Управління лізинговими операціями

 

      Таким чином, аналіз світового досвіду  показав, що вирішальну роль для більшості  країн світу у системі лізингових відносин відіграє нормативно-правова  база і державне регулювання, які  покликані на забезпечення розвитку лізингового кредитування в умовах глобалізації і інтеграції національної економіки. 
 
 
 

    ВИСНОВОК

     В XXI столітті лізинг стає гнучким і багатообіцяючим економічним важелем, здатним привернути інвестиції західних країн, сприяти підйому вітчизняного виробництва, привернути міжнародний капітал в життєво важливі галузі економіки країни, забезпечити реальну підтримку малому бізнесу, забезпечити довгостроковий і надійний дохід для комерційних банків і т.п.

    В ході даної дипломної роботи я спробувала розкрити всі головні аспекти, що пов’язані з управління лізинговими операціями та проблемних питань лізингової діяльності в Україні, а також пошук шляхів їх вирішення.

      Цьому є логічне пояснення  – ефективний вигідний інструмент інвестиційної політики, лізинг має велике значення для розвитку виробництва у період становлення економіки та основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.

      Незважаючи  на економічні переваги впровадження лізингу, в Україні він не дуже поширений. Можна назвати багато факторів, що стримують його розвиток, але головним з них є відсутність  нормативно-правової бази, яка б  досконало регулювала б лізингову  діяльність. Закону України «Про лізинг»  недостатньо для стимулювання розвитку лізингового бізнесу.[4. C. 46-47]

      Проте, активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати  потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної  перебудови економіки.

     Лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

    Україна стала на шлях глибоких соціально-економічних  перетворень, неодмінною умовою успішного  здійснення яких є розвиток виробничої сфери. [9. C. 182-190]

    Тут необхідно використовувати альтернативні  методи фінансування витрат на оновлення  матеріальної бази і модифікацію  виробництва. Однією з таких альтернатив  може стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних  одноразових витрат капіталу.

    В Україні існують причин, що обумовлюють  швидке i широке розповсюдження лізингу в діловій практиці: це i значні переваги, котрі мають учасники господарчого o6iгy, i заохочення з боку держави, яка розглядає лізинг як ефективний зaciб стимулювання науково - технічного прогресу, i розвитку національної економіки.

    Для швидкого розвитку лізингового бізнесу  слід розробити та здійснити систему  організаційно - економічних заходів  щодо стимулювання та державної підтримки  лізингу в Україні. Лише в цьому  випадку можливе швидке зростання  такого дуже потрібного виду бізнесу, за допомогою якого досягається  подвійна мета: розширюються ринки  збуту продукції, реанімується діяльність виробників засобів виробництва, а  господарюючі суб’єкти ринку, у тому числі нові підприємницькі структури, отримають можливість розвивати  свою виробничу базу.

    Для України необхідність розвитку ринку  лізингових послуг, у тому числі  завдяки іноземним інвесторам, є гостро актуальною. За експертними оцінками, нашій країні потрібно не менш як $172 мільярдів інвестицій в основні фонди з метою їхнього оновлення, оскільки зношеність виробничих ресурсів  в різних галузях економіки складає близько 60—90%. Тому саме лізинг виступає інструментом для розвитку внутрішнього виробництва, підтримкою вітчизняного товаровиробника, опорою для зростання реального сектору економіки. [16.c. 31-36]

       Для активного розвитку лізингу в  Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме:

       - зниження вартості кредитних  ресурсів до рівня який забезпечить ефективності лізингових операцій;

       - зниження вартості нотаріальних  послуг з оформлення договорів  лізингу з метою послаблення  фінансового навантаження на  учасників лізингової угоди;

       - надання податкових пільг щодо  операцій з міжнародного лізингу  для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

       - створення лізингових центрів,  які б спеціалізувалися на  обслуговуванні малих підприємств;

       - реформування податкового законодавства  в частині стимулювання лізингових  операцій ;

       - запровадження пришвидшеної норми  амортизації для об'єктів лізингу,  надання інвестиційних пільг  при оподаткуванні прибутку підприємств,  застосування спрощеної процедури  повернення майна.

