Суб’єкти трудового права

Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Марта 2012 в 22:23, курсовая работа

Описание работы

В юридичній літературі під суб'єктами права розуміють учасників суспільних відносин, які на основі чинного законодавства визнаються володільцями суб'єктивних прав і відповідних обов'язків. Під суб'єктами трудового права розуміють учасників індивідуальних і колективних трудових відносин, які на основі чинного законодавства мають трудові права і відповідні обов'язки.

Содержание

Вступ 3
1. Правосуб'єктність учасників трудових правовідносин. 4
2. Працівник як суб’єкт трудового права. 8
3. Роботодавець як суб'єкт трудового права. 14
4. Профспілковий орган як суб'єкт трудового права. 19
5. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права. 27
6. Держава як суб’єкт трудового права. 28
7. Висновок 29
8. Задача 1 31
9. Задача 2 32
8. Література 33

Работа содержит 1 файл

Субєкти трудового права.doc

— 264.50 Кб (Скачать)

Трудова правосуб’єктність як особлива властивість, що визнається за суб’єктами трудового права законодавством, означає, що за наявності певних умов вони:

• здатні бути суб’єктами конкретних правовідносин у сфері праці;

• володіти правами й нести обов’язки.

Трудова правосуб’єктність завжди означає здатність громадянина, організації (роботодавця), трудового колективу своїми діями набувати суб’єктивні права та обов’язки, що становлять зміст конкретних правовідносин.

Трудова правосуб’єктність є передумовою надання суб’єктові трудового права прав та обов’язків, які безпосередньо випливають з дії закону.

Суб’єктивні права та обов’язки, що випливають із закону, є основою правового статусу суб’єкта трудового права.

Зміст правового статусу суб’єкта трудового права доповнюють гарантії здійснення прав і відповідальність за належне виконання обов’язків.

 


Задача 1

Ігор П., якому виповнилося 14 років, вирішив влаштовуватись на роботу у вільний від навчання час. Він звернувся до відділу кадрів поштамту із заявою, в якій просив надати йому будь-яку роботу. Начальник відділу кадрів відмовив Ігорю у зарахуванні на роботу, посилаючись на те, що він неповнолітній і на заяві немає дозволу одного з батьків.

Чи правильно відмовлено Ігорю П. в зарахуванні на роботу?

 

Ігорю П. правильно відмовлено в зарахуванні на роботу так як згідно статті 188 «Вік, з якого допускається прийняття на робот» КЗпП, не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

1. Як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років за згодою одного із батьків або осіб, що їх замінюють (піклувальників), допускається прийняття на роботу осіб, які досягли 15-річного віку. Закон не встановлює форми такої згоди. Практично доцільно, щоб вона давалося письмово». Це виключило б спори з приводу того, чи була така згода.

2. Допускається також прийняття на роботу осіб, які досягли чотирнадцятирічного віку п.3 ст.188. При цьому прийняття на роботу повинно відповідати ряду умов:

1)      перша умова виглядає як декларація: це допускається з метою підготовки молоді до продуктивної праці. Навряд чи можна порушувати питання про незаконність укладення трудового договору з особою, яка не досягла 15-річного віку, тільки тому, що відсутня така мета. З формулювання статті, що коментується, можна зробити висновок про те, що сторони трудового договору і взагалі не зобов'язані переслідувати цю мету. Названа мета малася на увазі законодавцем, коли він приймав рішення про внесення цього правила до Кодексу законів про працю. Це - мотивація законодавцем свого рішення;

2)      прийняттю на роботу відповідно до частини третьої ст. 188 КЗпП підлягають учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів. Відповідно до сьогоднішньої класифікації до цієї категорії можуть бути віднесені і студенти вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації;

3)      прийняття на роботу допускається для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю неповнолітнього,

4)      робота не повинна порушувати процес навчання і повинна виконуватися у вільний від навчання час;

5)      повинна бути отримана згода одного із батьків або осіб, що їх замінюють (піклувальників).

Отже Ігорю П. при влаштуванні на роботу відмовлено правильно тільки в частині що стосується дозволу одного з батьків.


