Історія формування європейського інформаційного простору

Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Мая 2013 в 21:51, курсовая работа

Описание работы

Метою даної роботи є аналіз європейського досвіду та визначення українського можливого шляху розвитку інформаційного простору, а потім і створення інформаційного суспільства.
Для досягнення даної мети була опрацьована значна кількість законодавчих актів, публікацій у періодичних виданнях, монографій відомих вчених та дослідників у галузі політології, міжнародних відносин.

Содержание

Розділ 1: Історія становлення європейського інформаційного права 3
Розділ 2: Вплив європейських міжнародних організацій на становлення інформаційного простору Європи 8
Розділ 3: Співпраця України із європейськими організаціями у побудові інформаційного суспільства 20

Работа содержит 1 файл

Розділ 3.docx

— 62.64 Кб (Скачать)

Європейська та євроатлантична інтеграція, співробітництво з європейськими  міжнародними організаціями сприяють розробці стратегії і програми інформаційного суспільства для України, створенню  сучасних інформаційних магістралей, розвитку ринку електронної комерції та інформаційних послуг, демократизації політичних інститутів, незалежності мас-медіа й активній участі суспільства в політичних процесах XXI століття.

Україна усвідомлює важливість участі в європейських інтеграційних  процесах, пов'язаних з прискореною  інформатизацією, революцією в галузі комунікацій, електронної економіки, інших високих технологій. Як невід'ємна частина Європи Україна орієнтується на існуючу модель соціально-економічного розвитку європейських країн і розглядає євроінтеграційний курс як реалізацію цієї моделі в Україні.

 

Висновки

Отже, аналізуючи дану проблему, ми дійшли таких висновків:

    1. Європейські країни умовно перебувають на першій стадії становлення інформаційного суспільства, яка супроводжуються непростими колізіями подолання чисельних перешкод об'єктивного та суб'єктивного характеру, однак визначальним є те, що концепції європейської інтеграції на основі нового технологічного укладу стають пріоритетами регіонального співробітництва і національної політики.
    2. Міжнародні інститути Західної Європи - Рада Європи, Європейський Союз, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі, Організація Північноатлантичного Договору та Центральноєвропейська Ініціатива - здійснюють активну міжнародну політику в галузі інформації та комунікації, орієнтуючись на співробітництво з окремими державами, міжнародними організаціями, альянсами та неурядовими інституціями.
    3. Діяльність Ради Європи спрямована на інтеграцію європейського інформаційного простору, побудову інформаційного суспільства, створення європейських правових норм у галузі комунікації, забезпечення принципів свободи слова та обміну інформацією, розвиток засобів масової комунікації на основі новітніх комунікаційних технологій. В умовах становлення глобального інформаційного суспільства Рада Європи утверджує свою роль у міжнародному співробітництві як організація, що захищає стандарти Європейської Конвенції з прав людини, соціальні пріоритети європейського суспільства, плюралістичні принципи ЗМК, європейський зміст інформаційної революції.
    4. Інформаційні програми ЄС включають широкий спектр співробітництва європейських країн для розвитку передових інформаційних та комунікаційних технологій, стимулювання політики глобальних інновацій, адаптацію європейських ринків до нових соціально-економічних умов і подальший розвиток наукових інтерактивних досліджень.
    5. Інформаційні стратегії країн Центральної і Східної Європи спрямовані на уникнення бар'єрів і нерівності між країнами та спільнотами, ліквідацію диспропорцій у регіональних інформаційних потоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження національної самобутності та ідентичності. Зміна геополітики в центральноєвропейському регіоні обумовила прогресивний поступ країн ЦЄІ до європейської інтеграції, однак суспільні процеси в різних країнах залежать від обраної політичної моделі, доктрини економічного розвитку, загального суспільного усвідомлення необхідності новацій.
    6. Здійснений аналіз інформаційної політики організації “Центральна Європейська Ініціатива” дає підстави для висновку про те, що інформаційний чинник виступає важливим компонентом національних доктрин, виміром стратегії європейської інтеграції та становлення інформаційного суспільства. ЦЄІ відіграє особливу роль для входження України в європейські структури та програми міждержавного співробітництва за всім спектром інформаційної політики.
    7. Європейська та євроатлантична інтеграція, співробітництво з європейськими міжнародними організаціями сприяють розробці стратегії і програми інформаційного суспільства для України, створенню сучасних інформаційних магістралей, розвитку ринку електронної комерції та інформаційних послуг, демократизації політичних інститутів, незалежності мас-медіа й активній участі суспільства в політичних процесах XXI століття.

 

Список використаної літератури

  1. Віленський Г. Л. Інформаційне право та право сфери культури. – К.: Центр соціального розвитку освітянства, 2001. – 322 с.
  2. Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції (на 2004—2007 рр.). К., 2003. [Електронний ресурс] - http://old.niss.gov.ua/Monitor/March2010/15.htm
  3. Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування. - К.:»АртЕк», 1997. - 624 с.
  4. Законы и практика средств массовой информации в одиннадцати демократиях мира ( сравнительный анализ ).  – М.: Права человека, 1998. – 230 с.
  5. 3ернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації: міжнародні відносини. - К.: Освіта, 1999. - 351 с.
  6. Конвенції, рекомендації, резолюції Ради Європи. http://www.europare.eu.int/
  7. Копылов В. А. Информационное право. – М.: Юрист, 1997. – 472 с.
  8. Макаренко Є.А. Динаміка політики європейських спеціалізованих та неурядових інституцій в галузі комунікації //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 27. - Частина II. - С. 190-219.
  9. Макаренко Є. А. Європейське інформаційне право. – К.: ІМВ, 2006. – 222 с.
  10. Макаренко Є. А. Європейські комунікації: Монографія. – К.: Центр вільної преси, 2006. – 536 с.
  11. Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: Монографія. К.: Наша культура і наука, 2002. – 453 c.
  12. Макаренко Є.А. Політичні аспекти міжнародного співробітництва у галузі комунікації та інформації в рамках цєі //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - № 16. - С 211-217.
  13. Міжнародні регіональні організації. - К.: ТЕМПУС, 1998. - 151 с.
  14. Центр інформації і документації організації Центральноєвропейська Ініціатива, http://www.ceinet.org/
  15. Ялта-2ООО. Роль Європи у XXI столітті //Матеріали міжнародної наукової конференції, 7-9 травня 2000 р. - К.: Видавничий центр «Київський університет», 2000. - 286 с.

 

1 Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: Монографія. К.: Наша культура і наука, 2002. – С. 217-235

2 Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування. - К.:»АртЕк», 1997. - 624 с

3 Центр інформації і документації організації Центральноєвропейська Ініціатива, http://www.ceinet.org/

4 Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції (на 2004—2007 рр.). К., 2003. [Електронний ресурс] - http://old.niss.gov.ua/Monitor/March2010/15.htm


Информация о работе Історія формування європейського інформаційного простору