Особливості режиму інвестиційної діяльності в спеціальних економічних зонах

Варіант 1

Особливості режиму інвестиційної  діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах

 

ВСТУП

1. Характеристика спеціальних(вільних) економічних зон (СЕЗ)

1.1 Поняття та значення спеціальних(вільних)х економічних зон

1.2 Види спеціальних(вільних) економічних зон

2. Правове регулювання спеціальних (вільних) економічних зон

2.1 Порядок створення і ліквідації спеціальних(вільних) економічних зон

2.2 Правові засади управління  спеціальними(вільними) економічними  зонами

3. Правовий режим інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах

ВИСНОВКИ

ДОДАТКОВІ ПИТАННЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток суспільства тісно пов’язаний з  наявністю ресурсів для зростання  економіки, удосконалення її структури. Одним із важливих джерел економічного зростання є інвестиції. Інвестиції – та основа, яка забезпечує формування виробничого потенціалу на новій  науково-технічній базі та загалом  визначає конкурентні позиції не тільки підприємства, а й країни на світових ринках.

На сучасному етапі  розвитку економіки України потреба  в залученні інвестицій обумовлена низкою причин. Зокрема, зовнішні інвестиції доповнюють обмежені внутрішні заощадження  та забезпечують фінансування на мікрорівні (підприємство), мезорівні (регіон) та макрорівні (національне господарство загалом). Вони використовуються для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, який характерний для імпортозалежної  економіки. Це обумовлено, по-перше, необхідністю імпорту капітального обладнання для  модернізації й реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. По-друге, прямі  іноземні інвестиції забезпечують обмін  виробничим досвідом і, по-третє, полегшують доступ до зовнішніх ринків.

Однією з важливих ланок  у реалізації принципів відкритої  економіки є створення вільних  економічних зон. Їх функціонування пов'язується з лібералізацією й  активізацією зовнішньоекономічної діяльності. Економіка вільних економічних  зон має високий ступінь відкритості  зовнішньому світу, а митний, податковий і інвестиційний режим сприятливий  для зовнішніх і внутрішніх інвестицій.

Крім залучення іноземного капіталу для активізації економічних  процесів усередині країни, створення  виробничих вільних економічних  зон погоджують із трьома основними  задачами:

• Стимулювання промислового експорту й одержання на цій основі валютних коштів;

• Ріст зайнятості;

• Перетворення зон у  полігон по випробуванню нових методів

господарювання, полюса росту  національного господарства.

Важливою причиною утворення  вільних економічних зон є  те, що частокраїна не бажає цілком відкривати свою економіку для припливу іноземного капіталу і тому використовує часткову, локальну відкритість у  виді спец зони.

Питання особливостей режиму інвестування та функціонування спеціальних економічних зон досліджували велика кількість українських вчених, зокрема В. Дергачов, М. Долішній, І. Коропецький, О. Кузьмін, О. Передрій, В. Пила, А. Рум’янцев, О. Соїна, А. Філіпенко, О. Чмир, І. Школа, а також російськими науковцями С. Вороніна, А. Кузнєцова, Н. Смородинської, Ю. Степанова, В. Шитова та інші.

Об’єктом дослідження  є правовідносини та економічні відносини, що складаються між суб’єктами інвестиційної діяльності особисто, між суб’єктами інвестиційної діяльності і органами державної влади і місцевого самоврядування в процесі створення, управління та ліквідації спеціальних економічних зон та в процесі інвестиційної діяльності в цих зонах.

Предметом дослідження є  актуальні наукові розробки та дослідження в сфері правового регулювання інвестиційної діяльності а також нормативно-правові акти, що регулюють інвестиційну діяльність.

Метою даної роботи є дослідження  правового регулювання створення  та функціонування спеціальних(вільних) економічних зон та особливостей режиму інвестиційної діяльності на цих територіях.

Задля досягнення поставленої  мети було покладено наступні завдання:

1. Дати правову характеристику  спеціальних(вільних) економічних  зон.

2. Виділити та розкрити основні види спеціальних (вільних) економічних зон

3. Дослідити порядок створення та ліквідації СЕЗ

4. Охарактеризувати державне  управління в сфері функціонування  СЕЗ

5. Визначити особливості  режиму інвестиційної діяльності  на територіях спеціальних економічних  зон.

Структура роботи. Робота складається  з трьох розділів, які включають  в себе чотири підрозділи.

