чорт йому наперекір насвинить, зіпсує справу. Ото як запустили в русло Серету воду, то чортяка назло перегородив її кам'яними насипами. Води у річці зібралося багато - розірвало його насип. Тоді чорт в іншому місці насипав вал із землі та каміння високо, щоб зупинити річку. Закурив файку і регоче. Та тут водяні змії порили нори, вода великою силою прорвала ту греблю. Там, де була гребля, стала долина. Чорт ще раз пробував перегороджувати воду високими горбами, каменюками, а вода зробила бокові русла і знову затопила долину. Сила води закинула чорта в рів, накрила на кільканалцять сажнів густим намулом. Там він і зостався, бо вилізти не міг. Вода зійшла, береги зазеленіли, прийшли сюди люди, оселилися в затишній долині над водою і назвали ту улоговину Чортовою долиною. Потім побудували місто і назвали його Чортків".

 А тепер - про  найголовніші туристичні принади  міста. 

                   ЗАМОК

Вважається, що побудовано місцеву фортецю на місці давніших дерев‘яних укріплень в 1610 р. Площа замку - 100 на 70 м. Збудовано його з місцевого світлого пісковику. Зберігся замок відносно непогано - але це відносно інших твердинь, що стоять цілком зруйновані.

До цієї пори збереглись, кажуть, підземні ходи, що тягнуться  на кілометри. Скільки в цій інформації фольклору, а скільки правди - сказати важко.

Спочатку укріпленням  володіли українські магнати Гольські, потім - княжа родина Потоцьких. Останнім власником був Ієронім Садовський, який передав споруду місцевим благодійницьким організаціям. На початку ХХ ст. Замок п‘ятикутний в плані, своєрідний подільський Пентагон, з 4 оборонними вежами. Товщина стін сягала метра, а висота - до 12 метрів.  
                    CТАРА РАТУША І ТОРГОВІ РЯДИ

В центрі міста, на Ринковій площі збереглись торгові ряди 19 ст. у вигляді двоповерхової споруди з колонадою. Їхньою частиною є прегарна будівля ратуші з годинником. Зовнішній вигляд цієї споруди нагадує середньовічні будинки Північної Європи. Частина торгових рядів - двоповерхова, а частина - одноповерхова. Торгові ряди й зараз виконують свою функцію: тут розміщені м'ясні павільйони, крамнички та бари.

Ратуша давно припала  до смаку кінематографістам: тут  знімались фільми "Вершники", "Діти підземелля", "Квартет Гварнері", "Вишневі ночі".  
                      КОСТЕЛ СТАНІСЛАВА

Ось справжня окраса міста! На площі Ринок височіє споруда, збудована на початку ХХ століття у неоготичному стилі - але на остові давнішого храму. Домініканці перебралися  сюди близько 1600 р. з с. Шманьківці, що розташовано недалеко, а в 1610 р. було споруджено домініканський костел.

В храмі знаходиться  копія відомої Чортківської богоматері, ікони, яку дуже шанували свого часу. Давніше костел з монастирем був  оточений високим оборонним муром  з баштами на рогах і чисельними бійницями.  

Тернопіль

 

Міста, як люди, мають  неповторнi обличчя i долi. Однi одразу, з часу заснування, як спалах, iншi впродовж столiть свого розвою утверджували власну славу i значимiсть у реєстрi української iсторiї.

Тернополю судилося виростати на перехрестi баратьох дорiг, якими йшли не тiльки друзi, а й вороги. Мiсто, не раз сплюндроване дощенту чужинцями, знову пiднiмалось iз руїн, щоб по праву його називали столицею галицького Подiлля.

 

                      

                               

           ... I ось перед нами мальовниче стародавне мiсто Тернопiль - нинi один iз адмiнiстративних, економiчних та культурних центрiв областi у складi Української держави.      

Однiєю iз найдавнiших  споруд, що збереглася до наших днiв i з якою пов'язана перша письмова згадка про Тернопiль, є замок. У 1540 р. польський король Сигiзмунд I видав грамоту кракiвському каштеляновi Яну Тарновському про його заснування i володiння землею навколо цього мiста. Будiвництво фортецi на березi Серету в урочищi Сопiльче (Топiльче) тривало вiсiм рокiв. Мiсце для оборони вiд ворогiв було вибране невипадково. В урочищi Сопiльче, як засвiдчують археологiчнi дослiдження, з давнiх давен жили українцi, якi мали добрий природний захист вiд нападникiв: з одного боку, непрохiднi торф'янi улоговини, зарослi терном, з другого, рiка Серет i її притока Рудка. Замок iз своїми фортифiкацiйними спорудами ще надiйнiше змiцнив охорону українських земель.      

