Шпаргалка по "Информатике"

Програма дефрагментації диска переміщає всі файли  до початку диска після зарезервованої для системних файлів ділянки і розташовує підряд фрагменти одного файла.

Можна переглянути  звіт про дефрагментацію, у якому  будуть наведені свідчення про розміри  тому, кластера, відсоток вільного місця. Перед тим як виконати дефрагментацію диска, натисніть кнопку Анализ, щоб  знати, чи потрібно затрачати час на цю операцію. Не підлягають дефрагментації компакт-диски, мережні диски та стиснуті диски, формат яких Windows не підтримує.

Бажано дефрагментацію дисків виконувати в час простоювання комп’ютера: в обідню перерву або  вночі, якщо комп’ютер не вимикають на ніч. Кнопка Пауза дає можливість тимчасово призупинити процес дефрагментації.

45. Графычне середовище KDE

  Графічне середовище KDE

KDE — це інтегрована графічна оболонка для Linux (і інших версій UNIX), що у цей час містить у собі більше 500 графічних додатків і підтримує більше 120 різних мов. Вона розробляється в рамках руху Open Source, тобто  поширюється з відкритими вихідними кодами. KDE дозволяє сполучити сучасну функціональність, зручність використання й відмінний дизайн із технологічними перевагами операційної системи класу UNIX. На момент написання цього тексту розробники випустили версію 4.1 цієї оболонки.

Робочий екран  оболонки можна умовно розділити  на дві частини (рис. 8.1). Панель у  нижній частині екрана служить для запуску додатків і перемикання між робочими столами. Серед інших на ній розташований значок із спеціальним зображенням, яке залежить від дистрибутиву Linux (В Fedora Linux — це символ f) . Цей значок (аналог кнопки Start в Windows) служить для виклику ієрархічного меню, через яке можна запустити будь-який додаток із числа вхідних до складу KDE, навіть якщо значок додатка відсутній на панелі (рис. 8.2).

Робочий стіл (Desktop) — це вся поверхня екрану, що залишилася, на якій розташовується деяке число значків ("іконок"), які теж можуть використовуватися для запуску відповідних їм додатків.

KDE підтримує кілька робочих  столів, перемикатися між якими  можна за допомогою пронумерованих  клавіш, розташованих на панелі.

Праворуч перемикача робочих столів розташовується поле, що називається панеллю завдань (taskbar). Воно служить для відображення переліку запущених у цей момент додатків і перемикання між ними. Кожному запущеному додатку відповідає кнопка, клацання по який переводить даний додаток в активний стан.

Головне меню складається з кількох вкладок, що містять різноманітні об'єкти для керування робочим столом:

• Улюблене — меню з програм, що застосовуються найчастіше;
• Програми — ієрархічне меню програм;
• Комп'ютер — перелік основних каталоги користувача;
• Недавно вжиті — перелік програм, що недавно використовувались;
• Покинути — команди для завершення сеансу роботи.
• В верхній частині меню знаходиться рядок пошуку.

Вкладка “Програми” містить перелік наявних програм, розбитих на категорії. Наведемо орієнтовний  перелік категорій, призначення яких легко визначається за назвою:

• Адміністрування;
• Графіка;
• Мультімедіа;
• Офіс;
• Розробка;
• Система;
• Установки;
• Утіліти;
• Ігри;
• Інтернет.

Налаштування KDE виконується за допомогою контрольної  панелі (рис. 8.3). Всі параметри розбиті  на наступні категорії:

• “Вигляд і поведінка” - обрамлення вікон, поведінка вікон при максимізації/мінімізації, режим передачі фокусу вводу, параметри стільниці, а також різноманітні графічні спецефекти;
• “Особисті параметри” — параметри користувача, такі як: країна, мова інтерфейсу, додаткова інформація про користувача, список програм, що найчастіше використовуються користувачем;
• “Мережа і з'єднання” — різноманітні параметри комп'ютерної мережі;
• “Адміністрування комп'ютера” — команди для налаштування різноманітних параметрів комп'ютера.

46. Графічне  середовище GNOME

GNOME (абревіатура  від GNU Network Object Model Environment) — оточення  робочого столу. GNOME повністю складається  з вільних і відкритих джерел програмного забезпечення. Він був створений двома мексиканськими програмістами — Мігелем де Ікаса і Федеріко Мена. GNOME є частиною проекту GNU і може бути використаний з різними Unix-подібними операційними системами, передусім Linux, і як частина Java Desktop System у Solaris.

Екран середовища GNOME поділено на три окремі області. Це (згори вниз):

• Верхня панель меню (сіра смуга згори).
• Робочий стіл (робоча область у центрі, вона займає більшу частину екрану).
• Панель списку вікон (сіра смуга знизу).