       - розроблення державної програми  підтримки лізингу, яка б передбачала  залучення банківського сектору  до розвитку лізингових послуг.

      На  сьогоднішній день лізинговою діяльністю в Україні займаються в основному  комерційні банки, оскільки для проведення лізингових операцій потрібні великі кошти для закупівлі сучасної техніки і устаткування. Комерційні банки мають необхідні ресурси, тому лізинговий бізнес став вигідною сферою вкладання капіталів і  одержання додаткового прибутку. Також існує незначна кількість лізингових компаній, але їхні послуги надаються в основному корпоративними клієнтами, які приносять їм левову частку прибутку. [21.c. 31-33]

    Лізинг  – один із головних механізмів фінансової підтримки суб’єктів підприємництва, тому що це - строкове, цільове і платне користування майном відповідно до умов, визначених конкретним договором/контрактом, а також довгострокова/довготермінова оренда обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення тощо (використовується як одне з позикових джерел. Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні з іншими формами інвестування.

       Розвиток  лізингових операцій - це не лише засіб  стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення основних фондів, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня, та альтернативний шлях розвитку нашої держави.

    Отже, розвиток лізингового ринку в  Україні сприяє розвитку підприємств, покращує економічну ситуацію в країні, міжнародні відносини, стимулює до впровадження новітніх технологій. Тому необхідно розширювати сферу надання лізингових послуг комерційними банками в Україні, здійснювати ефективну політику на лізинговому ринку і підвищувати роль держави у підтримці його розвитку.

     Зношеність  основних фондів в деяких галузях  української економіки становить 70% - це означає, що потенціал ринку  лізингу сягає $ 100 млрд. Я вважаю, що з удосконаленням законодавства  та регуляції лізингу, ринок почне  бурхливий розвиток та посяде одне з провідних місць в сфері  фінансових послуг, як про це свідчить досвід розвинутих економік європейських країн. [27. C. 43]

      Для вирішення цих проблем потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні була спрямована на:

• дотримання учасниками ринку лізингу вимог  законодавства;

• дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо

учасників кредитних відносин на фінансовому  ринку;

• забезпечення захисту прав учасників ринку  лізингу;

• запобігання  монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції  на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку  лізингових послуг;

• створення  умов для ефективної мобілізації  та розмщення фінансових

ресурсів  учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів

суспільства;

• забезпечення прозорості та відкритості ринку  лізингу;

• зміцнення  та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу,

підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки  лізингу.

       Отже, можна зробити висновок, що для  розвитку і вдосконалення лізингу  в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про лізинг». Сервер ВР України.www.rada.kiev.иа.
2.     Закон України «Про фінансовий лізинг»:, прийнятий Верховною Радою України 11 грудня 2003 р. N1381- IV зі змінами і доповненнями. //Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №15.
3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440.
4. В.Е. Новицький. Міжнародна економічна діяльність України.           Підручник. – Київ, 2010. с.46-47.
5. Внукова Н. М. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 9. - С. 49 -57.
6. Внукова Н. Н. Мир лизинга : монографія. - Х. : Основа, 2008. - 220 с.
7.     Гаєвська Н. М. Теоретичні аспекти управління фінансовим лізингом // Автошляховик України. - 2010. - № 2. - С. 39.
8. Горбач Л. М. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. - К. : Кондор, 2006. - 435, с.
9. Бадзим О.С. Удосконалення функціонування ринку лізингових послуг / О.С. Бадзим // Актуальні пробулеми економіки. – 2010. – №9. – с.182 – 190.
10. Сисоєва Л. Взаємодія лізингових компаній з банківськими установами / Л. Сисоєва // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010.- №4. – с. 96 – 99.
11. Вітт О. Пробулеми і перспективи розвитку лізингу в Україні / О. Вітт // Ринок цінних паперів України. – 2008. - №3/4. – с. 51 – 54.
12. Чукурна О. Досвід використання лізингових операцій в банківській сфері / О. Чукурна // Економіст. – 2008. - №11. – с. 22 – 25.
13. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності // Ринок цінних паперів України. - 2010. - № 1 - 2. – С.12.
14. 14. Єфімов С. Лізинг як альтернатива кредиту // Пенсійний кур’єр. - 2006. - 12 травня. - С. 9
15. Кудряшов В. П. Фінанси: Навчальний посібник. - Херсон : ОЛДІ-плюс, 2007. - 356 с.
16. Ментух Н. Виникнення, вдосконалення та правове регулювання лізингових відносин в Україні // Юридична Україна. - 2008. - № 10. - С. 51-54
17. Міхаліна І. Актуальні проблеми розвитку лізингу в Україні // Статистика України. - 2010. - № 3. - С. 31-36.
18. Міщенко В. І. Основи лізингу. - К. : Знання, 2007. - 136, с.
19. Мойсеєнко І. П. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. - К. : МАУП, 2010. - 355 с.
20. Брус С.І. Лізинг як фінансовий інструмент // Фінанси України - №11. – 2008. – С.75-79.
21. Міхаліна І.Г. Актуальні проблеми розвитку лізингу в Україні // Статистика України - №3. – 2009. – С.31-33.
22. . Ксенко Я. Розвиток лізингу в Україні // Справочник економиста. - №1. – 2010. – С.13-15.
23. Шевчук Ю. Розвиток лізингу в Україні // Фінансовий ринок України - №10. – 2006. – С.23-27.
24. Цивільний Кодекс України зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1111-V (1111-16) від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст. 512  
    25. Васильчишин О. Лізинг у діяльності банків // Вісник Національного банку України, 2008, №8, с. 55 - 57 - 21.  