Задача 2

Перекладач Солошенко К. уклав трудовий договір з фірмою «Буран» строком на три роки. За допущення помилок у перекладі складного тексту технічного характеру йому було оголошено догану через 3 місяці після виконання вказаної роботи, враховуючи те, що Солошенко К. шістдесят два дні хворів. Солошенко К. оскаржив дії адміністрації до КТС.

Яке рішення повинна винести КТС?

 

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ст. 148 КЗпП,, приписує застосовувати дисциплінарне стягнення безпосередньо за виявленням порушень трудової дисципліни - допущення помилок у перекладі складного тексту технічного характеру. Строк застосування стягнення один місяць з дня виявлення проступку. До цього місяця не зараховується час звільнення працівника з роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням працівника у відпустці (оскільки немає спеціальної вказівки, мається на увазі будь-яка відпустка, прямо чи побічно передбачена Законом "Про відпустки" [159] або Кодексом законів про працю). Ми маємо те, що Солошенко К. шістдесят два дні хворів.

Отже фірмою «Буран» перекладачеві Солошенко К., за допущення помилок у перекладі складного тексту технічного характеру було правомірно оголошено догану через 3 місяці після виконання вказаної роботи, так як Солошенко шістдесят два дні хворів і цей термін не врахований, то фактично догану оголошено не пізніше одного місяця.

Рішення КТС: адміністрація фірми «Буран» діяла відповідно до КЗпП.

 


Література

 

1.                  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. //ВВР України. – 1996. - № 30.

2.                  Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. № 3929 ХІІ

3.                  Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994

4.                  Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р

5.                  Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 34, ст.227 )

6.                  Закон України «Про організації роботодавців» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 32, ст. 171 )

7.                  Закон України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 45, ст.397 )

8.                  Болотіна Н.Б. Трудове право України. Підручник. Київ «Вікар», 2006.

9.                  Пилипенко П. Д. Трудове право України. Академічний курс. Київ «ЮРЕ», 2006.

10.             Ротань В.Д., Зуб І.В., Стичинський Б.С. Науково практичний коментар до законодавства про працю. Шосте видання. Київ «А.С.Л.», 2006.

11.             Карлицький С.М., Трудове право України. Навчальний посібник. Київ Прецедент, 2004.

12.             Пилипенко ПД. Проблеми теорії трудового права: Монографія. — Львів. Вид. центр Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 1999.

 

2

 



[1] Теория права й государства: Учебник / Под ред. Г. Н. Манова — М.,1996. — С. 133—134.

[2] Бегичев В. К. Трудовая правоспособность советских граждан. — М.,1972. — С. 64.

[3] Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / Під ред. В. В. Копєйчикова. — К., 1997. — С. 192.

 

[4] Рабінович П. М. Цит. праця. — С. 65.

[5] Відомості Верховної Ради України. —• 1994. — № 23. — Ст. 161.

[6] Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні. Затв. постановою Кабінету Мініст­рів України від 1 листопада 1999 р. // Праця і зарплата. — 1999. — № 31. — Листопад.

[7] Александров Н. Г. Трудовеє правоотношение. — М., 1948. — С. 172—173, 182

[8] Відомо з десяток Конвенцій МОП про мінімальний вік, з якого допускається прийом на роботу у різні сфери і галузі виробництва, промисловості та ін. І майже всі вони мають назву «Конвенція про мінімальний вік приймання дітей на роботу» (див.: Міжнародне законодавство про охорону праці. —К., 1997. — С. 71—106).

[9] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 4. — Ст. 18.

[10] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №27. — Ст. 218.

[11] Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. —№№ 11—12. — С. 312.

[12] Конвенции й рекомендации, принятьіе Международной конференци-ей труда с 1919 по 1966 г. — Женева, 1966.

[13] Киселев Й. Я. Трудовеє право в условиях рьшочной зкономики: опьіт стран Запада. — М., 1992. — С. 59.

[14] Скобелкин В. Н. Трудовьіе правоотношения внутри трудового кол-лектива // Советское государство й право. — 1989. — № 6. — С. 34.

 


Информация о работе Суб’єкти трудового права