Взаємодія транспортного комплексу України з транспортними системами закордонних держав

    Найбільші авіапорти України - Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

    У післявоєнні роки збудовано нові аеровокзали в Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Полтаві, Чернігові, Кіровограді, Тернополі.

    Для повітряних перевезень України характерна велика, порівняно з іншими видами транспорту, сезонна нерівномірність: їхній обсяг зростає, починаючи з квітня й до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

    У 2004 році авіаційним транспортом України  біло перевезено 0,1 млн. т. вантажів (що складає 0,01% від загального обсягу вантажних  перевезень) та 3,1 млн. пасажирів [10, c.21].

    Нині  у сфері авіаційного транспорту України 97 реєстрових авіакомпаній, які  мають сертифікат експлуатанта, 51 з  них має право перевозити пасажирів. З 1992 р. Україна входить до Міжнародної організації цивільної авіації, має договори з 46 країнами світу, 45 зарубіжних компаній здійснюють 160 рейсів за тиждень. Українські літаки підтримують постійний зв'язок з 45 країнами світу [1, c.14].

    Головна державна компанія - «Авіалінії України», до якої належать 27 авіазагонів, 105 аеродромів та підприємства з ремонту авіатехніки. Створено також компанію «Міжнародні лінії України» за участю іноземного капіталу (ірландська лізингова компанія Джі-Пі-Ей, якій належать 11,3% акцій) [там же, c.14].

    Повітряний  транспорт перевозить переважно  пасажирів. Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень. Відкриті повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та багатьох інших країн. Особливого значення набувають авіаційні перевезення через м. Київ, повітряні ворота країни, що є найсприятливішими для Європи та Америки. Здійснюється регулярне міжнародне пряме авіасполучення з Амстердамом, Барселоною, Берліном, Брюсселем, Віднем, Лондоном, Мадридом, Манчестером, Москвою, Мюнхеном, Парижем, Римом, Франкфуртом-на-Майні, Цюрихом та іншими. Кількість прямих міжнародних авіаліній постійно зростає. Найбільший обсяг перевезень здійснюється з Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном та Тель-Авівом.

      Обмежена кількість паливно-мастильних  матеріалів, зменшення частоти польотів  на короткі відстані, сучасна тарифна політика, а також розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до їх закриття. Найперспективнішими аеропортами є Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч.

    Технічно  поновити повітряний флот передбачається за рахунок літаків Ту-204, Ту-154 М, В, ЯК-42, Іл-114, літаків Boeing та Aerobus. Особливі сподівання пов'язані із створенням вітчизняного аеробуса Ан-218, який за основними параметрами наближається до найкращих західних зразків авіатехніки.

    Завданням подальшого розвитку повітряного транспорту України є збільшення загального обсягу перевезень, спорудження нових та реконструкція ряду старих аеропортів та ін.

    Розділ 3. Транзитний потенціал  України та зв`язок транспорту України з транспортними системами закордонних держав

    Україна в європейсько-азіатському транспортному просторі представлена всіма видами транспорту. Розвиток транспорту в країні обумовлений її географічним положенням, зокрема розміщенням у центрі Європи. Через Україну з давніх-давен проходили торговельні шляхи із Заходу на Схід та з Півночі на Південь. Кожний період історико-економічного розвитку наклав свій відбиток на формування транспортної системи України, і взагалі транспорт в Україні розвивався паралельно і взаємопов'язано з відповідними процесами в Європі. Нині транспортна мережа в Україні – це розвинута система транспортного сполучення між населеними пунктами й об'єктами господарського призначення для всього євразійського материка.

    Транспортний  комплекс України має тісні зв’язки  з транспортними системами багатьох країн Європи та Азії.

    Основні торгові й транспортні шляхи  через Україну нині з'єднують і в перспективі з'єднають:

    – країни Центральної Європи і країни СНД з використанням двох основних ходів – Чопського і Мостиського, а також Ягодинського та Рава-Руського, що розвиваються досить активно;

    – країни Південної Європи, Близького  Сходу, а в перспективі й Африки і країни СНД з використанням Ренійського і Вадул-Сирецького ходу, а також Ренійського та Унгенського через територію Молдови;

    – порти Чорного моря – з великим  потенціалом країн південної  частини земної кулі та країн Балтики, Скандинавії;

    – країни Середньої Азії, Китаю, Далекого Сходу і Західної Європи з використанням  двох основних ходів – через Донбас та Закавказзя.