Верхня  панель меню

 Панель знаходиться  згори і займає всю ширину  екрану. Ліва частина панелі містить: 

• Меню Програми.
• Меню Місця.
• Меню Система.
• Значки типових програм для роботи з поштою, веб-оглядач та примітки. Користувач може додавати і інші значки програм.

Робочий стіл

• Значок Комп'ютер. При подвійному клацанні по цьому значку відкривається вікно, яке містить доступні накопичувачі цього комп'ютера. Ці накопичувачі також перелічені у меню Місця  →  Комп'ютер.
• Значок Домашній каталог представляє типове місце розташування усіх особистих файлів користувача, таких як музика, відео, документи. У кожного користувача є окремий домашній каталог, який типово недоступний іншим користувачам системи.
• Значок Смітник. Зазвичай, при видаленні файлу він не видаляється остаточно із системи, а копіюється у цю теку. Для остаточного видалення файлу із системи слід Очистити цю теку, для чого клацніть на значку правою кнопкою та виберіть Очистити смітник.

Панель  списку вікон

 Панель містить  три компоненти:

 Будь-яка запущена програма показується у вигляді знака кнопки у середній частині панелі панелі списку вікон. У ній показані усі вікна програм на робочій області, незалежно від того чи є вони видимими. Кнопка прихованого вікна має біле тло. Поточне вибране вікно має сіре тло, і має так званий фокус вводу. Зазвичай, це програма, чиє вікно знаходиться над усіма іншими вікнами на екрані. Для перемикання з однієї запущеної програми на іншу за допомогою миші, клацніть на кнопці бажаної програми у панелі.

Перемикач робочих областей - це група прямокутників у нижньому правому куті. З їх допомогою можна перемикатись між робочими областями. Робочі області - відома властивість графічних середовищ UNIX та Linux. Кожна робоча область надає окремий робочий стіл, на якому показуються запущені програми, і кожна робоча область має свій список відкритих вікон. Типово доступно чотири робочі області. Змінити їх кількість можна клацнувши на перемикачі робочих областей і обравши Параметри.

Самим правим значком  у панелі відкритих вікон значок Смітник, він працює так само, як і значок Смітник на робочому столі. Якщо ви видаляєте файл, він потрапляє до цієї теки. При клацанні правою кнопкою на значку Смітник виводиться контекстне меню, у якому є пункти Відкрити - для відкривання цієї теки, Очистити смітник, Видалити з панелі та Прикріпити до панелі.

47. Linux: Командний рядок і термінал

Консоль и терминал в Linux – это синонимы, обозначающие одну и ту же программу, то самое «окошко», в которое вводятся команды Linux. Строка  внутри терминала, в которой прописываются команды, называется командной строкой.

48. Linux: Команди  для роботи з файлами

Команди chown і chgrp

Ці команди  служать для зміни власника файлу  й групи файлу. Виконувати зміну  власника може тільки суперкористувач, зміну групи може виконати сам власник файлу або суперкористувач. Для того, щоб мати право змінити групу, власник повинен додатково бути членом тої групи, який він хоче дати права на даний файл. Формат цих двох команд аналогічний:

[root]# chown vasja ім'я-файлу

[root]# chgrp usersgrp ім'я-файлу

Команда mkdir

Команда mkdir дозволяє створити підкаталог у поточному  каталозі. Як аргумент цій команді  треба дати ім'я створюваного каталогу. У знову створеному каталозі автоматично  створюються два записи: ‘.’ (посилання на цей самий каталог) і ‘..’ (посилання на батьківський каталог). Щоб створити підкаталог, ви повинні мати в поточному каталозі право запису. Можна створити підкаталог не в поточному, а в якімсь іншому каталозі, але тоді необхідно вказати шлях до створюваного каталогу:

[user]$ mkdir /home/kos/book/glava5/part1

Команда mkdir може використовуватися з наступними опціями:

1. -m mode — задає режим доступу для нового каталогу (наприклад, -m 755);
2. -p — створювати зазначені проміжні каталоги (якщо вони не існують).

Команда cat

Команда cat часто використовується для створення файлів (хоча можна скористатися й командою touch). По команді cat на стандартний вивід (тобто  на екран) виводиться вміст зазначеного файлу (або декількох файлів, якщо їхні імена послідовно задати як аргументи команди). Якщо вивід команди cat перенаправляти у файл, то можна одержати копію якогось файлу:

[user]$ cat file1 > file2

Первісне призначення  команди cat саме й припускало перенапрямок виводу, тому що ця команда створена для конкатенації, тобто  об'єднання декількох файлів в один:

[user]$ cat file1 file2 ... file > new-file

Саме можливості перенапрямку вводу й виводу цієї команди й використовуються для  створення нових файлів. Для цього  на вхід команди cat направляють дані зі стандартного ввводу (тобто  із клавіатури), а вивід команди — у новий файл:

[user]$ cat > newfile

Після того, як ви надрукуєте все, що хочете, натисніть  комбінацію клавіш <Ctrl>+<D> або <Ctrl>+<C>, і все, що ви ввели, буде записане в newfile. Звичайно, у такий спосіб створюються, в основному, короткі текстові файли.

