Інвестиційна привабливість підприємства

К_т =

 

     2. Фондовіддача. Характеризує суму  виторгу, що доводиться на одиницю основних виробничих фондів. 

Ф_в.ф. =

 

     3. Коефіцієнт оборотності оборотних  коштів. За допомогою цього показника  можна визначити, скільки виторгу  доводиться на одиницю оборотних  коштів або кількість оборотів оборотних коштів за рік. 

До_. =

 

     4. Період одного обороту оборотних  коштів (днів). Цей показник дає  можливість розрахувати час від  витрати засобів для виробництва  продукції до одержання грошей  за її реалізацію. 

По_. =

 

     5. Коефіцієнт оборотності запасів.  Характеризує кількість оборотів  засобів, інвестованих у запаси. 

До_.з. =

 

     6. Період одного обороту запасів.  Характеризує період, протягом якого  запаси трансформуються в гроші.

Пз. =

 

     7. Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості. Показує, у скільки  разів виторг перевищує дебіторську  заборгованість. 

Кд._з. =

 

     8. Період погашення дебіторської  заборгованості (днів). 

Пд._з. =

 

     9. Коефіцієнт оборотності готової продукції. Характеризує, у скільки разів виторг перевищує середній запас готової продукції. 

Кг._п. =

 

     10. Період погашення кредиторської  заборгованості. 

Пк._з. =

 

     11. Період операційного циклу. Показує  час, на протязі якого відбувається трансформація покупних матеріальних ресурсів у гроші. 

По_.ц. = Пз. + Пд._з. 

     12. Період фінансового циклу. Характеризує  період обороту засобів.

ПФ._ц. = По_.ц. - Пк._з. 

     13. Коефіцієнт оборотності власного  капіталу. Показує, яка сума виторгу  від реалізації продукції доводиться  на одиницю власного капіталу. 

Кс._к. =

 

     Також у інвестиційній привабливості  підприємства не останню роль відіграють і нормативно-правові фактори, які визначають легітимність діяльності підприємства, ступінь його відкритості, а також правову чистоту угод, що укладаються їм. У цьому плані важливими характеристиками є:

• відомості про зміни в найменуванні й організаційно-правовій формі підприємства;
• відомості про державну реєстрацію;
• структура органів керування і розподіл обов'язків між ними;
• істотні договори й зобов'язання підприємства (корпорації) та ін.

     Крім  того, важливою характеристикою є  пакет ліцензій, якими володіє  підприємство – потенційний об’єкт інвестування. Номенклатура отриманих їм ліцензій, по суті, характеризує дозволені види діяльності й тому повинні охоплювати весь спектр робіт, здійснюваних при виконанні конкретного інвестиційного проекту.

     Експортний  потенціал підприємства – потенційного об’єкту інвестування грає дуже велику роль. Він дозволяє зрівняти потенційний світовий ринок експортованої продукції, з кількістю виробленою даним підприємством у розглянутий період часу. Таке порівняння дає можливість потенційному інвесторові розраховувати інвестиційну привабливість підприємства, прогнозувати просування продукції, що випускається їм, на світові ринки.

     Ділова  репутація є одним з узагальнюючих факторів, що визначають інвестиційну привабливість підприємства. Цей фактор по суті характеризує передісторію економічної діяльності підприємства, стабільність його іміджу. Якщо за підприємством закріпилася стійка репутація як надійного партнера, то це є запорукою його добропорядного поводження в майбутньому.

     Як  правило, основним джерелом інформації про ділову репутацію підприємства є засоби масової інформації. Однак  до аналізу відомостей із засобів  масової інформації необхідно підходити обережно, оскільки існують "білий" та "чорний піар".

     Треба розглянути питання щодо підвищення інвестиційної привабливості підприємства [8]. Існують наступні основні види фінансування підприємства із зовнішніх джерел: інвестування в акціонерний капітал, надання позикових коштів.

     Основними формами залучення інвестицій в  акціонерний капітал є:

• інвестиції фінансових інвесторів;
• стратегічне інвестування.

     Інвестиції  фінансових інвесторів являють собою  придбання зовнішнім професійним  інвестором (групою інвесторів) пакета акцій компанії в обмін на інвестиції з наступним продажем даного пакета через 3-5 років або розміщення акцій компанії на ринку цінних паперів широкому колу. Інвестор у цьому випадку одержує основний дохід за рахунок продажу свого пакета акцій.

     У зв'язку із цим залучення інвестицій фінансових інвесторів доцільно для  розвитку підприємства: модернізації або розширення виробництва, росту  обсягів продажів, підвищення ефективності діяльності, у результаті чого буде рости вартість компанії й, відповідно, вкладений інвестором капітал.

     Стратегічне інвестування являє собою придбання  інвестором великого (аж до контрольного) пакета акцій компанії. Стратегічне інвестування припускає постійну присутність інвестора серед власників компанії. Найчастіше кінцевою стадією стратегічного інвестування є придбання компанії або злиття її з компанією-інвестором. Основною метою стратегічного інвестора є підвищення ефективності власного бізнесу й одержання доступу до нових ресурсів і технологій.

     Інвестування  у формі надання позикових коштів має основні інструменти – кредити (банківські, торговельні), облігаційні позики, лізингові схеми. Обсяги приваблюваного фінансування можуть бути від декількох десятків тисяч доларів (кредити) до десятків мільйонів доларів. Строки фінансування також можуть коливатися від декількох місяців до декількох років. При даній формі фінансування основною метою інвестора є одержання процентного доходу на вкладений капітал при заданому рівні ризику. Тому дану групу інвесторів цікавить подальший розвиток підприємства з погляду його можливості виконати зобов'язання по виплаті відсотків і поверненню основної суми боргу.