26. Внукова Н. Сучасний стан економіко-правового регулювання фінансового лізингу в Україні // Лізинг в Україні, 2005, № 3, с. 8-10  
27.    Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України, 1999,№2,с.43.

28. Колядюк Ю. Аналіз кредитоспроможності лізингоодержувачів: елементи та підходи // Лізинг в Україні, 2006, № 1, с. 12-17.

29.  Шевчук Ю. Термінологія та класифікація лізингу // Лізинг в Україні, 2010, № 5, с. 5-6.

30.  Різник В. Придбання лізингоодержувачем предмета лізингу: законодавство та практика його застосування // Лізинг в Україні. – 2009. - №3. – с. 11 – 15. 

Додаток №1

Узагальнена організація лізингового процесу  при 3-х сторонній лізинговій операції.  
 

 
 
 

 
 
 

       1. Отримання заявки від лізингоотримувача 2. Підготовка висновку  про платоспроможність лізингоотримувача і ефективність проекту 3. Напрям постачальнику закза-наряду 4. Отримання позики 5. Укладення договору купівлі-продажу 6. Підписання акту приймання устаткування в експлуатацію 7. Висновок лізингової угоди 8. Укладення договору про технічне обслуговування переданого в лізинг майна 9. Укладення договору страхування 10. Виплата лізингових платежів 11. Повернення об'єкту лізингу 12. Повернення позики і виплата відсотків. Укладення договору страхування 10. Виплата лізингових платежів 11. Повернення об'єкту лізингу 12. Повернення позики і виплата відсотків. 

     Додаток №2

     Елементи, що містяться практично в будь-якому  лізинговому контракті:

1. Об'єкт.
2. Терміни поставки.
3. Термін оренди.
4. Право власності орендодавця.
5. Ризики, відповідальність, технічна гарантія.
6. Використовування устаткування.
7. Відхід, ремонт і модифікація.
8. Збитки, нещасні випадки.
9. Страхування.
10. Орендні платежі, комісії.
11. Пені за прострочення платежів.
12. Можливість покупки.
13. Умови розірвання договору.
14. Повернення устаткування.
15. Податки, мита.
16. Поява нових обставин.
17. Додаткові права сторін.
18. Залагоджування суперечок і арбітраж.
19. Затримуючі умови (контракт набуває чинність лише після отримання гарантій і т.д.).
20. Зобов'язання надати необхідну інформацію (наприклад баланс).
21. Підписи сторін і тих, хто згодом буде правонаступником.
22. Місця знаходження сторін.
23. Додатки (описи матеріалів і т.д.)
24. Гарантія залишкової вартості.
25. Гарантія банків.