Взаємодія транспортного комплексу України з транспортними системами закордонних держав

    Робота  транспортної системи визначається обсягами перевезених вантажів та середньою  дальністю їх перевезень. Обсяги перевезення  вантажів окремими видами транспорту загального користування наведено в  табл.1 [10, c.21].

Таблиця 1.

Вантажооборот усіх видів транспорту України за 2004 р.

    Як  видно з табл. 1, у перевезенні вантажів різко виділяється залізничний транспорт, його частка становить 55% від загального обсягу перевезених вантажів транспортною системою України. Друге місце за обсягами вантажних перевезень займає трубопровідний транспорт. Це викликано великим транзитним потенціалом України, через яку проходять шляхи транспортування нафти та газу зі сходу у розвинуті країни Європи. Його частка становить 27% загального обсягу перевезень.

    Велике  значення для розвитку країни має пасажирський транспорт. Обсяги перевезення пасажирів окремими видами транспорту в табл. 2 [там же, с.21].

    Таблиця 2.

Пасажирооборот  усіх видів транспорту України за 2004 р. 

      У структурі пасажирських перевезень, на відміну від вантажних, перше місце займає автомобільний транспорт, частка якого складає майже 90% загальної кількості перевезенних пасажирів.

    2.2 Наземний транспорт

    Найбільше народногосподарське значення для  України має наземний транспорт, його частка у структурі вантажних та пасажирських перевезень є найбільшою. Наземний транспорт включає такі види транспорту: залізничний, автомобільний та трубопровідний.

    Залізничний транспорт - вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів  по рейкових шляхах. Він у силу своєї надійності, регулярності, можливості перевезення вантажів і пасажирів незалежно від часу року і погодних умов, малого ступеня впливу на навколишнє середовище (у порівнянні з іншими видами транспорту), невеликої енергоємності перевізної роботи (споживання енергії на залізничному транспорті в б раз менше, ніж в авіації, і в 3 рази менше, ніж на автотранспорті) широко використовується як у внутрішніх, так і в міжнародних зв'язках [3, c.3].

    Залізничний транспорт України по загальній  довжині шляхів (23тис.км.) займає четверте місце у світі (після США, Росії, Канади) [1, c.14]. Він є становим хребтом транспортної системи України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення та структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення національної безпеки країни. Залізниці України мають достатньо потужний виробничий апарат.

    Перевезення вантажів та пасажирів виконують  шість основних залізничних магістралей, об'єднаних державним департаментом "Укрзалізниця": Південно-Західна (керування в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів), Одеська (Одеса), в складі яких функціонує 930 лінійних підприємств (локомотивні та вагонні депо, дистанції колії, енергопостачання, сигналізації та зв’язку тощо).

    Розвиток  залізничного транспорту в Україні  розпочався в 60-х роках ХIX ст. Розміщення України між центральними районами Росії і Західною Європою сприяло проходженню ряду важливих транзитних залізниць. Зараз залізнична мережа України по її конфігурації ортогональна. У ній є більш-менш рівнобіжні магістралі, широтні, меридіональні.

    За  рівнем розвитку залізничного транспорту на території країни виділяють два  регіони: Донбас і Західна Україна, де щільність транспортних магістралей склалася історично й обумовлена дією різних за своєю природою факторів.

    В Україні сформувалась мережа великих  залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарством: Харків, Лозова, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Полтава, Київ, Ковель, Коростень, Чоп та інші. Частина залізничних вузлів пов’язана з іншими видами транспорту, що сприяє формуванню транспортних вузлів змішаного типу. В цих вузлах відбувається перевалка вантажів з одного транспорту на інший і координація їх діяльності.

    Велика  увага приділяється електрифікації залізниць. Внаслідок цього зростає швидкість рухомого складу, пропускна спроможність найважливіших залізниць та ефективність їх використання. Електрифіковано приміські зони Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Львова та ряду інших великих міст. Усього електрифіковано близько 9 тис. км.

    Залізничний транспорт України займає четверте місце у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажообороту. У 2004 р. залізницями перевезено близько 460 млн. т вантажів і 450 млн. чол. пасажирів. У структурі перевезення вантажів переважають вугілля, в тому числі кокс, руди чорних такольорових металів і самі метали, лісові вантажі, будівельні матеріали, а саме: цемент, машини та устаткування, продукція АПК. Багато вантажів (понад 60%) - транспортуються великими партіями на значні (більш 600 км) відстані, близько 80% вантажів перевозиться в границях двох або більше залізниць [10, c.20].

    Внутрішні потоки окремих видів вантажів залізничним  транспортом мають такі напрямки:

    – вугілля з районів Донбасу (Донецька залізниця) іде до електростанцій практично  у всіх областях України, а також  до коксових батарей у Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій  областях (а також для комунальних  потреб - практично у всі області України);

    – залізна руда з району Кривого  Рогу іде до металургійних заводів  Придніпров'я і Донбасу;

    – нафтопродукти - від нафтопереробних  заводів до мережі розподілу;

    – мінерально-будівельні матеріали - від  придніпровських кар'єрів і кар'єрів Житомирської області до обласних центрів і пунктів будівництва;

    – мінерально-хімічні добрива і  хімічна продукція - від заводів  в Одеській, Львівській, Донецькій  областях до споживачів у всіх областях;

    – метали - від заводів Придніпров'я, Донбасу до машинобудівних підприємств у Придніпров'ї, Донбасі, у Київській, Харківській та інших областях.

