Екологічні проблеми, які постають перед людством у ХХІ столітті

     Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні забруднення та пожежі, але й бурхлива активність браконьєрів (за останні роки ціна на слонові бивні зросла в десять разів, на ріг носорога – 21 раз), які вбивають від 65 до 75 тисяч слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, Заїр, Конго, Судан).

     Є великі регіони Світового океану, де останнім часом через деградацію середовища й хижацький вилов  риби майже повністю зникли 25 видів  найбільш цінних промислових риб, де щорічно винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а  кити давно знаходяться під загрозою вимирання.

     Річки Тюмені забруднені нафтою так, що вся  риба давно вимерла. Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене, його екосистема на грані повної деградації. У 1988 році через забруднення нафтопродукиами  в Північному морі загинуло близько 3 тисяч тюленів. А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій танкерів-нафтовозів у океанах!…

     Нині  встановлено, що швидкість вимирання  тварин зростала майже пропорційно  збільшенню кількості людей, і максимальних значень досягла за останні сто років.

     Серед найважливіших заходів щодо охорони  тварин слід назвати такі: по-перше - виховання природоохоронної свідомості у людей з дитинства; по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє - допомога звірям (охорона від епідемій і антропогенних   забруднень,   контроль   за   кількістю   хижаків   і т.і.).

Крім того необхідні  ретельне дослідження рідкісних  і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращення ситуації, екологічних прогнозів на основі екологічного моніторингу.

       Нині  настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час  об`єднання зусиль націй і народів  у боротьбі за врятування біосфери планети, адже Земля у нас всіх одна; здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та вживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості.

       Тягар цих турбот має лягти на всі  країни. Ті з них, що розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми, проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори, в свою чергу  розвинені країни повинні також дбати про наслідки суперурбанізації, перезабруднення довкілля промисловими і сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними, понадвиробництва та понадспоживання, кислотних дощів та демілітаризації. Всі країни повинні брати участь у збереженні світу, виправленні екологічної системи...

       Глобальна проблема екологічного забруднення  буде існувати до тих пір, поки все  людство не об`єднається для її вирішення, тому що від цього належить майбутнє наступних поколінь. Як говорить древня індійська сентенція: “Природа - це не те, що ми отримали у спадщину від пращурів, а те що ми взяли у позику від нащадків.” 
 

Список  використаної літератури  

1. Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. -  К.: Знання, 1977. – 11 с.
2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 3-6 с.
3. Брайон А.В., Гордецкий А.В., Сытник К.М. Биосфера, экология, охрана природы.  – К.: Лыбидь, 1992. – 523.
4. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л.: Наука, 1991. – 47с.