 

1. Характеристика  спеціальних(вільних) економічних зон (СЕЗ)

1.1 Поняття та  значення спеціальних(вільних)х  економічних зон

Під СЕЗ (ВЕЗ) розуміють виділені у  межах країни території, для яких створено спеціальний економічний  режим функціонування: пільгові митні  тарифи, спрощена процедура експортно-імпортних  операцій, пільговий режим оподаткування (для національних та іноземних юридичних  і фізичних осіб), вільний обмін  конвертованої валюти, державні гарантії від конфіскації іноземної власності  та ін. В Україні щодо кожної СЕЗ  приймається окремий закон.

Мета створення СЕЗ — залучення  іноземних та внутрішніх інвестицій, прискорення темпів економічного зростання, освоєння нових технологій, насичення  внутрішнього ринку високоякісними товарами, організація експортних виробництв, сприяння розвитку відсталих регіонів, забезпечення більшої зайнятості населення, спільна підготовка фахівців та ін.

Згідно законодавства України  спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення  іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів  і послуг, поставок на внутрішній ринок  високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових  технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.¹

Поняття вільної економічної зони (ВЕЗ) правова категорія та широко використовується інститутами Міжнародної  Організації Праці, Центром ООН  по транснаціональним корпораціям, Всесвітньою Асоціацією Вільних  економічних зон, документами Євросоюзу.

Діяльність вільних економічних  зон в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує ціла низка законів. Але наріжним каменем цього процесу є “Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні” (затверджена Постановою КМ від 14.03.94, №; 167).ВЕЗ забезпечують належні правові та економічні умови для концентрованого залучення іноземних інвестицій, інтенсивного впровадження передових технологій, удосконалення галузевої структури виробництва й соціально-економічного розвитку територій, збільшення валютних надходжень, підготовки кваліфікованих кадрів тощо.

В Україні вільні економічні зони створюються для:

• залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;
• активізації сумісно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарі та послуг;
• поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
• залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;
• розвитку інфраструктури ринку;
• поліпшення використання природних та трудових ресурсів;
• прискорення соціально-економічного розвитку України.²

 

Вільні економічні зони є  одним з елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних  перетворень у світовій економіці. Це - один з інструментів досягнення відкритості економіки України  зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва  на основі залучення іноземних інвестицій.

На сьогодні територіальні  утворення цього типу розміщені  практично у всіх країнах світу, представлені на всіх континентах. Неабиякий вплив їх на економічні процеси, що відбуваються у державах розміщення, оскільки в зонах створюються різноманітні виробництва, нові робочі місця, активізуються зовнішньоторговельні операції.

Для вільних економічних  зон характерні певні принципи формування безвідносно до типу та місця розміщення. Саме за цими принципами і визначається можливість віднесення окремих об"єктів до територіальних формувань даного типу.

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) - один з досить помітних елементів  структурних перетворень світової економічної системи другої половини XX ст. Вони географічне розосереджені практично на всіх континентах та присутні у різних групах країн - як у тих, що розвиваються, так і у промислово розвинених.³

Вивчення світового досвіду СЕЗ дозволяє зробити висновок про широке різномаїття форм, цілей, механізмів, стратегій розвитку та результатів зонування. Але це різномаїття може і повинно бути ідентифіковане, зведене в загальну схему, тобто теоретично усвідомлено. Таким чином, практика використання подібних утворень не тільки не заперечує, але й вимагає опрацювання чітких формулювань, встановлення закономірностей розвитку, відпрацювання понятійного апарату.

 

1.2 Види спеціальних(вільних)  економічних зон

Реформування соціально-економічного становища в Україні вимагає застосування нових форм регіонального розвитку, що базуються на можливостях регіонів повніше й ефективніше використовувати наявні ресурси і переваги сприятливого економіко-географічного та геополітичного розташування.

Найбільш дієвими формами регіональної політики, що застосовуються країнами як з високорозвиненою, так і перехідною економікою, є створення спеціальних (вільних) економічних зон та здійснення комплексу заходів, що проводяться центральними і місцевими органами виконавчої влади шляхом запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності.

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого  досягається відкритість економіки  нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій.

Спеціальна економічна зона - це частина  території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної  діяльності та особливий порядок  застосування чинного законодавства України. Для СЕЗ характерним є те, що в них створюються сприятливі валютно-фінансові умови для розвитку банківсько-кредитної системи, страхування та системи державного інвестування.⁴

Правовий режим СЕЗ в Україні  визначається, в першу чергу, Законом України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"1. Цей закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами державної виконавчої влади та ін.

Важливе значення для активізації  підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення СЕЗ має постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні"2, якою зазначену Концепцію було схвалено.

Згідно із Законом України "Про  загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ:

- зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко)3, вільні митні зони (зони франко) та митні склади;

- комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;

- науково-технічні зони - це СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;