     Таким чином, всіх інвесторів можна розділити  на дві групи: кредитори, зацікавлені  в одержанні поточних доходів  у формі відсотків, і учасники бізнесу (власники частки в бізнесі), зацікавлені в одержанні доходу від росту вартості компанії.

     Підприємство  може провести ряд заходів для  підвищення своєї інвестиційної  привабливості. Основними заходами в цьому зв'язку можуть бути:

• розробка довгострокової стратегії розвитку;
• бізнес-планування;
• юридична експертиза й приведення правовстановлюючих документів у відповідність із законодавством;
• створення кредитної історії;
• проведення заходів щодо реформування (реструктуризації).

     Для визначення того, які із заходів необхідні підприємству для підвищення інвестиційної привабливості, доцільне проведення аналізу існуючої ситуації (діагностика стану підприємства). Цей аналіз дозволяє:

• визначити сильні сторони діяльності компанії;
• визначити ризики й слабкі сторони в поточному стані компанії, у тому числі з погляду інвестора;
• розробити рекомендації для розвитку конкурентоспроможності, підвищення ефективності діяльності й підвищення інвестиційної привабливості. [9]

     На  останок треба узагальнити всі доводи.

     Інвестиційна привабливість підприємства – це доцільність вкладення в нього тимчасово вільних коштів.

     Зовнішні  суб'єкти (потенційні інвестори) при  виборі об'єкта інвестицій покладаються на результати проведеного аналізу. Для аналізу інвестиційної привабливості визначається рівень кожного показника і його динаміка за ряд періодів.

     Для оцінки інвестиційної привабливості  підприємства вивчають:

• загальну характеристику підприємства;
• виробничу потужність його;
• місце підприємства в галузі;
• структуру витрат на виробництво;
• обсяг прибутку, її використання;
• фінансову стійкість;
• ліквідність підприємства;
• рентабельність капіталу підприємства;
• ділову активність підприємства.

     Крім  розглянутих показників, під час  аналізу інвестиційної привабливості  підприємства можна використовувати узагальнюючі показники ефективності використання виробничих ресурсів – продуктивність праці, фондовіддачу, матеріалоємність.

     Роблячи загальну оцінку інвестиційної привабливості  підприємства, необхідно вивчити  показники за 3-5 років. При цьому не можна дати правильну оцінку зазначених показників тільки у відношенні одного конкретного підприємства окремо від навколишнього середовища. Оцінка інвестиційної привабливості повинна базуватися на комплексному підході до суб'єкта господарювання як до об'єкта дослідження в конкретній системі господарювання.

     У ході оцінки інвестиційної привабливості  підприємства рекомендується також  вивчити можливості підприємства продовжувати свою діяльність у майбутньому (оцінка неплатоспроможності й імовірності банкрутства).

 

Список  використаних джерел 

1. Мінфін  України, Фонд державного майна;  Положення  вiд 26.01.2001  № 49/121 Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації: [Электронний ресурс]. // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code= 
   z0121-01
2. Все П(С)БУ +план счетов. – К.: Книги для бизнеса: 2007. – 176 c.
3. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. – Харків: Фактор, 2005. – 156 с.
4. Бригхэм Ю., Эрхардт М. Анализ финансовой отчётности // Финансовый менеджмент = Financial management. Theory and Practice / Пер. с англ. под. ред. к.э.н. Е.А. Дорофеева. – 10-е изд. – СПб.: Питер, 2007. – 960 с.
5. Абрютина М.С. Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. Учебно-практическое пособие. – М.: «Дело и сервис», 1998. – 429 с.
6. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. – М.: ДИС, 1997. – 169 с.
7. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности [Текст] / В.В. Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 512 с.
8. Новичихин А.Ю. Стратегические инвесторы – захватчики или помощники? // Финансовый менеджмент. – 2006. – № 5. – С. 31-35.
9. Дмитриев А.С. Перемены в промышленном секторе экономики // Менеджмент в России и за рубежом. – 2008. – № 1. – С. 41-44.
10. Измайлова Е.В.. Анализ финансовой деятельности предприятия: Учебное пособие. – К: МАУП, 2000. – 152 с.
11. Коробов М. Я. Финансы промышленных предприятий. – К.: Ника-Центр, 1995. – 160 с.
12. Рыжиков В.С., Панков В.А., Ровенская В.В., Подгора Е.О. Экономика предприятия. Учебное пособие для студентов ВУЗов – К.: Издательский Дом «Слово», 2004. – 272 с.
13. Экономика предприятия. Учебник / Под редакцией проф. О.И. Волкова. – М.:ИНФРА-М, 1997. – 416 с.
14. Экономика предприятия: Учебник для ВУЗов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М. Купрякова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 367 с.
15. Экономический анализ: Учебное пособие для студентов ВУЗов. / Под ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЧП «Рута», 2003. – 680 с.
16. Финансы предприятий: Учебник / Под. ред. А.М. Поддерегина. – К.: КНЕУ, 1998. – 368 с.
17. Балашова Р., Конищева Н., Гураль В. Аналитические подходы к оценке эффективности деятельности предприятий // Экономист – 2000. – №12. – С.44-47.
18. Михалицкая Н., Майорченко В., Калюжний В. Анализ ключевых отраслевых показателей финансового состояния предприятий Украины // Экономист – 2003. – №10 – С.46-49.
19. Показатели деятельности предприятия и порядок расчета на основе форм финансовой отчетности, установленных П(С)БУ // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. – 2000. – № 39. – С.34–41.
20. Показатели деятельности предприятия и порядок расчета на основе форм финансовой отчетности, установленных П(С)БУ // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. – 2000. – № 39. – С. 34–41.
21. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 1. Общие требования к финансовой отчетности // Все о бухгалтерском учете. – 2000. – № 11. – С. 65-67.