Навколо замку почало розвиватися мiсто, яке 1548 р. отримало магдебурзьке право, тобто самоврядування, а також право влаштовувати ярмарки i мати склади на товари для закордонних купцiв. До Тернополя почали з'їжджатися купцi з усiєї Європи i Сходу. А замок пiсля того, як його у 1672 р. знищили турецькi завойовники було вiдбуддовано як палацову споруду на початку 19 столiття у новом стилi - подiбно до великого палацу у виглядi каре з невеликим двором всерединi.      

Крiм замку збереглася Надставна церква - церква Воздвиження Чесного Хреста, що була споруджена на початку XVI ст. на фундаментi древнього храму, iсторiя якого сягає часiв України-Русi. Будiвля - це тридiльний храм без бань. Другу церкву - Рiздва Христового, як засвiдчує фундацiйний напис, почали мурувати 15 червня 1602 р. i закiнчили 4 серпня 1608 р. пiд орудою вiдомого муляра Леонтiя. А у 1636 р. було зведено дерев'яну Монастирську церкву, що знаходилась у Микулинецькiй частинi мiста. Примiщення цiєї церкви в нашi днi наново збудували парафiяни.  
     Власне, цi стародавнi споруди, що збереглися для наших сучасникiв, були нiмими свiдками нападiв на Тернопiль татар i туркiв, якi у 1544-1698 рр. чотирнадцять разiв спустошували мiсто, вбивали, брали у ясир його жителiв. Через Тернопiль проходив визвольний шлях козакiв Богдана Хмельницького у боротьбi проти польської шляхти.      

Уцiлiло вiд лихолiть i нинiшнє  примiщення з монастирськими прибудовами  української греко-католицької церкви Непорочного Зачаття, споруджене в 1749-1779 рр. у стилi пiзнього бароко з елементами рококо як католицький храм ордену Домiнiканцiв.      

У 1772 р., пiсля першого подiлу Польщi, Тернопiль перейшов пiд владу Австрiї i згодом став центром округи. Нова влада  сприяла економiчному розвитку, пробудженню  українського нацiонального життя. У другiй половинi XIX ст. до Тернополя  прокладено шiсть шосейних шляхiв. 1870 р. збудовано залiзницю Львiв - Тернопiль. У мiстi почали працювати 2 банки, 5 приватних млинiв i 3 крупорушки, розширилися шевськi, кравецькi, ковальськi, столярськi, рiзницiкi та iншi цехи. Це вплинуло на прирiст населення. Якщо у 1808 р. в Тернополi мешкало 7093 чоловiки, то наприкiнцi столiття було понад 30 тисяч.      

Пiд впливом революцiйних подiй 1848 р. iнтелiгенцiя Тернополя  розпочала боротьбу за духовне i нацiональне  самовизначення. Зусиллями учителя  гiмназiї, вiдомого громадсько-полiтичного дiяча Олександра Барвiнського в 1876 р. вiдкрито фiлiю "Просвiта" у Тернополi, яка видавала книжки з iсторiї Ураїни, мала бiблiотеку i книгарню для українського населення, органiзовувала концерти та етнографiчнi виставки. Зусиллям просвiтян у 1898 р. було вiдкрито українську гiмназiю, вчителями i вихованцями якої стали митрополит Йосип Слiпий, вченi Лесь Курбас, композитор Василь Барвiнський, письменники Володимир Гжицький, Петро Карманський та багато iнших.      

З 21 листопада 1918 р. по 2 сiчня 1919 р. Тернопiль був столицею цiєї держави. у будинку, де нинi середня школа N 4, працював її уряд - Державний Секретарiат, котрий звiдти перебрався до Станiславова (Iвано-Франкiвська). Невдовзi Тернопiль захопили поляки, яких на деякий час витiснили з мiста бiльшовицькi вiйська.     