Команда cp

Хоча для  копіювання файлів іноді користуються командою cat, але в Linux існує для  цього спеціальна команда cp. Її можна  застосовувати в одній із двох форм:

[user]$ cp [options] source destination

[user]$ cp [options] source_directory new_directory

У першому випадку  файл або каталог source копіюється, відповідно, у файл або каталог destination, а в  другому випадку файли, що знаходяться  в каталозі source_directory копіюються в  каталог new_directory. Для копіювання треба мати права на читання файлів, які копіюються, і права на запис у каталог, у який виробляється копіювання.

Якщо в якості цільового вказується існуючий файл, то його вміст буде затерто, тому при  копіюванні треба дотримувати обережності. Втім, можна використовувати команду cp з опцією -i, тоді перед перезаписом існуючого файлу буде запитуватися підтвердження (дуже рекомендую вам завжди використовувати цю опцію).

Команда mv

Якщо вам  необхідно не скопіювати, а перемістити  файл із одного каталогу в іншій, ви можете скористатися командою mv. Синтаксис цієї команди аналогічний синтаксису команди cp. Більше того, вона спочатку копіює файл (або каталог), а тільки потім видаляє вихідний файл (каталог). І опції в неї такі ж, як в cp.

Команда mv може використовуватися не тільки для переміщення, але й для перейменування файлів і каталогів (тобто  переміщення їх усередині одного каталогу). Для цього треба просто задати як аргументи старе й нове ім'я файлу:

[user]$ mv oldname newname

Але команда mv не дозволяє перейменувати відразу кілька файлів (використовуючи шаблон ім'я), так що команда mv *.xxx *.yyy не буде працювати.

При використанні команди mv, також як і при використанні cp, не забувайте застосовувати опцію -i для того, щоб одержати попередження, коли файл буде перезаписуватися.

Команди rm і rmdir

Для видалення  непотрібних файлів і каталогів  в Linux служать команди rm (видаляє  файли) і rmdir (видаляє порожній каталог). Для того, щоб скористався цими командами, ви повинні мати право  запису в каталозі, у якому розташовані видаляються файли, що, або каталоги. При цьому повноваження на зміну самих файлів не обов'язкові. Якщо хочете перед видаленням файлу одержати додатковий запит на підтвердження операції, використовуйте опцію -i.

Якщо ви спробуєте  використовувати команду rm (без усяких опцій) для видалення каталогу, то буде видане повідомлення, що це каталог, і видаленя не відбудеться. Для видаленя каталогу треба видалити в ньому всі файли, після чого видалити сам каталог за допомогою команди rmdir. Однак можна видалити й непустий каталог з усіма вхідними в нього підкаталогами й файлами, якщо використовувати команду rm з опцією -r.

Якщо ви дасте  команду rm *, то видалите всі файли  в поточному каталозі. Підкаталоги  при цьому не вийдуть. Для видаленя як файлів, так і підкаталогів поточного каталогу треба теж скористатися опцією -r. Однак завжди пам’ятайте, що в Linux немає команди відновлення файлів після їхнього видаленя!

Команди more і less

Команда cat дозволяє вивести на стандартний вивід (на екран) зміст будь-якого файлу, однак  вона використовується для цих цілей  дуже рідко, хіба що для виводу дуже невеликих по обсягу файлів. Справа в тому, що вміст великого файлу  миттєво проскакує на екрані, і користувач бачить тільки останні рядки файлу. Тому cat використовується в основному по її прямому призначенню — для конкатенації файлів, а для перегляду вмісту файлів (звичайно, текстових) використовуються команди more і less (або текстові редактори).

Команда-Фільтр more виводить уміст файлу на екран  окремими сторінками, розміром саме в  цілий екран. Для того, щоб побачити наступну сторінку, треба нажати на клавішу пробілу. Натискання на клавішу <Enter> приводить до зсуву на один рядок. Крім клавіш пробілу й <Enter> у режимі паузи ще деякі клавіші діють як керуючі (наприклад, клавіша <B> повертає вас на один екран назад), але ми тут не будемо приводити повного їхнього переліку, як і переліку опцій команди. Вам для початку треба ще тільки запам'ятати, що вийти з режиму перегляду можна за допомогою клавіші <Q>, тому що якщо ви цього не знаєте, то вам доведеться довго натискати пробіл, поки ви не доберетеся до кінця довгого файлу. Про всі опції команди more ви можете прочитати в інтерактивному керівництві man або info.