    Наведені  зв'язки і напрями чітко визначають необхідні міжнародні транспортні  коридори, дозволяючи виділити їх серед існуючих залізничних ліній і розпочати роботи щодо приведення цих ліній у відповідність до міжнародних вимог у питаннях інфраструктури, експлуатації та організації перевезень.

    Враховуючи, що заплановані транспортні зв'язки вимагають створення могутньої  мережі  коридорів по Україні, яка практично   покриває   існуючу мережу      основних      магістральних ходів країни, доцільно розглядати дані  коридори  як єдину систему. Крім цього, необхідно планувати розвиток такої системи комплексно, взаємо-узгоджено, встановивши пріоритетність створення коридорів для України, а також терміни.

    Такий підхід дозволяє  з`економити кошти і ефективніше організувати міжнародні зв'язки через Україну.

    Частина даної системи запропонована Комісією з транспорту Європейського співтовариства і прийнята на Критській нараді міністрів  транспорту країн ЄС. В Україні це відомі чотири коридори під номерами 3, 5, 9, 7. Частину коридорів пропонується включити в систему додатково в рамках програм Організації Чорноморського економічного співтовариства, Комісії ООН з економічних питань та соціальних питань,  та з власної ініціативи України.

    Загалом територією України проходять такі міжнародні транспортні коридори: № 3, 5, 7, 9, ОЧЕС, Європа-Азія, ТНТК, Балтика-Чорне  море.

    Коридор №3 зв'язує міста: Берлін(Дрезден) – Вроцлав – Львів – Київ і забезпечує сумарні обсяги перевезень 53,4 млн. тонн вантажів автомобільним і залізничним транспортом, що становить 39% загальних міжнародних перевезень України (при цьому в обсяг міжнародних перевезень включається експорт та імпорт України і транзит через Україну вантажів інших країн) [7, c.51].

    Коридор охоплює найменшу серед інших  коридорів зону тяжіння, безпосередньо  проходить територією трьох країн  – України, Німеччини й Польщі. Велику конкуренцію коридору створює коридор № 2 ( Варшавсько – Брестський хід), через який проходять зараз і проходитимуть в перспективі всі основні вантажопотоки Росії та інших країн СНД.

    Коридор №5: Трієст – Любляна – Будапешт – Чоп – Львів, зв'язує Італію, Словенію, Угорщину, Словаччину та Україну і забезпечує обсяги перевезень 15.2 млн. тонн вантажів, що становить 33% загального міжнародного потоку України.

    Коридор охоплює зону тяжіння, яка проходить  територією чотирьох країн і має  більші можливості, ніж коридор №3 в залученні свого потоку вантажів, оскільки з цим коридором не конкурують інші.

    Коридор №7 «Дунайський» проходить через  територію Австрії, Угорщини, Югославії, Болгарії, Румунії, Молдови, України. Це водний дунайський коридор, який проходить  також через наші порти Ізмаїл та Рені. І хоча Критською конференцією Україна не була включена до цього коридору, іншим правовим документом Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії (1995 рік) українська ділянка ріки Дунай (як і Дніпра) віднесена до внутрішніх водних шляхів, що мають важливе значення для регулярних міжнародних комбінованих перевезень.

    Коридор №9 – Гельсінки – Київ (Москва) – Одеса (Кишинів) – Димитровград (Фінляндія, Росія, Литва, Білорусь, Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Греція) – забезпечує обсяги перевезень 79,3 млн. тонн вантажів, що становить 57% загального міжнародного потоку України.

    Коридор охоплює велику зону тяжіння. Однак  сучасна політика Росії заснована  на виключенні перевезень українською  ділянкою коридору, тобто в обхід України, з використанням російських портів (створенні коридору Балтика – Центр (Росії) – Чорне море).

