Шпаргалка по "Трудовому праву"

Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані.

Механічні травми (уражені  частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами  виробничого устаткування та оброблюваними  предметами, інструментом, переміщуваним  вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).

Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно  прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум’я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів.

Хімічні травми являють  собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.

Електричні травми пов’язані  з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм  на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою.

Променеві травми пов’язані  з впливом випромінювання.

Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).

Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом.

20. Охарактеризуйте стан  профзахворюваності і травматизму в Україні.

Тривалий  період роботи в шкідливих умовах спричиняє виникнення професійних захворювань. На підприємствах України у 2000 р. було виявлено 2130 випадків професійних захворювань, 
у тому числі 1012 — унаслідок дії запиленості, 349 — вібрації, 163 — шуму, 486 — фізичних перевантажень, 113 — хімічних факторів, 5 — інших чинників¹. Найбільше (60 %) випадків професійних захворювань спостерігається серед працівників вугільної промисловості.

Крім професійних хвороб, на виробництві виділяють групу  так званих виробничо зумовлених захворювань. До них відносять ті, що у принципі не відрізняються від  звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці викликають виникнення деяких з них і погіршують їх перебіг. Наприклад, у осіб, що виконують фізичну роботу в несприятливих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне розширення вен, виразкова хвороба шлунка і т. ін. Якщо ж робота вимагає великого нервово-психічного навантаження, то частіше виникають неврози та хвороби серцево-судинної системи.

Незадовільний стан умов і безпеки праці, високий  рівень травматизму та професійних захворювань зумовлюються комплексом об’єктивних і суб’єктивних причин. Серед найголовніших з них є численні порушення чинного законодавства про охорону праці, 
з одного боку, та наявність суттєвих недоліків у цьому законодавстві, — з іншого.

Досягти істотного поліпшення ситуації з охороною праці можна лише за умови, коли одночасно із заходами щодо забезпечення поступового зростання економіки держави буде вжито ефективних заходів щодо усунення зазначених недоліків за обома напрямами.

21. Назвіть основні причини травматизму на виробництві.

Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

- незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність  системи управління охороною  праці;

- недоліки під час  навчання безпечним прийомам праці;

- неякісна розробка, недосконалість  інструкцій з охорони праці  чи їх відсутність;

- відсутність у посадових  інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;

- порушення режиму  праці та відпочинку;

- невикористання засобів  індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

- виконання  робіт з несправними засобами  колективного захисту;

- залучення  до роботи працівників не за  спеціальністю (професією);

- порушення технологічного  процесу;

- порушення вимог безпеки  під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

- порушення трудової  і виробничої дисципліни;

- незастосування засобів  індивідуального й колективного  захисту (за їх наявності);

- невиконання вимог  інструкцій з охорони праці.

До технічних причин травматизму належать:

- конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня  надійність засобів виробництва;

- конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня  надійність транспортних засобів;

- неякісна розробка  або відсутність проектної документації  на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

- неякісне виконання  будівельних робіт;

- недосконалість, невідповідність  вимогам безпеки технологічного  процесу;

- незадовільний  технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

- незадовільний стан  виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

- алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

- низька нервово-психічна  стійкість;

- незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

- незадовільний «психологічний»  клімат у колективі;

- інші причини.

 

22. Опишіть процедуру розслідування нещасних випадків на виробництві.

Нещасний випадок —  це обмежена в часі подія або раптовий вплив що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Метою розслідування  нещасних випадків на виробництві є:

- з’ясування  умов, обставин та причин, які  призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;

- визначення причин, що  призвели до нещасного випадку;

- встановлення кола  винуватих осіб і склад вини  кожного;

- розробка  заходів щодо попередження аналогічних  випадків.

Керівник робіт або  уповноважена особа підприємства, у  свою чергу, зобов’язані: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши  повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком  та групових²:

- повідомляє про нещасний  випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за формою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби;

- організує його розслідування  й утворює комісію з розслідування.

До складу комісії  з розслідування включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці  або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.

Комісія з розслідування  нещасного випадку зобов’язана  протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного  випадку, опитати свідків і  осіб, причетних до нього, та  одержати пояснення потерпілого,  якщо це можливо;

- визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з’ясувати обставини  і причини, що призвели до  нещасного випадку;

- визначити осіб, які  допустили порушення нормативно-правових  актів, а також розробити заходи  щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти акти розслідування  нещасного випадку за формами  Н-5 і Н-1 або акт за формою  НТ про потерпілого;

- у разі виникнення  гострих професійних захворювань  (отруєнь), крім акта за формою  Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і  реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Роботодавець повинен розглянути і зат- 
вердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

- потерпілому або його  довіреній особі;

- керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;

- відповідному робочому  органу виконавчої дирекції Фонду  разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

- відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

- профспілковій організації,  членом якої є потерпілий;

- керівникові (спеціалісту)  служби охорони праці підприємства  або посадовій особі, на яку  роботодавцем покладено виконання  функцій спеціаліста з питань охорони праці.

Спеціальному розслідуванню  підлягають:

- нещасні випадки зі  смертельним наслідком;

- групові нещасні випадки,  які сталися одночасно з двома  і більше працівниками незалежно  від тяжкості ушкодження їх  здоров’я;

- випадки смерті на  підприємстві;

- випадки зникнення  працівника під час виконання  ним трудових обов’язків.

Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертельним  наслідком роботодавець зобов’язаний негайно передати:

- відповідному територіальному  органу Держнаглядохоронпраці;

- органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

- відповідному робочому  органу виконавчої дирекції Фонду;

- органу, до сфери управління  якого належить дане підприємство;

- відповідному органу  місцевої держадміністрації або  виконавчому органу місцевого самоврядування;

- відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної  служби у разі виявлення гострих  професійних захворювань;

- профспілковій організації,  членом якої є потерпілий;

 

23. Назвіть методи дослідження травматизму та їх особливості.

При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:

- виявлення причин  нещасних випадків;

- виявлення характеру  і повтору нещасних випадків;

- визначення найнебезпечніших  видів робіт та процесів;

- виявлення факторів, характерних щодо травматизму  на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;

- виявлення загальних  тенденцій, характерних щодо травматизму  на даному робочому місці, у  цеху, підрозділі.

Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.

Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають  економічний та ергономічний методи.

Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (K_ч.т); коефіцієнта тяжкості (K_т.т), коефіцієнта виробничих витрат (K_в.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.