Сучасний стан вільних економічних зон в Україні

Нині в зоні «Сиваш» функціонують виробництва газованої води, хлібобулочних виробів, брому, різноманітної молочної продукції. Багато інвестиційних програм пов’язано, насамперед, із модернізацією та реконструкцією існуючих виробництв, переробкою сировини, утилізацією промислових відходів, випуском комп’ютерних систем і відеотехніки. Для підприємств, що працюють у зоні, встановлено певні пільги:

–        знижено на 50 відсотків податок на прибуток;

– звільнено від ПДВ та мита сировину, матеріали та обладнання, які ввозяться для власного виробництва;

–        звільнено від обов’язкового продажу валютної виручки;

– не підлягає квотуванню та ліцензуванню вивезення виробленої продукції за кордон.

За роки діяльності реалізовано продукції на 100 млн. грн., відраховано до бюджету понад 5 млн. грн. Працювати в економічній зоні виявили бажання ділові кола Великобританії, Німеччини, Туреччини, Швеції, США, Словаччини. Передбачається, що в 2001 році, після завершення експерименту, СЕЕЗ буде перетворено на СЕЗ терміном на 30-40 років. На території Криму планується створити ще кілька спеціальних економічних зон – у Керчі, Євпаторії, Феодосії, а також туристично-рекреаційну зону у Великій Ялті.

3.4. СЕЗ «Закарпаття»

Перші спроби створити СЕЗ «Закарпаття» робилися ще в 1992 році. Згідно з проектом зона повинна була розміститися на прикордонній території площею 200 га, де передбачалося збудувати готелі, ресторан, складські приміщення та інші об’єкти інфраструктури. За розрахунками, протягом 5 років у зону намічалося інвестувати 500 млн. дол. У 1996 році отримано дозвіл на розбудову зони на малопридатних землях площею 525 га в рамках консигнаційного комплексу «Чоп-Інтерпорт», що створювався.

З 9 січня 1999 року вступив у силу Указ Президента України «Про СЕЗ у «Закарпатті», за яким зона створюється терміном на 30 років на площі 737,9 га. В її межах встановлюється спеціальний податковий, митний та інші режими інвестиційної діяльності. Суб’єктам підприємництва, зареєстрованим в зоні, надаються значні пільги, а саме:

– податок сплачується за ставкою 20 % від об’єкта оподаткування;

– доходи нерезидентів, отримані від діяльності в зоні, за винятком доходів від інвестицій у цінні папери, оподатковуються в розмірі 2/3 ставок, встановлених чинним законодавством;

– не справляється збір до Державного інноваційного фонду;

– встановлюється режим спеціальної митної зони, ввезення товарів з-за кордону на територію якої не оподатковується ввізним митом та ПДВ;

– не справляються вивізне мито, ПДВ та акцизний збір при вивезенні з території зони за кордон товарів, раніше ввезених до зони з-за кордону або вироблених чи перероблених у зоні;

– не застосовується ліцензування та квотування товарів, імпортованих для потреб виробництва у зоні.

На території СЕЗ заборонено запроваджувати гральний бізнес. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в зоні встановлюється на 15 років. Передбачається звільнення:

– від обкладення ввізним митом та податком на додану вартість під час ввезення в Україну обладнання, крім підакцизних товарів, для здійснення інвестиційного проекту – не більше ніж на п’ять років;

– від оподаткування прибутку новостворених підприємств (у тому числі тих, що перебувають у процесі реструктуризації), інвестиція в кожне з яких еквівалентна не менш ніж 250 тис. дол., а також прибутків уже діючих виробництв, отриманих у результаті інвестування в кожне з них не менше ніж 250 тис. дол. – на два роки;

–  від сплати збору до Державного інноваційного фонду новостворених підприємств – на два роки.

Також передбачено: сплату 50-відсоткового прибуткового податку протягом трьох років новоствореними підприємствами з іноземними інвестиціями; не оподаткування доходів, одержаних від надання туристичних послуг у населених пунктах Закарпаття, які мають статус гірських. Якщо реципієнт інвестиції продав ввезене інвестором обладнання до завершення дії інвестиційного терміну, йому доведеться сплатити ПДВ та ввізне мито у повному обсязі за відповідний податковий період.

3.5. СЕЗ в Одеській та Миколаївській областях.

З точки зору стандартних вимог до СЕЗ, Одеса могла за бізнес-планом стати ідеальним «СЕЗ-мільйонером». Саме в Одеській області найбільша в Причорноморському економічному районі густота залізничних шляхів (34,6 км на 1000 кв. км). З 1978 р. працює міжнародна залізнична переправа Іллічівськ – Варна. Автомагістралі Миколаїв – Одеса – Кишинів і Одеса – Ізмаїл мають міжнародне і державне значення. Експлуатуються нафтопровід Снігурівка – Одеса, газопровід Шебелинка – Одеса і аміакопровід Тольяті – Одеса. У місті знаходяться два міжнародних аеропорти і великий морський порт.

Тут працюють теплова електростанція, нафтопереробний і судноремонтний, машинобудівний, два верстатобудівних заводи, «Кінап» (підприємство з виробництва кіноапаратури), заводи поліграфічного машинобудування та інші великі підприємства.

Президент України Указом від 29.12.98 № 1387/98 підтримав ініціативу щодо створення спеціальної економічної зони «Рені» на території міста Рені на базі морського торговельного порту. Зазначена зона запроваджується з метою створення умов для залучення інвестицій, активізації підприємницької діяльності, розширення зовнішньоекономічних зв’язків та стимулювання транзитних перевезень і прискорення соціально-економічного розвитку регіону.

З метою створення умов для залучення інвестицій, збереження, розвитку та ефективного використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу суднобудівної промисловості Президент України підтримав ініціативу Миколаївської обласної державної адміністрації щодо створення спеціальної економічної зони в Миколаєві на базі суднобудівних підприємств міста.

Висновки

З приведеного вище можна зробити висновок, що велике значення в перехідний до ринкової економіки час має створення вільних економічних зон (ВЕЗ). Створення і функціонування в Україні ВЕЗ може стати, як і в багатьох державах світу, одним із ефективніших способів залучення іноземних інвестицій, каталізатором розвитку зовнішньоекономічних зв`язків і економіки держави в цілому. Але для цього політика їх формування повинна бути продуманою і послідовною.

Поряд з розробкою проектів створення ВЕЗ на західних та південних кордонах необхідно прискорити створення ВЕЗ на кордонах з Російською Федерацією. Це сприятиме поліпшенню торговельно-економічних відносин між Україною та Росією, а в кінцевому підсумку, приведе до налагодження цивілізованих тісних господарських зв’язків між обома країнами.

Україна має винятково вигідне, з точки зору транспортних перевезень, географічне розташування. Але існуючий у цій сфері потенціал використовується не повною мірою. Тому доцільно розглядати рішення про створення ВЕЗ у взаємозв’язку з питаннями створення транспортних коридорів як основних об’єднуючих елементів.

Уже сьогодні є приклад створення такої зони - “Азов” у перспективному трикутнику Донецьк – Маріуполь - Ростов-на-Дону, проект якої розроблявся майже 5 років. Інший такий трикутник на півночі України: Чернігів - Гомель – Новозибков, де сходяться її кордони з РФ та Білоруссю, заявив про себе ще в 1994 р.

У найближчий термін необхідно кардинально змінити ситуацію в Україні у питаннях створення та функціонування ВЕЗ на її території. Для інвентаризації проектів створення ВЕЗ, що вже кілька років розглядаються в урядових установах України, а також визначення доцільності створення нових ВЕЗ необхідно проведення їх комплексної експертизи. Світова практика свідчить, що експертиза таких проектів досить важлива, хоча і коштує чимало грошей. Але це себе виправдовує, оскільки негаразди на початковому етапі створення зон можуть призвести до значних валютно-фінансових та матеріальних втрат країни, на території якої проектується їх функціонування. Проведення ж експертизи на громадських засадах не відповідає ні економічній логіці, ні світовій практиці.

Проте слід пам’ятати, що навіть з усіх точок зору ідеально розроблений пакет документів по створенню будь-якої зони на практиці не буде збігатися з фактичними діями по його реалізації. Тому треба брати до уваги: логічність задуму, послідовність його реалізації, ресурсну забезпеченість проекту.

Проте незважаючи на безліч невирішених питань однозначно можна сказати, що створення в Україні окремих територій сприяння підприємництву та інвестиціям - вільних економічних зон – є одним з перспективних заходів по приєднанню до світового економічного простору і побудови відкритої економіки.

Список використаної літератури

1.                  Бірюков Олександр Вільні економічні зони: проблеми залишаються// Юридична газета №3 від 17 лютого 2007р.

2.                  Вашека Г.В. Інформаційні аспекти процесу створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон // Правовий тиждень №14 від 15 лютого 2006 року.

3.                  Відомості Верховної Ради 1992 №50 ст.676

4.                  Кузьменко В.П., Кузнєцова Л.І. Вільні економічні зони: міфи та реальність// часопис “Економіка підприємства” 2005р. № 2-3 с. 24-34.

5.                  Смородинская Н., Капустин А. Свободные экономические зоны: мировой опыт и украинские перспективы. - Вопросы экономики 2007 № 12 с.126-140.

6.                  Закон України від 03/06/1999 р. № 721-14 “Про спеціальну економічну зону “Славутич” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 05.10.2000 р. № 2013-14).

7.                  Закон України від 15/07/1999 р. № 971-14 “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв`язку з запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Луганській області”.

8.                  Закон України від 23/02/1996 р. № 65/96-вр “Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб’єктів експериментальної економічної зони “Сиваш”.

9.                  Закон України від 22/03/2001 р. № 357-14 “Про спеціальну економічну зону “Закарпаття” № 2322-1412. Закон України від 24/12/1998 р. “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області”.

10.             Закон України від 13/07/2000 р. № 1909-14 “Про спеціальну економічну зону Миколаїв”.