    З цих  міркувань створення даного  коридору  поки що найдоцільніше  в південному напрямку (тобто на північ – не далі Києва). Також , мати   українську   альтернативу   російському   варіанту, їдеться про коридор Балтика – Чорне море (Гданськ – Одеса/Херсон)

    Названі чотири транспортні коридори в межах  України створюють головні напрямки руху вантажопотоків. Вони сходяться  в найбільших транспортних вузлах: Львівському, Київському, Одеському. Через Львів проходить транспортний коридор №3 і закінчується коридор №5. Через Київ проходить коридор №9 і закінчується коридор № 3. В Одесі коридор №9 з'єднується з Європейсько-азіатським транспортним коридором.

    Тобто Україна разом з іншими країнами створює найкоротший шлях перевезеш, вантажів, насамперед бавовни й нафти, з регіонів Середньої Азії та Кавказу через Чорне море, Україну в країни Західної та Північної Європи і навпаки.

    Коридор Балтика – Чорне море проходить через Польщу та Україну і забезпечує обсяги перевезень 65,6 млн. тонн вантажів, але як один з транспортних шляхів має поки що несуттєве значення [3, c.3].

    Однак, створивши відповідну структуру  і найкоротшнй шлях, Україна разом  з Польщею можуть запропонувати транспортному ринку найбільш конкурентоспроможний коридор і взяти на себе більшу частину транзиту Балтика –Чорне море.

    Крім  того, функціонуючи разом з коридором  ТНТК як єдине ціле, даний коридор  матиме ще більше значення. Маючи на своїй довжині кілька вже намічених точкових транспортних незалежних зон (Ковель, Жовква, Херсон, Поті, Баку і, можливо, Гданськ), коридор набуде більшого значення й привабливості.

    Коридор ТНТК проходить територією України, Грузії, Азербайджану, країн Середньої  Азії і поки що має невеликий обсяг перевезень – менше 10 млн. тонн.

    Однак найближчим часом даний коридор  стане стратегічно важливим для  України як транспортний шлях для  альтернативного   постачання  енергоносіїв.   Основне завантаження коридору передбачається для перевезення нафти та нафтопродуктів, матеріалів і обладнання для спорудження трубопроводів та нафтопромислів перспективного нафтоносного регіону Каспію.

    Коридор ОЧЕС (Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Албанія, Греція, Туреччина, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Росія) забезпечує перевезення 61,2 млн тонн міжнародного вантажопотоку, або 44% загального обсягу [7, c.52]. Даний коридор, що проходить територією конфліктних регіонів, багато в чому залежить від перебігу політичних подій в них. Відомі суперечності в окремих питаннях між Румунією та Україною, Молдовою й Україною, Туреччиною і Грецією, а також «курдське питання» у внутрішній політиці Туреччини, обстановка в Закавказзі заважають нормальному процесу утворення торгових і, відповідно, транспортних зв'язків. Хоча робота щодо створення даного коридору відбувається вищими темпами порівняно з іншими.

    Коридор Європа – Азія проходить через  Німеччину, Австрію, Чехію, Словаччину, Угорщину, Польщу, Україну. Росію, Казахстан, країни Середньої Азії та Китай і забезпечує 85,7 млн. тонн перевезень вантажів, або 62% загального вантажопотоку [7, c.53]. Коридор є дуже перспективним, оскільки пов'язує величезні регіони. Зараз серйозними дослідженнями даного коридору займається ООН, організація ЕСКАТО. Планується розгляд двох основних варіантів проходження транспортного коридору: північний – через територію Росії, південний – через Закавказзя. Обидва варіанти однаковою мірою важливі для України, і тому доцільно створювати ці напрямки паралельно.

    Таким чином, відповідно до викладеного матеріалу і враховуючи роль кожного коридору в міжнародних зв'язках України, доцільним є така пріоритетність та значимість коридорів:

    1. Коридор ТНТК разом з коридором  Балтика – Чорне море як  єдиний коридор.

    2. Коридор №9 (на ділянці Київ – Одеса – Рені).

    3.  Коридор № 5.

    4. Коридор № З,

    5.  Коридор Європа – Азія з  пріоритетом південного варіанту (через Закавказзя).

    6. Коридор ОЧЕС.

    Транзитні перевезення зовнішньоторговельних  вантажів здійснюються як залізничним, так і автомобільним транспортом. Найбільш технічно оснащеними є ділянки залізничних та автомобільних шляхів сполучення, які відносяться до так званих Критських транспортних коридорів.