    Експортні потоки окремих видів вантажів зв'язані  з поставками:

    – залізної руди - із Криворіжжя до західного  кордону і морських портів України;

    – металів - від заводів Придніпров'я до морських портів України;

    – вугілля - із Донбасу до морських портів України;

    – хімічні і мінеральні добрива  і хімічні напівфабрикати - від  заводів Донбасу, Львівської і Сумської областей до морських портів України.

    Імпортні  потоки пов'язані, головним чином, із поставками вантажів із Росії: нафти і нафтопродуктів, вугілля, хімічних і інших видів вантажів.

    Транзитні потоки пов'язані також, в основному, з проходженням вантажів з Росії  до західного кордону України (через  Львівську залізницю) і до морських портів України. Це в основному потоки металів, вугілля, хімічних та інших вантажів.

    Отже, залізничний транспорт України  вже багато десятиліть виконує найважливішу роль у грузо- і пасажироперевезеннях. З'явившись у другій половині 19 століття, за весь минулий час він змінився як якісно, так і кількісно. Географічне положення залізничного транспорту обумовило розміщення окремих галузей виробництва. У свою чергу, на развиток залізничного транспорту вплинуло формування грузо- і пасажиропотоків. У результаті цього відбулася взаємодія розміщення залізничного транспорту і продуктивних сил.

      Автомобільний транспорт - це найбільш маневрений і ефективний вид транспорту для перевезення масових вантажів дрібними партіями на близьку відстань. Цей вид транспорту розпочинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому і залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціонування І територіальну організацію всіх галузей народного господарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України.

    Україна сполучена добрими автомобільними шляхами з Центральним, Північно-Кавказьким і Поволзьким економічними районами Росії, з Молдовою та Білоруссю, країнами зарубіжної Європи.

    В 2004 р. автомобільним транспортом було перевезено 124,4 млн. т вантажів і 3720 млн. чол. пасажирів (майже 90% усіх пасажирів України) [10, c.20].

    У системі автотранспорту загального користування у 2003 р. функціонувало 5,8 тис. автопідприємств, автомобільний парк яких на даний час становить близьке 150 тис. автобусів різних марок і 800 тис. вантажних автомобілів, 50 % яких експлуатується понад 10 років. Але в Україні лише 10% доріг відповідають європейським стандартам. За довжиною автомобільних доріг загального користування сьогодні ми залишилися на рівні 1991 р.

    Автотранспортом перевозять продукцію здебільшого  сільського господарства, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, в районах Донбасу і Придніпров'я - продукцію вугільної промисловості. Вантажний парк зосереджений переважно (70%) в господарствах та авто-підприємствах (АТП) двох домінуючих систем - агропрому (58%) та корпорації «Укравтотранс» (12%), інші - па підприємствах більш як 80 відомств [12, c.279].

    Розвиток  автомобільного транспорту та його територіальна  організація залежать від галузевої структури народного господарства, її територіальної організації, природних умов, зокрема рельєфу. Названі чинники визначають напрями та щільність автошляхів. Довжина автошляхів загального користування становила у 2002 р. Більш ніж 175 тис. км, в тому числі з твердим покриттям. 168 тис. км; їх середня щільність по Україні складає близько 280 км/тис. км². Найбільш високим відповідним показником виділяються західні області України - 300 км/тис. км² і нижче. Лише в Донецькій, Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим цей показник сягає 300 км/тис. км² і вище. Найважливішими автомагістралями України є: Київ - Полтава - Харків - Ростов-на-Дону, Київ - Москва, Київ - Санкт-Петербург, Київ - Одеса, Москва - Харків - Запоріжжя - Сімферополь, Київ - Житомир - Рівне - Львів - Ужгород, Київ - Дніпропетровськ - Донецьк - Маріуполь, Київ - Брест та ін [17, c.43].

    Наявність розгалуженної мережі автомобільних  доріг та їх технічний стан є важливими  показниками цивілізованності суспільства, оскільки суттєво впливають на: темпи розвитку суспільства; рівень витрат з перевезення вантажів та пасажирів;  швидкість перевезень; якість і ціну перевезеної продукції;  мобільність, зайнятість і рівень доходів населення; транспортну доступність населенних пунктів та соціальних об`єктів; екологічний стан навколишнього середовища.      

    Але в Україні лише близько третини автошляхів з твердим покриттям мають капітальний тип покриття, переважно на шляхах загальнодержавного і міждержавного значення. При цьому переважає перехідний тип покриття (гравійні, шосе, асфальтовані, бруківки). В сільській місцевості важливе значення мають автошляхи місцевого та внутрішньогосподарського підпорядкування. Майже 30% цих автошляхів не мають ще твердого покриття і в період несприятливих погодних умов становляться слабопрохідними. Внаслідок цього народногосподарський комплекс України, і зокрема галузі АПК, мають великі матеріальні збитки. Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис.км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості [там же, с.56]. У міждержавних зв’язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом.

    Таким чином, автомобільний транспорт України потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності.