Специфіка використання соціально-комунікаційних технологій політичних афер

 

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

Кафедра теорії та історії  журналістики

 

 

Курсова робота

 

Специфіка використання соціально-комунікаційних технологій політичних афер

Овсак Ганни Олександрівни

за напрямом підготовки 6.030301 – журналістика

 

 

 

 

                                                                  Науковий керівник

                                                                  кандидат філологічних наук, професор

                                      Холод Олександр Михайлович

                                           _______________ «____»

                                __________ 2012 р.

                  (підпис)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2012

 

 

ЗМІСТ

 

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПОЛІТИЧНИХ АФЕР

 

Вступ .........................................................................................................................  3

Розділ 1. Теоретичне підґрунтя  дослідження соціально-комунікаційних політичних технологій ................................................................................................................. 5

1.1.      Основні концепції аналізу соціально-комунікаційних технологій................. 5

1.2.       Принципи функціонування соціально-комунікаційних технологій у                    політиці..............................................................................................................................  8

 

Розділ 2. Типові риси соціально-комунікаційних технологій політичних афер…….17

2.1.      Взаємозв’язок понять «соціально-комунікаційні технології»  і

«політичні афери» .......................................................................................................... 17

2.2.      Особливості класифікації соціально-комунікаційних технологій політичних афер .................................................................................................................................. 27

 

Розділ 3. Порівняльна характеристика політичних технологій президентської

виборчої кампанії в Україні 2009 – 2010 рр. на предмет афери ................................. 36

Висновки ................................................................................................................... 45

Список використаних джерел ................................................................................. 48

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми наукового  дослідження. Інформація відіграє суттєву  роль у політичному процесі як фактор порозуміння, зближення, консолідації суб'єктів політики, узгодження інтересів  різних суспільних груп всередині кожної конкретної країни і суверенних держав на міжнародній арені.

Потреба в політичних комунікаціях випливає з самої суті політики, оскільки колективний характер цілей, що реалізуються у політичному  впливі, передбачає їх обов'язкове усвідомлення, сприйняття, а також координацію діяльності різних суб'єктів політичної діяльності.

Доступність політичної комунікації досягається через  подачу її змісту в зрозумілій формі, чітких поняттях, з конкретно визначеними  цілями, близькими до потреб учасників комунікації, стимулювання уваги, інтересу, сприйняття. Ускладнення змісту комунікації, нерозуміння партнерами його суті створюють перешкоди для досягнення порозуміння та організації на цій основі взаємодії.

Рівність психологічних  позицій учасників комунікативної взаємодії — наступний психологічний принцип, дотримання якого сприяє досягненню ефективності політичної комунікації й обумовлений двостороннім взаємним характером комунікаційного процесу.

На жаль, сьогодні доводиться констатувати, що політичні комунікації у сфері взаємовідносин гілок влади в Україні стали своєрідним засобом посилення конфронтації та боротьби за повноваження. Їх використання часто-густо має далекі від демократичних принципів цілі.

Новизна наукового дослідження  полягає у тому, що ми робимо спробу найбільш узагальненої класифікації технологій політичних афер і їх специфіку використання на прикладі виборчих кампаній в Україні 2009 – 2010 рр...

Об’єкт наукового  дослідження – соціально-комунікаційні технології політичних афер.

Предмет наукового дослідження – специфіка використання соціально-комунікаційних технологій політичних афер.

Мета наукового  дослідження: визначити сутності політичних соціально-комунікаційних технологій, їх специфіку у політичних аферах на прикладі виборчої кампанії 2009 – 2010 рр. України.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз джерел з даної проблеми, систематизація і узагальнення наукового матеріалу, зібраного у процесі дослідження; практичні – опис зібраного практичного матеріалу, узагальнення спостережень над ним.

Методологічну основу роботи склали вчення дослідників і науковців сфери комунікацій, зокрема політичних технологій, енциклопедичні дані щодо визначення афери, та вчення ораторського красномовства, аналіз газетних і журнальних вирізок щодо виборчих кампаній в Україні 2009-2010 рр..

Структура роботи включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, додатки. У першому розділі аналізується теоретичне підґрунтя дослідження соціально-комунікаційних політичних технологій, у другому розділі пропонуються типові риси соціально-комунікаційних технологій політичних афер, у третьому розділі автор узагальнює опрацьований матеріал і розглядає практичне застосування цих технологій під час виборчих кампаній в Україні. У висновках автор спробував дати вказівки щодо використання технологій політичних афер у подальших виборчих кампаніях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО_КОМУНІКАЦІЙНИХ ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

1. Основні концепції аналізу соціально-комунікаційних технологій

 

 

У своїй статті О.М. Холод дає визначення терміну соціально-комунікаційні технології і подає власну класифікацію видів соціально-комунікаційних технологій: «Соціально-комунікаційні технології, як вважає доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри масової комунікації Київского міжнародного університету професор, доктор філологічних наук Олександр Холод – це система маніпулятивних дій-комплексів, спрямованих на зміну поведінки соціуму.

Усі соціально-комунікаційні  технології слід називати маніпулятивними. Оскільки до маніпуляції, відповідно до теорії інмутації суспільства, слід зарахувати мутацію й інмутацію, то ці технології варто розгалузити на два типи, а саме:

1) соціально-комунікаційні технології мутації;

2) соціально-комунікаційні технології інмутації.

Соціально-комунікаційними технологіями мутації слід вважати таку систему маніпулятивних дій-комплексів, яка спрямована на позитивне або нейтральне змінення поведінки соціуму. Серед технологій мутації такі:

1) додавання;

2) модифікації;

3) трансформації.

До соціально-комунікаційні технологій інмутації слід зарахувати таку систему маніпулятивних дій-комплексів, яка спрямована на негативне змінення поведінки соціуму. Технології інмутації мають три види:

1) змінення;

2) руйнування;

3) знищення [9].

З поданого вище переліку маніпуляційних дій комплексів необхідно дати визначення слову «маніпуляція», використовуючи уривки з статті О.М. Холода про «Маніпуляція суспільством: мутація й інмутація як концепції соціально-комунікаційних технології» для електронної версії Українського наукового журналу освіта регіону політологія психологія комунікації:

Термін «маніпуляція»  вживається у значенні негативного  впливу на свідомість об'єкту з метою  змінення поведінки на користь суб'єкту впливу. Сьогодні пропонуються різні  тлумачення згаданого терміну: традиційні і нетрадиційні тлумачення.

Ураховуючи різне пояснення  значення терміну «маніпуляція», ми при формулюванні суб'єктивного  бачення змісту цього терміну, посилаємося, перш за все, на свою оригінальну концепцію  інструментарію ЗМІ в умовах формування іміджу політиків.

         Маніпуляція в ЗМІ - це вплив  на поведінку реципієнта; може  бути двох видів: мутація та  інмутація.

          Мутація в ЗМІ - це позитивний  чи нейтральний вплив на поведінку  реципієнта. Позитивним впливом  можна вважати той, який не змінює моделі поведінки реципієнтів на гірше, ніж було до впливу. Нейтральний вплив слід розуміти як вплив, що потягнув за собою тимчасові зміни моделей поведінки реципієнтів. До мутації слід віднести такі три види: додавання, модифікація та трансформація. Дослідник Т.О. Клінкова запропонувала таке пояснення значення трмінів. «Додавання - початкова стадія мутації, коли до сформованого іміджу політика через часткове змінення моделей поведінки та світогляду реципієнтів додається невелика частка інформації, що накладає тимчасовий відтінок на образ політика». «Модифікація - проміжна стадія мутації, яка завдає вагомих змін політичному образу», а «трансформація - кінцева стадія, коли через уплив на споживачів інформації відбувається формування нового або зміненого іміджу політика»[2].