У 1922 р. Тернопiль став центром  новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повiтiв. Польська влада проводила  жорстку колонiальну полiтику в  усiх сферах суспiльного життя краю, насамперед у нацiональному питаннi. Ураїнцiв обмежували в правах, суворо переслiдували за найменшi прояви нацiональної гiдностi.      

Протидiючи польському засиллю, мiщани об'єднувалися в українськi кооперативи. У мiстi, зокрема, дiяли "Подiльський Союз кооператив", "Калина", "Українбанк", "Пасiчнича спiлка", "Маслосоюз", "Сiльський господар", багато приватних пiдприємств, продукцiя яких вiдзначалася доброю якiстю i йшла на свiтовий експорт, та магазинiв, котрi з приходом радянської влади у вереснi 1939 р. були лiквiдованi.      

4 грудня 1939 р. Тернопiль став центром областi.  
     Фашистська окупацiя завдала Тернополю найбiльше непоправних втрат за всю iсторiю. Гiтлерiвськi фашисти знищили майже 15 тисяч чоловiк, сотнi юнакiв та дiвчат вивезли на роботи до Нiмеччини. Страшних матерiальних втрат зазнав i сам Тернопiль: пiдприємства, школи, житловi будинки були повнiстю зруйнованi.      

Та розбудовувалося, виростало  десятирiччя за десятирiччям мiсто  над Серетом.  
     Окрасою Тернополя є Театральний майдан i бульвар Шевченка. На майданi проходять велелюднi зiбрання, мiнинги, якi проводять демократичнi партiї та громадськi органiзацiї, вiдбуваються урочини випусникiв шкiл. Сюди люди приносять квiти до пам'ятника Тарасу Шевченковi, встановленому в скверi бiля майдану.      

Пам'ятними подiями у  життi мiста були виступи корифеїв українського театру Марка Кропивницького, Марiї Заньковецької, Миколи Садовського, композитора Миколи Лисенка, всесвiтньовiдомої спiвачки Соломiї Крушельницької. В роки першої свiтової вiйни режисер Лесь Курбас органiзував славнозвiснi "Тернопiльськi театральнi вечори". В рiзнi часи у  мiстi перебували Пантелеймон Кулiш, Iван Франко, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Володимир Гнатюк, Олександр Довженко, Iван Багряний, Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, Андрiй Малишко, Олесь Гончар.

 

 

          Для розвитку туризму і санаторно-курортного господарства в Тернопільській області є досить сприятливі умови: значна кількість пам'яток природи, державних заказників, історико-культурних пам'ятників, мінеральні води, цілющі грязі, лісові масиви та ін. Найбільше приваблюють туристів своєрідні об'єкти природи – Кременецькі гори, Медобори, гіпсові печери, каньйони річки Дністер, Касперівський ландшафтний заповідник, старовинні замки – Скала-Подільський, Коропецький, лісовий заказник “Дача Галілея”, дендропарки – Хоростківський, Гермаківський, Білокриницький.           

Недільні прогулянки варто здійснити в Почаїв –  місто п'яти віків (60 км від Тернополя) і в Борщів (100 км від Тернополя). Нагадаємо, що в Почаєві знаходяться всесвітньо знамениті Почаївська Лавра – ахітектурна пам'ятка 18-19 століття і Почаївський монастир – комплекс, який нараховує 16 церков, архієрейський дім і дзвіницю. В околицях Борщова розташовані під землею найбільші в світі карстові печери. Печера “Оптимістична”, протяжністю 182 км, займає перше місце в світі за довжиною серед гіпсових печер, і друге – серед вапнякових. Печера “Озерна”– шоста в світі за довжиною серед гіпсових печер (107 км). Печера “Кришталева”, 22 км довжиною, обладнана для широкого відвідування туристами. Туристам відкривається казкова країна підземних переходів з неповторними залами-палацами, прикрашеними дивовижними гіпсовими кристалами, сталактитами і сталагмітами, які природа творила протягом тисячоліть.

Але безумовно, Тернопілля з точки зору розвитку туризму найбагатше своїми старовинними архітектурними памятками. Архітектурними здобутками надзвичайно багаті міста Тернопіль, Бережани, Теребовля, Кременець, Почаїв, Гусятин, Бучач. Якщо всі пам’ятки старовини відреконстроювати, то ця область стала б безумовно одним з найцікавіших туристичних районів держави.