Поняття, зміст і види інвестиційних правовідносин

     Для акумулювання коштів багатьох осіб з  метою їх інвестування в значні об'єкти (наприклад, будівництво багатоквартирних будинків, статутні капітали акціонерних товариств та ін.) використовують цінні папери, що емітуються відповідними організаціями (професійними інвесторами), які займаються спільним інвестуванням або забезпечують його організацію (управителями фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, інститутами спільного інвестування, недержавними пенсійними фондами, що мають відповідати вимогам законодавства). Для інвестування в об'єкти загальнодержавного або регіонального значення держава в особі уповноважених органів, Верховна Рада АР Крим, міські ради можуть використовувати емісію та розміщення облігацій, завдяки чому і здійснюється акумулювання відповідних коштів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Методи правового регулювання інвестиційних відносин

     Регулювання інвестиційних відносин здійснюється за допомогою методів, притаманних  господарському праву, що пов'язано  з організаційно-майновим характером цих відносин, поєднанням в них  публічних та приватних інтересів, а відтак - необхідності комплексного регулювання цих відносин із застосуванням різних методів з метою забезпечення збалансованого врахування різних категорій публічних (загальнодержавного, регіональних, місцевих) та приватних інтересів (інвесторів, виконавців, посередників, фінансових установ тощо)¹.

     Для регулювання відносин у сфері  інвестування використовуються такі методи правового регулювання:

• метод автономних рішень (надає можливість прийняття суб'єктами інвестування самостійно, але в межах закону юридично значущих рішень і обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю і виконанню цих рішень);
• метод владних приписів (передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва/управління, власником майна, юрисдикційним органом і обов'язок суб'єктів господарювання виконати ці рішення);

     - метод координації або узгодження (забезпечує прийняття юридично зна-

     чущих рішень за згодою сторін, шляхом компромісу, як це має місце при укладенні інвестиційних договорів);

     - метод рекомендацій (полягає у наданні учасникам інвестування пропози-

     цій щодо їх певної - зазвичай ефективної, бажаної для суспільства - поведінки (порядку дій) у сфері інвестування без покладення на них обов'язку щодо виконання рекомендацій).

     Отже, має місце поєднання приватноправових (автономних рішень, координації, рекомендацій) та публічно-правових (владних приписів) методівправового регулювання. Перші забезпечують захист приватних інтересівінвесторів (право на самостійність здійснення інвестування, вільне - але вмежах закону - використання інвестицій і вільний вибір контрагентів, розпорядження результатами інвестування на власний розсуд тощо), а другі - захист суспільних інтересів (законодавчо закріплена необхідність дотримання технічних, радіаційних, екологічних, санітарно-гігієнічних, містобудівних,архітектурних та інших вимог під час реалізації інвестицій) у процесі інвестування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

1. Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002.
2. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
3. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.
4. ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.