        Інмутація - це процес упливу  на свідомість споживачів інформації (реципієнтів) з метою негативного  змінення сценаріїв, моделей їх  поведінки. Видами інмутації ми  визнаємо два таких: знищення  та руйнування. Як зазначила Клінкова Т.О., у словнику слово «нищити» трактується як «...припиняти існування кого-небудь або чого-небудь», а руйнувати  - «ламати або псувати що-небудь, перетворюючи в руїни або розкладаючи на частини». Співставивши тлумачення слів, маємо необхідні нам визначення: знищення в ЗМІ - інмутація, що має на меті остаточне знищення конкретного образу політика; руйнування в ЗМІ - знищення окремих фрагментів політичного образу.

Соціально-комунікаційні  технології мають власну структуру, до якої слід зарахувати такі складники:

1) запит суспільства;

2) «вакуум» виконавця;

3) суб’єкти майбутніх соціально-комунікаційних технологій (СКТ);

4) ринок ідей;

5) конкретні ідеї;

6) задум;

7) команда фахівців, здатних реалізувати задум;

8) волонтери для виконання другорядних функцій;

9) дослідження ринку запиту;

10) планування СКТ;

11) пошук фінансування СКТ;

12) тактичний і стратегічний розподіл ролей і фінансів;

13) реалізація плану СКТ;

14) корекція (узгодження змін, які спостерігаються в соціумі з подальшими планами реалізації СКТ);

15) подальша реалізація плану СКТ;

16) фінальне вимірювання (сканування) досягнень (прорахунків) СКТ;

17) фінал (завершення) СКТ;

18) аналіз ефективності впливу СКТ; оплата роботи виконавців.

Здійснення типологізації  зв’язків соціально-комунікаційних технологій із різними галузями діяльності соціального актора дозволяє констатувати необхідність визнання факту активного існування інституції соціально-комунікаційних технологій [2].

 

 

2. Принципи функціонування соціально-комунікаційних технологій у політиці

 

Питанням використання інформації і комунікації в управлінні присвячено праці дослідників: І. Арістової, В. Бебика, Т. Безверхнюк, О. Берегової, М. Головатого, Н. Дніпренко, Н. Драгомирецької, В. Дрешпака, А. Єрмоленка, О. Зернецької, С. Кащавцевої, В. Козбаненка, В. Конецької, В. Королька, В. Комаровського, В. Малиновського, А. Мельник, В. Лісничого, Т. Ляпіної, Н. Нижник, Г. Почепцова, Т. Притиченко, Є. Ромата, В. Рубцова, І. Слісаренка, С. Серьогіна, М. Томенка, Є. Тихомирової Ю. Шемшученка та ін.

Для розуміння соціально-комунікаційних технологій у політиці слід звернутися до науковців, що вивчали данну область. «Перемінноефективні СКТ передбачають нестійку ефективність і результат, іноді залежать від сторонніх чинників, які стають на заваді здійснення системи дій-комплексів, спрямованих на змінення моделей поведінки суспільства. Серед таких перемінноефективних СКТ ми спостерігаємо політичні вибори. Залежно від політичних епох і суспільно-економічних ладів вибори як СКТ мали різну ефективність. При радянській владі вибори як такі не впливали на волевиявлення громадян СРСР. У період Перебудови доля обраного керівника в політиці визначалася якістю його балотування на певну високу посаду, від чого ефективність виборів могла бути високою. Нині, коли вибори в Україні відбуваються майже кожний рік, їхня ефективність як соціально-комунікаційної технології визначається вже не можливістю народу висловити власну точку зору, але частіше зневірою в демагогічно-пропагандистську балаканину політиків, а від того чи захоче електорат висловлювати свою позицію щодо визначення власного майбутнього. Отже, політичні вибори як СКТ ми визначаємо як перемінноефективну технологію.» [9].